У́РЯД, заст. УРЯ́Д1, у, ч.
1. Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою. Царський уряд, ув’язнивши Леніна в тюрмі, не зміг припинити його кипучу революційну діяльність (Біогр. Леніна, 1955, 33); — Я прочитаю вам закон робітничо-селянського уряду про землю від п’ятого лютого тисяча дев’ятсот двадцятого року (Стельмах, II, 1962, 133); Демократичний уряд; Буржуазний уряд; // Члени такого органу. Свій уряд вітає Москва робітнича, Радянського краю столиця нова (Бажан, Роки, 1957, 247).
∆ Відста́вка у́ряду див. відста́вка.
2. іст. Місцеве правління. Як же вмер паволоцький полковник, що після Шрама уряд держав,.. зійшлась рада, щоб нового полковника вибрати (П. Куліш, Вибр., 1969, 54); [Ізоген:] Я поки що вже виготовив листи,.. щоб розіслать по всіх церквах, урядах, громадських і державних установах (Л. Укр., III, 1952, 298); Розповів наш чоловік усю свою біду: як у сільському уряді засіли багачі, як він з ними боровся за бідних і його ненавиділи (Три золоті сл., 1968, 211).
УРЯ́Д2 див. вряд.
УРЯ́Д3, у, ч., заст.
1. Правління як діяльність, дія. Пан Хоцінський розказував про маєтності князя,.. про цілі череди волів, коней, про корисний уряд управителя (Н.-Лев., І, 1956, 157); А Гринько Книш хотів показати всім людям, що він виконує свій уряд не задля зисків, але з почуття обов’язку (Март., Тв., 1954, 375).
2. Посада, що дає право керувати людьми. Виробили [єзуїти] таке право, що жоден «іновірець» не міг займати найвищих урядів державних, не міг бути сенатором, канцлером, воєводою і т. п. (Фр., XVI, 1955, 415); — Почав [Іванець] гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим (П. Куліш, Вибр., 1969, 58); [Грицько:] Не хочу я зістатися позаду, І я дійду високого уряду (Сам., II, 1958, 45).
3. діал. Державна установа. Головна дорога веде попри магістрат, староство, жандармерію, почтовий уряд (У. Кравч., Вибр., 1958, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 483.