У́СМІ́ШКА, и, ж.
1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265); Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (Рильський, II, 1960, 21); * У порівн. І злітає пісня, молода, крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю (Сос., II, 1958,56); // перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Коцюб., І, 1955, 88); По застиглих обличчях пробігала усмішка печальної радості (Ірчан, II, 1958, 9); // Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л. Укр., IV, 1954, 83); — Так за чим же діло стало? — сказав військовий, і в його голосі вчулася Галині легенька усмішка (Крот., Сини.., 1948, 11); Вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся (Тют., Вир, 1964, 425).
◊ Крива́ у́смі́шка див. криви́й; Обдаро́вувати (одаро́вувати) у́смі́шкою див. обдаро́вувати, одаро́вувати; Обмі́нюватися (обміня́тися) у́смі́шками див. обмі́нюватися; Подарува́ти у́смі́шку див. подарува́ти; Пуска́ти (пусти́ти) у́смі́шку див. пуска́ти.
2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром). Цікавим оригінальним явищем на Закарпатті є сатира та гумор. Тут чимало казок, анекдотів, усмішок (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 62); Найбільше мене вабили і чарували і понині чарують народні веселі усмішки, перекази, лаконічні вислови і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77); Семитомник — це перше, найбільш повне на сьогодні видання вибраних усмішок Остапа Вишні (Рад. літ-во, 4, 1966, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 491.