ЧИН, у, ч.
1. Черговий розряд, ранг за встановленим порядком проходження військової і цивільної служби. Любили його [Багратіона] в армії за мужність, справедливість, за те, що турбувався за кожним, незважаючи на чини і стан (Кочура, Зол. грамота, 1960, 94); — Ваше прізвище? — Федоров.— Чин? — Колишній полковник (Довж., І, 1958, 165); [Самосад:] В яких чинах служили? [Ромодан:] Полковником. (Корн., II, 1955, 281); Сьогодні за сином ще до схід сонця заїжджали льотчики з полігона, всі в офіцерських чинах (Гончар, Тронка, 1963, 63); // У дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги. Він мав чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 252); Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49); Біля кіоту висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем’єр-майорові Качалову (Стор., І, 1957, 234); [Шевченко:] Як новий ваш чин? Здається, ви вже "тайний" (Коч., III, 1956, 162); // церк. Духовний сан, стан. Не закаляє вона чину чернечого, а ще, не дивлячись на її молоді літа, буде служити приміром для других (Мирний, V, 1955, 82).
◊ В чина́х бу́ти, заст., розм. — займати високу службову посаду; Дійти́ (добу́ти і т. ін.) чи́ну якого; Дослужи́тися до чи́ну якого, заст.— служачи, досягти, домогтися певного службового рангу, звання, посади.
Мій панотець — князь, великого чину дойшов [дійшов]… (Вовчок, І, 1955, 258); Як я піду на скарбову службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч маленькими орденами… о! тоді інша справа! (Н.-Лев., І, 1956, 179); Дослуживсь до чину, Та й вернувся в село своє І служить покинув (Шевч., II, 1963, 129); Чин чи́ном; Чин по чи́ну — так, як слід. — Заїдете до фельдшера? — Неодмінно. Кусень сала везу йому. Все буде чин чином (Стельмах, II, 1962, 184); Хома запевняв майора, що канат лежить у нього чин чином у передку (Гончар, III, 1959, 203); Розпочав я чин по чину Свою непевну писанину (Мисик, Біля криниці, 1967, 252).
2. уроч. Службовець того або іншого службового розряду. В ложах чини дипломатичного корпусу (Рад. Укр., 18.III 1946, 2); Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть у Чаплинку, крім вищих чинів ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (Гончар, II, 1959, 350); // заст. Особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами. Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (Стельмах, І, 1962, 627); // заст. Особа, яка виконувала певні ритуальні обов’язки. Залишилися у сучасному весіллі й так звані весільні чини — світилки, дружки, бояри, які по-традиційному розміщуються за столами (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 95).
Ни́жній чин див. ни́жній.
3. заст. Діяльність, дія, праця. — Не маю я до письменства хисту. Чин живий, або живеє слово — се талан мій (Л. Укр., III, 1952, 291).
4. Спосіб, прийом, за допомогою яких що-небудь здійснюється, відбувається.
Головни́м чи́ном див. головни́й; Пе́ршим чи́ном — передусім, спочатку, в першу чергу. Таки́м чи́ном: а) так. Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300); — Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мінометних рот полку обов’язково накриває траншею противника (Гончар, III, 1959, 84); б)( вставн. сл. ) отже. Таким чином, на тридцять першому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому (Довж., І, 1958, 20); Автор із режисером зійшлися, таким чином, вирішити взаємини (Ю. Янов., II, 1958, 22); Яки́м чи́ном — як. Іван думав уперто, яким би чином довше затримати Чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втікти (Коцюб., II, 1955, 348); Але хоч як допитувались вони в Бицика, яким чином потрапив йому в руки лист, риболов тільки сопів і коротко відповідав, що, мовляв, усякі подробиці тут зайві (Донч., VI, 1957, 60); Я слухаю промову і одночасно думаю — яким чином тут опинився батько? (Сміл., Сад, 1952, 78); Яки́мось (яки́мсь) чи́ном: а) якось, чимсь. Навіть і ця загадкова поява крейсера була для них ніби не зовсім випадковою, той крейсер був теж ніби причетний якимось чином для цього їхнього душевного зближення (Гончар, Тронка, 1963, 37); б) звідкись, з якихось джерел. Вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він, проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків (Гончар, III, 1959, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 324.