ЗАТИ́КАТИСЯ див. затика́тися2.
ЗАТИКА́ТИСЯ1, а́ється, недок., ЗАТКНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
1. тільки док., перен., вульг. Перестати говорити; замовкнути. — Заткніться негайно! Коли не розумієте чогось, то спитайте! (Ю. Янов., II, 1954,204).
2. тільки недок. Пас. до зати́кати1. Поринали [вивірки] у темному отворі, який по хвилині затикався добре висохлим сіном (Оп., Іду.., 1958, 378).
ЗАТИКА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ЗАТИ́КАТИСЯ, зати́чуся, зати́чешся і зати́каюся, зати́каєшся, док., заст. Прикрашатися чим-небудь; заквітчуватися (квітами, зеленню). —В саду була, рожу рвала Та й затикалася (Чуб., V, 1874, 51); Дядина.. роблені квітки достає. — Ні, дядиночко: Я свіженькими затикаюсь, — піду в ліс (Барв., Опов.., 1902, 82); — Ти думаєш, як гудзями затикався, то все, що хочеш, смієш робити! (Мирний, І, 1954, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 346.