ПОГРЕ́БАТИ див. погре́бувати.
ПОГРЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док., заст. Ховати. [Едіта:] Лишіте мертвим мертвих погребати (Л. Укр., III, 1952, 9); Ой, заплачуть, погребуть, І що буде поберуть (Чуб., V, 1874, 461); * Образно. Мотря теж мусила погребти свої плани, зв’язані з драматичною школою (Вільде, Винен.., 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 722.