Дванадцять - Сторінка 5

Хто ви, пане головний режисер? Хто ви, пані суфлершо?

Зараз для Нишпорки очевидним було лише одне: життя Наталки в смертельній небезпеці. Причому холодні хвилі космосу йшли з різних боків. Звичайно, її батько не пробачить йому, якщо Нишпорка проґавить бодай щось найменше у цій хитросплетеній грі.

Звичайно, можна було Наталку зіпхати на рідну сестру її батька. Але життя у тітки не гарантувало б їй безпеку і лише формально виправдовувало би Нишпорку. Він довго думав, де примістити Наталку, перепробував, без перебільшення, десяток варіантів, аж поки не зупинився на своїй двоюрідній сестрі, яка проживала у сусідній області. Звичайно, і це місцеперебування Наталки могли вирахувати, хоча для цього потрібно було би значно більше часу. Зараз просто зручний момент, коли триває процес буцімто зізнань у чотирьох вбивствах. Увага до Наталки дещо ослаблена, але це не означає, що за нею ретельно не стежать. І все ж Нишпорка сподівався, що зуміє переграти тих, хто лише бавиться у детективів.

32

Адвокат викинув коника. Він захотів офіційно захищати батька Наталки – і той погодився. Це було би смішно, якби не було так сумно. У списку засуджених до смерті адвокат був сьомим із дванадцяти, тобто його мали вбити шостим за чергою. Оскільки двох уже не було на білому світі, то черга катастрофічно наближалася до адвоката. Звісно, з точки зору здорового глузду, це було незрозуміло. Навіщо будити лихо? Хай спить собі тихо. Тримайся подалі від цього, і, можливо, доля буде милостивою до тебе.

Адвокат ще й був першим на місці убивства Віри. Той, хто володів цією інформацією, подумав, що адвокатові бракує адреналіну в задньому проході. Що ж, нехай хлопчик побавиться. Подивимось, чим для нього це закінчиться. Від долі ж, звісно, не втечеш.

А коли телеканал "1+1" показав сюжет із Дрогослава, в якому воїна АТО звинувачували у чотирьох убивствах, причому головним героєм виступав адвокат, – багато хто подумав, що той має волохату лапу в Києві.

33

Переміщення Наталки у сусідню область минуло більш ніж успішно. Нишпорка лише міг здогадуватися, з ким має справу, а тому все зробив так, аби комар носа не підточив.

У знайомої акторки з місцевого театру, з якою свого часу двічі чи тричі займався коханням, позичив сукню і парик. Невеличкі маніпуляції – і Наталка стала зовсім іншою. Навіть батько рідний не впізнав би.

У колишнього колеги по службі, який уже був на пенсії, але встиг дослужитися до майора, він позичив машину. Це була ще та розвалюха, але саме вона у дощову погоду могла подолати сільські дороги чи, точніше, відсутність таких, бо сучасні автомобілі безнадійно загрузли б там.

Двоюрідна сестра жила віддалено у селі. Фактично це був хутір з трьох хат, дві з яких стояли порожніми. За що Нишпорка любив Надію, – так це за те, що вона не запитувала зайвого.

Здається, і тепер Наталка не здивувалась, що її запруть у такій глухомані, ніби не очікувала від Нишпорки нічого іншого. З перипетіями у поведінці Наталки йому ще належало добряче розібратись, але ж не можна одночасно займатись декількома справами. Ні, можна, звичайно, але зазвичай це не призводить ні до чого доброго.

34

Юля не знаходила собі місця. Якщо сказати, що вона була нервова, – значить, нічого не сказати. Якби хтось зараз потрапив їй під руку, вона би запустила в нього чимось важкеньким. Добре, що чоловік був заглиблений у свої комп'ютерні ігри, а тому майже нічого не помічав у дивній поведінці дружини.

Виною нинішнього її настрою був, звичайно, Нишпорка. Це ж треба було прожити п'ять років у шлюбі, щоби зрозуміти, що чоловік у її житті вже нічого не значить, але ж виходила заміж за нього, коли покохала, а тепер її серце належить Нишпорці.

Здається, в ньому не було нічого особливого. Навряд чи його можна було віднести до красенів-чоловіків. Ось у неї вдома є один такий красень, за яким мліли всі її однокурсниці, а вона зробила найбільшу помилку в своєму житті, коли відбила його у них. Проте з'ясувалося, що комп'ютерні ігри засмоктали його, так що навіть банальний секс став йому нецікавим, а коли це зрідка все ж траплялося між ними, то Юля не встигала завестися і кричала від болю, бо всередині все було сухо, і чекала, коли він відстане від неї, а той вважав, що за такий короткий термін доводить дружину до оргазму.

У Нишпорки ж було щось таке особливе, родзинка, як казали тепер, що притягувало до нього жінок. Юля б не могла сказати, що саме в Нишпорці їй подобається. Але це, мабуть, був цілий комплекс, бо ж не закохуємось ми окремо, скажімо, в очі, чи в голос, чи в манеру їсти, а в людину загалом. І якщо справді закохуємось, то не помічаємо всіх недоречностей людини, для нас не існує недоліків у ній.

Юлі здавалося, що Нишпорка теж закоханий у неї, і в них могло би бути взаємне кохання. Вона так мріяла про це. Бо як буває? Або жінка більше кохає чоловіка, ніж він її, або чоловік кохає жінку більше, ніж вона його. А тут могло бути порівну. П'ятдесят на п'ятдесят. Рівні між собою. Відповідальні разом за своє кохання.

Але цей короткий період блаженства, коли кохання їй справді здавалося дивом, доволі швидко минув. І його закінчення Юля тепер однозначно пов'язувала з Наталкою. Лиш вперше побачивши її з Нишпоркою, вона угледіла в ній свою головну суперницю. Досить було глянути, якими очима Нишпорка дивився на Наталку, щоби все зрозуміти. Здавалося, в той момент серце Юлії розкололося навпіл.

Тепер їй уже не треба було звертатися до кілерів, аби ті вбили Нишпорку. Вона б це могла зробити сама. Влучним пострілом у серце. Ненавиділа себе, але зраділа, коли батька Наталки захотіли оголосити винним у вбивстві чотирьох людей у Дрогославі. З цієї причини відмовила Нишпорці, коли він попросив її захищати колишнього воїна АТО.

35

Можна було помізкувати і розставити по своїх місцях деякі факти.

Коли нікого не було вдома, Нишпорка любив розмірковувати вголос. Єдиною його слухачкою була Киця – біла кішка турецької породи ван, одне око в якої було жовто-зеленим, а інше – сталево-голубим. Кішка була вірною слухачкою, не видавала таємниць. Щоправда, під час нудного бурмотіння господаря засинала. Втім, завдяки своїй космічній природі походження автоматично все намотувала на білий вус.

– Отже, я знаю менше, ніж мав би знати, – казав сам собі Нишпорка, заклавши руки за спину і прасуючи кроками кімнату.

Спочатку Киця стежила за ним. Потім змучилась це робити і поклала голову на лапки, спостерігаючи очима за переміщеннями Нишпорки. Відтак зосередила свій зір на центрі кімнати й щоразу фіксувала з'яву господаря, коли той був там.

– Маємо чотири вбивства, два з яких не пов'язані з дванадцятьма, заявленими у списку, – мугикав собі під ніс Нишпорка, навіваючи дрімоту на Кицю. – Вбивство колишнього футболіста пов'язане зі списком дванадцяти. Принаймні його почерком написані листи двом жертвам і ще десяти потенційним. Чому не надрукував їх? Зазвичай так роблять люди, які не дружать з комп'ютером, а монітор використовують для зачісування. Уже після смерті колишнього футболіста вбивають директора магазину, в якому у нічний час продавали алкоголь. Це підказка, що діє не один убивця, а декілька. Чи нас хочуть у цьому переконати?

Нишпорка зупинився і став дивитись у вікно. Киця розплющила очі, тримаючи господаря в полі свого зору. Улюблениця Нишпорки була білою і пухнастою. Її подарували йому з нагоди сорокаріччя. Він назвав її Сніжок, бо казали, що це кіт. Коли з'ясувалося, що це все-таки киця, так і залишили їй таке ім'я – щоправда, вже з великої літери.

– Повернемося до першого вбивства, — Нишпорка продовжив ходити по кімнаті. – Чи впевнений я, що водія автобуса вбив батько Наталки? На дев'яносто дев'ять відсотків. Але завжди існує один відсоток, коли моя впевненість може розвіятись, мов дим.

Краще би він не згадував імені Наталки. Логічний хід його думок був моментально перерваний. Як ти там поживаєш, красуне? Тепер він думав про неї не як про доньку, яку мав захистити, а як про потенційну коханку.

Киця підвела голову й здивовано подивилася на господаря. Звичайно, вона зчитала його думки. Цього її навчила мама. Тепер з'ясовується, що у неї, єдиної й неповторної, з'явилася суперниця? Як можна було закохатися в це некицьчине ім'я? Наталка. Фу, Нишпорка не має смаку.

36

Прокуророві було сорок два роки. Йому не подобався Дрогослав, куди його фактично заслали. Принаймні він так вважав. Тут доведеться побути мінімум три роки, поки не відбудеться ротація й він не опиниться в іншому місті, більш придатному для життя. Тоді йому виповниться сорок п'ять років. Не доведеться розраховувати на якусь пристойну посаду, а робота в Генеральній прокуратурі України так і залишиться його голубою мрією.

Але зоряний час завжди можна наблизити до себе, якщо цього дуже захотіти. Сам Бог послав йому ці чотири вбивства в Дрогославі. Розкривши їх, він зможе хоч на крок наблизитися до заповітної мети.

Прокурор був радий, що на повороті вдалось обігнати цього зарозумілого й занудного начальника Дрогославського відділу поліції. Занадто швидко тоді він випустив цього воїна АТО. Тут треба було ще розібратися, чи не мав підполковник особистого інтересу в цьому. Але зараз це другорядне.

Чому воїн АТО зізнався у чотирьох убивствах? Прокурор мав інформацію, що на добу викрали його доньку. Але офіційної заяви про це чи про погрозу її батькові не було. Отже, цього можна не враховувати, тим більше якщо воно не вписується в його струнку теорію.

Як не дивно, але найбільше клопотів міг завдати йому адвокат, з яким вони завжди знаходили спільну мову. Проте той, очевидно, теж усвідомив, що може упіймати за хвіст свій зоряний час. А коли сходяться до купи зоряні часи різних людей, тут уже не до домовленостей і дружби.

Навіть неозброєним оком видно, до чого з першого дня захисту хилить адвокат. Він хоче зробити неосудного з воїна АТО. Мовляв, у людини порушена психіка, адже понад рік той був у зоні бойових дій. Прокуророві таке не підходить. Він спочатку скомпрометує адвоката сексуальними зв'язками з відомою повією Вірою, доведе, що якщо той і не вбив її, то першим бачив її тіло після вбивства, залишив там і свій букет червоних троянд, але втік з місця події, що теж є злочином, а потім зробить із воїна АТО цинічного і підлого вбивцю, жертвою якого міг стати сам.

37

Дрогослав жив в очікуванні нових убивств.