Книжка - Сторінка 6

- Вишенський Іван -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+


На те безбожний голос хоч і не захоче відповісти, а муситиме: "Як не чув того ні від кого, тільки від тілесного мудрування, а найбільше від гордого духу,— так і вважаю. А це тому, що над греками панує турчин, патріархи патріархат у турка купують, вони в неволі поганських рук, жодної вольності не мають, біду терплять, страждають, чистилище в цьому житті в тілі проходять, отож і кажу, що брами пекельні перемогли грецьку віру. А папську відтак тому не перемогли, вважаю, що папа від неволі вільний, влади ні в кого не купує, сам добровільно на папство вступає, нікому не поклоняється, ані покоряється, більше того, всі йому поклоняються і шанують, як голову й намісника святого Петра, також бід, страждань, нестатків, печалі й будь-якого утиску в цьому житті не терпить — з цього й бачу, що брами пекельні папську віру не перемогли. А за безпечальне життя учинив собі і своїм папа чистилище після смерті, хай чиститься й чистяться — має-бо таку владу, як голова й пан усього світу".

Обміркуйте отож православні християни, що мисленно зійшлися на цей погреб, ті вигуки оповісника папи римського отакими словами: "Чи в тому віра твоя, римлянине, що в світі цьому ти славний і великий? Чи в тому віра твоя, римлянине, що над усіма верх осягти хочеш? Чи в тому віра твоя, римлянине, що в житті цьому честі і влади шукаєш? Чи в тому віра твоя, римлянине, що всіх під собою за нижчих та безчесніших, за вбогих та найпростіших прагнеш ти мати? Ча не через те твоєї віри брами пекельні не перемогли? Чи ж така віра над гріхом і духами піднебесними лукавими14, з якими маємо боротися (за Павлом), у світі цім царює? Чи ж не бачиш, римлянине, як нагло і ґвалтовно тая віра вбита вже є? Чи ж не бачиш, крикуне папський, як брамами пекельними диявол, що володіє світом, того, трупа твого невірства зачинив, замкнув і на погибель вічну запечатав, бо ти йому вклонився, спокусившись на показне багатство цього світу, чим і нашого владику спокушав, але був ним відкинутий? Чи не бачиш, римлянине, як ти спокусився і звабився? Чи не бачиш, як ти тую красну цяцьку від усього серця, мислі й душі, полюбив і вхопив? Чи не бачиш, як тебе той мирський цар любов’ю влади світу цього нагодував, отпустив і отруїв, що й дихати від гордості не можеш — вже й і бачу, як нагло ти до кінця вже здох!"

Отак той погреб невір’ю папи римського учинивши, утвердітеся, православні християни, стояти в православній вірі міцно і непорушне, і не бійтеся голосу оповісника римського папи. І не тривожтеся від крику й вигуків його, але обернітеся якнайшвидше на молитву до всещедрого бога. Наша істинна віра є та, яку брами пекельні не перемогли й перемогти не можуть. Наша істинна віра є та, яку блиск світу цього звабити не може. Наша істинна віра є та, яку страх бід і розмаїтих страждань та смертей устрашити не може. Наших-бо патріархів віра є істинна, вони спасіння своєї віри в цьому житті купують, за Павлом, спокутуючи; він каже використовувати час, бо дні лукаві. Нашої-бо віри брами пекельні не перемогли і перемогти не можуть. Нашої-бо віри подвигу в житті цьому вінці царства небесного приготовані, нашої-бо віри чистилище —од бід антихристового слуги, папи римського, та його угодників пливти й очищатися, щоб достойними бути після смерті вічно царювати із Христом. Латина ж буде з дияволом у геєні вогненній після смерті вічно очищатися. Не бійтеся отож, о православні, голосу оповісника папи римського, який говорить: "Хто вибавить Русь од зваби невір’я папи римського?" Віруйте кріпко й нерушно й будете єдині у вірі. Є той, хто нас вибавить, тільки до нього істиною від усього серця припадімо. Є той, хто славно звитяжить, котрий одним помахом 185 тисяч ассірійського війська побив15. Є в нас непереможна сила, непохитне божество, свята, єдиносуща, животворяща й нероздільна трійця, отець і син, і святий дух, бог у трьох іпостасях, у якого ми віруємо, якого славимо і якому поклоняємося благочесно, в нього-бо хрестимося. Він силу має вирвати нас із полону латинського і звільнити від зваби антихристової віри — йому слава вовіки віків, амінь. Йому ж вас і доручаю.

Глава 3
ХАЙ БУДЕ ВІДОМО ВАМ, ПРАВОВІРНИМ, ЯК ЧЕРЕЗ ЦЕ ПОПУЩЕНІ МИ В ТУ СПОКУСУ, ОСКІЛЬКИ ВСІ ПОСЕЛЬЦІ МАЛОЇ РУСІЇ ПОЄРЕТИЧИЛИСЯ І ДАЛЕКО ВІДСТОРОНИЛИСЯ ВІД БОГА, ПРИПРЯГШИ ДО НЕВІР’Я І ЗЛЕ ЖИТТЯ, А ТОМУ ПОВЕРНІМОСЯ НАЗАД ДО БОГА, ХАЙ БОГ ДО НАС НАБЛИЗИТЬСЯ, ВІН-БО ЗАВЖДИ БЛИЗЬКО Є; ГРІХИ Ж НАШІ НАС ДАЛЕКО ВІДЛУЧАЮТЬ ОД НЬОГО, ОТОЖ ПОКАЙМОСЯ САМІ У СВОЇХ ГРІХАХ, КОЖЕН СУД СОБІ УЧИНИВШИ, ПО ТОМУ І БЛАГОЧЕСТЯ ПРАВОВІР’Я НАШОЇ ЦЕРКВИ ЯК ВИПРАВИТИ ПОРАДУ ВАМ ІСТИННУ І НЕБЛАЗЕННУ ДАЮ

Перш за все очистіть церкву від усіляких зваб та єретичних забобонів і без суєслів’я, у простоті серця бога хваліте; латинський сморід пісень із церкви виженіте, а богові, співаючи простою нашою руською піснею, дякуйте. При тому прихилітеся до нашої східної православної віри усім серцем, душею й помислом без усякого сумніву, а єретицтво й усяке невір’я від себе одкиньте. Поклоніння іконам широ шануйте, а в домах, де перебуваєте, образ матері божої з її превічним дитям на стіні в кінці трапези вашої пригвоздіте. До церкви прийшовши, хрестом Христовим не соромтеся хреститися, бо нині християни Малої Русії поєретичіли, коли хреста Христового, слави своєї, на якому нам спасіння сподіялося, соромляться. І не тільки в церкві, але й до трапези сідаючи, хрестом себе знаменуйте, а коли б трапилися біля тебе латина чи єретики, не соромтеся перед тими прихильниками перелюбного життя цього, щоб не бути ганьбленими на всесвітньому позорищі [позорище = видовище, дійство], адже таїнства нашої віри не може вмістити цілий світ, а всі інші віри є звабні. На трапезі без молитов (по-свинському) їсти не починайте, як оце нині оскотілі їсте. Після їжі знову подяку за церковним уставом промовляйте. До церкви на правило соборне ходіте і все чиніте за церковним уставом (нічого не прикладаючи від свого розуміння ані віднімаючи безсоромністю чи різномисельною думкою) і провадьте своє життя за нашим християнським законом, бо що святий дух уфундував устами, що вмістили його, поправок од гнилих земних помислів не потребує. Євангелія й Апостола в церкві на літургії простою мовою не вивертайте16, а після літургії, щоб люди розуміли, тлумачте все і викладайте по-простому. Книги всі церковнії і устави друкуйте словенською мовою.