Біла сукня Попелюшки - Сторінка 6

Він перетворився. Худорба в ньому від фанатизму. Це м'який, делікатний фанатик, подумав Павлиш. — Медицина досягала певних успіхів. Почалася пересадка органів, створення органів штучних. Все більше значення в нашому житті стали грати генетика, генне конструювання, спрямовані мутації. Людей навчилися лагодити, реставрувати, навіть добудовувати…

Ні, він не фанатик, поправив себе подумки Павлиш. Він природний педагог, а його обставини поставили в оточення людей, які все знають і без тебе і не слухатимуть твоїх лекцій, навіть при всій повазі до начальника Станції. Марина в небезпечні моменти просто вислизає з кімнати й біжить до себе на Вершину. Потрібно буде пройти по Станції й подивитися, чи є сходи або ліфт нагору. Випадково піднятися, випадково зайти до неї в лабораторію… Зажди, а що, якщо вона теж працює з тваринами? Сандра з акулами, а Марина… Марина з птахами!

Замислившись, Павлиш пропустив кілька фраз.

— …Геворкяну доля призначила роль збирача. Він звів воєдино всі ті приклади, про які я тільки-но розповідав. Він сформулював завдання, напрям і цілі біоформування. Природно, що його не сприйняли серйозно. Одно справа — невеликі приватні зміни людського тіла, інше — корінна його переробка. Але якщо вченим у минулому столітті траплялося доводити свою правоту десятиліттями і геній, що обігнав свій час, отримував визнання десь до восьмидесятого року життя, то Геворкян мав у своєму розпорядженні океанську базу Наїрі, де вже працювало дванадцять підводників, забезпечених зябрами.

— Сандра — підводник? — здогадався Павлиш.

— Звісно, — сказав Дімов, навіть здивувавшись непоінформованості Павлиша. — Хіба ви не помітили, що в неї специфічний голос?

— Помітив, але не надав значення.

— Сандра перейшла до нас нещодавно. Вона колись працювала на Наїрі. Але ви знову мене перебиваєте, Павлише. Я розповідав вам про Геворкяна. Виходить парадокс. Люди-риби нам потрібні. Підводників ми забезпечуємо зябрами, і їм знаходиться безліч справ в океані. Журналісти вже легковажно пишуть про раси морських людей, а ми, вчені, розуміємо, що говорити про це рано, позаяк подвійна система дихання настільки ускладнює організм, що балансування його утруднюється. Геворкян із самого початку виступав проти того, щоб зябра підводників залишалися назавжди частиною їх організму. Ні, говорив він, нехай нове тіло буде лише оболонкою, яку визнає за потрібне прийняти розум. Оболонкою, яку при потребі можна скинути й повернутися до нормального життя. Тепер ви відчуваєте різницю між нирцями й біоформами?

Павлиш промовчав. Дімов і не чекав відповіді. Він продовжував:

— Біоформ — це людина, тілесна структура якої змінена так, щоб він міг краще виконувати роботу в умовах, в яких нормальна людина працювати не в змозі.

Павлиш уперше почув це прізвище — Геворкян — років п'ятнадцять назад, в студентські часи. Потім суперечки й пристрасті стихли. А може, Павлиш зайнявся іншими справами…

— Суперечки концентрувалися навколо проблеми номер один, — говорив Дімов. — Навіщо міняти структуру людського тіла, що дорого й небезпечно, якщо можна придумати машину, яка виконає усі ці функції? "Ви хочете створити Ікара? — запитували нас наші опоненти. — Ікара зі справжніми крилами? А ми обженемо його на флаєрі. Ви хочете створити людину-краба, яка могла би спуститися в Тускарору? Ми спустимо туди батискаф". Але…

Тут Дімов зробив паузу. І Павлиш зіпсував увесь ефект, продовживши фразу:

— Космос — це не продовження земного океану!

Дімов відкашлявся, замовк, немов переживаючи образу, як актор, якому якийсь нахаба підказав із залу: "Бути чи не бути"! Адже він, актор, готував, репетирував цю фразу кілька місяців.

— Даруйте, — зрозумів невибачність своєї репліки Павлиш, — я раптом згадав обривки дискусій тих часів.

— Тим краще, — вже впорався з собою Дімов. — Отже, ви сказали, що космос — це не земний океан. І тоді вам неважко здогадатися, де Геворкян отримав підтримку.

— У Космічному управлінні.

— У Далекій розвідці. Ви не уявляєте, скільки ми отримали заявок після того, як Геворкян надрукував свою основну доповідь! До Геворкяна поспішили хірурги й біологи з різних, часом несподіваних сторін. Проте це були важкі роки. Всім хотілося негайних результатів, а добровольців ми поки не брали. Але виник глибоководний собака. Вірніше, краб-собака. Потім ще три роки дослідів, поки ми змогли сказати з усією впевненістю, що гарантуємо біоформу-людині повернення її колишнього вигляду. І вісім років тому почалися досліди з людьми.

— А хто був першим біоформом?

— Їх було два. Сельвін і Скавронський. Вони були глибоководними біоформами. Працювали на глибині шести кілометрів. Вони не могли б переконати скептиків, коли б не випадок. Ви не пам'ятаєте, як урятували батискаф у Філіппінській западині? Ні?

— Коли це було?

— Виходить, не пам'ятаєте. А для біоформії це епоха. Батискаф утратив керування. Він потрапив у тріщину і був засипаний підводною лавиною. Зв'язок урвався. Загалом, стався той випадок, коли будь-яка техніка відступає. А наші хлопці пішли до нього. У мене десь зберігаються знімки й вирізки тих років. Якщо цікаво, я вам потім покажу…

Усе возить із собою, подумав Павлиш. І говорить про ті події, як про стародавню історію. А пройшло всього шість-сім років.

— У той час в інституті вже готувалися кілька добровольців. Розумієте, навіть для сьогоднішніх можливостей процес біоформування надзвичайно складний. Припустимо, працював у нас Грунін. Доброволець, штурман Далекого флоту. Йому треба було працювати на планеті з тиском удесятеро проти нашого, де радіація в сто разів вище за допустиму норму, а температура на поверхні плюс триста. До того ж додаються пилові бурі та безперестанні виверження вулканів. Звичайно, можна послати на таку планету робота, якому під силу такі умови, ба навіть всюдихід, настільки складний, що людина в ньому буде як муха в кібернетичному мозку. І все-таки можливості робота й людини у всюдиході будуть обмежені. Грунін уважав, що зможе сам пройти ту планету. Власними пальцями помацати, на власні очі подивитися. Він дослідник, учений. Отже, ми з'ясовуємо, яким умовам має відповідати нове тіло Груніна, які навантаження має воно витримувати. Ми обчислюємо програму такого тіла, шукаємо аналоги в біологічних моделях, вираховуємо екстремальні допуски. І на основі цих розрахунків ми починаємо конструювати Груніна. Ми усе це зробили.

Дімов замовк.

— Грунін загинув? — запитав Павлиш.

— Всього передбачити не можна. І найменше в цьому слід винити Геворкяна. Створюючи біоформа на основі конкретної людини, ми повинні пам'ятати, що в новому тілі залишається мозок саме цієї людини. Будь-який біоформ — людина. Не менше, але і не більше. Потім був Драч, і Драч теж загинув.

Павлиш згадав портрет Драча в залі Станції. Груніна згадати не зміг, а Драча згадав, бо той був дуже молодий і довірливий.

— Він повернувся, — продовжував після паузи Дімов. — Його чекала ретрансформація, повернення в людську особу. Усе мало скінчитися благополучно. Але на Камчатці, як на зло, почалося виверження вулкану, і потрібно було підірвати пробку в жерлі, а для цього спуститися в кратер, проникнути в жерло й підірвати, ви розумієте? Вони попросили наш інститут допомогти. Геворкян відмовився навідріз. Але Драч випадково почув цю розмову. Він пішов, усе зробив, а повернутися не встиг.

— Не хотів би я бути біоформом, — сказав Павлиш. — Як на мене, це не по-людському.

— Чому?

— Важко відповісти. У цьому є щось неправильне. Людина-каракатиця.

— А де межа ваших допусків, колеґо? Скажіть, у скафандрі виходити в космос не по-людському?

— Це одяг, який можна скинути.

— Черепахова шкура не відрізняється принципово від скафандра. Тільки панцир черепахи довше знімати. Сьогодні ви обурюєтеся біоформами, завтра повстанете проти пересадок серця або печінки, післязавтра зажадаєте заборонити аборти та пломбування зубів? Усе це втручання в справи високого Провидіння.

У двері заглянув Єрихонський, і це було до речі, бо Дімов не переконав Павлиша, але аргументів той знайти не зміг і не хотів виглядати ретроградом.

— Ось ви де сховалися! — вигукнув Єрихонський. — А я Павлиша розшукую. Ми зібралися піти на катері до Косої гори. Сандра зі Стасиком покажуть нам Синій грот. Вони туди поплили, завтра вранці там будуть. Ви відпустите з нами Павлиша?

— Я над ним не владний. Нехай він познайомиться зі Стасом Фере. Ми тут якраз вели бесіду про біоформію. Майже мирну.

— Уявляю, як ви його заговорили, — сказав Єрихонський. — Павлиш уже бачився зі Стасом.

— Коли? — здивувався Павлиш.

— Внизу, коли ми ходили в акваріум з Сандрою.

— Ні, я там не бачив Фере.

— Сандра з ним попливла, — нагадав Єрихонський. — З ним і з Познаньским.

— Акули? — запитав Павлиш.

— Так, вони схожі на акул.

— Так це біоформи?

— Фере вже пропрацював кілька місяців у болотах Сієни. Тоді він був зроблений для роботи в драговинах Сієни. Там моторошний світ, — додав Дімов.

— Стас говорив мені, — сказав Єрихонський, — що тут він почуває себе як на курорті. Ні небезпек, ні суперників. Він сильніший і швидший за всіх у цьому океані.

— Це ж повна перебудова всього організму!

— Зараз у світі існують два Фере. Один тут, в океані, інший на Землі, закодований клітина за клітиною, молекула за молекулою в пам'яті Центру.

— Добре, — Дімов піднявся з крісла, — поговорили, і досить. А то сюди поступово збереться вся Станція. Нам би тільки не працювати. Сподіваюся, тепер у найзагальніших рисах ви маєте уявлення про те, чим ми займаємося. А коли уляжеться перша реакція, може, зрозумієте більше…

ЗЕМЛЕТРУС

Катер відчалив від стінки підземного грота, промені світильників слизнули, відбиваючись від опуклих ілюмінаторів. Тут же катер пішов у глибину, і за ілюмінаторами стало чорно. Ван сидів за кермом, і відсвіт приладів зловісно грав на його обличчі. Катер підпірнув під скелю, що закривала вихід із грота, деякий час йшов на глибині, потім почав підніматися, і за ілюмінаторами вода набула синього, а потім зеленуватого, пляшкового кольору.

Катер вирвався на поверхню, струсив з себе воду і помчав, зрізуючи верхівки хвиль. Хвилі голосно і хльостко стукали по днищу, ніби жвавий коваль бив по ньому молотом.

Молодий, міцний, товстий зоолог Пфлюґ перераховував бляшанки в похідній валізці.

— Ви не уяввляєте, — сказав він Павлишу, — скільки там живності.