Дім з котом, який грає в м'яча - Сторінка 7

Бідолашна дівчина наївно розповіла усю коротку історію свого кохання. Підбадьорена слонами пана Гійома, який пообіцяв спокійно вислухати її, вона трохи осміліла і зважилася вимовити перед батьками ім'я свого дорогого Теодора де Соммерв'є, лукаво підкресливши аристократичну частку "де". Віддавшись незвіданій радості говорити про свої почуття, вона знайшла в собі досить мужності і заявила з невинною рішучістю, що любить Теодора де Соммерв'є, що писала йому, а потім додала із слізьми на очах:

— Я ніколи не знатиму щастя, якщо ви мене віддасте за іншого.

— Ох, Огюстино, та чи ви собі уявляєте, що це таке — художник? — з жахом вигукнула мати.

— Замовкніть, паніматко! — суворо урвав дружину старий купець і, обернувшись до дочки, провадив: — Щоб ти знала, Огюстино, всі художники живуть у злиднях. Вони розтринькують гроші, і тому порядних людей серед них не буває. Я постачав сукно небіжчику панові Жозефу Верне, небіжчику панові Лекену і небіжчику панові Новеру9. О, коли б ти знала, що витворяли цей пан Новер і кавалер де Сен-Жорж, а надто пан Філідор із бідолахою Шеврелем, твоїм дідом! Які то були жартівники, як уміли вони заворожити своїми балачками, манерами... Та ніколи твій Сюмер... Сомюр...

— Де Соммерв'є, тату!

— Ну, нехай і де Соммерв'є! Так от, ніколи він не буде з тобою таким ласкавим, яким був зі мною кавалер де Сен-Жорж у той самий день, коли я домігся в комерційному суді вироку проти нього. Такими були в давнину люди вельможні.

— Але ж і Теодор належить до дворян, тату, і він писав мені, що багатий. Його батько до революції мав титул кавалера де Соммерв'є.

Почувши це, купець Гійом подивився на свою грізну "половину", яка роздратовано постукувала по підлозі носаком черевика і зберігала гробову мовчанку. Вона навіть намагалася не кидати гнівних поглядів на Огюстину і, здавалося, усю відповідальність за таку серйозну справу склала на чоловіка, адже її застережень ніхто не хотів слухати. Та попри свою позірну байдужість, вона вмить помітила, що Гійом уже готовий змиритися з катастрофою, яка не мала жодного стосунку до торгівлі, й вигукнула:

— Далебі, пане, ви надто поблажливі до своїх дочок!.. Але... Гуркіт екіпажа, що зупинився біля під'їзду, урвав цю обвинувальну промову, від якої старий купець не чекав нічого для себе приємного. За мить посеред кімнати уже стояла пані Роген і, окинувши поглядом трьох дійових осіб цієї домашньої сцени, мовила зверхнім тоном:

— Я все знаю, кузино!

Пані Роген мала одну істотну ваду: вона вважала, що дружина паризького нотаря може претендувати на роль світської дами.

— Я все знаю,— повторила вона,— і я прилетіла до вас із оливковою гілкою, як голубка в Ноїв ковчег. Цю алегорію я вичитала в "Генії християнства"10,— сказала вона, обернувшись до пані Гійом.— Таке порівняння має вам сподобатися, кузино. А знаєте, пан де Соммерв'є — чарівний молодик,— додала вона, звертаючись до Огюстини.— Сьогодні він подарував мені мій портрет, зроблений пензлем справжнього майстра. Він коштує щонайменше шість тисяч франків.

Сказавши це, вона легенько вдарила пана Гійома по руці. Старий купець не втримався від звичної гримаси — скривив губи.

— Я добре знаю пана де Соммерв'є,— вела далі "голубка".— Ось уже два тижні як він буває на моїх вечірках, і всі від нього в захваті. Він розповів мені про свої прикрощі й просив бути йому заступницею. Сьогодні вранці я довідалася, що він обожнює Огюстину. Ви повинні віддати її за нього. Ох, кузино, не хитайте головою. Щоб ви знали, його скоро вшанують баронським титулом, і сам імператор начепив йому в Салоні орден Почесного легіону. Роген тепер у нього нотарем і знає про його справи. Так от, від своїх маєтків пан де Соммерв'є отримує дванадцять тисяч ліврів річного прибутку. А вам відомо, що тесть такої людини може стати значною особою — мером своєї округи, наприклад? Ви ж, мабуть, чули, що пан Дюпон здобув титул графа Імперії та сенатора тільки за те, що, будучи мером, з'явився привітати імператора з нагоди його вступу до Відня? Ви віддасте за нього Огюстину, повірте мені. Я сама обожнюю цього чарівного молодика. Таке кохання, як у нього до Огюстини, буває тільки в романах. Він ощасливить тебе, моя крихітко, і кожна жінка воліла б опинитися на твоєму місці. На моїх вечірках буває герцогиня де Карільяно, то вона просто зачарована паном де Соммерв'є. Лихі язики подейкують, ніби вона й приїздить до мене тільки заради нього, так ніби ново-спечена герцогиня може почувати себе ніяково в домі потомственої Шеврель, чиї предки вже сто років належать до шанованої буржуазії. Огюстино, я бачила твій портрет! — вигукнула пані Роген після невеличкої паузи.— Господи, який же він гарний! Ти знаєш, сам імператор захотів його подивитись! І сказав сміючись віце-коннетаблеві, що якби при його дворі, куди з'їжджаються королі з усієї Європи, було багато таких жінок, як ти, він і без війни запровадив би вічний мир. Ну хіба тобі не втішно таке почути?

Буря, що нею розпочався цей день, закінчилась, як і бурі в природі — спокійною, ясною погодою. Пані Роген так заморочила Гійомів своєю балаканиною, вона торкнулася стількох струн у їхніх зачерствілих серцях, що кінець кінцем зачепила найслабкішу струну і виграла справу. В ту дивну епоху купці та банкіри більше ніж будь-коли були опановані манією родичатися з вельможною знаттю, і генерали Імперії вміло користувалися з таких настроїв. Пан Гійом чи не сам-один рішуче повставав проти цієї згубної моди. Він вважав незаперечними такі істини: щастя жінка може знайти тільки в шлюбі з чоловіком свого суспільного стану; кожен, хто вилазить надто високо, рано чи пізно впаде дуже низько; кохання так погано витримує домашні чвари, що для тривкого щастя необхідно знайти одне в одному надійні практичні якості; не годиться, коли одне з подружжя переважає знаннями друге, бо головне — взаєморозуміння. Якщо чоловік розмовлятиме по-грецькому, а жінка латиною, обоє ризикують померти з голоду,— Гійом сам вигадав це прислів'я. Такі невдалі шлюби він порівнював із старовинною матерією з шовку й вовни, де рано чи пізно шовк перетирає вовну. Та в людському серці таїться стільки марнославства, що обачність керманича, який так довго стернував кораблем під прапором, де красувався кіт, який грає в м'яча, стала піддаватися базіканню пані Роген. А його сувора дружина навіть першою визнала за можливе відступити від своїх твердих правил з огляду на сердечну прихильність дочки й погодилася прийняти у себе в домі пана де Соммерв'є, потай вирішивши піддати його якнайдоскіпливішому допиту.

Старий купець знайшов Жозефа Леба й повідомив його про те, як склалися обставини. О пів на сьому під скляним дахом їдальні, яку уславив художник, зібралися подружжя Рогенів, молодий живописець та його чарівна Огюстина, Жозеф Леба, що змирився із своєю недолею, і панна Віргінія — напад мігрені у неї минув. Подружжя Гійомів уже бачили в мріях, що їхні діти прилаштовані, а доля крамниці з котом, який грає в м'яча, віддана у надійні руки. їхнє задоволення досягло найвищої межі, коли за десертом Теодор подарував їм свою дивовижну картину, яку досі вони не мали нагоди побачити; на ній було зображено внутрішню обстанову старої крамниці, що їй вони завдячували таке незвичайне щастя.

— Як це люб'язно з вашого боку! — вигукнув купець Гійом.— Подумати лишень — адже за цю річ давали тридцять тисяч франків!

— Та тут і чепчик мій намальовано! — підхопила пані Гійом.

— А ці розгорнуті сувої сукна! — докинув Леба.— їх так і хочеться помацати рукою.

— Малювати тканину завжди цікаво,— сказав художник.— Але ми, сучасні живописці, були б щасливі, якби могли зрівнятися у цьому вмінні з митцями давніх часів.

— То ви любите тканини? — вигукнув татусь Гійом.— Чудово, чорт забери! Дайте руку, мій молодий друже. Якщо ви шануєте торгівлю, ми зрозуміємо один одного. А чому б її зневажати? Світ почався з торгівлі, якщо сам Адам продав рай за яблуко. Хоча, як на мене, він продешевив, бігме, продешевив!

І старий купець зареготав гучним, приязним сміхом, збуджений шампанським, яким він щедро частував усіх. Очі молодого митця ніби затуляла щільна пов'язка, і тому майбутні родичі здалися йому людьми напрочуд приємними. Настроєний до них вельми прихильно, він розвеселив їх кількома жартами найвишуканішого смаку. Отож Теодор де Соммерв'є усім сподобався. Увечері, коли вітальня, обставлена розкішними — за висловом самого Гійома — меблями, спорожніла, коли пані Гійом, переходячи від стола до каміна, від канделябрів до свічників, швидко дмухала на вогники, славний купець, який відзначався дивовижною прозорливістю в усьому, що стосувалося комерції або грошей, притяг до себе Огюстину й, посадивши її на коліна, мовив такі слова:

— Люба моя дитино, виходь за свого Соммерв'є, якщо тобі цього так хочеться. Ми дозволяємо тобі ризикнути своїм капіталом щастя. Але мене не одуриш отими тридцятьма тисячами франків, що їх платять за псування клаптів доброго полотна. Легко нажиті гроші спливають, як вода. Хіба я не чув, як сьогодні той молодий шалапут заявив, що монети круглі — тому й котяться. Але вони круглі тільки для марнотратників і пласкі для людей ощадливих, які складають їх і примножують. Так от, дитино, цей юний красень обіцяє тобі карети, діаманти. Він має гроші — що ж, нехай витратить їх на тебе, bene sit*. Мене це не обходить. Але щодо твого посагу, то я не бажаю, щоб гроші, з такими зусиллями нажиті, пішли на екіпажі та всякі витребеньки. Хто гайнує гроші, не рахуючи, той ніколи не забагатіє. За сто тисяч екю твого посагу однаково не купиш весь Париж. Правда, настане день, коли ти одержиш ще кількасот тисяч франків, але, чорт забери, цього дня я змушу тебе чекати якомога довше. Отож я відвів твого судженого в куточок, і мені, тому, хто залагодив справу з банкрутством Лекока, було неважко умовити твого художника погодитися на роздільне володіння майном із дружиною. Я сам пригляну, щоб у контракті за всією формою було внесено дарчий запис, який він тобі обіцяє. Я ж бо сподіваюся стати дідусем, моя доню, і, чорт забери, хочу вже тепер подбати про своїх онуків. Заприсягнися ж мені, що без моєї поради ти ніколи не підпишеш жодного документа, в якому йтиметься про гроші, ну а якщо мені незабаром доведеться вирушити на побачення з твоїм дідом Шеврелем, то присягайся, що будеш радитися з молодим Леба, своїм зятем.