Гаргантюа і Пантагрюель - Сторінка 111

Хитрість розумна, хитрість провиджена, хитрість розгадана робиться безглуздою і перестає бути хитрістю, і ми називаємо її дурістю. Гонором свідчусь, ці хитруни у багатьох інших хитрощах умудренні.

Після закінчення ходу, як після моціону і корисної вправи, курники подалися до трапезної, вклякли під столами і лягли грудьми на ліхтарі. Аж це прийшов опасистий дерев'янко, з виделкою в руці, запропонував їм фуршет, почали вони з сиру, а завершили муштардою і латуком, — такий був, за Марціялом, звичай у старожитніх. Відтак їм принесли по мисочці муштарди — на підвечірок.

А меню у них було таке: у неділю вони їли кров'янку, ліверну, сосиски, фрикандо, смажену печінку і перепелів (окрім неодмінного сиру, для апетиту, і муштарди на десерт). У понеділок добрий горох із салом, з гарніром дотепних коментарів і читанням між рядків. У вівторок гори благословенного хліба, перепічок, пирогів, галет і печива. У середу сільська кухня, а саме: баранячі голови, телячі голови і борсукові, а борсуків тут водиться чимало. У четвер усякі юшки, а в проміжках неодмінна муштарда. У п'ятницю нічого, окрім горобини, і навіть, кольором, недозрілої. А проте це не відбивалося ні на доброму гуморі, ні на здоров'ї, бо їхній шлунок і в суботу не підводив. Пили антифортунне вино — так охрестили вони якийсь місцевий трунок. Коли вони пили чи їли, то опускали кобку на груди, і кобка правила їм за серветку.

По обіді ревно молилися Богу, і обов'язково курниканням. Решту дня в чеканні на Страшний суд витрачали на добрі справи: у неділю стусували один одного; у понеділок цибульки давали один одному, тобто били по носі; у вівторок одне одного щипкали й дряпкали; у середу морочили один одному голову; у четвер чистили один одному кози; у п'ятницю лоскотали один одного; у суботу батожили один одного.

Ось такий був у них монастирський режим. Якщо на розказ ігумена вони кудись відлучалися, то їм суворо заборонялося, під страхом грізної кари, на морі чи на річці їсти чи бодай куштувати рибу, а на суходолі м'ясо, хай, мовляв, усі бачать, що ні обжирство, ні сласнота не владні над ними і що вони непорушні, як марпеська скеля. Вони й серед людей кожну працю виконували під доброзвичайні антифони і, як уже згадувалося, співали вухами. Коли сонце сідало в океан, вони, як і в монастирі, натягували одне одному чобітки з острогами і, начепивши окуляри, лягали спати. Опівночі до них заходив дерев'янко, вони зривалися на рівні і починали гострити й правити бритви, а по завершенні хресного ходу залазили під столи і там живилися.

Брат Жан Зубарь, надивившись на цих потішних братів курник і збагнувши сутність їхнього статуту, не стримався і крикнув товстим голосом:

— Ох ви, ситі їжаки, ну як на вас не наїжитися? От би сюди Пріапа, він би тут, під час нічних чародіянь Канидії, штрикав у хвіст і в гриву, вам курникати, а йому як би вас усіх перештрикати. Я тепер знаю твердо: ми на землі антихтонів і антиподів. У Германії зносять монастирі і розстригають монахів, а тут монастирі зводять, бо тут усе навпаки і все догори дриґом.

Розділ XXVIII

Як Панурґ, брата курнику розпитуючи, чув від нього короткомовні відповіді

Панурґ з першого дня приїзду сюди тільки й робив, що милувався на цих царських курник. Нарешті, сіпнувши за рукав одного, охлялого, як копчений чорт, він спитав:

— Frater курниче, курниче, курничеку, де твоя сухітонька?

А курника йому відповів:

— Внизу.

Панурґ. А багато ви їх тут маєте?

Курника. Мало.

Панурґ. А все-таки скільки?

Курника. Двадцять.

Панурґ. А скільки б ви хотіли?

Курника. Сто.

Панурґ. Де ви їх ховаєте?

Курника. Там.

Панурґ. Мабуть, вони не одного віку, а ось які на виріст?

Курника. Високі.

Панурґ. Яка у них шкіра?

Курника. Лілейна.

Панурґ. А волосся?

Курника. Біляве.

Панурґ. А очі які?

Курника. Чорні.

Панурґ. Цицьки?

Курника. Кругленькі.

Панурґ. Личко?

Курника. Гоже.

Панурґ. Бровенята?

Курника. Шовковисті.

Панурґ. Принади?

Курника. Пишні.

Панурґ. Погляд?

Курника. Щирий.

Панурґ. А ноги?

Курника. Гладенькі.

Панурґ. П'яти?

Курника. Короткі.

Панурґ. А нижня частина?

Курника. Чудова.

Панурґ. Ну, а руки?

Курника. Довгі.

Панурґ. Що вони носять на руках?

Курника. Рукавички.

Панурґ. А які у них каблучки на пальцях?

Курника. Золоті.

Панурґ. У що ви їх одягаєте?

Курника. У сукно.

Панурґ. У яке сукно ви їх одягаєте?

Курника. У нове.

Панурґ. Якого воно кольору?

Курника. Ясно-зеленого.

Панурґ. А які у них капелюшки?

Курника. Блакитні.

Панурґ. А спідниці?

Курника. Брунатні.

Панурґ. А сукно на них же яке?

Курника. Добротне.

Панурґ. А черевички у них з чого?

Курника. Зі шкіри.

Панурґ. А якого ґатунку?

Курника. Препоганого.

Панурґ. А яка у них хода?

Курника. Стрімка.

Панурґ. Перейдімо до кухні, тобто кухні ваших аманток. Обстежмо неквапно все до найменших дрібниць. Що у них на кухні?

Курника. Вогонь.

Панурґ. Що його підтримує?

Курника. Дрова.

Панурґ. Які саме дрова?

Курника. Сухі.

Панурґ. Яке дерево ви волієте?

Курника. Тисове.

Панурґ. А хмиз і тріски?

Курника. Вільшані.

Панурґ. Чим ви опалюєте покої?

Курника. Сосною.

Панурґ. А ще чим?

Курника. Липою.

Панурґ. Половину про ваших панунців я вже знаю. Ну, а як ви їх годуєте?

Курника. Добре.

Панурґ. Що ж вони їдять?

Курника. Хліб.

Панурґ. Який?

Курника. Сірий.

Панурґ. А ще що?

Курника. М'ясо.

Панурґ. Яке саме?

Курника. Смажене.

Панурґ. А юшки вони зовсім не їдять?

Курника. Зовсім.

Панурґ. А печива?

Курника. Ще й як!

Панурґ. Я теж. А рибу їдять?

Курника. Авжеж.

Панурґ. Яку? І ще що?

Курника. Яйця.

Панурґ. А які вони люблять?

Курника. Варені.

Панурґ. Так, а як саме варите?

Курника. Густо.

Панурґ. І це вся їхня їжа?

Курника. Ні.

Панурґ. Ну, а що ж ще?

Курника. Волятина.

Панурґ. А ще що?

Курника. Свинина.

Панурґ. А ще що?

Курника. Гуски.

Панурґ. А крім цього?

Курника. Гусаки.

Панурґ. Item?

Курника. Півні.

Панурґ. А присмачуєте?

Курника. Сіллю.

Панурґ. А на десерт?

Курника. Сусло.

Панурґ. А наприкінці трапези?

Курника. Риж.

Панурґ. А ще що?

Курника. Молоко.

Панурґ. А крім того?

Курника. Горошок.

Панурґ. Про який саме горошок ви говорите?

Курника. Зелений.

Панурґ. Аз чим горошок?

Курника. З салом.

Панурґ. А які овочі?

Курника. Смачні.

Панурґ. Тобто?

Курника. Сирі.

Панурґ. А ще що?

Курника. Горіхи.

Панурґ. А як вони п'ють?

Курника. До дна.

Панурґ. А що?

Курника. Вино.

Панурґ. Яке?

Курника. Біле.

Панурґ. А взимку?

Курника. Корисне.

Панурґ. А навесні?

Курника. Терпке.

Панурґ. А влітку?

Курника. Холодне.

Панурґ. А восени, у пору винобрання?

Курника. Солодке.

— Рясою моєю свідчусь (скрикнув брат Жан), та й дебелі ж, м'ать, ці курникливі ваші лярви, вони дриндом від такої солодкої і ситої їжі не потрюхикають!

— Стривайте (сказав Панурґ), я ще не скінчив. Коли і в які ббляги, ранні чи пізні, вони лягають?

Курника. Уночі.

Панурґ. А коли встають?

Курника. Удень.

— Оце (сказав Панурґ) такого любого курнику я ще в цьому році не виїжджав. Молю Бога, святого блаженного Курнику і святу блаженну пречисту Курничку, аби вони його настановили головою паризійської судової палати. Далебі, мій друже, на якого б він закривився партача справ, штовхача процесів, затикача диспутів, спустошувача мішків, гортача шпаргалля, охотника скоропису! А тепер перейдімо до іншої породи і з уподобою й утіхою побалакаймо про наших так званих сестер милосердя. Яка у них варениця?

Курника. Нівроку.

Панурґ. Сприходу?

Курника. Свіжа.

Панурґ. А в глибу?

Курника. Порожниста.

Панурґ. Я питаю, яка вона в роботі?

Курника. Гаряча.

Панурґ. А чим оторочена?

Курника. Руном.

Панурґ. Яким?

Курника. Рудим.

Панурґ. А в тих, що старші?

Курника. Сірим.

Панурґ. А скакають, як вони?

Курника. Шпарко.

Панурґ. А клубами вахають?

Курника. Щедро.

Панурґ. З трясучкою?

Курника. Ще й якою!

Панурґ. А ваші жили які?

Курника. Здоровенні.

Панурґ. А припбнці?

Курника. Круглі.

Панурґ. Кольору якого?

Курника. Гніді.

Панурґ. Коли встають, які вони?

Курника. Тихі.

Панурґ. А насінники?

Курника. Замашні.

Панурґ. Аяк махаються?

Курника. Упритул.

Панурґ. А після "діла" які?

Курника. Матові.

Панурґ. А як ви приподоблюєтесь, щоб увійти?

Курника. Низько.

Панурґ. А що вони говорять, коли піддають?

Курника. Щось дотепне.

Панурґ. От вони вас прийняли; чи ж думають вони про "це діло"?

Курника. Авжеж.

Панурґ. А дітей з ними плодите?

Курника. Ніколи.

Панурґ. Аяк лягаєте разом?

Курника. Голі.

Панурґ. А тепер щиро: скільки на день ходок?

Курника. Шість.

— От лінтюх (сказав брат Жан). Голодранець і той не зупиниться на шістнадцяти; щось він надто сором'язливий.

Панурґ. А тебе, брате Жане, на стільки б стало? Чорт візьми, це вже треба бути геть шолудивим прокаженим! І інші так працюють?

Курника. Геть усі.

Панурґ. А хто найбільший ґалант?

Курника. Я.

Панурґ. І ніколи не сплохував?

Курника. Ні.

Панурґ. А я гублюся. Спорожнили і вичерпали ви всі свої сім'яники, а назавтра ж які вони?

Курника. Переповнені.

Панурґ. Очевидно, якщо я не бевзь, у них індійське зілля, яке прославив Теофраст. А якщо, закономірно чи ні, ці забави вкорочують тюхтюльчика, як ви це сприймаєте?

Курника. Погано.

Панурґ. А як тоді дівки поводяться?

Курника. Галасують.

Панурґ. А якщо день-другий утриматися?

Курника. Гірше.

Панурґ. А що ви їм тоді даєте?

Курника. Товчеників.

Панурґ. І що вони тоді виробляють?

Курника. Гівно.

Панурґ. Прошу?

Курника. Бздо.

Панурґ. З яким звуком?

Курника. Низьким.

Панурґ. Як ви їх за це караєте?

Курника. Жорстоко.

Панурґ. І що ви з них точите?

Курника. Кров.

Панурґ. І куди ж іде ця краска?

Курника. На церу.

Панурґ. Що для вас найкраще?

Курника. Шмарування.

Панурґ. Ось чому ви зостаєтеся…

Курника. Боязкими.

Панурґ. А вони вважають вас…

Курника. Святими.

Панурґ. Після такої клятви, коли ж у вас буває тихомир'я?

Курника. У серпні.

Панурґ. А найгарячіша пора?

Курника. У березні.

Панурґ. А всю решту часу, як ся маєте?

Курника. Весело.

Панурґ засміявся і сказав:

— Ось вам сіромаха Курника серед людей. Чули ви, які в нього зважливі, короткі і стислі відповіді? Він украй короткомовний. По-моєму, він з тих, хто одну вишеньку на три часточки ділить.

— Хай ти западешся (сказав брат Жан), зі своїми любоньками він он балакучий! Ви сказали про три часточки вишні, а я Григорієм Богословом свідчусь, що він з баранячої лопатки зробить не більше двох шматків, а з кварти вина не більше одного ковтка.