Іліада - Сторінка 49
- Гомер -
Вождь піших, славетного син Антенора,
517] Лаодамант поліг од міцної долоні Еанта.
518] Полідаманта рукою був От, Філеїда товариш,
519] Зброї позбавлений, вождь хороброго війська епеїв.
520] Глянув Мегес Філеїд і кинувсь на нього; відскочив
521] Полідамант, і той не поцілив його. Аполлон-бо
522] Сину Пантоя не дав поміж воїв передніх загинуть.
523] Списом своїм утрапив він Кройсмові прямо у груди.
524] Тяжко той гримнув об землю, і зняв він з плечей його зброю.
525] Кинувся раптом на нього Долоп, досвідчений списник,
526] Кращий з бійців Лампетід славетний, народжений Лампом,
527] Лаомедонтовим сином, бурхливого повен завзяття.
528] Він Філеїда у щит посередині списом ударив,
529] Близько підбігши. Але міцний захистив його панцир,
530] Мідною вкритий лускою. Філей колись цей обладунок
531] З міста Ефіри привіз, з узбережжя ріки Селеента,
532] Від владаря Евфета як гість, у дарунок здобувши,
533] Щоб на війні від ворожих бійців його захистом мати.
534] Тож захистив од загибелі нині він синове тіло.
535] В час той Мегес загостреним списом ударив Долопа
536] В гребінь шолома його густогривого, кутого міддю;
537] Збив із шолома шишак той гривастий, і весь він на землю
538] В порох упав, яскравіючи й там своїм пурпуром свіжим.
539] Все ж, на звитягу надіючись, битись Долоп залишився.
540] Та на підмогу Мегесу поспів Менелай войовничий,
541] З списом іззаду спинившись, Долопа в плече він ударив.
542] Вістря шалене навиліт прошило його і крізь груди
543] Спереду вийшло, і ницьма він тут же на землю звалився.
544] Кинулись разом обидва — озброєння, міддю окуте,
545] Зняти з плечей його. Кревних гукнув тоді голосно Гектор,
546] Дужому став дорікати насамперед він Меланіппу,
547] Синові Гікетабна. Повільних корів у Перкоті
548] Череду пас у той час він, коли ще був ворог далеко,
549] А як данаї сюди в кораблях припливл* крутобоких,
550] До Іліона прийшов він і став між троян визначатись.
551] Жив у Пріама, шанований нарівні з власними дітьми.
552] Гектор гукнув на ім'я його й так йому став дорікати:
553] "Так, Меланіппе, й залишимо все? Невже твоє любе
554] Не ворухнулося серце від болю за вбитого брата?
555] Може, не бачиш, як шарпають онде Долопову зброю?
556] Швидше зі мною! Не личить же нам із аргеями битись
557] Здалеку, тож чи ми їх наголо переб'єм, чи високий
558] Візьмуть вони Іліон і всіх городян повбивають".
559] Мовив і рушив вперед, а за ним тоді й муж богорівний.
560] А Теламоній Еант підбадьорював лави аргеїв:
561] "Друзі, будьте мужами і в серце вкладіть собі сором.
562] Тож один одного завжди соромтесь у битвах жорстоких.
563] Сором хто має, той більше рятується, ніж загибає.
564] Хто ж утікає, ні слави для того нема, ні рятунку".
565] Мовив він так, вони ж і самі захищатись бажали.
566] Взявши до серця те слово, свої кораблі оточили
567] Мідяним валом. Та Зевс одваги надав і троянам.
568] А гучномовний в боях Менелай підбивав Антілоха:
569] "Ані молодших за тебе в ахеїв нема, Антілоху,
570] Ані ногами бистрішого, ні сміливішого в битві.
571] Чом би не вийти тобі та когось із троян не вколошкать?"
572] Мовив він так і назад відступив, а того заохотив.
573] Вибіг юнак той з передніх рядів і, навкруг озирнувшись,
574] Списом блискучим націливсь. І враз одсахнулись трояни
575] Перед націленим списом. А він недарма його кинув,
576] Синові Гікетаона попав, Меланіппові, в груди
577] Біля самого соска, коли воїн до бою виходив.
578] Тяжко він гримнув об землю, й пітьма йому очі окрила.
579] Тож Антілох тоді кинувсь на нього, як пес налітає
580] На оленя молоде, що вибігло з лігвища свого,
581] А звіролов його вцілив і зразу коліна розслабив.
582] Так, Меланіппе, й на тебе набіг Антілох войовничий
583] Зброю твою одібрать. Та від Гектора він не укрився:
584] Крізь сум'яття бойове біг до нього герой богосвітлий,
585] Та Антілох вже на нього не ждав, а що воїн був спритний,
586] Кинувся швидко тікати, як звір той, що лиха накоїв, —
587] Пса біля стада корів або й пастуха розірвавши,
588] Геть утікає мерщій, поки натовпом люди не збіглись.
589] Так утікав Несторід, а слідом трояни і Гектор
590] З криком шаленим і гомоном сипали стогнучі стріли.
591] Лиш досягнувши своїх, він став і назад обернувся.
592] Наче ті леви, що м'ясо сире пожирають, трояни
593] Кинулись до кораблів-, сповняючи Зевса веління.
594] Силу велику весь час в них будив він, а дух у аргеїв
595] Долу, хилив, одбираючи славу, в троян же підносив.
596] Гектору ж, сину Пріама, він славою волив окрити
597] Дух, щоб той огню невгасимого полум'я кинув
598] На кораблі крутобокі, — так просьба Фетіди надмірна
599] Сповнитись мала цілком. І ждав уже Зевс велемудрий
600] Над кораблями заграву на власні побачити очі,
601] З тої-бо миті початись мав відступ троянського війська
602] Від кораблів, а данаїв він славою волив окрити.
603] З задумом цим спрямував тоді Зевс до човнів глибодонних
604] Гектора, сина Пріама, що й сам вже туди поривався.
605] Той шаленів, як Арей-списоборець, як полум'я згубне,
606] Що шаленіє у горах, в дрімучій гущавині лісу.
607] Піною вкрилися губи, з-під брів, що похмуро нависли,
608] Блискали очі ясні, й шолом мідносяйний страшливо
609] Над головою хитавсь в роз'ярілого боєм нещадним
610] Гектора. Був-бо в ефірі заступник у нього могутній,
611] Зевс, що з мужів багатьох одного його славою й честю
612] Ушанував, бо недовго йому вже на світі лишалось
613] Жити. Паллада Афіна уже наближала до нього
614] Згубний день, коли мав він загинуть од сили Пеліда.
615] Він намагався-бо лави ворожого війська прорвати,
616] Де найгустіший був натовп і зброя була щонайкраща.
617] Але прорвать їх не міг, хоч і дуже на те намагався.
618] Щільно зімкнувши ряди, стояли вони, мов висока
619] Скеля міцна, що звисає над берегом сивого моря
620] Й твердо витримує буйні вітрів буревійних пориви
621] І набігаючих хвиль величезних бурхливі удари.
622] Проти троян так стояли данаї й назад не тікали.
623] Сяючи, наче вогонь, налітав він на юрми ахеїв,
624] Падав на них, наче вітром підхоплена хвиля з-під хмари
625] На корабель наліта бистрохідний; а він аж до верху
626] Піною вкритий увесь, і вітру жахливе дихання
627] Свище в вітрилах, і трепетно терпнуть серця мореплавців,
628] Пойняті страхом: вони-бо заледве уникнули смерті.
629] Так же тремтіли серця у стривожених грудях ахеїв.
630] Наче той лев згубоносний на стадо корів нападає,
631] Що у широких просторах лугів буйнотравих пасуться
632] Безліку, але пастух не уміє корів круторогих
633] Оборонити як слід від нападів хижого звіра.
634] Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду
635] За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає
636] Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї,
637] Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька,
638] Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета,
639] Сина Копрея, з Мікен, що від владаря ?врістея
640] Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі.
641] Син в цього гіршого батька родився, кращий багато
642] В доблестях різних — у швидкості ніг і воєннім мистецтві,
643] Розумом же між найперших мікенських мужів визначався.
644] Тож і для Гектора став він великої слави причинком.
645] Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся,
646] Що аж до п'ят досягав та давав од списів йому захист.
647] Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо
648] Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав.
649] Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає
650] Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких
651] Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого
652] Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись.
653] До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли
654] Між кораблями передніми, — й гнались за ними трояни.
655] Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити
656] Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились
657] Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором
658] Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.
659] А особливо їх Нестор старезний, опора ахеїв,
660] Ревно благав, закликаючи всіх іменами їх предків:
661] "Будьте, друзі, мужами і в серце вкладіть собі сором
662] Перед людьми. Спогадайте-бо кожен про любу дружину,
663] І про дітей, і про власне майно, й про батьків своїх рідних, —
664] Чи то живуть вони ще, чи, може, уже й повмирали,
665] їх іменами благаю я вас, хоч тут їх немає, —
666] Стійте відважно в бою, стережіться ганебної втечі!"
667] Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття.
668] А од очей їх тим часом Афіна одвіяла хмару
669] Тьми надзвичайної. Світло ясне їм відкрилось обабіч —
670] До кораблів і до бою, однаково людям страшного.
671] Видно було й гучномовного Ректора там і все військо —
672] Воїв троянських, що ззаду лишались і в бій не вступали,
673] Й лави, що билися боєм при кораблях бистрохідних.
674] Не до душі було мужньому серцем Еанту лишатись
675] Там, куди інші синове ахеїв тоді відступили.
676] Кроком подався широким по палубах він корабельних,
677] Довгим махаючи списом, що мав для бою морського, —
678] Збитим міцно гвіздками, у двадцять два лікті завдовжки.
679] Наче їздець, що правити кіньми напрочуд уміє,
680] Четверо коней баских з табуна свого разом запрігши,
681] З поля широкого вчвал аж до мурів великого міста
682] Шляхом жене велелюдним, і всюди дивуються з нього
683] Чоловіки і жінки. А він раз у раз безугавно
684] Скаче з коня на коня. А коні летять усе далі.
685] Так і Еант по палубах перебігав корабельних
686] Кроком широким, і крики його аж до неба сягали.
687] Страшно гукав він весь час, закликаючи воїв данайських
688] І кораблі захищати, й намети. Так само і Гектор
689] Не залишався в юрбі гомінливій троян міднолатних.
690] Наче той хижий орел на зграї птахів налітає,
691] Що безтурботно на березі тихої річки пасуться,
692] На легкокрилих гусей, журавлів, лебедів довгошиїх, —
693] До темноносого так корабля пориваючись, Гектор
694] Кидавсь вперед. Рукою своєю великою ззаду
695] Зевс направляв його, й дух усього підбадьорював люду.
696] Знову навкруг кораблів розгорілася битва жорстока.
697] Так би сказав ти: два війська на битву одні проти одних
698] Вийшли нітрохи не втомлені — так вони бились завзято.
699] Кожен з воюючих думав своє: загони ахейські
700] Не сподівались уникнути лиха й загибелі ждали.
701] А у троян — надіялось серце у кожного в грудях
702] Раптом спалить кораблі й повбивати героїв ахейських.
703] З цими думками вони й виступали одні проти одних.
704] Гектор тоді за корму корабля ухопився морського,
705] Гарного й бистрого, що перевіз через море до Трої
706] Протесілая, але не вернув його в рідну країну.
707] Вколо цього корабля врукопашну ахеї й трояни
708] Впень одні одних рубали.
517] Лаодамант поліг од міцної долоні Еанта.
518] Полідаманта рукою був От, Філеїда товариш,
519] Зброї позбавлений, вождь хороброго війська епеїв.
520] Глянув Мегес Філеїд і кинувсь на нього; відскочив
521] Полідамант, і той не поцілив його. Аполлон-бо
522] Сину Пантоя не дав поміж воїв передніх загинуть.
523] Списом своїм утрапив він Кройсмові прямо у груди.
524] Тяжко той гримнув об землю, і зняв він з плечей його зброю.
525] Кинувся раптом на нього Долоп, досвідчений списник,
526] Кращий з бійців Лампетід славетний, народжений Лампом,
527] Лаомедонтовим сином, бурхливого повен завзяття.
528] Він Філеїда у щит посередині списом ударив,
529] Близько підбігши. Але міцний захистив його панцир,
530] Мідною вкритий лускою. Філей колись цей обладунок
531] З міста Ефіри привіз, з узбережжя ріки Селеента,
532] Від владаря Евфета як гість, у дарунок здобувши,
533] Щоб на війні від ворожих бійців його захистом мати.
534] Тож захистив од загибелі нині він синове тіло.
535] В час той Мегес загостреним списом ударив Долопа
536] В гребінь шолома його густогривого, кутого міддю;
537] Збив із шолома шишак той гривастий, і весь він на землю
538] В порох упав, яскравіючи й там своїм пурпуром свіжим.
539] Все ж, на звитягу надіючись, битись Долоп залишився.
540] Та на підмогу Мегесу поспів Менелай войовничий,
541] З списом іззаду спинившись, Долопа в плече він ударив.
542] Вістря шалене навиліт прошило його і крізь груди
543] Спереду вийшло, і ницьма він тут же на землю звалився.
544] Кинулись разом обидва — озброєння, міддю окуте,
545] Зняти з плечей його. Кревних гукнув тоді голосно Гектор,
546] Дужому став дорікати насамперед він Меланіппу,
547] Синові Гікетабна. Повільних корів у Перкоті
548] Череду пас у той час він, коли ще був ворог далеко,
549] А як данаї сюди в кораблях припливл* крутобоких,
550] До Іліона прийшов він і став між троян визначатись.
551] Жив у Пріама, шанований нарівні з власними дітьми.
552] Гектор гукнув на ім'я його й так йому став дорікати:
553] "Так, Меланіппе, й залишимо все? Невже твоє любе
554] Не ворухнулося серце від болю за вбитого брата?
555] Може, не бачиш, як шарпають онде Долопову зброю?
556] Швидше зі мною! Не личить же нам із аргеями битись
557] Здалеку, тож чи ми їх наголо переб'єм, чи високий
558] Візьмуть вони Іліон і всіх городян повбивають".
559] Мовив і рушив вперед, а за ним тоді й муж богорівний.
560] А Теламоній Еант підбадьорював лави аргеїв:
561] "Друзі, будьте мужами і в серце вкладіть собі сором.
562] Тож один одного завжди соромтесь у битвах жорстоких.
563] Сором хто має, той більше рятується, ніж загибає.
564] Хто ж утікає, ні слави для того нема, ні рятунку".
565] Мовив він так, вони ж і самі захищатись бажали.
566] Взявши до серця те слово, свої кораблі оточили
567] Мідяним валом. Та Зевс одваги надав і троянам.
568] А гучномовний в боях Менелай підбивав Антілоха:
569] "Ані молодших за тебе в ахеїв нема, Антілоху,
570] Ані ногами бистрішого, ні сміливішого в битві.
571] Чом би не вийти тобі та когось із троян не вколошкать?"
572] Мовив він так і назад відступив, а того заохотив.
573] Вибіг юнак той з передніх рядів і, навкруг озирнувшись,
574] Списом блискучим націливсь. І враз одсахнулись трояни
575] Перед націленим списом. А він недарма його кинув,
576] Синові Гікетаона попав, Меланіппові, в груди
577] Біля самого соска, коли воїн до бою виходив.
578] Тяжко він гримнув об землю, й пітьма йому очі окрила.
579] Тож Антілох тоді кинувсь на нього, як пес налітає
580] На оленя молоде, що вибігло з лігвища свого,
581] А звіролов його вцілив і зразу коліна розслабив.
582] Так, Меланіппе, й на тебе набіг Антілох войовничий
583] Зброю твою одібрать. Та від Гектора він не укрився:
584] Крізь сум'яття бойове біг до нього герой богосвітлий,
585] Та Антілох вже на нього не ждав, а що воїн був спритний,
586] Кинувся швидко тікати, як звір той, що лиха накоїв, —
587] Пса біля стада корів або й пастуха розірвавши,
588] Геть утікає мерщій, поки натовпом люди не збіглись.
589] Так утікав Несторід, а слідом трояни і Гектор
590] З криком шаленим і гомоном сипали стогнучі стріли.
591] Лиш досягнувши своїх, він став і назад обернувся.
592] Наче ті леви, що м'ясо сире пожирають, трояни
593] Кинулись до кораблів-, сповняючи Зевса веління.
594] Силу велику весь час в них будив він, а дух у аргеїв
595] Долу, хилив, одбираючи славу, в троян же підносив.
596] Гектору ж, сину Пріама, він славою волив окрити
597] Дух, щоб той огню невгасимого полум'я кинув
598] На кораблі крутобокі, — так просьба Фетіди надмірна
599] Сповнитись мала цілком. І ждав уже Зевс велемудрий
600] Над кораблями заграву на власні побачити очі,
601] З тої-бо миті початись мав відступ троянського війська
602] Від кораблів, а данаїв він славою волив окрити.
603] З задумом цим спрямував тоді Зевс до човнів глибодонних
604] Гектора, сина Пріама, що й сам вже туди поривався.
605] Той шаленів, як Арей-списоборець, як полум'я згубне,
606] Що шаленіє у горах, в дрімучій гущавині лісу.
607] Піною вкрилися губи, з-під брів, що похмуро нависли,
608] Блискали очі ясні, й шолом мідносяйний страшливо
609] Над головою хитавсь в роз'ярілого боєм нещадним
610] Гектора. Був-бо в ефірі заступник у нього могутній,
611] Зевс, що з мужів багатьох одного його славою й честю
612] Ушанував, бо недовго йому вже на світі лишалось
613] Жити. Паллада Афіна уже наближала до нього
614] Згубний день, коли мав він загинуть од сили Пеліда.
615] Він намагався-бо лави ворожого війська прорвати,
616] Де найгустіший був натовп і зброя була щонайкраща.
617] Але прорвать їх не міг, хоч і дуже на те намагався.
618] Щільно зімкнувши ряди, стояли вони, мов висока
619] Скеля міцна, що звисає над берегом сивого моря
620] Й твердо витримує буйні вітрів буревійних пориви
621] І набігаючих хвиль величезних бурхливі удари.
622] Проти троян так стояли данаї й назад не тікали.
623] Сяючи, наче вогонь, налітав він на юрми ахеїв,
624] Падав на них, наче вітром підхоплена хвиля з-під хмари
625] На корабель наліта бистрохідний; а він аж до верху
626] Піною вкритий увесь, і вітру жахливе дихання
627] Свище в вітрилах, і трепетно терпнуть серця мореплавців,
628] Пойняті страхом: вони-бо заледве уникнули смерті.
629] Так же тремтіли серця у стривожених грудях ахеїв.
630] Наче той лев згубоносний на стадо корів нападає,
631] Що у широких просторах лугів буйнотравих пасуться
632] Безліку, але пастух не уміє корів круторогих
633] Оборонити як слід від нападів хижого звіра.
634] Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду
635] За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає
636] Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї,
637] Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька,
638] Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета,
639] Сина Копрея, з Мікен, що від владаря ?врістея
640] Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі.
641] Син в цього гіршого батька родився, кращий багато
642] В доблестях різних — у швидкості ніг і воєннім мистецтві,
643] Розумом же між найперших мікенських мужів визначався.
644] Тож і для Гектора став він великої слави причинком.
645] Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся,
646] Що аж до п'ят досягав та давав од списів йому захист.
647] Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо
648] Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав.
649] Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає
650] Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких
651] Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого
652] Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись.
653] До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли
654] Між кораблями передніми, — й гнались за ними трояни.
655] Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити
656] Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились
657] Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором
658] Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.
659] А особливо їх Нестор старезний, опора ахеїв,
660] Ревно благав, закликаючи всіх іменами їх предків:
661] "Будьте, друзі, мужами і в серце вкладіть собі сором
662] Перед людьми. Спогадайте-бо кожен про любу дружину,
663] І про дітей, і про власне майно, й про батьків своїх рідних, —
664] Чи то живуть вони ще, чи, може, уже й повмирали,
665] їх іменами благаю я вас, хоч тут їх немає, —
666] Стійте відважно в бою, стережіться ганебної втечі!"
667] Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття.
668] А од очей їх тим часом Афіна одвіяла хмару
669] Тьми надзвичайної. Світло ясне їм відкрилось обабіч —
670] До кораблів і до бою, однаково людям страшного.
671] Видно було й гучномовного Ректора там і все військо —
672] Воїв троянських, що ззаду лишались і в бій не вступали,
673] Й лави, що билися боєм при кораблях бистрохідних.
674] Не до душі було мужньому серцем Еанту лишатись
675] Там, куди інші синове ахеїв тоді відступили.
676] Кроком подався широким по палубах він корабельних,
677] Довгим махаючи списом, що мав для бою морського, —
678] Збитим міцно гвіздками, у двадцять два лікті завдовжки.
679] Наче їздець, що правити кіньми напрочуд уміє,
680] Четверо коней баских з табуна свого разом запрігши,
681] З поля широкого вчвал аж до мурів великого міста
682] Шляхом жене велелюдним, і всюди дивуються з нього
683] Чоловіки і жінки. А він раз у раз безугавно
684] Скаче з коня на коня. А коні летять усе далі.
685] Так і Еант по палубах перебігав корабельних
686] Кроком широким, і крики його аж до неба сягали.
687] Страшно гукав він весь час, закликаючи воїв данайських
688] І кораблі захищати, й намети. Так само і Гектор
689] Не залишався в юрбі гомінливій троян міднолатних.
690] Наче той хижий орел на зграї птахів налітає,
691] Що безтурботно на березі тихої річки пасуться,
692] На легкокрилих гусей, журавлів, лебедів довгошиїх, —
693] До темноносого так корабля пориваючись, Гектор
694] Кидавсь вперед. Рукою своєю великою ззаду
695] Зевс направляв його, й дух усього підбадьорював люду.
696] Знову навкруг кораблів розгорілася битва жорстока.
697] Так би сказав ти: два війська на битву одні проти одних
698] Вийшли нітрохи не втомлені — так вони бились завзято.
699] Кожен з воюючих думав своє: загони ахейські
700] Не сподівались уникнути лиха й загибелі ждали.
701] А у троян — надіялось серце у кожного в грудях
702] Раптом спалить кораблі й повбивати героїв ахейських.
703] З цими думками вони й виступали одні проти одних.
704] Гектор тоді за корму корабля ухопився морського,
705] Гарного й бистрого, що перевіз через море до Трої
706] Протесілая, але не вернув його в рідну країну.
707] Вколо цього корабля врукопашну ахеї й трояни
708] Впень одні одних рубали.