Іліада - Сторінка 8
- Гомер -
Вої ж його на морськім узбережжі
774] Бавились дисків метанням і гострих списів та стріляли
775] З луків своїх. Поблизу колісниць їхні коні тим часом
776] Паслися на конюшині й петрушку низинну жували.
777] Збруя державців усяка, накрита старанно, лежала
778] В їхніх наметах. Самі ж, войовничого прагнучи мати
779] Війську вождя, по стану тинялись, від бою далеко.
780] Рушила рать, і поле немовби вогнем запалало.
781] Вся застогнала земля, мов од гніву метателя грому
782] Зевса, коли він перунами вкруг Тіфоея шмагає
783] Землю в Арімах, де, кажуть, зробив Тіфоей собі ложе.
784] Стогоном тяжко так стугоніла земля під ногами
785] Воїв, що йшли. Проходили швидко вони по рівнині.
786] Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда
787] Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця.
788] Радили раду тим часом вони на подвір'ї в Пріама,
789] Разом зібралися всі — молоді із мужами старими.
790] Ставши близько, озвалась до них вітронога Іріда,
791] Голос Політа, сина Пріама, прибравши, — у час той
792] Стражем троян вартовим, на прудкі покладаючись ноги,
793] Він на високій могилі сидів Есіета старого
794] І чатував, коли з кораблів своїх рушать ахеї.
795] Вигляд прибравши його, промовила бистра Іріда:
796] "Завжди, о старче, любі тобі непотрібні розмови,
797] Наче за мирного часу. А нині ж війна безугавна!
798] В битвах жорстоких бувати немало мені довелося,
799] Війська ж такого численного й грізного я ще не бачив,
800] їх наче листя в лісах, мов піску на морськім узбережжі,
801] Йдуть по рівнині вони воювать проти нашого міста.
802] Ректоре, ти особливо послухай, що діяти маєш.
803] Спільників є в нас багато в Пріамовім місті великім,
804] Мови ж у різноплеменних загонів, тут зібраних, різні.
805] Хай же очолює кожен людей, над якими владар він,
806] Співгромадян хай у лави шикує й до бою виводить".
807] Так вона мовила, й Гектор пізнав, що то голос богині.
808] Збори він враз розпустив, і всі кинулись миттю до зброї.
809] Брами порозчиняли, з них ринули воїв загони
810] Піші й комонні. Гомін усюди лунав безугавний.
811] Є на розлогій рівнині, якраз перед Троєю-містом,
812] Пагорб високий, що легко його обійти звідусюди.
813] Люди усі Батіеєю пагорб отой називають,
814] А невмирущі боги — надгроб'ям Міріни стрімкої.
815] Там шикувались у лави трояни й союзники їхні.
816] Вождь у троян — великий був Гектор шоломосяйний,
817] Син Пріама. Найкращі з усіх, найчисленніші в нього
818] Збройні загони були, до бою на списах готові.
819] Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,
820] Що від Анхіза колись породила його Афродіта,
821] Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з'єднавшись.
822] Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,
823] Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових,
824] Тих, що у Зелії їхнє житло, під обніжжями Іди,
825] Люд заможний, що чорну пили Есепову воду,
826] Плем'я троянське очолював син Лікаона блискучий,
827] Пандар, що сам Аполлон дарував йому лук скорострільний.
828] В тих, хто оселею мав Адрестею, й країну Апеську,
829] І Пітією, й Тереї-гори верховини високі,
830] В них на чолі був Адрест і Амфій в броні полотняній,
831] Двоє синів Меропа з Перкоти, що знався відмінно
832] На віщуванні, отже, синам на війну мужозгубну
833] Заборонив він іти. Вони ж не послухали слова
834] Віщого, — видно, вели вже їх Кери до чорної смерті.
835] Хто біля Практія жив, селився навколо Перкоти,
836] В Абіді, в Сесті житло мав або в богосвітлій Арісбі,
837] В тих Пртакід був начальником. Асій, мужів повелитель,
838] Асій, Гіртаків син, що великі, вогнистої масті
839] Коні з Арісби примчали його, з берегів Селеента.
840] Йшов Гіппотой на чолі пеласгів, племен списоборних,
841] Тих, що оселею мають широкоскибу Ларісу,
842] Разом їх вів з Гіппотоєм Пілей, Ареєва парость,
843] Лета обоє сини, Тевтаміда, пеласгів державця.
844] Йшли Акамант і хоробрий Пірой на чолі у фракіян,
845] Що Геллеспонт швидкоплинний у них береги омиває.
846] Був вождем у кіконів, списами озброєних, Евфем,
847] Син Кеада Трезена, годованця Зевса самогр.
848] Вів за собою Пірехм криволуких пеонян загони
849] Здалеку, із Амідона, де Аксій широкий струмує,
850] Аксій, що поїть найкращою в світі водою.
851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,
852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,
853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,
854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,
855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.
856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,
857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.
858] Місян — Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,
859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи —
860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.
862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс
863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.
864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, —
865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, —
866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.
867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,
868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,
869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір'ях Мікали.
870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,
871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.
872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,
873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої —
874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
875] В хвилях ріки — й забрав усе злото Ахілл войовничий.
876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний
877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
КЛЯТВИ. ОГЛЯД ВІЙСЬКА З МУРІВ.
ДВОБІЙ АЛЕКСАНДРА І МЕНЕЛАЯ
1] От як скінчили вожді загони свої шикувати,
2] Ринули з криком і гуком трояни вперед, наче птиці, —
3] З криком таким журавлині ключі у високому небі
4] В вирій тікають від злої зими і дощів безнастанних,
5] До Океану-ріки із криком таким відлітають,
6] Смерть і загибель мужам несучи, низькорослим пігмеям, —
7] Напад на них вони лютий вчиняють у млі світанковій.
8] Мовчки, незламною дишучи силою, вийшли ахеї,
9] Кожен готовий в душі один одному поміч подати.
10] Як над гірськими вершинами Нот розливає тумани,
11] Для пастухів — немилі, для злодія ж — кращі від ночі, —
12] Видно не далі в тій млі, ніж падає кинутий камінь, —
13] Так під ногами у воїв, що йшли, підіймалися хмари
14] Куряви, швидко-бо всі по рівнині вони виступали.
15] А як, одні проти одних прямуючи, близько зійшлися,
16] Вийшов з троянського війська вперед Александр боговидий,
17] Вбраний у барсову шкуру і з луком кривим за плечима,
18] Й гострим мечем. У руках тримав два списи мідногострі
19] І, потрясаючи ними, усіх викликав він аргеїв
20] Найхоробріших — поміряти сили в страшному двобої.
21] Щойно побачив його Менелай, Ареєві любий,
22] Як перед військом великими кроками той виступає,
23] Радість відчув, мов лев зголоднілий, що здобич натрапив,
24] Дику на скелях козу чи рогатого оленя раптом
25] Вгледівши. Жадібно здобич зубами він рве, хоч навколо
26] Вже його пси прудконогі та юні ловці оточили.
27] Радість так само відчув Менелай, з боговидим Парісом
28] Близько зустрівшись: за кривду жадав він йому відплатити.
29] В повнім озброєнні він з колісниці на землю зіскочив.
30] Щойно побачив ізблизька його Александр боговидий
31] Перед рядами, серце у грудях йому затремтіло,
32] В шереги воїв своїх одступив він, тікаючи смерті;
33] Наче в ущелинах гір подорожній, дракона зустрівши,
34] Враз усім тілом тремтить, і вбік відскакує швидко,
35] І утікає чим дужче, і лиця йому полотніють, —
36] В страхові так затремтів перед сином Атрея й сховався
37] В лави стрункі гордовитих троян Александр боговидий.
38] Бачив те Гектор і став словами ганьби докоряти:
39] "Горе-Паріс, женолюбе, хоробрий лиш з вигляду звабник!
40] Краще б ти зовсім на світ не родивсь чи безшлюбний загинув!
41] Як би хотів я того, та й для тебе це краще, ніж нині
42] Перед всіма такого безчестя й неслави зазнати!
43] Чуєш, як з тебе регочуться довговолосі ахеї,
44] Що первоборцем хоробрим вважали тебе, на твій красний
45] Дивлячись вигляд, у тебе ж ні сили в душі, ні відваги!
46] Й як ти насмілився, бувши таким, в кораблях мореплавних,
47] Товаришів назбиравши надійних, пливти через море,
48] До чужоземців пройти і зухвало із дальнього краю
49] Викрасти жінку прекрасну, невістку мужів списоборних,
50] Батькові твому на горе, і місту, й народові всьому,
51] Та ворогам лиш на радість, для себе ж самого — на сором!
52] Чом же Ареєві любого ти не пождав Менелая?
53] Знав би, в якого ти мужа дружину відняв пишноцвітну!
54] Не помогли б ні кіфара тобі, ні дари Афродіти,
55] Кучері й врода, якби ти у куряві мертвий валявся.
56] Та боязкі ті трояни занадто, а то вже давно б ти
57] Був у каміннім хітоні за лихо, яке заподіяв".
58] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:
59] "Гекторе, лаєш мене недарма, справедливо ти лаєш.
60] Завжди-бо серце твоє непохитне, немовби сокира,
61] Що в деревину впинається й розмах посилює в теслі,
62] Як корабельного бруса майстерно і вправно він теше.
63] Так же і в грудях у тебе тверде й безтрепетне серце.
64] Тільки дарів чарівних золотої не гань Афродіти.
65] Славних дарів божественних не гоже-бо людям зрікатись —
66] Тільки боги їх дають, сам ніхто їх одержать не може.
67] А як бажаєш тепер, щоб бій розпочав я й змагався,
68] Хай посідають на землю трояни усі і ахеї,
69] Вийду тоді я вперед з Менелаєм, Ареєві любим,
70] Битися з ним за Єлену й скарби, що взяв я із нею.
71] Хто переможе й себе у двобої проявить сильнішим,
72] Жінку з скарбами її хай веде за собою додому.
73] Ви ж, договір про дружбу засвідчивши в клятвах священних,
74] В широкоскибій Трої живіть, а ті вернуться в Аргос,
75] Кіньми багатий, в Ахею, жінками вродливими славну".
76] Так він сказав. Слова його з радістю вислухав Гектор,
77] Вийшов вперед із лав він троянських і лави їх стримав —
78] Спис ухопив посередині, й стали вони нерухомо.
79] Довговолосі ж, із гнутих націлившись луків, ахеї
80] Стріли метать почали і кидати в нього камінням.
81] Голосно крикнув тоді володар мужів Агамемнон:
82] "Стійте, аргеї, заждіть, не стріляйте, синове ахеїв!
83] Слово нам хоче промовити Гектор шоломосяйний".
84] Так він сказав, і враз зупинили свій запал трояни
85] Й мовчки стояли.
774] Бавились дисків метанням і гострих списів та стріляли
775] З луків своїх. Поблизу колісниць їхні коні тим часом
776] Паслися на конюшині й петрушку низинну жували.
777] Збруя державців усяка, накрита старанно, лежала
778] В їхніх наметах. Самі ж, войовничого прагнучи мати
779] Війську вождя, по стану тинялись, від бою далеко.
780] Рушила рать, і поле немовби вогнем запалало.
781] Вся застогнала земля, мов од гніву метателя грому
782] Зевса, коли він перунами вкруг Тіфоея шмагає
783] Землю в Арімах, де, кажуть, зробив Тіфоей собі ложе.
784] Стогоном тяжко так стугоніла земля під ногами
785] Воїв, що йшли. Проходили швидко вони по рівнині.
786] Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда
787] Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця.
788] Радили раду тим часом вони на подвір'ї в Пріама,
789] Разом зібралися всі — молоді із мужами старими.
790] Ставши близько, озвалась до них вітронога Іріда,
791] Голос Політа, сина Пріама, прибравши, — у час той
792] Стражем троян вартовим, на прудкі покладаючись ноги,
793] Він на високій могилі сидів Есіета старого
794] І чатував, коли з кораблів своїх рушать ахеї.
795] Вигляд прибравши його, промовила бистра Іріда:
796] "Завжди, о старче, любі тобі непотрібні розмови,
797] Наче за мирного часу. А нині ж війна безугавна!
798] В битвах жорстоких бувати немало мені довелося,
799] Війська ж такого численного й грізного я ще не бачив,
800] їх наче листя в лісах, мов піску на морськім узбережжі,
801] Йдуть по рівнині вони воювать проти нашого міста.
802] Ректоре, ти особливо послухай, що діяти маєш.
803] Спільників є в нас багато в Пріамовім місті великім,
804] Мови ж у різноплеменних загонів, тут зібраних, різні.
805] Хай же очолює кожен людей, над якими владар він,
806] Співгромадян хай у лави шикує й до бою виводить".
807] Так вона мовила, й Гектор пізнав, що то голос богині.
808] Збори він враз розпустив, і всі кинулись миттю до зброї.
809] Брами порозчиняли, з них ринули воїв загони
810] Піші й комонні. Гомін усюди лунав безугавний.
811] Є на розлогій рівнині, якраз перед Троєю-містом,
812] Пагорб високий, що легко його обійти звідусюди.
813] Люди усі Батіеєю пагорб отой називають,
814] А невмирущі боги — надгроб'ям Міріни стрімкої.
815] Там шикувались у лави трояни й союзники їхні.
816] Вождь у троян — великий був Гектор шоломосяйний,
817] Син Пріама. Найкращі з усіх, найчисленніші в нього
818] Збройні загони були, до бою на списах готові.
819] Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,
820] Що від Анхіза колись породила його Афродіта,
821] Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з'єднавшись.
822] Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,
823] Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових,
824] Тих, що у Зелії їхнє житло, під обніжжями Іди,
825] Люд заможний, що чорну пили Есепову воду,
826] Плем'я троянське очолював син Лікаона блискучий,
827] Пандар, що сам Аполлон дарував йому лук скорострільний.
828] В тих, хто оселею мав Адрестею, й країну Апеську,
829] І Пітією, й Тереї-гори верховини високі,
830] В них на чолі був Адрест і Амфій в броні полотняній,
831] Двоє синів Меропа з Перкоти, що знався відмінно
832] На віщуванні, отже, синам на війну мужозгубну
833] Заборонив він іти. Вони ж не послухали слова
834] Віщого, — видно, вели вже їх Кери до чорної смерті.
835] Хто біля Практія жив, селився навколо Перкоти,
836] В Абіді, в Сесті житло мав або в богосвітлій Арісбі,
837] В тих Пртакід був начальником. Асій, мужів повелитель,
838] Асій, Гіртаків син, що великі, вогнистої масті
839] Коні з Арісби примчали його, з берегів Селеента.
840] Йшов Гіппотой на чолі пеласгів, племен списоборних,
841] Тих, що оселею мають широкоскибу Ларісу,
842] Разом їх вів з Гіппотоєм Пілей, Ареєва парость,
843] Лета обоє сини, Тевтаміда, пеласгів державця.
844] Йшли Акамант і хоробрий Пірой на чолі у фракіян,
845] Що Геллеспонт швидкоплинний у них береги омиває.
846] Був вождем у кіконів, списами озброєних, Евфем,
847] Син Кеада Трезена, годованця Зевса самогр.
848] Вів за собою Пірехм криволуких пеонян загони
849] Здалеку, із Амідона, де Аксій широкий струмує,
850] Аксій, що поїть найкращою в світі водою.
851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,
852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,
853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,
854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,
855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.
856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,
857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.
858] Місян — Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,
859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи —
860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.
862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс
863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.
864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, —
865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, —
866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.
867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,
868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,
869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір'ях Мікали.
870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,
871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.
872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,
873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої —
874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
875] В хвилях ріки — й забрав усе злото Ахілл войовничий.
876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний
877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
КЛЯТВИ. ОГЛЯД ВІЙСЬКА З МУРІВ.
ДВОБІЙ АЛЕКСАНДРА І МЕНЕЛАЯ
1] От як скінчили вожді загони свої шикувати,
2] Ринули з криком і гуком трояни вперед, наче птиці, —
3] З криком таким журавлині ключі у високому небі
4] В вирій тікають від злої зими і дощів безнастанних,
5] До Океану-ріки із криком таким відлітають,
6] Смерть і загибель мужам несучи, низькорослим пігмеям, —
7] Напад на них вони лютий вчиняють у млі світанковій.
8] Мовчки, незламною дишучи силою, вийшли ахеї,
9] Кожен готовий в душі один одному поміч подати.
10] Як над гірськими вершинами Нот розливає тумани,
11] Для пастухів — немилі, для злодія ж — кращі від ночі, —
12] Видно не далі в тій млі, ніж падає кинутий камінь, —
13] Так під ногами у воїв, що йшли, підіймалися хмари
14] Куряви, швидко-бо всі по рівнині вони виступали.
15] А як, одні проти одних прямуючи, близько зійшлися,
16] Вийшов з троянського війська вперед Александр боговидий,
17] Вбраний у барсову шкуру і з луком кривим за плечима,
18] Й гострим мечем. У руках тримав два списи мідногострі
19] І, потрясаючи ними, усіх викликав він аргеїв
20] Найхоробріших — поміряти сили в страшному двобої.
21] Щойно побачив його Менелай, Ареєві любий,
22] Як перед військом великими кроками той виступає,
23] Радість відчув, мов лев зголоднілий, що здобич натрапив,
24] Дику на скелях козу чи рогатого оленя раптом
25] Вгледівши. Жадібно здобич зубами він рве, хоч навколо
26] Вже його пси прудконогі та юні ловці оточили.
27] Радість так само відчув Менелай, з боговидим Парісом
28] Близько зустрівшись: за кривду жадав він йому відплатити.
29] В повнім озброєнні він з колісниці на землю зіскочив.
30] Щойно побачив ізблизька його Александр боговидий
31] Перед рядами, серце у грудях йому затремтіло,
32] В шереги воїв своїх одступив він, тікаючи смерті;
33] Наче в ущелинах гір подорожній, дракона зустрівши,
34] Враз усім тілом тремтить, і вбік відскакує швидко,
35] І утікає чим дужче, і лиця йому полотніють, —
36] В страхові так затремтів перед сином Атрея й сховався
37] В лави стрункі гордовитих троян Александр боговидий.
38] Бачив те Гектор і став словами ганьби докоряти:
39] "Горе-Паріс, женолюбе, хоробрий лиш з вигляду звабник!
40] Краще б ти зовсім на світ не родивсь чи безшлюбний загинув!
41] Як би хотів я того, та й для тебе це краще, ніж нині
42] Перед всіма такого безчестя й неслави зазнати!
43] Чуєш, як з тебе регочуться довговолосі ахеї,
44] Що первоборцем хоробрим вважали тебе, на твій красний
45] Дивлячись вигляд, у тебе ж ні сили в душі, ні відваги!
46] Й як ти насмілився, бувши таким, в кораблях мореплавних,
47] Товаришів назбиравши надійних, пливти через море,
48] До чужоземців пройти і зухвало із дальнього краю
49] Викрасти жінку прекрасну, невістку мужів списоборних,
50] Батькові твому на горе, і місту, й народові всьому,
51] Та ворогам лиш на радість, для себе ж самого — на сором!
52] Чом же Ареєві любого ти не пождав Менелая?
53] Знав би, в якого ти мужа дружину відняв пишноцвітну!
54] Не помогли б ні кіфара тобі, ні дари Афродіти,
55] Кучері й врода, якби ти у куряві мертвий валявся.
56] Та боязкі ті трояни занадто, а то вже давно б ти
57] Був у каміннім хітоні за лихо, яке заподіяв".
58] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:
59] "Гекторе, лаєш мене недарма, справедливо ти лаєш.
60] Завжди-бо серце твоє непохитне, немовби сокира,
61] Що в деревину впинається й розмах посилює в теслі,
62] Як корабельного бруса майстерно і вправно він теше.
63] Так же і в грудях у тебе тверде й безтрепетне серце.
64] Тільки дарів чарівних золотої не гань Афродіти.
65] Славних дарів божественних не гоже-бо людям зрікатись —
66] Тільки боги їх дають, сам ніхто їх одержать не може.
67] А як бажаєш тепер, щоб бій розпочав я й змагався,
68] Хай посідають на землю трояни усі і ахеї,
69] Вийду тоді я вперед з Менелаєм, Ареєві любим,
70] Битися з ним за Єлену й скарби, що взяв я із нею.
71] Хто переможе й себе у двобої проявить сильнішим,
72] Жінку з скарбами її хай веде за собою додому.
73] Ви ж, договір про дружбу засвідчивши в клятвах священних,
74] В широкоскибій Трої живіть, а ті вернуться в Аргос,
75] Кіньми багатий, в Ахею, жінками вродливими славну".
76] Так він сказав. Слова його з радістю вислухав Гектор,
77] Вийшов вперед із лав він троянських і лави їх стримав —
78] Спис ухопив посередині, й стали вони нерухомо.
79] Довговолосі ж, із гнутих націлившись луків, ахеї
80] Стріли метать почали і кидати в нього камінням.
81] Голосно крикнув тоді володар мужів Агамемнон:
82] "Стійте, аргеї, заждіть, не стріляйте, синове ахеїв!
83] Слово нам хоче промовити Гектор шоломосяйний".
84] Так він сказав, і враз зупинили свій запал трояни
85] Й мовчки стояли.