Коран (фрагменти) - Сторінка 4

Саме їх прокляв Аллаг. А проклятому Аллагом ти ніколи не знайдеш заступника!

53. А може вони співпричетні до влади? Якби так було, вони не дали б людям ані борозенки на фініковій кісточці.

54. Чи, може, вони заздрять цим людям за те, що дарував їм Аллаг від щедрот Своїх? Але ж Ми вже дарували (і) родині Ібрагіма (Святе) Письмо й Мудрість, а також великеє царство.

55. Серед них були такі, хто повірив йому, і такі, хто його не визнав. А в пеклі вдосталь вогню.

56. Тих, хто не увірував у Наші знамення, Ми спалимо у вогні. І щоразу, як їхня шкіра підсмажуватиметься, Ми мінятимемо її на іншу шкіру, щоби вони скуштували муки: Аллаг Превеликий, Премудрий.

57. а тих, хто увірував і творив добрі справи, Ми введемо до садів, де внизу течуть ріки, аби вони мешкали в них вічно. Для них там — пречисті половини. Уведемо Ми їх у тінь прохолодну.

58. Аллаг велить вам повертати власникам доручене майно, а коли ви судите серед людей, судити справедливо. Яке прекрасне те, чим перестерігає вас Аллаг! Воістину, Він усе чує, все бачить.

59. О ви, хто увірував! Коріться Аллагові, коріться Посланцю та можновладцям серед вас. Коли ж ви сперечаєтеся щодо чого-небудь, то звертайтеся до Аллага та Посланця, якщо ви віруєте в Аллага й у Судний день. Так буде ліпше, і наслідки будуть кращі.

60. Хіба ти не бачив таких, які стверджують, що увірували в послане тобі й у послане до тебе, а самі хочуть, щоб їх розсудив Тагут? їм же наказано не вірувати в нього! Однак шайтан хоче ввести їх у глибоку оману.

61. Коли ж їм говорять: "Звертайтеся до того, що послав Аллаг, та до Посланця", ти бачиш, як лицеміри рішуче уникають тебе.

62. Чому ж після того, як їх спіткає лихо за те, що вони заподіяли власними руками, вони йдуть до тебе, присягаючись Аллагом: "Ми хотіли тільки добра і згоди".

63. Отакі вони — ті, зміст чиїх сердець знає Аллаг. Тож остерігайся їх, перестерігай їх та скажи їм про них самих переконливі слова.

64. Ми направляли кожного посланця тільки для того, щоби йому покорялися з дозволу Аллага. І якби вони, самі себе скривдивши, прийшли б до тебе і попросили б прощення в Аллага і Посланець теж попросив би за них, то вони переконалися б, що Аллаг — Усепрощаючий, Всемилосердний.

65. Та де там, — клянуся Господом твоїм! — не увірують вони, поки не візьмуть тебе за суддю у своїх суперечках. І тоді вони в душі визнають твоє рішення і цілком підкоряться йому.

66. А якби Ми наказали їм: "Віддайте своє життя" або "Виходьте зі своїх жител", — то зробили б так лише деякі з них. А якби вони робили те, про що їх перестерігають, так було б краще для них і це значно зміцнило б (їхню віру).

67. І тоді Ми дарували б їм від Себе велику винагороду

68. та наставили б їх на прямий шлях.

69. Ті ж, хто покоряється Аллагові та Посланцеві, вони — разом з тими, кого облагодіяв Аллаг: із пророками, праведниками, загиблими за віру мучениками та благочестивими. Вони — прекрасне товариство.

70. (Усе) це — від щедрот Аллага, бо тільки Він відає про все.

71. О ви, хто увірував! Остерігайтеся (ворога), виступайте (до бою) окремими загонами або всі разом.

72. 3-поміж вас неодмінно виявиться такий, хто баритиметься. А якщо ви зазнаєте поразки, він скаже: "Аллаг змилувався наді мною, бо я не потрапив з ними до загиблих".

73. Коли ж вас осінить милість Аллага, він неодмінно скаже, нібито у вас з ним і не було ніякої дружби: "Якби ж я був разом з ними, щоб удостоїтися великого успіху!"

74. Тож хай воюють заради віри ті, хто купує прийдешнє життя (ціною) життя на цьому світі. Тому, хто боротиметься в ім'я Аллага й загине чи переможе, Ми дамо велику винагороду.

75. Чом би вам не воювати заради віри й ослаблих чоловіків, жінок і дітей, які говорять: "Господи наш! Виведи нас із цього міста, мешканці якого — деспоти, і даруй нам від Себе заступника".

76. Ті, хто увірував, воюють в ім'я Аллага, а ті, хто не увірував, воюють заради Тагута. Тож боріться з прибічниками шайтана, бо його підступи жалюгідні.

77. Хіба ти не бачив таких, кому говорили: "Утримайтеся від війни, вершіть молитву та давайте благочестиве пожертвування". Однак коли їм приписується воювати, дехто з них боїться супротивників так, як страшаться Аллага, і навіть більше. Вони кажуть: "Господи наш! Чому Ти наказав нам воювати? Якби Ти відклав нам (бій) на деякий час!" Скажи їм, (Мухаммаде): "Утіхи цього світу короткі. А прийдешнє життя краще для богобоязливих. І не будете ви скривджені бодай на волосинку".

78. Де б ви не були, смерть наздожене вас, навіть якщо ви будете у високих вежах. Коли їм випадає яке-небудь благо, вони говорять: "Це — від Аллага". Якщо ж їх спіткає лихо, вони кажуть: "Це — через тебе, (Мухаммаде)". Скажи їм: "Усе — від Аллага". І — що воно за люди такі? — вони неспроможні збагнути того, що їм говорять?

79. Те, що випало тобі з благого, — від Аллага, а яка тебе спіткала біда — то від самого себе. Ми призначили тебе, (Мухаммаде), посланцем для людей. І досить Аллага за свідка.

80. Хто покорився Посланцеві, той уже покорився Аллагові. А якщо хтось відмовляється (коритися), то Ми не посилали тебе оберігачем над ними.

81. Вони говорять: "Ми покоряємося". Але як тільки відходять від тебе, то деякі з них снують ночами плани про те, чого ти їм не говорив. Однак Аллаг записує все, що вони таємно задумують. Тож відвернися від них і покладися на Аллага, бо Його достатньо як заступника.

82. Хіба вони не задумуються над Кораном? Адже якби Коран був не від Аллага, то вони знайшли б у ньому безліч протиріч.

83. Як тільки до них доходить яка-небудь безтурботна чи тривожна звістка, вони розголошують її. А якби вони повідомили її Посланцеві та владарям серед них, то про неї б дізналися ті, кому потрібно. Тож коли б не милість і милосердя Аллага до вас, то ви всі, крім небагатьох, пішли б слідом за шайтаном.

84. Воюй заради віри. Так поставлено за обов'язок не лише тобі самому. Спонукай до цього й інших віруючих. Можливо, Аллаг стримає лють невірних, бо Він найсильніший у гніві й у покаранні.

85. Хто заступиться за гарну справу, матиме з неї частку. А хто заступиться за погану справу, матиме свою частку з неї. Воістину, Аллаг над усім сущим порядкує.

86. Коли вас вітають, відповідайте ще кращим вітанням, або — таким же самим: Аллаг усьому веде лік.

87. Аллаг — немає жодного божества, крім Нього! — неодмінно збере вас у День воскресіння, який, поза сумнівом, настане: а чиє слово правдивіше від Аллагового?

88. Чому щодо лицемірів у вас дві групи? Адже Аллаг відмовився від них за їхні вчинки! Невже ви хочете наставити на прямий шлях тих, кого Аллаг увів в оману? Адже тим, кого Він уводить в оману, вже ніколи не знайти прямого шляху.

89. Невірні хотіли б, щоб ви, як і вони, стали невірними, аби ви зрівнялися з ними. Тож не вибирайте друзів серед них, допоки вони не переселяться заради віри. Однак якщо вони відступляться (від віри), хапайте їх і вбивайте, де б ви їх не знайшли. І не беріть з-поміж них ні друзів, ні помічників,

90. крім тих, хто зв'язаний з тим народом, з яким у вас існує угода, або тих, хто прийшов до вас, не маючи в душі бажання воювати ні проти вас, ні проти свого народу. Якби Аллаг захотів, Він дав би їм владу над вами і вони воювали б з вами. Тому якщо вони облишать вас, відмовляться воювати з вами та запропонують вам мир, то й Аллаг не дозволить вам воювати з ними.

91. Ви побачите, що є й інші (люди), які хочуть бути в безпеці від вас і від свого народу. Однак щоразу, коли їх підбивають до заколоту, вони спокушаються на нього. Тож коли вони не облишать вас, не запропонують вам миру і не притримають своїх рук, хапайте їх і вбивайте, де б ви їх не застали. Над такими Ми дали вам повну владу.

92. Віруючий не може вбити віруючого — хіба що тільки помилково. Коли ж хто-небудь уб'є віруючого ненавмисно, він мусить відпустити на волю віруючого раба та вручити родичам убитого викуп за кров, якщо тільки вони не захочуть роздати його як милостиню. Якщо вбитий — із ворожого вам племені і віруючий, потрібно відпустити на волю віруючого раба. Якщо ж убитий із племені, з яким у вас є угода, то слід сплатити його родичам викуп за кров та звільнити віруючого раба. Якщо в убивці немає (віруючого раба), йому слід безперервно поститися протягом двох місяців на знак каяття перед Аллагом. Адже Аллаг — Усезнаючий, Премудрий.

93. Коли ж хтось уб'є віруючого навмисно, то відплата йому — пекло, де він залишиться навічно. Аллаг розгнівається на нього, прокляне його і влаштує йому непосильну муку.

94. О ви, хто увірував! Виступаючи (воювати) за віру, будьте впевненими: не говоріть "Ти — невіруючий" тому, хто звертається до вас із миром, прагнучи до минущих благ тутешнього життя, у той час, як багата здобич — в Аллага. Такими ви були раніше, та Аллаг облагодіяв вас. Затямте, що Аллаг відає про те, що ви робите.

95. Ті віруючі, котрі здоровими відсиджуються (вдома), не зрівняються з тими, хто догоджає в ім'я Аллага, (жертвуючи) власним майном та життям. Аллаг возніс тих, хто прислужується своїм майном і життям, на цілий щабель над тими, хто відсиджується (вдома). І тим, і іншим Аллаг обіцяв благо, однак Він віддав перевагу догідливим над тими, хто відсиджується (вдома). Догідливим — велика винагорода від Нього —

96. (вищі) щаблі, прощення й милосердя. Аллаг — Усепрощаючий, Всемилосердний.

97. Коли тих, хто був несправедливий до самого себе, упокоять ангели і запитають: "Як трапилося таке з вами?", — ті відкажуть: "Ми були безсилими на цій землі". Ангели запитають: "Невже земля Аллага була не (достатньо) просторою, щоб ви могли переселитися на ній?" Таким притулок — пекло, а то — жахливе пристановище.

98. Його уникнуть лише безпомічні чоловіки, жінки та діти, які не можуть хитрувати та не знаходять прямого шляху

99. їм Аллаг, може, простить, бо Він — Милосердний, Всепрощаючий.

100. Той, хто виселяється заради віри, знайде на землі вдосталь притулків і статку. Коли хто-небудь залишає свою домівку заради Аллага та Його посланця, а його (в дорозі) забере смерть, то він неодмінно матиме винагороду від Аллага. Аллаг — Усепрощаючий, Милосердний.

101. Коли ви мандруєте світом, не буде над вами гріха, якщо ви скоротите молитву, остерігаючись погрози з боку невірних.