Маленькі трагедії (збірка) - Сторінка 4

Навіщо
Про це гадати? Що то за розмова?
Чи в тебе все такі думки? Прийди
I відчини балкон. Як тихо в небі!
Повітря тепле не зрухнеться. Ніч
Цитриною і лавром пахне. Місяць
Блищить яскраво в темній та густій
Блакиті, і гукають вартові
Протягло: "Ясно!.." А далеко десь
На півночі — в Парижі, — може, небо
Сповите хмарами, і дощ іде,
I дме холодний вітер. А що нам,
Що нам до того? Карлосе мій, слухай:
Я вимагаю — усміхнись до мене.
Ну то-то ж!

Дон Карлос

Любий демон!

Стукають.

Дон Гуан

Гей, Лауро!

Лаура

Хто там? Чий голос?

Дон Гуан

Відчини...

Лаура

Невже!
О Боже мій!..

(Відчиняє двері)

Входить Дон Гуан.

Дон Гуан

Вітаю...

Лаура

Дон Гуан!

(Лаура кидаєтъся йому на шию)

Дон Карлос

Як? Дон Гуан!..

Дон Гуан

Лауро, друже мій!..

(Цілує її)

Лауро, хто у тебе?

Дон Карлос

Я — Дон Карлос.

Дон Гуан

От зустріч несподівана! Я завтра
Весь до твоїх послуг...

Дон Карлос

Ні, зараз, зараз.

Лаура

Дон Карлосе, вгамуйтесь. Ви у мене,
А не на вулиці. Ідіть, будь ласка.

Дон Карлос

(не слухаючи її)

Я жду. Ну що ж? Адже ж ти шпагу маєш.

Дон Гуан

Якщо тобі скортіло — дуже прошу.

Б'ються.

Лаура

Ай, ай! Гуане!

(Кидається на ліжко)

Дон Карлос падає.

Дон Гуан

Край. Вставай, Лауро!

Лаура

Що там? Убитий! I в моїй кімнаті!
Чудово! Що ж мені тепер робити,
Гульвісо, дияволе? Куди ж його
Я викину?

Дон Гуан

Та, може, він живий ще.

(Оглядає тіло)

Лаура

Якраз, живий! Дивись, проклятий! Просто
У саме серце ткнув його — не схибив;
I кров не йде з трикутної уразки,
А вже не дише — добре?

Дон Гуан

Що робить?
Він сам того хотів.

Лаура

Ех, Дон Гуане,
Аж прикро. Вічні фіглі та пригоди!..
А все, мовляв, — не винен. Звідки ти?
Давно вже тут?

Дон Гуан

Я тільки ось приїхав,
I то тихцем, мене ще не простили.

Лаура

I зараз же згадав свою Лауру?
Як так, то добре. Тільки ні, не вірю.
Ти поуз двір мій випадково йшов
I дім забачив.

Дон Гуан

Ні, моя Лауро,
Спитайся Лепорелло. Я спинився
Край міста в підлій Венті. Я Лаури
В Мадриді йшов шукати.

(Цілує її)

Лаура

Друже мій!
Чекай... при мертвому? Що з ним робити?

Дон Гуан

Облиш його. Удосвіта раненько
Я винесу його під опанчею
I покладу на перехресті...

Лаура

Тільки
Дивись, щоб не побачили тебе.
Як добре ти зробив, що на хвилину
Пізніш явився. В мене тут твої
Приятелі вечеряли. Ось тільки
Пішли вони. Якби ти їх застав!

Дон Гуан

Лауро, і давно його ти любиш?

Лаура

Кого? Ти сниш.

Дон Гуан

Ні. А признайся, скільки
Разів мене ти зрадила тоді,
Як не було мене?

Лаура

А ти, гульвісо?

Дон Гуан

Скажи ж... Ні, поговорим опісля.

СЦЕНА ТРЕТЯ

Пам'ятник командора.

Дон Гуан

Все йде на краще. Ненароком вбивши
Дон Карлоса, я чернецем смиренним
Сховався тут — і бачу кожний день
Мою вдову прекрасну, і, здається,
Запав їй в око. До цього часу
Поводились ми чемно і пристойно,
Але сьогодні зважусь на розмову.
Пора. Як я почну? "Насмілюсь..." Ні...
"Сеньйоро..." Ет! Що в думку навинеться,
То і скажу, без намислу, як справжній
Імпровізатор пісні про кохання...
Вже час би їй приїхати. Без неї,
Я думаю, нудьгує командор.
Яким тут велетнем він виглядає!
Які рамена! Що за Геркулес!
А сам, небіжчик, був малий та хирий!
Тут він, зіп'явшись на ногах, не міг би
До свого носа руку дотягти.
Коли за Ескур'ялом ми зійшлись,
Наткнувся він на шпагу і завмер,
Немов на шпильці коник польовий.
А вдачі він був гордої, крутої
I мав одважний дух... А! Ось вона.

Входить донна Анна.

Донна Анна

Він знову тут. Мій отче, вибачайте,
Що я порушила задуму вашу.

Дон Гуан

Я мушу в вас, сеньйоро, вибачéння
Прохати. Може, я перешкоджаю
Печалі вашій вільно виливатись.

Донна Анна

Ні, отче мій, печаль моя в мені.
При вас мої благання можуть в небо
Смиренно зноситись. Прохаю також
I вас до них свій голос прилучити.

Дон Гуан

Мені молиться з вами, донно Анно!
Не годен я доручення такого.
Я не посмію грішними устами
Святу молитву вашу повторяти.
Я тільки здалека дивлюсь на вас
З побожністю, коли, схилившись тихо,
Ви чорні кучері на мармур білий
Розсиплете, — і бачиться, що тайно
На сей надгробок янгол прилетів.
В душі збентеженій я не знаходжу
Тоді молитви. Я дивуюсь німо
I думаю: щасливий той, чий мармур
Зігріто подихом її небесним
I скроплено слізьми її кохання.

Донна Анна

Які чудні слова!

Дон Гуан

Сеньйоро!

Донна Анна

Що?
Мені... забули ви...

Дон Гуан

Що недостойний
Самітник я? Що грішний голос мій
Тут не повинен гучно розтинатись?

Донна Анна

Мені здалося... Я не зрозуміла...

Дон Гуан

Ах, бачу: ви про все, про все дізнались!

Донна Анна

Про що дізналась?

Дон Гуан

Так, я не чернець...
Край ваших ніг пробачення благаю.

Донна Анна

О Боже! Встаньте, встаньте!.. Хто такий ви?

Дон Гуан

Нещасний, жертва марного чуття!

Донна Анна

О Боже мій! I тут, при цьому гробі!
Лишіть мене!..

Дон Гуан

Хвилину, донно Анно!
Одну хвилину!

Донна Анна

Що, як зайде хто!

Дон Гуан

Ні, ґрати замкнені. Одну хвилину!

Донна Анна

Ну? Що? Чого жадаєте ви?

Дон Гуан

Смерті!
О, хай край ваших ніг умру я зараз,
Хай бідний прах мій тут же поховають,
Не обік праху, милого для вас,
Не тут, не близько, далі, там де-небудь
Біля дверей, край самого порога.
Щоб каменя мого могли торкнутись
Ви легкою ногою чи убранням,
Коли сюди, на цей надгробок гордий,
Ви прийдете, щоб кучері схиляти
I лити сльози.

Донна Анна

Ви ума збулися!

Дон Гуан

Хіба бажати смерті, донно Анно,
То знак безумства? О, коли б я був
Безумцем, я б хотів живим лишитись,
Я б мав надію ніжною любов'ю
Порушити вам серце; о, якби
Я був безумцем, я б тоді всі ночі
Простоював перед балконом вашим,
Я б серенадами ваш сон тривожив,
Не став би я ховатись — навпаки,
Старався б вам потрапити на очі;
Якби я був безумцем, я б не став
Свої страждання зносити безмовно...

Донна Анна

То це ви мовчите?

Дон Гуан

Ах, донно Анно,
Це випадок, це випадково сталось,
Що вихопився я, а то моєї
Сумної таємниці ви не взнали б
Ніколи в світі...

Донна Анна

I давно мене ви
Кохаєте?

Дон Гуан

Давно чи ні — не знаю,
Але відтоді, лиш я склав ціну
Хвилинному життю, відтоді тільки
Я зрозумів, що значить слово "щастя".

Донна Анна

Ідіть собі — ви чоловік непевний.

Дон Гуан

Непевний! Чим?

Донна Анна

Я слухать вас боюсь.

Дон Гуан

Я змовкну, тільки не женіть того,
Для кого образ ваш одна відрада.
Я не таю в душі палких надій.
Нічого не жадаю, тільки вас
Я мушу бачити, коли судилось
Мені життя.

Донна Анна

Ідіть — не місце тут
Таким словам, таким безумствам... Завтра
Прийдіть до мене; і коли на Бога
Присягнетéсь поводитись зі мною
З повагою, я вас прийму, але...
Увечері, пізніш... Як повдовіла,
З того часу не бачу я нікого...

Дон Гуан

Ви янгол, донно Анно! Хай Господь
Утішить вас, як ви самі сьогодні
Утішили нещасного!..

Донна Анна

Ідіть же.

Дон Гуан

Одну хвилинку ще.

Донна Анна

Ні, треба, мабуть,
Самій піти... До того ж і моління
На ум не йде. Ви світськими річами
Мене розважили; від них вже ухо
Моє давно-давно відвикло. Завтра
Я вас прийму...

Дон Гуан

Ще вірити не смію,
Не смію щастю я свому віддатись!
Я завтра вас побачу... I не тут,
Не крадькома!

Донна Анна

Так, завтра, завтра.
Як вас зовуть?

Дон Гуан

Дієго де Кальвадо.

Донна Анна

Прощайте, дон Дієго.

(Виходить)

Дон Гуан

Лепорелло!

Лепорелло входить.

Лепорелло

Чого вам треба?

Дон Гуан

Любий Лепорелло!
Я... я щасливий! Завтра! Чуєш? "Завтра
Увечері, пізніш"! Мій Лепорелло,
Вже завтра!.. От що, приготуй мені...
Я, мов дитя, щасливий!

Лепорелло

Донна Анна
Далась на мову? Пару слів ласкавих
Вона до вас промовила, чи, може,
Її ви поблагословили?

Дон Гуан

Ні,
Мій Лепорелло, ні! Вона у себе
Побачення, побачення мені
Призначила!

Лепорелло

Невже? О вдови, вдови!
Всі ви одної вдачі.

Дон Гуан

Я щасливий!
Співати хочу, світ увесь обняти!

Лепорелло

А командор? Що скаже він про це?

Дон Гуан

Ти думаєш, він буде ревнувати?
Вже певно ні: він чоловік розумний,
I як умер, з того часу притих.

Лепорелло

Ні, ви погляньте на його статýю.

Дон Гуан

Що ж?

Лепорелло

Ніби дивиться вона на вас
I сердиться.

Дон Гуан

Іди лиш, Лепорелло,
Проси її ласкаво завітать
До мене, ні, до донни Анни завтра.

Лепорелло

Статую в гості кликати! Навіщо?

Дон Гуан

Вже ж певно не для милої розмови.
До донни Анни запроси статую
Прийти пізніш увечері і стати
Біля дверей на варті.

Лепорелло

Ну й охота
У жарти вам заходити і з ким!

Дон Гуан

Іди ж.

Лепорелло

Але...

Дон Гуан

Іди.

Лепорелло

Преславна, пишна
Статує! Пан мій, Дон Гуан, покірно
Вас просить завітати... Ні, не можу,
Їй-богу, страшно.

Дон Гуан

Тхір! Ось я тобі...

Лепорелло

Чекайте. Пан мій, Дон Гуан, вас просить
Прибути завтра ввечері пізніш
До вашої дружини в дім і стати
Біля дверей...

Статуя киває головою на знак згоди.

Ай!

Дон Гуан

Що там?

Лепорелло

Ай, ай, ай!
Ай, ай!.. Умру.

Дон Гуан

Що сталося тобі?

Лепорелло

(киваючи головою)

Статуя... ай!

Дон Гуан

Ти кланяєшся?

Лепорелло

Ні,
Не я — вона!

Дон Гуан

Що за бредню верзеш ти!

Лепорелло

Підіть самі.

Дон Гуан

Ну, от дивись, нікчемо!

(До статуї)

Я, пане командор, прошу тебе
Прибути завтра до вдови твоєї,
Де буду я, і стати там на варті
Біля дверей. Що? Будеш?

Статуя киває знов.

Боже мій!

Лепорелло

А що? Чи я вам не казав...

Дон Гуан

Ходім.

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Кімната донни Анни.
Дон Гуан і донна Анна.

Донна Анна

Я прийняла вас, дон Дієго! Тільки
Боюсь, що вам моя сумна розмова
Нудною буде. Бідна удова,
Я все свою утрату пам'ятаю:
Мішаю сльози з усміхом, мов квітень.
Що ж мовчите ви?

Дон Гуан

Тішуся безмовно,
В уяві, що на самоті зі мною
Прекрасна донна Анна. Тут — не там,
Не при надгробку щасного мерця, —
I бачу вас уже не на колінах
Перед холодним, мармуровим мужем.

Донна Анна

То ви ревниві, дон Дієго! Муж мій
I в гробі мучить вас.

Дон Гуан

Я не повинен
Вас ревнувати: ви його обрали.

Донна Анна

Ні, з дон Альваром взяти шлюб мені
Веліла мати. Ми були убогі,
А дон Альвар — багатий.

Дон Гуан

Щастя мав!
Скарби порожні він до ніг богині
Зложив — от чим досяг він раювання!
Якби я перше вас пізнав, як радо
Мій славний стан, багатства — все б віддав,
Все за єдиний ваш ласкавий погляд!
Скорявся б я небесній вашій волі,
Як раб! Всі ваші примхи я пізнав би,
Щоб їх запобігати, щоб життя
Вам чарівною казкою здавалось!
Але, на жаль, мені судилось інше!

Донна Анна

Дієго, досить! Слухаючи вас,
Я мимохіть грішу — мені не вільно
Кохати вас, бо удова повинна
I домовині вірною зостатись.
Коли б же знали ви, як дон Альвар
Мене кохав! О, дон Альвар вже певно
Закоханої дами не прийняв би
У себе в домі, бувши удівцем,
Він був би вірним шлюбному коханню.

Дон Гуан

Не мучте серця, донно Анно, вічним
Нагадуванням про свою дружину.
Доволі з мене кари, хоч на кару
Від вас і заслужив я, може.

Донна Анна

Чим?
Вас путами не зв'язано святими
Ні з ким, хіба не правда? Покохавши
Мене, ви проти мене й проти неба
Не винні.

Дон Гуан

Боже! Проти вас!

Донна Анна

Хіба
Ви винні проти мене? То скажіть же —
Чим?

Дон Гуан

Ні, ніколи!

Донна Анна

Що таке, Дієго?
Ви проти мене винні? Чим, скажіть.

Дон Гуан

Ні, ні, нізащо!

Донна Анна

Це, Дієго, дивно.
Я прошу вас, від вас жадаю...

Дон Гуан

Ні.

Донна Анна

А! Ось як ви моїй покірні волі,
А що мені ви зараз говорили?
Що ви б хотіли статъ моїм рабом.
Дієго, я розгніваюсь: кажіть,
Чим проти мене винні ви?

Дон Гуан

Не смію:
Тоді мене зненавидите ви.

Донна Анна

Ні, ні! Я вас заздалегідь прощаю,
Але я знати хочу.

Дон Гуан

Не бажайте
Страшну, убийчу таємницю знать.

Донна Анна

Страшну! Ви мучите мене, Дієго:
Я страх яка цікава, — що таке?
I як образити мене могли ви?
Я вас не знала.