Маленькі трагедії (збірка) - Сторінка 6

Мене сюди назавжди
Одчай і муки міцно прикували,
Свідомість непрощенного гріха,
Жах порожнечі, що стрічаю я,
У дім свій повернувшися змертвілий,—
І цих розваг незнані солодощі,
І кубка цього золота трутизна,
І пестощі (хай бог мене простить) —
Хоч грішної, та любої істоти.
Тінь матері не викличе мене
Відсіль. Запізно ти сюди прибув.
Зусилля марні, хоч за них я вдячний...
Іди ж, старик! Та хто з тобою піде,—
Хай буде проклят нині і повік!

Голоси

Bravo, bravo! Достойний голова у нас!
От так сказав! Геть, діду, геть іди!

Священик

Матільдин кличе дух тебе святий!

Голова

(встає)

Заприсягнись, піднявши в небеса
Бліду, зів'ялу руку, залишить
В труні ім'я, навіки заніміле!
Коли б од неї, чистої, сховатись
Я силу мав!.. Вона мене вважала
За чесного, за гордого, і щастя
В моїх обіймах знала неземне...
Де я?.. о, благовіснице небесна!
Тебе я бачу там, куди мій дух
Уже повік не досягне...

Жіночий голос

Безумець:
Йому ввижається померла жінка!

Священик

Ходім за мною...

Голова

Ні, мій отче,
зглянься.
Лиши мене!

Священик

Хай бог тебе спасе!
Прощай, мій сину.

Виходить. Бенкет іде далі.
Голова залишається, глибоко замислений.

1 Чумне місто (англ.).— Ред.