Маятник Фуко - Сторінка 39

Одного дня з якогось ілюстрованого часописа я довідався, що у місті є Стародавній і Визнаний Орден Рози і Хреста. Я запропонував Ампаро зазирнути туди, і вона неохоче погодилась.

Осідок ордену містився на невеликій вулиці, зовні будинку була вітрина зі статуетками, які зображували Хеопса, Нефертіті, Сфінкса.

Саме того пополудня відбувалося пленарне засідання: "Роза і Хрест та Умбанда". Промовцем був якийсь професор Браманті, Референт Ордену в Європі, Таємний Кавалер Великого Пріорату in partibus Родосу, Мальти та Салонік.

Ми вирішили зайти. Приміщення, досить неоковирне, було прикрашене тантричними мініатюрами, що зображали змія Кундаліні, того самого, якого тамплієри хотіли розбудити поцілунком у гузно. Я сказав собі, що в кінцевому підсумку не варто було перетинати Атлантику, щоб відкрити новий світ, — ті самі речі я міг знайти і в клубі Пікатрікс.

За столом, вкритим червоним сукном, перед нечисленною і сонною публікою стояв Браманті, опасистий добродій, якого, якби не його туша, можна було б порівняти з тапіром. Він уже розпочав із помпезним красномовством свою промову, але навряд чи давно, бо саме розводився про Розу і Хрест у часи вісімнадцятої династії за правління Амозиса І.

Чотири Невидимі Володарі чатували над розвитком раси, яка дала початок цивілізації Сахари за двадцять п'ять тисяч років до заснування Фів. Фараон Амозис під їхнім впливом заснував Велике Біле Братство, охоронця тої допотопної мудрості, яку єгиптяни знали як свої п'ять пальців. Браманті твердив, що у нього є документи (звичайно ж, недоступні для невтаємничених), які походять від мудреців Храму Карнака та їхніх таємних архівів. Символ Рози та Хреста був пізніше створений фараоном Акенатоном. У когось той папірус є, сказав Браманті, але не питайте, у кого.

У річищі Великого Білого Братства виховався Гермес Трисмегіст — чий вплив на італійське Відродження був так само незаперечний, як і його вплив на Принстонську гнозу, — а також Гомер, друїди Галлій, Соломон, Солон, Піфагор, Плотин, єссеї, терапевти, Йосиф Ариматейський, який привіз Грааль до Європи, Алкуїн, король Дагоберт, святий Тома, Бекон, Шекспір, Спіноза, Якоб Беме, Дебюссі та Ейнштейн. Ампаро шепнула мені, що, на її думку, тут бракує лише Нерона, Камброна, Ієроніма, Панчо Вільї та Бастера Кітона.

Щодо впливу первовічних Рози і Хреста на християнство Браманті звернув увагу тих, хто ще не зорієнтувався в цій історії, на те, що не випадково Ісус, згідно з легендою, помер на хресті.

Саме мудреці Великого Білого Братства заснували за часів короля Соломона першу масонську ложу. Те, що Данте був розенкройцером та масоном, — як, зрештою, і святий Тома, — написано чорним по білому в його творах. У XXIV та XXV піснях "Раю" подибуємо потрійний поцілунок князя Рози і Хреста, пелікана, білі туніки, саме ті, в які були зодягнені старійшини в "Одкровенні", три богословські чесноти масонських капітул (Віра, Надія і Любов). А символічна квітка розенкрейцерів (біла троянда пісень XXX та XXXI) була ухвалена Римською Церквою як символ Матері Спасителя — ось звідки Rosa Mystica літаній.

Те, що розенкрейцери існували в період середніх віків, було очевидно не лише з їхнього проникнення до тамплієрства, а й з набагато відвертіших документів. Браманті цитував якогось Кізеветтера, який наприкінці минулого століття показав, що розенкройцери середніх віків виробили для курфюрста Саксонського чотири квінтали золота, виразний доказ чого знаходимо на певній сторінці "Theatrum Chemicum", опублікованого 1613 року в Страсбурзі. Мало хто, однак, помітив натяки на тамплієрів у легенді про Вільгельма Теля: Тель вирізає свою стрілу з гілки омели, рослини арійської міфології, і влучає у яблуко, символ третього ока, що починає діяти під впливом Кундаліні, — а відомо, що арійці прийшли з Індії, куди згодом, покинувши Німеччину, ховаються розенкройцери.

Щодо різних рухів, які мають претензії, часто сміховинні, на спорідненість із Великим Білим Братством, то досить ортодоксальним Браманті визнавав Розенкройцерське товариство Макса Гайнделя, але тільки тому, що в цьому середовищі виховався Ален Кардек. Всім відомо, що Кардек був батько спіритизму і що саме на основі його теософії, зосередженої на контакті з душами померлих, виникла духовність умбанди, слава нашої шляхетної Бразилії. Згідно з цією теософією Aum Bhanda — це вираз із санскриту, що означає божественну основу та джерело життя ("Нас знову надурили, — пробурмотіла Ампаро, — навіть умбанда не наше слово, воно лише звучить по-африканському").

Коренем є Aum або Um, він же буддійський Оm, а також ім'я Бога в Адамовій мові. Um — це один склад, і, якщо вимовити його належно, він перетворюється в могутню мантру, викликаючи у психіці флюїдні потоки гармонії через чакри або через Лобовий Плексус.

— Що таке лобовий плексус? — запитала Ампаро. — Невиліковна хвороба?

Браманті уточнив, що слід проводити межу між справжніми кавалерами Рози і Хреста, спадкоємцями Великого Білого Братства, які утворюють, ясна річ, таємне товариство, — саме таким є Стародавній та Визнаний Орден, що його репрезентує його скромна особа, — та "розенкройцерами", тобто людьми, які задля своїх особистих інтересів черпають натхнення з містичної Рози та Хреста, не маючи на це права. Він порадив публіці не довіряти жодному розенкройцерові, який назве себе кавалером Рози і Хреста.

Ампаро завважила, що кожен кавалер Рози і Хреста є розенкройцером іншого.

Якийсь нескромний добродій з публіки підвівся і запитав Браманті, яким це чином його орден претендує на автентичність, якщо він порушує правило мовчанки, що його суворо дотримується кожен справжній послідовник Великого Білого Братства.

Браманті підвівся і сказав:

— Я не знав, що й сюди закралися наймані провокатори на службі в атеїстичного матеріалізму. В таких умовах ви не почуєте від мене більше жодного слова. — І велично вийшов.

* * *

Того вечора зателефонував Альє, питаючи, що у нас чувати, і попереджуючи, що наступного дня нас нарешті запрошено на ритуал. А поки що він запропонував мені щось випити. Ампаро пішла на політичні збори зі своїми друзями, і на побачення пішов я сам.

32

Valentiniani... nihil magis curant quam occultare quod praedicant: si tarnen praedicant, qui occultant... Si bona fide quaeres, concreto vultu, suspenso supercilio — altum est — aiunt. Si subtiliter tentes, per ambiguitates bilingues cornmunem fidem affirmant. Si scire te subostendas, negant quidquid agnoscunt... Habent artificium quo prius persuadeant, quam edoceant.

Tertullianus, Adversus Valentinianos .

Альє запросив мене відвідати одне місце, де готують батіду традиційним способом, це вміють робити лише люди, які живуть поза часом. Зробивши всього лише кілька кроків, ми вийшли з цивілізації Кармен Міранди, і я опинився у якомусь темному приміщенні, де тубільці палили товсті, наче сосиски, сигари. Широкі, прозорі листки тютюну пучками пальців скручували у щось подібне до кабеля, сплетеного старим моряком, і загортали в наоливлений папір із соломи. Така сигара часто гасла, зате можна було зрозуміти, як виглядав тютюн за тих часів, коли його відкрив сер Волтер Рейлі.

Я розповів йому про свою пообідню пригоду.

— Отже, Роза і Хрест також? Ваша спрага знань ненаситна, друже мій. Але не слухайте цих божевільців. Усі розводяться про неспростовні документи, але ніхто їх ніколи не показує. Я знаю цього Браманті. Він мешкає у Мілані, коли не мандрує по світу, поширюючи своє слово. Він нешкідливий, але все ще вірить Кізеветтерові. Цілі легіони розенкройцерів посилаються на ту сторінку в "Theatrum Chemicum". А як заглянути до цього тому — він належить до складу моє! скромної міланської бібліотеки — виявляється, що згаданої цитати там нема.

— Блазень цей пан Кізеветтер.

— Але на нього посилаються всі. Це тому, що у дев'ятнадцятому столітті навіть окультисти стали жертвою позитиві стичного духу: істинним є лише те, що можна довести. Візьміть-но суперечку з приводу "Corpus Hermeticum". Коли цей твір став відомий Європі п'ятнадцятого століття, Піко делла Мірандола, Фічіно та чимало інших людей великої мудрості побачили істину: цей документ містив надзвичайно стародавні знання, які виникли ще до єгиптян, навіть до Мойсея, адже в ньому записані ідеї, які пізніше проголосять Платон та Ісус.

— Як це пізніше? Це ті самі аргументи, які Браманті наводить на доказ того, що Данте був масон. Якщо у "Corpus" повторюються ідеї Платона та Ісуса, це означає, що він був написаний пізніше, ніж жили вони!

— Бачите? Ви допускаєтесь тієї самої помилки. І справді, саме такі аргументи висувають сучасні філологи, які додають до цього ще й туманний лінгвістичний аналіз, щоб показати, що "Corpus" написано між другим та третім століттям нашої ери. Це те саме, що твердити, ніби Кассандра народилася після Гомера, адже вона вже знала, що Трою буде знищено. Ілюзія нових часів — віра в те, що час — лінійна і спрямована послідовність, що від А ми прямуємо до Б. А можна йти й від Б до А, і наслідок породить причину... Що це означає — раніше чи пізніше? Ваша прегарна Ампаро народилася раніше чи пізніше, ніж її змішані предки? Вона надто прекрасна

— якщо дозволите висловити свою безсторонню думку тому, хто міг би бути їй батьком. А отже вона була раніше. Вона є таємничим першопочатком того, що брало участь у її створенні.

— Однак з цієї точки зору...

— Саме поняття "точки зору" і є суттю помилки. Точки були вигадані наукою після Парменіда, аби простежити, звідки й куди рухаються тіла. А насправді нічого не рухається, і є лише одна-однісінька точка, що породжує в одну-однісіньку мить решту точок. Наївність окультистів дев'ятнадцятого століття, як і окультистів сучасних, полягає в тому, що вони намагалися показати істинність істини за допомогою методів наукового обману. Розумувати належить не відповідно до логіки свого часу, а відповідно до логіки Традиції. Усі часи символізують один одного, отже, невидимий Храм Рози та Хреста існує й існував за всіх часів, незалежно від течії історії, вашої історії. Час остаточного одкровення — не той час, який вимірюється годинниками. Його взаємовідношення закладаються у часі "тонкої історії", де поняття "раніше" і "пізніше" в розумінні науки не мають великого значення.

— Словом, усі ті, хто твердить про вічність Рози і Хреста...

— Блазні від науки, адже вони намагаються довести те, що треба просто знати без жодних доказів.