Русь первозданна - Сторінка 77

Анастасій не прилучав їх ^до влади при житті, не вшанував свою кров обіцянкою діадеми. Сам чоловік незнатного походження, Анастасій видав сестру за родовитого патрикія імперії, одного з прямих нащадків Помпея Великого улюбленця Сулли Фелікса Щасливо-го 2.

В правлінні Анастасія І паті й, полководець чесний, але без талану, потрапив у полон і був викуплений дядьком-ба-зилевсом. Після цього патрикій провадив замкнуте, одноосібне життя. Його дружина славилася і вродою, і витриманістю поведінки, що не завжди супроводжує дар краси. Сам Іпатій вважався добрим сім'янином і ревним кафо-ликом.

Юстиніан якийсь час розмовляв з небожами Анастасія, після чого підслухувачі Іоанна Каппадокійця принесли відставному пресвітлоліу значну звістку: достеменно, що І паті ю, Помпею, Пробсу звелено повернутися додому.

Носоріг підглядав. Троє патрикіїв спустилися сходами Буколеону, вибралися на малу галеру. Застояна вода збрижилася під веслами. Стулки водяних воріт роззявили пащу.

— Так,— сказав Іоанн,— між екскубіторами балакали

' Помпей — полководець, проконсул і консул, член тріумвірату разом з Юлієм Цезарем і Крассом, далі суперник Цезаря, вбитий у 48 році до н. е.

С у л л а — римський диктатор, помер у 78 році до н. е.

про діадему для Іпатія. Не заради цього ж Улюблений випустив пташку на волю. Не розумію... Я не зважився бі А тому я й звуся Іоанном, а не Юстиніаном. Тому Божественного й не збентежило провіщення про мантію Августа для мене. Поміркуємо тепер, коли б спитав у мене Незрівнянний поради, що б я відповів? Ні... мій розум запліснявів... я тупію, віддалений від Найвеличнішого...

Свята праця на користь імперії заступить образи, Несправедливо завдані охлосом. Новий квестор Василід потрібний лише як ім'я в едикті. Юстиніан наказав покликати Феофіла, талановитого помічника Трибоніана.

— Мене турбує Єгипет. Запиши думки, які ти вкладеш у потрібну форму для новели

Феофілу була відома вдавана скромність таких виступів. Божественний ревнивий. І все ж це не псувало справи. Юстиніан диктував:

— Так от. Нелад у надходженні єгипетського хліба виник ще до Нашого сходження на престол. Ми ще тоді дивувалися такими недоглядами, коли Всевишній Нас не закликав. Наша увага не обминає малого, тим більше помічаємо Ми великі діла. Тому що вони мають державне значення. Постачання хліба з Єгипту припиняється. Піддані землевласники переконують, що все виплатили. Піддані пагархи 2, збирачі, особливо місцеві власті, так усе заплутали, що істина приховується для вигоди безпосередньо причетних до хлібних справ...

Дрібний скоропис законника розцяцьковував папірус. Юстиніан викладав закон-новелу із завершеною точністю. Призначається новий сановник із званням августалія в титулі пресвітлого. За допомогою шестисот солдатів — підлеглих тільки йому! — августалій збирає хлібний караван для Візантії. До відправки хліба в столицю заборонене будь-яке вивезення зерна зі всіх єгипетських міст! Якщо хліб буде вивезений із запізненням, якщо його буде вивезено менше, августалій та його заступники і помічники терплять грошову покару по одному соліду за кожні два мішки. Покара лежатиме на августалії та його наступниках, на його заступниках, на помічниках та їхніх наступниках, поки аж не буде стягнуто всю подать...

1 Так називалися нові закони на доповнення Кодексу.

2 Пагарх — вищий чиновник-адміністратор, який стежить за надходженням податків.

Базилевс збагачував свої думки простими словами:

— Пам'ятатимемо, що видавання невиконуваних законів просто шкідливе. Пожиттєвість, спадкоємність невнесених податків суть необхідності. Пеня-несплата повинна переслідувати підданого беззастережно. Тим паче, що гріховна людська порода введе августалія в спокусу особистого збагачення, скажу я тобі, Феофіле. Нехай же, наче первород-ний гріх Адама й Єви до пришестя спасителя нашого, несплачений податок тягнеться за наступниками, за наступниками наступників... Поки не буде погашений. Запам'ятай, Феофіле, така думка, схожа на безсмертну душу, що оживляє тіло, нехай входить у всі закони. Вічна імперія, вічні обов'язки підданих. Раз недоглянуте ними не обмине окладних списків, як жоден гріх християнина не випаде із записів ангела-хранителя...

Перед внутрішнім зором Юстиніана постало кошлате обличчя ченця на дельфійському жертовнику. Базилевс задумався. Феофіл причаївся, як миша, що остерігається порушити спокій кота. /

У чомусь лютий єретик був і правий. Юстиніану пригадався памфлет, не так давно донесений йому вірним Носорогом. Із зухвалим збиткуванням безіменний автор пропонував базилевсу обкласти всіх єретиків подесятиренним проти кафоликів податком: "і ти побачиш, зовсім не божественний, як твоїх підданих осяє проміння істини. Не вогнем переконуй, а твоїми геніальними способами перетворення гною, яким підживлюють поля, на золото діадеми. А втім, незабаром тобі ні з кого буде здирати шкуру, твої піддані скоро переселяться на небо".

Юстиніана турбувало зменшення кількості підданих. Він підвищував податок з холостяків, підтвердив раніше видані едикти проти безшлюбності, додав нові. Справді, південь збезлюднів, особливо Сірія.

— Запиши збоку,— наказав Юстиніан Феофілу,— про заходи розмноження підданих.— Він змахнув рукою.— Про залучення колоній із задунайських варварів на вільні землі наших азійських володінь! — І знову тривога перебила хід державної думки.

Юстиніан згадав Орігена, промайнув Іпатій, тремтячі руки Пробуса. Геть! І він повернувся до нільського хліба:

— За індиктом вартість єгипетського хлібного вивозу становить щорічно вісімсот міріадів солідів. Надалі ми не будемо збільшувати зобов'язаностей підданих. Тому справедлива десятина мусить збиратися августалієм за допомогою його воїнів зі всіх міст, поселень та осіб у Єгипті. І нехай августалій не обтяжує убогості своєї мислі розмірковуваннями про неврожаї... Зібраний податок августалій вручає збирачеві корабельного податку...

Базилевс втратив стрункість викладу. Феофіл відчув доречність схвальної репліки:

— Отже, Божественний, августалій повинен і постачити зерно і стягнути податок.

— Так. Одне поєднується з другим. Іншим рукам недоречно доручити це. Збирач корабельного податку наглядає за августалієм. Кожен нехай стежить за кожним для виправлення помилки в зародку.

— З такою ясністю, Всевидче, не залишається місця для крутійства августалія і ліні твоїх єгиптян.

— Так бажає бог*— погодився Юстиніан.— Наше безсоння творить щастя підданих. Вивчивши розтлінні помилки своїх попередників, я поклявся собі не привчати християн до брехні, ніби шашіль сточив дерево, а поля повисиха-ли. Імперія розхитується не бунтами, а несплатами податей. Війна і переслідування ворога не відбуваються без грошей і не терплять згаяння. Ми не з марнотратних володарів, які тупо споглядають на скорочення кордонів. Ми завоювали Африку. Ми покорили вандалів, маврів, нумідійців, без ліку винищили їх на війні. Ми, за довірою бога, готові покінчити з італійськими готами.

За цим разом Феофіл був вражений по-справжньому. Залишившись у Палатії, як на острові, базилевс вирішив розпочати війну з готами! Не давши законникові часу, Юстиніан знову повернувся до Єгипту:

— У тій же новелі ти викладаєш про фіваїдський лімі-тон — Стежачи за рукою Феофіла, Юстиніан робив паузи, потрібні при диктуванні: —Дук лімітону, маючи владу, рівну августалієвій, повинен повантажити весь фіваїдський хліб... на річкові кораблі не пізніше... дев'ятого числа місяця серпня... доставити караван до Александрії не пізніше десятого числа місяця... вересня, де передати хліб августалію для... перевантаження на морські кораблі... З фіваїдського дука, як з августалія, невправність буде стягнута по одному соліду з двох мішків, а недосплата податку буде стягнута протягом його життя і з його наступників! — завершив Юстиніан скоромовкою.

1 Лі мі тон—-назва прикордонних округів на відміну від внутрішніх.

— Що ще? Чим зайнятися? Час, час! —Юстиніан знав таємницю часу.— Ти повільний. Ти не йдеш. Ти цідишся, наче піт на мурі підземелля. Ти хвороба. Ти лінивий раб, проти якого немає батога. Будь же ти проклятий в твоїй кульгавій ході, чудовисько! Терпець, терпець — адже пообіцяно ангелом Іоанну-апостолу: "Тоді не буде часу..."

Юстиніан молився. Виконані обіцянки, всесвіт спинився. Всевічна непорушність небес, ряди святих, рівні, як кущі троянд у палаті йських садах. Багато запрошених, мало вибраних. Голоси приречених на вічну муку злилися в гімн слави. Улюблений слуга ступає на сходини райського престолу. Спокій, блаженство...

Бог з батьківською ласкою торкнувся до стомленої голови. Базилевс спав.

Розділ восьмий

СИЛЬНОМУ жити ;

Будьте, о духи лісів, будьте, о німфи потоку, вірні далеким від вас, доступні близьким друзям.

Гете

1

Сонце з кожною миттю змінює місце: до половини літа Світило все більше відхиляється на північ. Точний схід і точний захід позначаються зорею дня лише двічі на рік, в дні весняного і осіннього рівнодення,— тим обмежувались Малхові пізнання в астрономії. Він розумів, що в нього немає знань варвара, для якого небо — розгорнутий сувій. Варвар навіть чуттям знає місце, де перебуває, і дорогу, куди йти. Неписані науки найважчі за всі. Малх швидше б навчив росича читати по-еллінськи, ніж навчився б від нього ходити без доріг.

Ми в Скіфії, ми на краю Землі, сягнули ми пустель непроходимих...—

декламував Малх перші рядки есхілового "Прометея". Малх знав, що в своїх порогах Дніпро тече майже прямо

на південь. Вище від роського озера велика річка мчить з північного заходу на південний схід.

Уламки знань мали ціну для самотнього бродяги.

Купці вважали, що від острова в гирлі Росі до острова Святого Григорія 1 відстань дві тисячі двісті стадій. Це трохи більше двохсот шістдесяти римських миль. Дніпро! Ріка буде для Малха наче стіна, вткнувшись у яку посох сліпого покаже господареві, куди йти.

Надзвичайно самотній на чужій, невідомій землі, Малх був щасливий. Скіфія? А чим він сам різнився від скіфа? Підборіддя густо заросло темно-русявою щетиною. Борода піднялася до голови з нестриженим, нечесаним волоссям, природно хвилястим, легко посиланим інеєм, наче шерсть старіючого лиса. Гребінь з копита, достойний раба, а не "вільного громадянина" імперії, разом зі сточеною, як листок очерету, бритвою залишилися на кораблі Репартія.

Адам нового світу, перший ранок свободи! Пам'ять підказала Малху і ще один уривок з Есхіла:

...незорані пройшовши землі,

ти Скіфії досягнеш.