Серед дикунів Нової Гвінеї - Сторінка 60

У моїй пірозі ми подалися до ріки Аю; потім через невелику протоку, під назвою Маус, ми перепливли маленьке озерце Аю-Тенгай, оточене лісом. Біля стежки ми витягнули пірогу на берег і втрьох пішли вперед. Години за півтори ми прийшли до селища, дуже подібного до Еремпі. Жителі його спершу кинулися було тікати, та кілька слів, що їх промовив Каїн, заспокоїли їх остаточно, а коли я роздав дещо з подарунків, усе селище, як чоловіки, так і жінки, збіглися, щоб одержати від мене що-небудь; чоловікам я давав тютюн і цвяхи, жінкам – бісер та червону матерію, розірвану на довгі смуги.

Мені хотілося придбати кілька черепів, та Каїн запевнив мене, що ці жителі людожери й що мозок звичайно варять у самому черепі, а потім, коли вже все з'їдять, викидають кістки в море. Мені запропонували купити тут дуже цікавий для мене досить довгий щит – не дерев'яний, а сплетений з ротангу. Цей щит тубільці придбали в жителів Кар-Кару (острів Демпір). Через те що власник хотів одержати за нього сокиру, якої в мене не було при собі, і не хотів довірити мені й почекати заплати через посередництво Каїна, а самому йому не хотілося йти на корвет, де він міг би одержати сокиру, мені довелось відмовитися від придбання щита. Проте мені пощастило придбати списа, лук та стріли вельми ретельної роботи й цим поповнити невелику колекцію папуаської зброї. Особливо вправно, з різними зарубками й карбиками, були вирізані наконечники стріл.

Коли нам подали частування з вареного таро тощо, я забажав дізнатися, чи мають тутешні жителі спеціальні табіри на частування, в яких подавалось би саме тільки людське м'ясо. Відповідь була негативна. Мені сказали, що людське м'ясо варять у звичайних горщиках, і подають теж у звичайних табірах. Через те що мене сьогодні не частували м'ясом, я міг цього разу бути певний, що мені не подали людського м'яса. Повертаючись назад, нам довелося пройти кілька досить великих і добре оброблених плантацій. Видимо, земля тут особливо родюча.

Ми повернулися на корвет саме перед зливою. Від адмірала я дізнався, що він має намір знятись наступного дня. Це мене вкрай здивувало й засмутило, бо на карту ще не було нанесено і половини великого порту князя Олексія. Всі бухточки й якірні місця коло островів Ріо, Тіари, Грагер та інших, тобто вся південна частина цього порту, ще не значилася на карті, яку зробили офіцери корвета "Скобелев". Я кілька разів починав доводити адміралові, як це було б добре поширити промір і на решту порту. Однак адмірал лишився невблаганний, кажучи, що вже зроблено все потрібне й що кращої якірної стоянки, ніж ми мали коло острова Сегу, шукати нема чого, що йому вкрай треба дорожити часом тощо. Мені було дуже прикро, що не російському військовому судну вдасться зробити повну карту чудового порту. Я не помилився, бо через п'ять-шість місяців німецький корвет зробив зйомку південної частини порту князя Олексія.

22 березня

Вставши вдосвіта, я пішов на місток і нарисував ескіз гір Мана-Боро-Боро та архіпелагу Задоволених людей. Великий супротивний вітер завадив нам знятися, тому я рушив на невеликий острівець під назвою Маласпена, вкритий рослинністю і в багатьох місцях зручний для причалювання шлюпок. Відтіля я переїхав на острів Сегу, відшукав Каїна й через нього спитав у тубільців, які вважають острів Маласпена за свій, чи згодні вони дати мені цей острів для того, щоб збудувати там дім на випадок, якщо я повернуся. Всі були не тільки згодні, але навіть дуже задоволені, почувши, що я оселюся недалеко від них.

23 березня

Знялися з якоря о шостій годині; близько восьмої проходили протоку Ізумруд між Новою Гвінеєю та островом Кар-Кар. Коло південно-західного краю Кар-Кару ми помітили кілька пірог з парусами, і години за три я переконався, що ці самі піроги витягнуто на берег коло мису Круазіль; це стало мені за доказ, що між тубільцями Кар-Кару та жителями материка є постійне сполучення.

notes

Примітки

1

Затока Астролябії – затока на північному узбережжі Нової Гвінеї в західній частині берега Миклухи-Маклая; так її назвав французький мореплавець Дюмон Дюрвіль (кінець 20-х років минулого сторіччя) на честь свого судна "Астролябія".

2

Ліани – різні виткі рослини, серед яких відрізняють дерев'янисті з вічнозеленим та однолітнім листям і трав'янисті з довголітніми й однолітніми стеблами. Не маючи змоги держатись у повітрі самостійно, ліани обплітають навколишні дерева, створюючи непролазні хащі.

3

Кокосовий горіх – плід кокосової пальми. Близько тридцяти видів цієї пальми росте в Середній та Південній Америці, на Вест-Індських островах та в Південно-Східній Азії. Найпоширеніший кокос-нуцифера – струнке дерево метрів тридцять заввишки, з листям метрів шість завдовжки. Недостиглий горіх має кислосолодкий сік, що зветься кокосовим молоком. Коли горіх достигає, то сік перетворюється на тверде маслянисте ядро. Кокосова пальма має велике значення для людності тих місцевостей, де росте. Деревина дуже міцна. Молоде листя споживають, як городину; достигле віддають худобі. Крім того, з листя плетуть рогожі, кошики, брилі. Із суцвіття виварюють цукор, готують пальмове вино. З горіхів також виробляють кокосову олію (харчовий продукт) та кокосове мило (розчиняється в морській воді).

4

Улсон і Бой – слуги Маклая. Він їх найняв у серпні 1871 року на острові Уполу (група Самоа) за допомогою німецького консула Вебера. Улсон – швед, колишній матрос китобійного судна. Бой – тубілець (полінезієць) з острова Ніує.

5

Пірога – тубільний човен, видовбаний із стовбура дерева.

6

Банани – величезна багаторічна трава 10 метрів заввишки. Листя досягає 4 метрів завдовжки і 90 сантиметрів завширшки. Росте в тропіках. Дуже важлива харчова культура; є предметом світової торгівлі. Сотні тисяч тонн плодів бананів щороку завозять до Європи. М'ясо плодових сортів дуже ніжне, солодке, запашне, трохи борошнувате й дуже поживне.

7

Панданус – тропічне дерево. На земній кулі росте п'ятдесят видів (дерев і кущів). Окремі з них досягають шести метрів заввишки. Плоди споживні. Загалом практична вага цього дерева невелика.

8

Хлібне дерево – дерево з породи шовковиць. Поширене в тропічних країнах. Є щось сорок видів. Плоди вагою до п'ятнадцяти кілограмів, їх збирають недостиглі, їдять сирі або, розрізуючи на шматки, печуть і споживають замість хліба.

9

Арекова пальма – струнке дерево десяти-сімнадцяти метрів заввишки. Стовбур не товщий як півметра. Листя темно-зелене, перисте. Плоди з куряче яйце завбільшки – неїстівні, а насіння його дуже широко споживають малайці при жуванні бетелю.

10

Казуари – великі бігаючі птахи з нерозвинутими крилами, дуже сильні. Водяться в Австралії та на Малайських островах. Живуть у лісах і чагарнику; дуже обережні.

11

Какаду – папуги, що живуть в Австралії та на Новій Гвінеї.

12

Елефантіазис, або слонова хвороба, – стійке спотворююче збільшення розмірів якої-небудь частини тіла, переважно нижніх кінцівок.

13

Псоріазис – лускоподібний лишай – хронічне незаразне захворювання шкіри.

14

Табу – (слово полінезійське) в дослівному перекладі – особливо позначений. Вживають у розумінні: "гріх", "заборона", "не роби", "не торкайся". Табу поширене переважно серед дикунів Полінезії. Порушення табу каралося смертю. В усякому разі, дикуни вважали, що за порушення табу мала бути тяжка кара.

15

Треба сказати, що згодом, після того як 1874 року Миклухо-Маклай відвідав південно-західний берег Нової Гвінеї, де тамтешні папуаси мали зв'язки з культурними народами, йому стали ясні причини "хитрощів і лукавства" папуасів. Він писав про папуасів таке: "Стосунки протягом багатьох століть найцивілізованіших малайців (малайських торгівців) з папуасами зовсім не мали для папуасів сприятливих наслідків, і навряд чи можна сподіватися, що в майбутньому стосунки папуасів з європейцями, якщо вони обмежаться тільки торговельними стосунками, дадуть кращі наслідки. Малайці дали папуасам Ковіай (назва тієї місцевості) торгівців, зброю та опіум; від європейців вони візьмуть ще резидентів, місіонерів, ром і т.ін., і т.ін.".

Миклухо-Маклай згодом інструктував папуасів того берега, де він жив, щоб вони ховали своїх жінок, коли туди наблизиться якийсь пароплав.

16

Барла – поміст на зразок столу або високого ослона.

17

Лорі – птах з родини папуг.

18

Коко – птах-курінник, завбільшки з галку, синювато-чорного кольору; своє гніздо у вигляді куреня будує на землі з усякого пруття.

19

Таро – рослина, бульба якої багата на крохмаль. Це головна їжа тубільців затоки Астролябії з березня по серпень. Листя рослини також їдять. Варені бульби таро звуться по-тубільному "бао".

20

Евапорометр – прилад, яким визначають кількість випареної води в природних умовах.

21

Кері – гостра консервована приправа.

22

Барум – сигнальний барабан; грубий видовбаний стовбур, по якому б'ють палками.

23

Сифонофори – морські тварини, що плавають у воді. Це цілі колонії нижчих тварин, які складаються з стовбура з придатками. Їхні прозорі, ніжно забарвлені кільця скидаються на гірлянди живих квітів.

24

Анероїд – прилад для вимірювання атмосферного тиску. Зовнішнім виглядом скидається на годинник.

25

Бетель – перцева рослина, листя якої, пряне й пекуче на смак, вживають для жування, змішуючи з грудочками вапна. За тубільним звичаєм, бетель пропонують, щоб виявити іншій людині свою приязнь. Ця суміш збуджує нервову систему, викликає слинотечу й забарвлює рот, язик і зуби в чорний колір.

26

Тапа – щось подібне до матерії з кори молодого хлібного дерева. Знявши з кори верхній шар, його б'ють на гладкому камені дерев'ячкою, аж поки кора не стане м'якою та гнучкою.

27

Фальшфейєр – бенгальський вогонь, яким звичайно користуються на суднах для сигналізації, щоб запобігти зіткненню в темряві тощо.

28

Кенгуру – сумчастий травоїдний ссавець з довгими задніми й короткими передніми ногами. Водиться в Австралії та на близьких до неї островах.

29

Записки з 5–10 січня взято з чернетки, що зберігається в Королівському історичному товаристві Австралії. Видимо, опрацьовуючи щоденники, Миклухо-Маклай викинув місця, які мали занадто особистий характер. Для нас вони становлять великий інтерес, бо яскраво характеризують силу волі й мужність великого мандрівника, так само як і важкі умови його життя на острові.

Чернетку щоденника повністю опубліковано в збірці творів М.М.Миклухи-Маклая, т.