Шамбала Оаза світла - Сторінка 6

Але ніхто з них не обмовився, що ж він там побачив, бо обоє були пов'язані обітницею мовчання.

Польський дослідник розповідає про одного мисливця, який проник у закурену печеру, а звідти потрапив до підземних приміщень. Після повернення він почав розповідати, що він там бачив, але лами негайно відтяли йому язика, щоб він не розголосив таємницю таємниць. Цей мисливець, безумовно, зберіг незабутні враження про свої відвідини, бо на старість повернувся до цієї печери, зник у ній і більше його ніхто не бачив.

У Монголії втаємничені лами запевняли Фердінанда Оссендовського, що в Атлантиці й Тихому океані геологічні катаклізми знищили цілі континенти. Його неабияк вразила звістка, що частина мешканців тих невідомих цивілізацій врятувалася у заздалегідь споруджених підземних сховищах великої місткості і з яскравим штучним освітленням. Цілком можливо, що в кельтській легенді про "божеств у порожнистих горах" відбилася народна пам'ять про народ, що врятувався від катастрофи в Атлантиці.

"У підземних печерах особливе світло дозволяє вирощувати злаки й овочі, забезпечує людям довге життя без недуг",-пише Ф. Оссендовський після виснажливої подорожі до Центральної Азії, де він зустрічав багатьох вчених лам. Вони твердили, що управителі цих підземних колоній, як і Сини Сонця в Єгипті чи Південній Америці, зберігають вірність Учителям Шамбали.

Віра в існування нагів, різновиду змій, які живуть у казкових печерах, освітлених коштовним камінням, надзвичайно стійка у народів Індії. Вони мають людські обличчя неймовірної краси, здатні літати в небі, коли з'являються з Патали, нижнього світу, і славляться винятковою муАрістю. Наги й нагіні одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й мудрецями, проте, як вважають, не схильні спілкуватися з людьми низької духовності.

Столиця Країни Нагів —Бхогаваті, де рубіни, смарагди, діаманти сяють повсюди й освітлюють катакомби. Вважається, що царевич Арджуна, учень Крішни, відвідав Паталу.

Буддійська "Праджняпараміта-сутра" ("Думки Гаутами Будди") зберігалася у Палаці Змій доти, доки великий пандіт Нагарджуна, засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в Царство Нагів, щоб узяти й опублікувати буддійські тексти.

Багато індійців та тібетців мали нагоду побувати у велетенських печерах нагів, з'єднаних галереями і схожих на мурашник; вони тягнуться на сотні кілометрів під гірськими кряжами. Озеро Манасаровар у західній частині долини Цангпо відоме ще як Озеро Великих Нагів. Це найвище прісноводне озеро в світі, розташоване на висоті приблизно 4700 м над рівнем моря.

Жителі цих пустельних місць розповідають про великі лотоси на поверхні цього вкрай холодного озера і про раптову появу на цих квітах постатей, що сидять, обрамлені сяйвом. Марево?

Можливо, проте тібетці схильні вважати, що то святі з Країни Нагів.

Віра в таємне Царство Мудреців існує в Азії споконвіку.

Причому є докази, за яких ці химерні легенди стають реальним фактом.

Азіатські общини втаємничених, куди входили і європейці, не були численними, й іноді вони використовували свої старі катакомби з кондиційованим повітрям, зведені ще в часи до катаклізму. Братство Шамбали очолює невеличка ієрархія вищих істот, яких часто порівнюють з махатмами, що на санскриті означає "Великі Душі". Ці надлюдські істоти володіють надприродною силою; вони завершили свою еволюцію на цій планеті, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному поступу. Буддійська філософія чітко визначає ці великі душі,

яких вона називає архатами по-санскритськи або лохань по-китайськи. Архат —це людина, що впродовж своєї довгої планетарної еволюції звільнилася від усіх земних пристрастей і від усіх боргів карми. Ця еволюція має чотири фази: "Шротапаті" —"Той, хто входить в Потік"; "Шакрдгамін" —"Той, хто народжується один раз"; "Анагамін" —"Той, хто не повертається" і "Архат" —"Осяяний" (жіноча іпостась--Тара).

Згідно з буддійськими текстами, дві заповіді архата —це пошуки бодги (або осяяння) і вдосконалення людини. Коли архат входить у потік, що веде до нірвани —океану космічної свідомості,-він отримує трансцендентальні здібності, завдяки яким може зробити своє тіло легшим або важчим, меншим або більшим. Він стає володарем матерії, часу й простору і може з'являтися будь-коли в будь-якому місці. Архат знає про всі явища і зберігає згадки про всі попередні життя. Він завершив земний цикл розвитку й не відроджується більше на Землі.

Архат, що вирішив залишитися на Землі, посвячує себе на благо людства, автоматично стаючи бодісатвою, спасителем, який, будучи видимим чи невидимим, допомагає людству в його духовному сходженні. Силою кріяшакті (волі) бодісатва здатен створити собі видиму оболонку з елементарної атомарної речовини, яка може здаватися щільною і реальною, але може залишатись невидимою і приєднатися до "народу Вогненного Туману".

Цих надістот насправді бачили, навіть європейці. Сер Х'ю Райс Ренкін, шотландський баронет, що навчався в Харроу і служив офіцером Королівських драгунів, став буддистом і багато років сповідував махаяну. Ось що він казав 1959 року: "Ми знаємо, що п'ять бодісатв (досконалих людей) контролюють долю світу. Раз на рік вони зустрічаються в гімалайській печері, щоб прийняти рішення. Один із них постійно живе у Високих Гімалаях, другий —у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною виразно бачили цього бодісатву близько десяти років тому, коли перетинали перевал Ларіг Гру".

Деякі з архатів перевтілюються в людину для того, щоб мати тісні взаємини з земною людністю, але ця група надто нечисленна. Їхні тіла існують майже безмежно, бо Колесо перероджень для них зупинилось.

Братство комун Шамбали складають сотні посвячених —від "того, що входить у Потік" і до архата. їх можна вважати за постійних мешканців, тоді як незначна кількість помічників із зовнішнього світу приходять отримати вказівки, плани філантропічної діяльності чи повчитися в архаїчних музеях; вони, отже, тимчасові гості.

Причина буддійської термінології, що вживається щодо Шамбали, вкрай проста: географічна близькість Тібету до общини магів і давні зв'язки святих лам із цим центром. Зовнішні співробітники Шамбали, учні східних і західних шкіл Білих містерій, що теж здатні поєднувати свою свідомість зі свідомістю Великих Космічних Учителів, порівняно нечисленні, хоч і можуть обчислюватися тисячами.

Філологи й сходознавці спроможні зібрати цінні дані про фольклор Шамбали. У своєму дослідженні, виданому Йєльським університетом, "Стежки в глибинну Азію" Юрій Реріх оцінює достовірність переказів про Шамбалу: "Шамбала розглядається не лише як буддійський центр окультних знань. Це —провідна засада кальпи, майбутньої космічної ери. Вважається, що вчені ченці й медитуючі лами перебувають у постійному зв'язку з цим містичним братством, що керує долею буддійського світу.

Західний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи відносити розлогу літературу про Шамбалу, і ще розлогішу усну фольклорну чи міфологічну традицію, але кожен, хто вивчав літературний і народний буддизм, зна, яку велику силу має воно у численних буддистів гірської Ази".

В іншій науковій праці, опублікованій у Радянському Союзі під егідою Академії наук, Юрій Реріх згадує текст "Ганжура", рукопис якого, вважається, походить із самої Шамбали і в якому сказано, що упродовж віків тібетські святі прагнули до духовного єднання з Главою Шамбали. Ці пандіти склали тексти, в яких вони стверджують, що кілька видатних лам "відправлялись у Шамбалу в пошуках знань бодісатв", попри винятково важкий шлях.

Аби зрозуміти глибину почуттів лам щодо Шамбали, слід вдатися до іншого авторитетного джерела: книги "Тібет" Тхубтен Джігме Норбу, старшого брата нинішнього Далай-лами. Ця цікава праця, видана К. Торнбуллем, базується на давніх тібетських рукописах про країну Шамбалу, розташовану серед засніжених гір десь північніше Лхаси. Ця давня традиція поширилася аж до Монголії. У своїй "Новітній історії Монголії" К. Р. Бавден мовить про народну віру в існування Шамбали, яку він виявив у цій країні.

Обитель Мудреців стає ще менш легендарною, коли знайомишся із свідченнями про її реальне існування, які наводять тамтешні знавці. Махатма Мор'я змальовує життя однієї такої общини: "Наш друг, хімік В., бажає займатися новим дослідженням променів —ніхто йому не заважає. Наш друг К. прагне вдосконалити радіо за рахунок нових хвиль —ніхто йому не перешкоджає. Наша сестра П. займається соціальною проблемою сусідньої країни —вона не осуджується. Наша сестра У. цікавиться сільським господарством і пропонує чимало пристосувань —ніхто їй не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до лікарських рослин і освітніх проблем —будь ласка. Брат X. винайшов цікавий станок, а також працює над реорганізацією общин. Брат М. займається історичними дослідженнями. А наш швець пише чудові філософські статті".

Ця єдність у розмаїтті —рівновага між індивідуальною волею і колективізмом —складає утопію, відтворити яку ми можемо хіба в мріях. В іншій книзі махатма визначає мету своєї общини і називає її "Містом науки". "Можна тільки уявити, які відкриття чекають при спільній координації усіх галузей науки!",-каже він. Так що розповіді про швидкісні транспортні засоби й літаючі апарати в Шамбалі цілком можуть бути правдою.

Махатма Мор'я з ледь відчутною іронією, властивою йому, пише: "Географ може бути спокійним —ми займаємо на землі цілком певне місце. Змовники можуть не хвилюватись: у різних частинах світу ми маємо достатньо співучасників". З того ж джерела дізнаємося про іншу важливу деталь: "У нашій общині можна зустріти багато національностей і різноманітні професії".

Мудрець дає зрозуміти, що в їхніх сховищах є надзвичайно давні споруди й бібліотеки. Вони розташовані під землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художні скарби не лише від грабіжників, а й від геологічних зрушень. Не зайве нагадати, що Захід почав споруджувати великі бібліотеки всього три століття тому. Наскільки ж повинен випереджати нас цей крихітний центр цивілізації зі своїми тисячолітніми бібліотеками!

Якщо спадщина затонулої Атлантиди зберігалась у колоніях під орудою Шамбали, то навряд чи можна сумніватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими гірськими пасмами Ази й Америки.