Скотохутір - Сторінка 3

Вони вже спускалися східцями, коли з'ясувалося, що Моллі зникла. Виявили її в одній із спалень. Вона взяла шматок блакитної стрічки з туалетного столика місіс Джонс, перекинула через плече й тепер милувалася собою в дзеркалі — вигляд у неї був дурний далі нікуди. Всі тварини засудили її й полишили дім. Кілька окостів, які висіли на кухні, вирішили зняти й поховати; в буфетній Боксер розсадив копитом діжечку з пивом — інше лишилося неторканим. З житла ухвалили зробити музей — всі дійшли згоди, що жодна тварина не повинна тут мешкати.

Після сніданку Сноубол і Наполеон знов зібрали худобу. — Товариші, — сказав Сноубол, — уже по п'ятій і на нас чекає довгий день. Сьогодні ми розпочнемо жнива. Але перед тим ми повинні зробити щось важливе.

І свині повідомили, що протягом останніх трьох місяців вони вчилися читати й писати за старим букварем, який колись належав дітям містера Джонса, а потім його викинули. Наполеон послав по слоїчки з чорною та білою фарбами і попрямував до воріт, за якими починався великий шлях. Затим Сноубол (саме Сноубол, бо в нього був найкращий почерк) узяв своїми ратичками пензлик, заквацяв слова "Ферма "Садиба"" на воротях, натомість написав: "Скотохутір". Віднині так називалася ферма. Після цього всі повернулися до будинку, де вже стояла прихилена до затилля драбинка, принесена за наказом Сноубола й Наполеона. Вони оголосили, що протягом останніх трьох місяців їм, ученим свиням, принципи Анімалізму вдалося сформулювати в Семи Заповідях. Ці Сім Заповідей будуть увічнені на стіні, й вони стануть залізним законом, за яким віднині й довіку житимуть усі мешканці хутора. Не без труднощів (свині не так просто збалансувати на приступці) Сноубол видерся нагору і взявся до роботи; трохи нижче Верескун тримав відерце з фарбою. Заповіді були написані на темній проолієній стіні великими білими літерами, помітними з тридцяти метрів. Ось що вони проголошували:

СІМ ЗАПОВІДЕЙ

1. Кожний, хто ходить на двох ногах, — ворог.

2. Кожний, хто ходить на чотирьох ногах або має крила, — друг.

3. Тварини не вбираються.

4. Тварини не сплять у ліжках.

5. Тварини не споживають алкоголю.

6. Тварина не вбиває іншу тварину.

7. Всі тварини рівні.

Кожна літера була ретельно виведена, от хіба що замість "друг" вийшло "дург", а одне "с" дивилося в інший бік, але в цілому все справляло бездоганне враження. Аби товариство добре взяло в голову написане, Сноубол голосно прочитав заповіді. Всі схвально кивали, а найкмітливіші вже почали їх заучувати напам'ять.

— А тепер, товариші, — сказав Сноубол, кидаючи пензлик, — на лани! Хай буде для нас справою честі впоратися з урожаєм скоріш, аніж Джонс та його раби!

Але в цей час три корови, котрі давно вже неспокійно товклися, голосно замукали: їх не доїли цілу добу, і вим'я в них боліло. Трохи подумавши, свині послали по відра й пречудово видоїли корів, ніби для цього й народилися зі своїми роздвоєними ратичками. Незабаром п'ять відер наповнилися густим парним молоком, на яке інші тварини позирали з неприхованим інтересом.

— І що будемо з ним робити? — спитав хтось.

— Джонс колись підливав його нам у годівнички, — сказала котрась курка.

— Не про молоко треба думати, товариші! — вигукнув Наполеон, затуляючи собою відра. — Про нього подбають. Врожай — ось що головне! Товариш Сноубол поведе вас. Я наздожену за кілька хвилин. Вперед, товариші! Жнива не ждатимуть.

Коли пізнього вечора тварини повернулися додому, то побачили, що молоко десь поділося.

Розділ III

Як же вони пітніли на ланах!

Часом виникали неабиякі проблеми: техніка ж була розрахована на людей, а з тварин ніхто не вмів працювати, стоячи на задніх лапах. Але свині знайшли, як обійти ці перешкоди… Що ж до коней, то вони знали кожну западинку на полях, а на косовиці та жнивах розумілися краще від Джонса та його наймитів. Власне, свині не працювали, а організовували та направляли, на що, звичайно, мали право завдяки своїм видатним здібностям. Отож Боксер та Кловер впрягалися в жниварку або ж механічні граблі (про якусь там вуздечку чи пугу й мови не могло бути!) й ретельно обробляли поле. Позаду ж ступала свиня й залежно від ситуації керувала: "Натисни, товаришу!" або "Крок назад, товаришу!" Збираючи врожай, усі викладалися до краю, навіть кури та качки цілий день снували, тягаючи в дзьобах колоски. Врожай зібрали на два дні раніш, аніж це виходило у містера Джонса. І який же він був щедрий, той врожай! Не пропало жодного зернятка, птиця навіть мерву попереносила, й за час збиральних робіт ніхто не дозволив собі з'їсти більше від жменьки.

Мешканці ферми не уявляли, що можна трудитися з такою втіхою. Вони аж мліли від насолоди, спостерігаючи, як наповнюються засіки: адже це була їхня пожива, яку вони виростили й зібрали для себе, тільки для себе — безжальний господар нічого не забере. Після того, як нікчемних людисьок-паразитів було вигнано, ніхто вже не претендував на запаси. Звичайно, у вільний час доводилось багато над чим сушити голову, бо ж досвіду було замало… Однак свиняча кмітливість і могутні м'язи Боксера долали всі труднощі. Боксер був гідний захвату. Він і в часи Джонса багато працював, ну, а тепер тягнув за трьох битюгів, і бували дні, коли вся робота лягала на його плечі. Від вранішньої зорі до вечірньої він, здавалося, не відав утоми, хоч завжди його бачили там, де найважче. Він домовився з одним півнем, аби той піднімав його на півгодини раніше від інших, і до початку трудового дня вже встигав виконати щось найпотрібніше. На всі проблеми, які поставали перед худобою, він реагував однаково: "Я працюватиму ще більше". Такий у нього був особистий девіз.

Інші теж старалися. Наприклад, кури та качки склали в засіки п'ять бушелів зерна, зібравши його по зернятку. Крадіжки, сварки, ревнощі, невдоволеність малими пайками, ремствування — все це лишилося в минулому. Ніхто або майже ніхто не скаржився, окрім Моллі, котрій, бачте, не подобалося прокидатися на світанні, а коли на її ділянці траплялося каміння, то вона могла й роботу покинути. Помітили також, що й кішка щезала, коли траплялося щось невідкладне, зате як миленька з'являлася до обіду або ж вечері. Але вона так вибачалася, так зворушливо муркотіла, що важко було не повірити в її добрі наміри. А от віслюк Бенджамин не змінився. Він ні за що не хапався, але й нічого не уникав; коли його питали, чи відчуває він, наскільки стало щасливішим життя після того, як позбулися Джонса, відповідав: "Наш брат живе довго. Ніхто з вас не бачив дохлого віслюка". От і думай що хочеш…

Недільного дня всі відпочивали. Снідали на годину пізніше, а потім поспішали на церемонію, яка проводилась неодмінно. Спочатку піднімали прапор. Сноубол знайшов у комірці стару зелену скатертину місіс Джонс і намалював на ній білі копито й ріг, і тепер цей стяг піднімали в саду ферми. Зелений колір, пояснював Сноубол, символізує поля Англії, а копито й ріг — майбутню Республіку Тварин, яка настане в цілому світі, коли буде здобуто остаточну перемогу над людським родом.

Коли прапор було піднято, всі збиралися у великій стодолі на спільну раду, яка дістала назву Асамблеї. Тут планували роботи на наступний тиждень, пропонували й обговорювали різні заходи. Пропонували, звичайно, свині, а всі інші розуміли, як належить голосувати; виступити ж з власними пропозиціями їм і на думку не спадало. Сноубол і Наполеон бурхливо дебатували, однак рідко доходили згоди: хоч що казав би один, другий завжди був проти. Навіть коли ухвала була одностайна, як у випадку з виділенням місця для заслуженого відпочинку тварин, однаково спалахували суперечки; цього разу про межу пенсійного віку для кожної скотини. Асамблея завершувалася співом гімну, й далі кожен проводив день на власний розсуд.

Приміщення, де зберігалася збруя, свині перетворили на штаб-квартиру. Тут, користуючись знайденими на фермі книжками, вони вивчали ковальське діло, теслярство й інші ремесла. Сноубол, окрім того, створював Комітети Тварин, віддаючи їм свою невгамовну енергію. Він організував Комітет з виробництва яєць, Лігу чистих хвостів для корів, Комітет з вторинної освіти диких товаришів — з метою приручити щурів і кроликів; Рух за білу шерсть серед овечок і багато інших, не кажучи вже про курси читання й письма. На жаль, з того нічого не виходило. Дикуни, наприклад, поводилися, як і раніше, підкреслену ж увагу до себе старалися використати у власних цілях. Кішка, ставши членом Комітету з вторинної освіти, кілька днів виявляла велику активність. Одного разу її бачили на даху, де вона розповідала горобцям, що тепер усі тварини брати, а відтак кожен горобець може наблизитись до неї і навіть сісти на лапку. Та сіренькі воліли зберігати дистанцію, і кішка охолола до громадської роботи.

Попри все, лікнеп мав великий успіх, і до осені всі тварини більше чи менше стали грамотними.

Свині вже давно вільно читали і писали. Собаки знали літери, та, окрім Семи Заповідей, їх ніщо не цікавило. Маріель, коза, в цьому мистецтві перевершувала собак і вечорами часом читала іншим клапті газет, які валялися на смітнику. Бенджамін нічим не поступався свиням, проте демонструвати свої здібності не любив. Кловер опанувала алфавіт, та неспроможна була скласти жодного слова. Боксер геть зовсім виснажився на літері Г. Своїм величезним копитом виводив А, Б, В, Г і марно силкувався згадати, що ж далі. Іноді він опановував наступні чотири літери, зате одразу ж забував попередні. Врешті він вирішив вдовольнитися здобутим, і писав знайомі знаки раз чи два на день, тренуючи в такий спосіб пам'ять. Що ж до Моллі, то, опанувавши власне ім'я, вона відмовилася навчатися. Викладала його з гілочок, прикрашала квіточками й розгулювала довкіл, милуючись витвором.

Переважна ж більшість мешканців ферми далі А не ступила, до того ж з'ясувалося, що такі тупаки, як овечки, кури та качки, не в змозі запам'ятати й Сім Заповідей. Після тривалих роздумів Сноубол оголосив, що Заповіді можна успішно звести до афоризму: "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано". В цьому, сказав він, і полягає основний принцип Анімалізму, і той, хто ним перейметься, врятується від розтлінного людського впливу. На перший погляд, поза цим принципом лишалися птахи, адже в них теж були дві ноги, однак Сноубол довів, що це не так:

— Пташині крила, товариші, — орган руху, а не дії.