Слідопит - Сторінка 48

Але то майже те саме, що й Джек чи Боб... Не вельми яка різниця. Так от, Бобе, там, куди ми пливемо, правда ж, гарна якірна стоянка?

— Бог з вами, що ви, сер! Мені про неї відомо не більше, ніж якому-небудь індіяни-нові з племені могауків а чи першому-ліпшо-Му воякові з п'ятдесят п'ятого полку.

— А хіба ви там ніколи не ставали на якір?

— Ніколи, сер. Капітан Прісна Вода завжди пристає прямо до берега.

1 Квакери — протестантська секта в Англії* та Америці. Квакери відмовляються від військової служби, присяги й розкошів, відкидають втручання держави й. суспільства у справи своєї віри, засуджують війну.

'і Пресвітеріанці (різновид протестантів) заперечують владу духовенства й підкоряються виборній особі (пресвітерові), під керівництвом якої відбувається богослужіння.

3 Англіканська (єпіскопальна) церква, узаконена Генріхом VIII (1534 р.), за формою відправ є чимось ■ середнім між католицькою та лютеранською. За своїм ученням, однак, англіканська церква в основних своїх ознаках протестантська.

— Але, підпливаючи до міста, ви, як і годиться, змазуєте лот салом, перш ніж опустити його на дно? 1

— Пхе, яке там сало і яке там місто! Бог з вами, добродію Кепе, там міста не більше, ніж' у вас на підборідді, а сала — в половину менше.

Сержант понуро скривився на цей жарт, проте його шуряк цього не помітив.

— Як! Нема пі дзвіниці, ні маяка, мі фортеці?! Ну, а принаймні залога, як це у вас називається, там таки є?

— Запитайте краще сержанта Дангема, сер, якщо хочете знати. Вся тамтешня залога — у нас на борту "Вітрогона".

— Ну, а якою протокою, по-твоєму, Бобе, туди найкраще зайти — тією, що ви заходили востаннє... чи... чи... може, тією, другою?..

— Не скажу, сер: я там ніяких проток не знаю.

— Ти що, брат, мабуть, спиш за стерном,

га?

1 Грузило лота змазували салом, щоб до нього прилипав грунт дна; за цим грунтом визначали місцезнаходження судна в морі.

— Не за стерном, сер, а внизу, на своїй койці. Прісна Вода завжди посилає нас униз — і солдатів, і всіх, окрім одного лоцмана; ми взагалі не знаємо туди дороги, так, ніби ніколи там і не бували. Він кожен раз так робить, підходячи до островів і відходячи від них; отож хоч убийте, я нічогісінько н& знаю ні про протоку, ні про те, якого курсу держатися, підходячи до островів. Окрім

Джаспера та лоцмана, ЦЬОРО ніхто більше не знає.

— Ось тобі й ще одна обставина, сержанте,— промовив Ken, відводячи свого шуряка вбік.— Тут, здається, і вивудити щось нема з кого, бо тільки візьмешся за вудку, як витягнеш саме невігластво. Як же мені тепер у дідька втрапити до того острова?

— Що й казати, шуряче, легше поставити таке запитання, ніж відповісти, па нього. А не можна це якось вирахувати за законами мореплавської науки? Я, чомусь гадав, що для вас, мореплавців солоних вод, вирішити таку дрібницю взагалі нічого не варт. Мені не раз доводилося читати, як вони відкривали нові острови.

— То все так, шуряче, то все так, однак це відкриття було б найбільшим з усіх, тому що ми відкрили б не просто один острів, а один серед тисячі! Я гадаю, що навіть з моїми старечими очима я все-таки, мабуть, знайшов би зараз на палубі голку, проте я більш ніж сумніваюся, щоб я знайшов її в стіжку сіна.

— Але ж тутешні матроси якимось чином "уміють знаходити мчсце, яке їм треба.

— Якщо я тебе правильно зрозумів, сержанте, то місце розміщення цього поста чи блокгауза тримається під великим секретом?

— Це так; і вживаються усі запобіжні заходи, щоб ворог, бува, не пронюхав, де він міститься.

— І ти ще сподіваєшся, щоб я, людина, яка вперше в житті на цьому озері, міг тобі відшукати його без карти, точного курсу, без даних про відстань, довготу, широту, без лота і навіть — сто чортів йому в пельку — без сала! Дозволь тебе запитати тоді, чи не гадаєш ти часом, що мореплавець водить кораблі за нюхом, наче Слідопитів хорт?

— Ну а все-таки, шуряче, може, якось можна випитати щось у цього хлопця за стерном? Мені чомусь здається, що він не такий уже невіглас, за якого хоче себе видати.

— Гм! То це скидається на ще одну обставину. Вся справа так наповнюється обставинами, що вже не знаєш, на —яку ступити і де шукати істини. Але чекай, зараз ми побачимо, що все-таки знає цей молодик.

Кеп із сержантом знову підійшли до стернового, і старий моряк наново почав свої випитування.

— Слухай-но, друже, ти часом не знаєш, на якій широті й довготі лежить цей острів?

— На чому ви сказали, сер? • ■

— Повторюю: на якій широті та на якій довготі або хоч одне з двох, абсолютно байдуже що; мені вже просто цікаво, чого навчають матросів на цій сажавці.

— Я не знаю ні першого, пі другого, сер, мені не доводилося чувати про жодну з речей, котрі ви назвали.

— Що?! Невже ти не знаєш, що таке широта?

— Ні, не доводилось чувати, сер,— вагаючись, відповів той,— хоча, як мені здається, це французька назва верхніх озер...

— Ф'ю-ю-у! — аж присвиснув Ken і з хрипом, мов через попсовані міхи органа, випустив повітря з легень.— Божеіі Широта — французька назва верхніх озер? Слухай-но, хлопче, може, ти тоді хоч скажеш, що таке довгота?

— Це, здається, я знаю сер. Довгота... п'ять футів шість дюймів — це, за військовим приписом, зріст солдатів .гвардії його королівської величності.

— От тобі й довгота, сержанте, чув? Просто як пальцем у небо! Ну, а що таке градуси, мінути й секунди, ти, напевне, вже знаєш?

— Так точно, сер. Ці речі ми знаємо не гірше за моряків солоної води. Градуси ■— це ступінь міцності віскі, а мінути й секунди — це короткі й довгі лінії лага 1.

— Прокляття, шуряче Дангеме! Навіть віра, що, як кажуть, здатна гори зрушувати з місць, і та навряд чи допоможе що на— цім озері. Тут, брат, можна тільки розвести руками. Ну, гаразд, хлопче, а чи не скажеш— ти

•Лаг — пристрій для вимірювання швидкості корабля. Складався з дерев'яної плашки та довгого шнура (ланглін), на якому через кожні 15 м був вузол. Кількість вузлів, що проходила через руку за півхвилини при зануренні плашки, мала дорівнювати кількості миль, які проходить судно за годину.

часом, що означає встановити азимут', визначити відстань і прочитати дані компаса?

— Щодо того, якого ви назвали першим, то боюся, чи скажу що-небудь. А от про відстань всі знають і вимірюють її від пункту до пункту; ну, а щодо компаса, то я в цім заткну за пояс будь-якого адмірала флоту його королівської величності. Що там його читати: норде-норде на іст; норде; норде-іст; норде-істе до істе; істе-норде-істе; істе і до норде; істе...

— Годі, годі вже! А то як будеш такої гнути й далі, то ще виведеш корабель з-під вітру... Тепер для мене, сержанте, цілком ясно,— відводячи вбік свого шуряка, знову притишеним голосом продовжував Кепь— марно навіть на щось сподіватися від цього телепня. Я ще годин дві пропливу цим галсом, потім ляжемо в дрейф і кинемо лот, а тоді вже, залежно від обставин, буде видно, що далі робити.

1 Азимут — кут між напрямком на предмет, до якого йде корабель, і північчю.

Сержант, бувши людиною, так би мовити, вельми делікатною, не став проти цього перечити. Час уже був пізній, і вітер, як це завжди буває з настанням ночі, почав поступово сладати. Оскільки на шляху судна ніяких перешкод не передбачалося, то сержант постелив собі вітрило на палубі і незабаром заснув глибоким солдатським сном. Тим часом Ken безперестанку походжав по палубі,

його залізна витримка стала втомі наперекір, і він за цілу ніч навіть очей не склепив.

Коли сержант Дангем прокинувся, надворі був уже білий день. Схопившись на ноги й озирнувшись навкруги, він був так вражений навколишнім, що мимоволі скрикнув од подиву — мабуть, гучніше навіть, ніж йому, людині з командирською витримкою, личи-ло б. Ще б пак, адже погода зовсім змінилася: з усіх боків накочувався туман, і видимість по. горизонту не сягала й півмилі; озеро шаліло й пінилося, а "Вітрогон" лежав у дрейфі. Коротенький звіт' шуряка відкрив сержантові таємницю всіх цих великих і раптових відмін.

За словами Кепа, біля півночі вітер змінився штилем — саме коли він думав лягати в дрейф, щоб кинути лот, бо вдалині вже бовваніли острови. О першій ночі раптом знявся північно-східний вітер і пішов дощ, і Кеп узяв курс на норд-вест, пам'ятаючи, що нью-йоркський берег лежить на протилежному боці. О пів на другу він спустив стаксель !, зарифував грот2 і зняв з клівера бонет3. О другій він змушений був витягти другий кормовий риф, а о пів на третю — Інші рифи й лягти в дрейф.

1 Стаксель — друге переднє вітрило.

2 Г р о т — головне (найбільше) вітрило.

8 Бонет (боніт) — широкий парусиновий пас, що прикріплюється, за слабкого вітру до. клівера.

— Не. можу нарікати, сержанте: судно тримається добре,— додав старий моряк,— але вітер дме з силою вистріленого гарматою ядра вагою в сорок два фунти! Я й гадки не мав, що на цій прісноводій сажавці бувають такі шторми, хоч я їх, коли правду казати, боюся рівно стільки, як торішнього снігу, тим більше, що озеро тільки зараз і має свій більш-менш природний вигляд, а якби ще,— тут він з відразою сплюнув воду, яку плеснув йому в рот шквал, що налетів на корабель,— а якби ще ця триклята юшка мала присмак солі, то вже було б і зовсім непогано...

— А давно ти вже йдеш цим курсом, щуряче? — насторожено запитав розсудливий сержант.— І з якою швидкістю ми йдемо?

— Йдемо ми'вже-десь годин дві, а то й три, і перші дві години тендер летів, як розгнузданий кінь. О, слава богу, тепер ми на широкім просторі. А то, правду кажучи, мені від того сусідства островів було якось маркіт-но, хоч вони й лежали за вітром; я сам став біля стерна й відвів тендер на лігуа то й дві вбік. Тепер можу заприсягтися, що вони у нас під вітром! Я кажу "під вітром", хоч іноді й бажано бути в острова, ба навіть і в десятка островів, за вітром; та коли їх ціла тисяча, то найкраще негайно ухилитися й шмигнути повз їх за вітром. Ні, ні... он вони десь там ховаються у мряці... І хай собі там лежать; Чарльзові Кепу нема до них діла!

1 Ліга (морська) — міра довжини (5,56 км).

— Звідси не більше п'яти-шести ліг до північного берега, шуряче, а наскільки мені відомо, там є простора бухта; може б, усе-таки запитати у когось з екіпажу поради, що його тепер далі робити, або просто покликати Джаспера — Прісну Воду, щоб він відвів нас назад до Освего? Адже за такого вітру, та ще просто в лоб, нічого й гадати дістатися до поста.

— Цього, сержанте, не можна робити, принаймні з кількох, серйозних професійних причин.