Смішні оповідки - Сторінка 3

Оповідки про божевільних

80. Якби Ісус був живий

Один божевільний зустрів правителя міста, в якого було величезне черево, і сказав йому:

— Ти схожий на вгодованого кабана. Якби Ісус був живий, я пізнав би закон справедливості. Диявол, що сидить у мені, перейшов би в тебе.

81. Давно знайомий

Один багатій запитав божевільного, чи той його знає.

— Так,— відповів божевільний,— і навіть вашу сестру знаю.

— А хто вона? —запитав багатій здивовано, бо сестри в нього ніколи не було.

Божевільний посміхнувся:

— Її нещодавно зарізали, а м'ясо продали на базарі.

Він натякав на добре вгодовану свиню

82. Бог переплутав

Один чоловік, зайшовши до лікарні і побачивши прив'язаного до ліжка божевільного, став показувати йому язика, гримасувати, витріщати на нього баньки.

А божевільний і мовить:

— Боже, де твоя справедливість? Глянь сюди і скажи: хто з нас насправді божевільний?

83. Найкраще — скромність

Інший, про якого думали, що він рішився глузду, говорив:

— Якщо хочете мати щастя, то кажіть завше: "не знаю", бо коли казатимете: "знаю все", вам доведуть, що насправді ви нічого не знаєте.

84. Не падай

Дорогою один чоловік спіткнувся і впав. На нього накинувся божевільний і почав душити. Прибігли люди, врятували невдаху і потім докоряли божевільному.

Той відповів:

— Якщо цей чоловік не хотів, щоб його задушили, то навіщо падав?

85. Перехитрив

Божевільному дуже захотілося чогось солодкого. Йому пообіцяли солодощів, але з однією умовою: якщо він потім з'їсть трохи гною.

Нещасний погодився. Йому принесли різного печива, халви і, коли він удовольнився, нагадали про гній.

Божевільний відповів:

— Я боюся, що він отруєний. Покуштуйте спершу самі, а якщо вам нічого не станеться, я їстиму його.

86. Не про все домовилися

Божевільний побачив гладеньку колону і сказав:

— Якщо мені дадуть зузу, я злізу на самісінький верх.

Йому дали зузу і стали чекати: як-то він дістанеться на вершину колони.

— Тепер принесіть мені драбину,— попрохав божевільний.

Роззяви запротестували:

— Хіба ми вмовлялися про драбину?

— Ні,— відповів божевільний,— але ж і я вам не обіцяв, що залізу туди без драбини.

87. Поправка до святого письма

Ще один казав своєму вчителеві:

— В євангелії написано: коли тебе переслідують в одному місті — тікай до іншого. Але що робити тим нещасним, яких закайданили і кинули за грати? Треба було богові дописати, щоб нікого не брали в кайдани і не замикали до в'язниці.

88. Що легше з'ясувати

В одного чоловіка запитали:

— Скільки емесців7 рішилися глузду?

Він відповів:

— Це дуже важке запитання. Легше сказати, скільки там лишилося при своєму розумі.

89. Бог знав, що робив

Один божевільний купив хутро, вивернув сподом і так носив.

Люди сміялися з нього, а він казав:

— Якби бог уважав, що хутро слід носити інакше, то він сотворив би вівцю вовною всередину.

90. Знайшов, що відповісти

Один божевільний відзначався бурхливими вибухами шалу. Якось на базар і він побив купця, що чимось йому не догодив.

Купців товариш не стримався і вдарив божевільного ломакою по голові.

Тоді люди заходилися докоряти тому чоловікові:

— Облиш його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

Божевільний почув це і проказав:

— Справді, лишіть його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

91. Напівправдивий сон

Один чоловік говорив:

— Мені наснився сон: наполовину правдивий, наполовину — ні.

— Як це? — запитали його.

— Мені снилося, що я сплю з надзвичайно вродливою жінкою. Вона обіймає мене, цілує. Коли я прокинувся, то збагнув, що таки сплю, але зі своєю дружиною.

92. Не такий-то бог і мудрий

Зголоднілий божевільний так звертався до бога:

— Тебе вславляють за силу і мудрість. Таж чи такий ти мудрий, коли половину людей, яких сотворив сам, мориш голодом? Коли тобі несила їх нагодувати, то навіщо сотворяв?

93. Розтлумачив

Інший оголосив себе великим тлумачем снів.

Якийсь багатій покликав його до себе і звелів пояснити сон.

— Снилося мені,— розповів він,— що я маю багато пташок і одну по одній випускаю їх на волю. Коли вилетіла остання, я раптом її впіймав. Як, по-твоєму, що б це могло означати?

Божевільний відповів:

— Перед сном ти обжерся сочевиці і тебе всю ніч мучив живіт. Уранці ти хотів вийти до вітру, та коли прокинувся, було вже пізно.

Багатій розсміявся і винагородив тлумача за те, що відгадав його сон.

94. Підвів... боі

Якось люди побачили божевільного, що гірко плакав.

— Яке горе тобі сталося? — запитали вони.

— Наближається зима, а в мене немає навіть халата.

— Не бідкайся,— говорили йому,— бог тебе не залишить напризволяще.

— Та де, — відповів божевільний, — минулого року я сподівався на бога, але він попустив мене стрічати зиму не лише без халата, але й без туніки.

95. Треба слухатися

Один божевільний смакував шашликами. До нього підійшов знайомий і сказав:

— За законом гостинності ти повинен запросити мене й почастувати.

Той відповів:

— Я зробив би це залюбки, але м'ясо, яке я їм, належить одній багатій особі. Вона веліла мені з'їсти все самому. Тепер зміркуй, чи можу я її не послухатися, коли вина була до мене така добра!

96. Розумний висновок

Божевільного обступили роззяви і стали з нього кепкувати. Тоді хтось порадив йому піти звідти і тим позбутися настирливих і лихих жартунів.

Але він відказав:

— Навіщо мені йти? Вони скоро зголодніють і самі підуть звідси.

97. За дешевшу платню

Один несторіанець8 зустрів юродивого яковита і сказав йому:

— Я тобі дам зузу, якщо ти будеш лаяти свого Якова.

Юродивий відповів:

— Краще дай мені півзузи, і я лаятиму твого Нестора.

98. Хто божевільний?

Про одного чоловіка подумали, що він збожеволів, і запроторили його до лікарні.

Лікар заходить до нього і каже:

— Ось тобі ліки. Мусиш пити, інакше я тобі всю спину вибатожу.

— Воно й не хочеться мені їх пити, але я вип'ю. Та зміркуй по правді: кому б слід їх пити — тобі за такі оце діяння, чи мені, що вживає ці ліки, боячись твого канчука, — відповів нещасний.

99. З'ясував

Крамничку купця, який торгував шовком, уночі пограбували. Навколо зібралися люди. Божевільний проходив мимо і, завваживши натовп, підійшов до нього.

Довідався, в чому справа, і промовив до людей:

— Я знаю, хто це зробив, але не скажу, поки мене не нагодуєте.

Люди порадилися між собою і дійшли думки, що він і справді може знати, бо блукає ночами скрізь, і злодії від нього не криються,— адже він несповна розуму.

Зміркувавши так, принесли йому хліба, м'яса, халви.

Коли божевільний наївся, його запитали про крадіжку.

— Хіба вам невтямки, хто це зробив? Чи ви малі діти — отак безпорадно розводите руками? Це ж, безперечно, справа рук злодіїв і тільки їх,— відповів він і пішов собі далі.

100. Кара наперед

Діти закидали божевільного камінням. Тікаючи від них, він зненацька наскочив на жінку з немовлям. Божевільний спинився, вихопив немовля з материних рук і сильно побив.

— Що зробило тобі це невинне дитя, за що ти його побив? — запитала жінка.

— Поки що нічого. Але воно підросте і жбурлятиме в мене каміння, як і ті,— відповів божевільний.

101. За що платив, те і їм

Юродивий ковтав сливи разом з кісточками. Коли з нього почали сміятися, він сказав:

— Як сливи важили, то я мусив платити й за кісточки, навіщо ж тепер їх викидати.

102. Гроші наперед

Коли в місті хтось помирав, юродивому завжди давали одну зузу.

Якось помер багатий господар, і йому дали дві зузи. Юродивий і каже офіровникові:

— За другим разом, як вам хтось помре, я не прийду, бо одну зузу я одержав наперед.

103. Хитрий божевільний

Божевільний прийшов до повелителя і попрохав якого-небудь взуття.

Повелитель дав, але той сказав:

— Я не маю чалми. Добре було б, якби й голова моя молилася за тебе, як і ноги. Адже їхня молитва не більше важить, ніж прокляття моєї голови.

Повелитель розсміявся і дав йому чалму.

104. Чому вірити — очам чи носу?

Якось, коли в судді був блазень, до нього завітала незнайома жінка; обличчя її було запнуте чадрою, видно було тільки дуже гарні очі. Жінка заплакала й почала скаржитися на свого кривдника.

Блазень почав просити суддю:

— Повірте їй! Одразу ж бо видно, що вона нещасна. Її очі красномовно свідчать про те, що її скривдили.

Своєю розмовою блазень прихилив до себе жінку, і вона відкрила все обличчя. I тоді виявилося, що в неї гидкий, плаский, мов зуза, ніс.

Придивившися до неї, блазень мовив до судді:

— О ні, добродію, не вірте їй! Хоча оці очі й свідчать про те, що її скривдили, та ніс доводить, що вона брехуха й у всьому сама винна. Не варта вона того, щоб її жаліли.

105. Впіймав облизня

Якийсь чоловік захотів поглузувати з божевільного і сказав йому:

— Слухай, у тому кінці міста дають по дві зузи божевільним. Піди й візьми свої.

Але божевільний відповів:

— Якщо ти правду кажеш, то покажи свої дві зузи.

106. Що кому залишається

Одного божевільного запитали:

— Коли помирає господар, що залишається його дружині, синові, доньці?

— Дружині—вдовування, синові—сирітство, доньці — блуд,— відповів він.

Розділ 3. Оповідки про злодіїв та розбійників

107. Втішили

В одного подорожанина вкрали гроші. Люди його втішали:

— Не журися. На тому світі в судний день ти знайдеш кривдника й забереш гроші.

108. Про божі заповіді

В одного господаря вкрали осла. Люди радили йому не журитися, а ліпше молитися богові — він допоможе зловити злодія.

Окрадений відповів:

— Чи можу я надіятися на бога, коли сам він говорив у євангелії, що злодій приходить не тільки обікрасти, але й убити9. Хіба може викрити розбійника той, хто дає такі заповіді?

109. Нс той фах

Розбійники роздягали на дорозі чоловіка. Той попросив їх:

— Залиште на мені одежу і відпустіть. Я вишлю вам з дому грошей, яких вистачить на два таких вбрання.

Розбійники розсміялися і відповіли:

— Мабуть, тобі бог розуму не дав, коли не знаєш, що люди нашого фаху не лихварюють.

110. Міркування злодія

Один злодій говорив так:

— Я викрадаю тільки дітей і продаю їх у рабство. Грошей та всяких коштовностей не беру. Як настане судний день, скривджені вимагатимуть повернути крадене. Тоді я скажу: "Онде ваші діти, беріть їх". А якби я крав гроші, то не зміг би їх віддати, бо до того часу витратив би їх.

111. Даремно прийшли

Вночі до хати якогось бідняка залізли злодії.