Сповідь Жана Шарвена - Сторінка 5

Я ніколи не боявся, що позбудуся голови, а в якусь мить навіть подумав, що маю шанс взагалі звільнитися. Врешті-решт мене позбавили волі на шість років. Я не шкодую за тим, що зробив, тому що з того самого дня — увесь час, поки був у тюрмі, чекаючи на вирок, і відтоді, як я тут,— я перестав картатися через Рірі. Якби я вірив у привидів, я б сказав, що смерть Марі-Луїзи заспокоїла дух Рірі. В будь-якому разі совість мене більше не картає, і після всіх страждань, які я переніс, запевняю вас: все, через що я пройшов з того часу — варте того; я відчуваю, що можу зараз знову дивитися людям у вічі.

Знаю, що ця історія може здаватися неймовірною, я ж реаліст, і в своїх творах, прагну досягти достовірності. Я остерігаюся химерного так ретельно, як і уникаю фантастичного. Якби це була історія, яку я вигадав, я б напевно зробив її більш правдоподібною. І якби не почув її на власні вуха, я не певен, що повірив би в неї. Я не знаю, чи Жан Шарвен розповів мені правду, і все ж слова, якими він закінчив свій останній візит до мене, були переконливими. Я запитав його, які в нього плани на майбутнє.

— У Франції у мене є друзі, які намагаються мені допомогти,— відповів він.— Надто багато людей вважали на той час, що я жертва серйозної помилки правосуддя. Директор моєї фірми переконаний, що мене засудили несправедливо і я повинен добиватися скорочення терміну ув'язнення. Навіть якщо нічого не вийде, вважаю, я можу розраховувати на повернення до Франції через шість років. Як бачите, я став тут у пригоді. Коли я став до роботи, бухгалтерія була вкрай запущена, я ж привів її до ладу. Траплялася нестача, і я впевнений, що зможу покінчити і з цим, якщо мені не перешкоджатимуть. Комендантові я подобаюся і певен, що він зробить усе можливе для мене. В найгіршому випадку мені буде ледь за тридцять, коли я повернусь на Батьківщину.

— Але чи не важко вам буде знайти роботу?

— Талановитий бухгалтер, такий як я, і на додачу чесна й працелюбна людина, завжди знайде роботу. Звичайно, я не зможу жити у Гаврі, але директор нашої фірми має ділові зв'язки в Лілі, Ліоні та Марселі. Він пообіцяв зробити дещо для мене. Я з нетерпінням чекаю на майбутнє. Я десь оселюся, і тільки-но пристойно влаштуюсь, одружуся. Після всього, через що я пройшов, мені бракує сімейного затишку.

Ми сиділи на терасі мого будинку і намагалися не пропустити ані найменшого поруху повітря, яке могло надійти з північного боку будинку, де я залишив відкриті жалюзі. Було видно смужку неба з поодинокою кокосовою пальмою скраю, чиє зелене листя різко виділялося на блакитному тлі, все це було схоже на рекламу тропічного круїзу. Очі Жана Шарвена вдивлялися в далечінь, ніби намагалися побачити майбутнє.

"Проте наступного разу я одружуся,— замріяно промовив він, одружуся не заради кохання, одружуся заради грошей..."

[1] Містечко, розташоване у північно-західній частині Французької Гвіани на річці Мароні (закордонне представництво Франції у північній частині Південної Америки на Атлантичному узбережжі). Рецидивісти та злочинці із Франції, чий термін ув'язнення був понад вісім років, відбували своє покарання, тяжко працюючи у виправних колоніях на острові Сен-Лоран та багатьох інших. У 1938 році депортації припинилися, а в 1945 році виправна колонія була зачинена.