Три вдови - Сторінка 7

Досить мені тільки один день не прийти, і вони вдаряють на сполох. А коли я посиджу зайві півгодини, вони мене випроваджують, просто наказують мені забиратися геть. Вони ніколи нічого не зроблять, доки не спитаються у мене. А як тільки я їм щось пораджу, вони кажуть, що я люблю скрізь втручатися. Я спалахую, втікаю і замикаюся з оцією кішкою, а служниці наказую, щоб нікого не пускала до мене, щоб казала, що мене нема вдома, що я кудись поїхав. Тоді беруся до свого щоденника. Я веду щоденник ось уже тридцять шість років, цікавий щоденник, запевняю вас! Я веду його для себе, не для когось іншого. Чорта пухлого матиме ваша література таку книгу, як мій щоденник! Вам, можливо, я коли-небудь покажу його, а кому іншому — ні за що в світі... І от минає півгодини, до мене стукають у двері. "Хто це?"-"Дівчина прийшла від удів, запрошує на обід. Що їй переказати?" — "Перекажіть, що я скоро прийду".

Ну? Що ви тепер скажете, мій любий пане, як там ваша психологія? Ви поспішаєте? Ходімо, я теж піду з вами. Мені треба завітати до моїх трьох удів. Стривайте хвилинку, я накажу, щоб нагодували кішку, бо я там можу часом засидітись до ранку. Ми граємо у "єралаш", інколи у преферанс. На гроші граємо Побачили б ви, як кожний хоче виграти! А коли хто зробить поганий хід, його не шанують; ні вони мене, ні я їх. Щодо мене, коли хто зробить поганий хід у карти, я ладен його пошматувати, живцем з'їсти!.. Що означає, цікаво знати, ваша посмішка? Я знаю, повірте мені, що ви зараз думаєте! Я вас бачу наскрізь, і мені начхати на вас і на весь світ! Ви тепер думаєте про мене — "Старий парубок, мізантроп..."