Війна і мир (том 2) (переклад Віктора Часника) - Сторінка 20

В один з цих нападів у мене забрали мій порожній чемодан і халат. Государ хоче дати право всім начальникам дивізії розстрілювати мародерів, але я дуже боюся, щоб це не змусило одну половину війська розстріляти іншу.

["Depuis nos grands succes d'Austerlitz vous savez, mon cher Prince, писав Білібін, que je ne quitte plus les quartiers generaux. Decidement j'ai pris le gout de la guerre, et bien m'en a pris. Ce que j'ai vu ces trois mois, est incroyable.

"Je commence ab ovo. L'ennemi du genre humain, comme vous savez, s'attaque aux Prussiens. Les Prussiens sont nos fideles allies, qui ne nous ont trompes que trois fois depuis trois ans. Nous prenons fait et cause pour eux. Mais il se trouve que l'ennemi du genre humain ne fait nulle attention a nos beaux discours, et avec sa maniere impolie et sauvage se jette sur les Prussiens sans leur donner le temps de finir la parade commencee, en deux tours de main les rosse a plate couture et va s'installer au palais de Potsdam.

"J'ai le plus vif desir, ecrit le Roi de Prusse a Bonaparte, que VM soit accueillie еt traitee dans mon palais d'une maniere, qui lui soit agreable et c'est avec еmpres-sement, que j'ai pris a cet effet toutes les mesures que les circonstances me permettaient. Puisse-je avoir reussi! Les generaux Prussiens se piquent de politesse envers les Francais et mettent bas les armes aux premieres sommations.

"Le chef de la garienison de Glogau avec dix mille hommes, demande au Roi de Prusse, ce qu'il doit faire s'il est somme de se rendre? ... Tout cela est positif.

"Bref, esperant en imposer seulement par notre attitude militaire, il se trouve que nous voila en guerre pour tout de bon, et ce qui plus est, en guerre sur nos frontieres avec et pour le Roi de Prusse. Tout est au grand complet, il ne nous manque qu'une petite chose, c'est le general en chef. Comme il s'est trouve que les succes d'Austerlitz aurant pu etre plus decisifs si le general en chef eut ete moins jeune, on fait la revue des octogenaires et entre Prosorofsky et Kamensky, on donne la preference au derienier. Le general nous arrive en kibik a la maniere Souvoroff, et est accueilli avec des acclamations de joie et de triomphe.

"Le 4 arrive le premier courrier de Petersbourg. On apporte les malles dans le cabinet du Marieechal, qui aime a faire tout par lui-meme. On m'appelle pour aider a faire le triage des lettres et prendre celles qui nous sont destinees. Le Marieechal nous regarde faire et attend les paquets qui lui sont adresses. Nous cherchons — il n'y en a point. Le Marieechal devient impatient, se met lui meme a la besogne et trouve des lettres de l'Empereur pour le comte T., pour le prince V. et autres. Alors le voila qui se met dans une de ses coleres bleues. Il jette feu et flamme contre tout le monde, s'empare des lettres, les decachete et lit celles de l'Empereur adressees a d'autres.

"Le Marieechal se fache contre l'Empereur et nous punit tous; n'est ce pas que с'est logique!

"Voila le premier acte. Aux suivants l'interet et le ridicule montent comme de raison. Apres le depart du Marieechal il se trouve que nous sommes en vue de l'ennemi, et qu'il faut livrer bataille. Boukshevden est general en chef par droit d'anciennete, mais le general Benigsen n'est pas de cet avis; d'autant plus qu'il est lui, avec son corps en vue de l'ennemi, et qu'il veut profiter de l'occasion d'une bataille "aus eigener Hand" comme disent les Allemands. Il la donne. C'est la bataille de Poultousk qui est sensee etre une grande victoire, mais qui a mon avis ne l'est pas du tout. Nous autres pekins avons, comme vous savez, une tres vilaine habitude de decider du gain ou de la perte d'une bataille. Celui qui s'est retire apres la bataille, l'a perdu, voila ce que nous disons, et a ce titre nous avons perdu la bataille de Poultousk. Bref, nous nous retirons apres la bataille, mais nous envoyons un courrier a Petersbourg, qui porte les nouvelles d'une victoire, et le general ne cede pas le commandement en chef a Boukshevden, esperant recevoir de Petersbourg en reconnaissance de sa victoire le titre de general en chef. Pendant cet interregne, nous commencons un plan de man? Uvres excessivement interessant et original. Notre but ne consiste pas, comme il devrait l'etre, a eviter ou a attaquer l'ennemi; mais uniquement a eviter le general Boukshevden, qui par droit d'ancnnete serait notre chef. Nous poursuivons ce but avec tant d'energie, que meme en passant une riviere qui n'est рas gueable, nous brulons les ponts pour nous separer de notre ennemi, qui pour le moment, n'est pas Bonaparte, mais Boukshevden. Le general Boukshevden a manque etre attaque et pris par des forces ennemies superieures a cause d'une de nos belles man? Uvres qui nous sauvait de lui. Boukshevden nous poursuit — nous filons. A peine passe-t-il de notre cote de la riviere, que nous repassons de l'autre. A la fin notre ennemi Boukshevden nous attrappe et s'attaque a nous. Les deux generaux se fachent. Il y a meme une provocation en duel de la part de Boukshevden et une attaque d'epilepsie de la part de Benigsen. Mais au moment critique le courrier, qui porte la nouvelle de notre victoire de Poultousk, nous apporte de Petersbourg notre nomination de general en chef, et le premier ennemi Boukshevden est enfonce: nous pouvons penser au second, a Bonaparte. Mais ne voila-t-il pas qu'a ce moment se leve devant nous un troisieme ennemi, c'est le православне qui demande a grands cris du pain, de la viande, des souchary, du foin, — que sais je! Les magasins sont vides, les сhemins impraticables. Le православне se met a la Marieaude, et d'une maniere dont la derieniere campagne ne peut vous donner la moindre idee. La moitie des regiments forme des troupes libres, qui parcourent la contree en mettant tout a feu et a sang. Les habitants sont ruines de fond en comble, les hopitaux regorgent de malades, et la disette est partout. Deux fois le quartier general a ete attaque par des troupes de Marieaudeurs et le general en chef a ete oblige lui meme de demander un bataillon pour les chasser. Dans une de ces attaques on m'a еmporte ma malle vide et ma robe de chambre. L'Empereur veut donner le droit a tous les chefs de divisions de fusiller les Marieaudeurs, mais je crains fort que cela n'oblige une moitie de l'armee de fusiller l'autre.]

Князь Андрій спочатку читав одними очима, але потім мимоволі то, що він читав (не дивлячись на те, що він знав, наскільки мало можна вірити Білібіну) більше і більше починало займати його. Дочитавши до цього місця, він зім'яв лист і кинув його. Не те, що він прочитав в листі, сердило його, але його дратувало те, що це тамтешнє, чуже для нього, життя могло хвилювати його. Він закрив очі, потер собі лоба рукою, ніби виганяючи всяку участь до того, що він читав, і прислухався до того, що робилося в дитячій. Раптом йому здався за дверима якийсь дивний звук. На нього зайшов страх; він боявся, чи не сталося чого з дитиною в той час, як він читав лист. Він навшпиньках підійшов до дверей дитячої та відчинив їх.

В ту хвилину, як він входив, він побачив, що нянька з переляканим виглядом сховала щось від нього, і що княжни Марії вже не було у ліжечка.

– Мій друг, – почувся йому ззаду відчайдушний, як йому здалося, шепіт княжни Марії. Як це часто буває після довгої безсоння і довгого хвилювання, на нього знайшов безпричинний страх: йому спало на думку, що дитина померла. Все, що він бачив і чув, здавалося йому підтвердженням його страху.

"Все скінчено", подумав він, і холодний піт виступив у нього на лобі! Він розгублено підійшов до ліжечка, впевнений, що він знайде його пустим, що нянька ховала мертву дитину. Він розкрив фіранки, перелякано розбігалися очі і довго не могли відшукати дитину. Нарешті він побачив її: рум'яний хлопчик, розкидавшись, лежав поперек ліжечка, спустивши голову нижче подушки і уві сні чмокав, перебираючи губами, і рівно дихав.

Князь Андрій зрадів, побачивши хлопчика так, як нібито він вже втратив його. Він нахилився і, як вчила його сестра, губами спробував, чи є жар у дитини. Ніжний лоб був вологий, він доторкнувся рукою до голови — навіть волосся було мокре: так сильно спітніла дитина. Не тільки він не помер, але тепер очевидно було, що криза відбулася і що він видужав. Князю Андрію хотілося схопити, зім'яти, притиснути до своїх грудей цю маленьку, безпорадну істоту; він не смів цього зробити. Він стояв над ним, оглядаючи його голову, ручки, ніжки, які визначалися під ковдрою. Шерех почувся при ньому, а якась тінь показалася йому під пологом ліжечка. Він не озирався і все слухав, дивлячись в обличчя дитини, її рівне дихання. Темна тінь була княжна Марія, яка нечутними кроками підійшла до ліжечка, підняла полог і опустила його за собою. Князь Андрій, не озираючись, розпізнав її і простягнув до неї руку. Вона стиснула його руку.

– Він спітнів, – сказав князь Андрій.

– Я йшла до тебе, щоб сказати це.

Дитина уві сні трохи поворухнулася, посміхнулася і потерлася лобом об подушку.

Князь Андрій подивився на сестру. Променисті очі княжни Марії, в матовому напівсвітлі полога, блищали більш звичайного від щасливих сліз, які стояли в них. Княжна Марія потягнулася до брата і поцілувала його, злегка зачепивши за полог ліжечка. Вони погрозили один одному, ще постояли в матовому світлі полога, як би не бажаючи розлучитися з цим світом, в якому вони втрьох були відокремлені від усього всесвіту. Князь Андрій перший, плутаючи волосся у серпанку полога, відійшов від ліжечка. – Так, це одне що залишилося мені тепер, – сказав він, зітхнувши.

Глава 10

Незабаром після свого прийому в братство масонів, П'єр з повним написаним їм для себе керівництвом про те, що він повинен був робити в своїх маєтках, поїхав в Київську губернію, де знаходилася більша частина його селян.

Приїхавши до Києва, П'єр викликав у головну контору всіх керуючих, і пояснив їм свої наміри і бажання. Він сказав їм, що негайно буде вжито заходів для цілковитого звільнення селян від кріпацтва, що до тих пір селяни не повинні бути обтяжені роботою, що жінки з дітьми не повинні посилатися на роботи, що селянам повинна бути надаватись допомога, що покарання повинні бути вживані моральні, а не тілесні, що в кожному маєтку повинні бути засновані лікарні, притулки і школи.