Windows on the World - Сторінка 18

Я підіймаю келих за великих митців, чий дух живе в цих стінах, що оббиті деревом та просочені запахом сигар, бурбону та відчаю. Невипадково Помпіду вирішив збудувати на Мон-парнасі мініатюрну копію Всесвітнього торговельного центру: душа цього кварталу завезена з того боку Атлантики. Гемінґвей бажав знову пройти слідами своєї молодості; я роблю це за нього. У будинку № 42 по вулиці Монпарнас усе ще знаходиться Falstaff. Але зник бордель Sphinx, що був на розі, бульвар Едгар-Кіне, 31, з номером-сьют у єгипетському стилі, де Генрі Міллер витрачав гроші, яких він не мав. Тепер тут відділення банку Banque Populaire із банкоматом на вході. Тепер тут знімають гроші, яких не мають! Повертаючись додому (насилу), шукаю будинок № 113 по вулиці Нотр-Дам-де-Шам, у якому Гемінґвей оселився в 1924 році після повернення з Торонто (Езра Па-унд мешкала у будинку 70а цієї ж вулиці). Проходжу повз 115-й, потім йде 111-й. Стоп! 113-го теж немає? Але ж то не бордель! Повертаюсь назад... Усе так, вулиця Нотр-Дам-де-Шам, після 111-го іде одразу 115-й, можете піти пересвідчитись самі. Отже, будинку, де якось Френсіс Скотт Фіцджеральд помочився на сходах, чим спричинив славетний диспут між Ернестом Гемінґвеєм та консьєржкою, більше

не існує. Все, що від нього лишилося, — книга, адже в Парижі нерухомість — рухома. Навіть пам'ятної таблички немає. Шкода, бо ж є що вигравірувати на мармурі. "Тут американський письменник Ер-нест Гемінґвей любив свою дружину Гадлі та свого сина Бамбі, зустрічався з Гертрудою Стайн, Сільвією Біч, Вільямом Карлосом Вілльям-сом і Джоном Досом Пассосом та написав "І знову сходить сонце...", а Френсіс Скотт Фіцджеральд суботнього вечора 1925 року помочився в цьому під'їзді, чим розгнівав консьєржку, і потім написав Гемін —ґвею листа з вибаченням, у якому, зокрема, йшлося:

"Жалюгідна людина, що прийшла до вашого дому суботнього вечора, то був не я, а якийсь Джонсон, який часто видає себе за мене".

Мораль: коли будівлі зникають, тільки книжки можуть берегти спогади про них. Саме тому Гемінґвей перед смертю писав про Париж. Адже він знав, що книги міцніші за будівлі.

5 Ф. Беґбеде

129

Надконфіденційне повідомлення таємного агента Девіда Йорстона Силам Галактичного Альянсу

11 вересня 2001 року я дізнався, що мій батько має надможливо-сті. Усе почалося, коли ми з моїм старшим братом були у Windows on the World. Офіційно мого батька звуть Картью, але це його несправжнє ім'я. Він не знав про свої супер-мега-сенсорні можливості, як у фільмі "Люди X", коли хлопець раптом усвідомлює, що може бачити крізь стіни, хоча до того він про це навіть не здогадувався. А я знав. У 7987 році до нашої ери мені про це повідомили міжгалактичною грамотою (я — агент Міжкосмічної ради). Насправді мого батька звуть не Картью, а Ультра-Кент. Ніхто ще не знає, наскільки він сильний та могутній, бо він ще не користувався своїми можливостями. Вони спрацьовують тільки в разі меганебезпеки, наприклад при пожежі. У такі моменти він здатний пробивати бетон, викривляти залізо та літати в повітрі, бо страх живить його потенційні батареї. А потім він нічого не пам'ятає, бо має автоматичну пам'ять миттєвої адаптації, що дозволяє йому стерти всі дані з розумового жорсткого диску, щоб ніхто нічого не зміг дізнатися в разі допиту в катівнях Зіркового Штабу його затятого ворога Морга (також відомого як Бридкий Джеррі).

Я їв оладки в компанії кількох Землян, коли нас атакували Темні Сили: вони давно планували цей напад, звісно, це була спроба лейтенанта Чорта-Раптора захопити Ультра-Кента зненацька. За допомогою свого потаємного трансформера, що протягом тисячоліть був прихований на Північному полюсі, мерзенний Чорт-Раптор перетворився на літак та телепортувався у хмарочос з метою отримати

приз за суперстискання (Чорт-Раптор — заслужений міжзоряний мисливець підсвідомого перетворення: він може приймати форму будь-якого предмета, якого він торкнеться, якщо тільки в нього немає нежиті). Коротше кажучи, на нас здійснено напад, я зв'яжуся з вами пізніше і триматиму в курсі подій. З хвилини на хвилину в Уль-тра-Кента прокинеться відповідна реакція, тільки-но він дізнається про свої руйнівні та метанолічні суперздібності. Поки що він і гадки не має, що він супергерой, який має помститися Силам Темряви за образу та за огидну смерть його матері, яку зжерли Жахливі Риби-Ласухи дванадцять століть тому. За мить Ультра-Кент зніметься з гальм і все завирує. Вони побачать те, що побачать. Чорт-Раптор отримає гарний урок, коли Ультра-Кент націлить на нього свій дема-теріалізуючий старбластер. Бій тільки починається. За допомогою Ківота Старозавітного та Святого Персня Ультра-Кент легко зможе протистояти простим щигликам супротивника, спрямувавши на нього свій Магічний Вогонь. З вами на зв'язку був агент Х-275 з Ордену Повстанців. Кінець зв'язку.

5*

131

"Рослини більш aware1, ніж будь-які інші біологічні species2"; "Поїдання горішків — it's a real strong feeling3". Мені до вподоби фран-глійський суржик — це мова майбутнього. Тільки-но вийшла нова книжка, яка вихваляє цю мову і говорить на її користь: антологія цитат Жан-Клода Ван Дамма, актора та каратиста, який народився в Бельгії та переїхав до Голлівуду. "Наркотик — це як коли ти close your eyes4". "У бісквіта немає spirit5". До 2050 року всі будуть спікати, як герой Жан-Клода Ван Дамма у фільмі "Реплікант". "Смерть — це по-справжньому strongS "Ніхто не right чи не wrong7". Закриті в аудіовізуальному просторі, молоді люди підсвідомо почали наслідувати бельгійського кіборга: "Я не дуже free від body", "Я кажу yes своєму Ше", "Чи любиш ти night?", "Я плаваю у feeling". Не треба боятися англійських слів. Вони поступово входять до нашого буденного життя, прагнучи створити всесвітню мову, що не підвладна Богу: єдину Вавилонську мову. Words для всього world8. Новий словник sms-no

1 Обізнаний (англ.).

2 Біологічний вид (англ.).

3 Дуже сильне почуття (англ.).

4 Заплющуєш очі (англ.).

5 Дух, душа (англ.).

6 Сильно (англ.).

7 Правий чи неправий (англ.).

8 Слова для всього світу (англ.).

відомлень (4ekaju 4 U), смайлиіси :) в Інтернеті, розвиток придуркуватої спрощеної орфографії, популяризація верлана1 — усе це сприяє створенню новомови третього тисячоліття. Anyway, whatever. Надамо останнє слово Ван Дамму: "Єдина мова, єдина валюта і ніякої релігії — і людство почуватиметься краще. Але ми тут не для того зібралися, щоб говорити про політику".

Мені також подобається кіпа інших бридких американських штучок: ванільна кока, горіхова олія, сирний пиріг, цибуля-фрі, часникова олія, курячі крильця, рут-бір2.

Але найбільш мені подобається Хью Хефнер, засновник журналу Playboy. Геть усі наші татусі хотіли бути схожими на нього. Треба спробувати зрозуміти, що сталося з генерацією наших батьків, коли в 60-х усі крутелики вдавали із себе Хью Хефнера. Його хороми з постійними оргіями та приватний "боїнг" змінили уявлення про справжніх чоловіків XX століття. Сучасний чоловік 60-х перетворився на "womanizer"3. Новий Дон Жуан мав водити машину, палити американські цигарки, оточувати себе цицькастими білявками в бікіні біля турецьких басейнів. У наш час цей образ мужності безнадійно застарів. Немає нічого старомоднішого за волоцюг із нічних клубів; від їхніх напосідливих спроб когось спокусити тхне нафталіном — й ліфтинг не приховає підстаркуватий вік цих гульвіс. Що, панночко, вам надокучає якийсь дядько із сивими скронями, що вдає з себе плейбоя? Значить, йому десь років із 70, адже він ніяк не відлипне від моди тридцятип'ятирічної давності, актуальної за часів його три-дцятип'ятирічної молодості.

Мерлан — вид розмовного арго у французькій мові, коли переставляються склади в словах.

2Root beer — шиплячий напій з коренеплодів, приправлений мускатною олією.

3 Бабій (англ.).

В Америці 60—70-х років плейбой був надлюдиною. Будь-яка особа чоловічої статі мала походити на Тома Джонса, Ґюнтера Сакса, Порфіріо Рубіроза, Малко Лінге, Хуліо Іґлесіаса, Курда Юрґенса, Роджера Мура, Роже Вадима, Ворена Бітті, Бурта Рейнолдса. Сорочка мала бути розстібнутою на два ґудзики, аби було видно волосся на грудях. Щовечора треба було бодай що зняти нову кралю. Обличчя мало бути засмаглим протягом усього року. Те, що на початку двадцять першого століття вважається безнадійно застарілим та вульгарним, у той час було must1. Кумирами французьких буржуа були не хіпі та рок-зірки, а Едді Барклей та Саша Дістель, Жан-Поль Бельмон-до та Філіпп Жуно. Згадаймо ще появу контрацептивних пігулок, спрощення процедури розлучення, феміністську та сексуальну революції, і отримаємо образ МІЖНАРОДНОГО ПЛЕЙБОЯ: "необтяже-ного чоловіка", що його описав психіатр Чарлз Мельман, мужчину, який має "будь-якою ціною отримувати насолоду". Що ж сталося? Свобода згубила шлюб та сім'ю, подружню пару та дітей. Вірність стала реакційним, недосяжним та нелюдським поняттям. У цьому новому світі любов триває максимум три роки. І сьогодні МІЖНАРОДНИЙ ПЛЕЙБОЙ ще живий. Він ховається в кожному з нас, будь-який чоловік перетравив його. МІЖНАРОДНИЙ ПЛЕЙБОЙ — холостяк, бо ж він уникає будь-яких тривалих зв'язків. Щотижня він змінює громадянство. Він живе сам і помирає на самоті. У нього немає друзів, тільки тусовочні та професійні контакти. Він говорить франглійською. Він з'являється на тусовках, тільки щоб підчепити bimbo ("мандрьоху" по-нашому). Спочатку, поки він багатий та вродливий, він спокушає дженджуристих краль. З часом, втрачаючи багатство та вроду, він платить повіям або дрочить, переглядаючи порнофільми. Він шукає не кохання, а насолоди. Він нікого не любить, й особливо себе, бо заперечує страждання й боїться втратити фейс. МІЖНАРОДНИЙ ПЛЕЙБОЙ купається в шампанському в Сен-Тропе, кадрить продажних потіпах у готельних барах і завершує своє

1У цьому контексті — "необхідним, обов'язковим" (англ.).

турне у клубі свінгерів з якоюсь особою на прокат. Звісно, це кітче-вий персонаж (у Франції Жан-ГГєр Мар'єль часто створював пародії на нього, а в Штатах — Майк Майєрс зі своїм Остіном Пауерсом), але він відчиняє двері до мутанта-чоловіка XXI століття, що до скону сидить на "віаґрі". МІЖНАРОДНИЙ ПЛЕЙБОЙ носить мокасини на босу ногу, щоб здаватися молодшим, — це кумедно, але, однак, він ставить правильні питання: для чого потрібне кохання в цивілізації бажання? Навіщо обтяжувати себе сім'єю, якщо ми захищаємо свободу як вишу цінність? Для чого потрібна мораль у гедоністичному суспільстві? Якщо Бог помер, то увесь всесвіт — це бордель, і треба користуватися цим до кінця життя.