Замок - Сторінка 30

Часто він допомагав навіть у тих випадках, коли лікарі виявлялися безсилими. Удома за такі лікувальні здібності його називали "гірким зіллям". У кожному разі, він хотів би побачити матір Ганса й поговорити з нею. Можливо, він зможе дати корисну пораду, він радий зробити це хоча б задля Ганса. Очі хлопчика спершу засвітилися від такої пропозиції, що спонукало К. наполягати сильніше. Але це не дало ніякого результату, й у відповідь на численні запитання Ганс досить спокійно відповів, що до матері не можна заходити нікому чужому, бо вона повинна берегти себе; хоча тоді, попереднього разу, К. майже не розмовляв із нею, після того вона провела кілька днів у ліжку, і це трапляється з нею досить часто. А батько дуже розлютився тоді на К., і він точно більше не дозволить, щоб К. приходив до матері. Батько навіть збирався тоді розшукати К. і покарати за таку поведінку, але мати змогла стримати його. Та мати й сама не хоче ні з ким розмовляти, а її питання про К. зовсім не означало винятку з правил. Радше навпаки, саме в його випадку вона могла би висловити охоту побачитися з К., коли питала про нього, але не зробила цього, чим підтвердила своє небажання. Вона хотіла тільки почути про К., а не говорити з ним. Зрештою, причина її мук – зовсім не хвороба, і вона сама знає цю причину, а часом навіть натякає на неї: найбільш імовірно, що їй дуже шкодить тутешнє повітря. Та їхати звідси вона не збирається через батька й дітей, тим більше, що зараз їй уже краще, ніж було раніше. Це було все, про що К. довідався, причому винахідливість Ганса суттєво зростала, коли він хотів захистити власну матір від К., якому нібито збирався допомагати. Зі шляхетною метою втримати К. подалі від матері він навіть заперечив деякі власні попередні висловлювання, наприклад, стосовно хвороби. Але попри це К. бачив, що Ганс і далі ставиться до нього добре, просто коли йшлося про його матір, він забував про все інше і в кожному бачив ворога. Зараз таким ворогом став К., але ним міг стати й батько. К. вирішив спробувати досягнути цього і сказав, що з боку батька, безумовно, дуже правильно захищати свою дружину від хвилювань. І якби К. був хоча б трохи в курсі справи, він ніколи б не наважився заговорити з матір'ю Ганса, тому хоча б зараз просить вибачитися за нього перед домашніми. Але К. не зовсім розуміє, чому батько не дасть матері можливості одужати, трохи побути на іншому повітрі, якщо причина хвороби така однозначна, як стверджує Ганс. Саме батько стримує матір від поїздки, бо вона не Іде через нього та дітей, але ж дітей вона могла б узяти з собою. Крім того, не обов'язково їхати надовго або десь далеко, вже на Замковій горі повітря цілком інше. А витрати на таку поїздку не повинні лякати батька, якщо він найкращий швець у селі, крім того, в нього чи в матері напевно є знайомі в Замку, які радо запросять погостювати. Чому ж батько не відпускає матір? Не варто легковажити з такою хворобою; К. бачив мати Танса дише коротко, але її блідість і слабість такі помітні, що він не стримався й заговорив із нею. Уже тоді він здивувався, що хвору жінку примушують сидіти в кімнаті з важким повітрям, де стоять випари від прання й загального миття, а її чоловік не стишує свого голосу під час розмови. Можливо, батько Ганса не знає всіх небезпек такої хвороби. Навіть якщо стан матері останнім часом трохи покращився, це ні про що не свідчить, адже хвороба мінлива. Якщо її вчасно не перемогти, вона рано чи пізно візьметься за хворого з новою силою і тоді вже ніщо не допоможе. Коли К. не може порозмовляти з матір'ю Ганса, можливо, йому варто було б поговорити з батьком і звернути увагу на всі ці речі.

Ганс уважно вислухав усе, частину зрозумів, решту відчув, особливо небезпеку від незрозумілих для себе речей. Але попри це відповів, що і з батьком К. не може поговорити, бо Брунсвік настроєний проти К. і, напевно, поводитиметься так само, як учитель. Про К. хлопець говорив із несміливою усмішкою, про батька із сумом та гіркотою. Але потім додав, що, можливо, К. таки вдасться поговорити з матір'ю, але так, щоб батько ні про що не довідався. Потім Ганс хвильку подумав із застиглим поглядом, цієї миті він був схожий на жінку, яка збирається зробити щось недозволене й шукає можливості уникнути покарання. Потім сказав, що можна буде спробувати післязавтра, батько піде увечері до "Панського двору", де в нього призначені зустрічі, а Ганс увечері відведе К. до матері. Ясна річ, якщо вона погодиться, а це досить малоймовірно. Вона ніколи не робить нічого проти волі батька і слухається його навіть у тих випадках, коли й Ганс усвідомлює, що це нерозумно. Насправді Ганс очікував від К. допомоги в боротьбі проти власного батька. Здавалося, ніби він сам себе обманював, сподіваючись, що пропонує К. свою допомогу, а на ділі хотів розвідати, чи не здатен часом цей чужинець, про якого згадувала мати, допомогти йому, бо серед звичного оточення ніхто не міг надати такої допомоги. Хлопець був неймовірно замкнутим, майже підступним, хоча й несвідомо. Це не виявлялося в тому, що він говорив досі, і в тому, як з'явився тут; помітно стало лише після кількох випадкових або ж випитаних зізнань. І от він уже в довгих розмовах із К. міркує над тим, які труднощі доведеться подолати. Та попри всі старання хлопчика, труднощі ці виглядали майже непереборними. У полоні власних думок, але все ще шукаючи допомоги, він не відводив од К. погляду, його очі неспокійно бігали. Він не може нічого сказати матері до відходу батька, бо той відразу довідається і все зіпсує, отже, починати розмову потрібно вже тоді, коли батька не буде вдома. Але навіть цієї миті не можна заводити її раптово й несподівано з огляду на важкий стан матері, а лише дочекавшись відповідного моменту та не поспішаючи, бо Ган-сові потрібно буде випросити її згоду, перш ніж іти за К. Та хіба тоді вже не буде надто пізно з огляду на те, що батько може незабаром повернутися? Ні, це все-таки неможливо. Але К. заперечив хлопцеві. Не потрібно боятися того, що не вистачить часу, достатньо буде короткого візиту й недовгої розмови, крім того, Ганс не мусить іти за К. Той заховається десь недалеко від їхнього дому і швидко прийде, коли Ганс подасть йому знак. Але тут хлопець знову відчув загрозу для своєї матері, це відчуття стримувало його в усьому, і він різко заперечив, – К. не може чекати біля їхнього дому, не може навіть вирушити в дорогу без відома й згоди матері, в таку таємну змову з К. Ганс не має права вступати. Він повинен привести К. зі школи, але не раніше, ніж мати знатиме про це й дасть згоду. К. змушений був визнати, що в такому разі це й справді небезпечно, бо батько Ганса може застати К. в себе вдома. А навіть якщо цього не трапиться, то мати не дозволить К. прийти від страху перед такою ймовірністю; тому все буде зіпсовано через батька. На це заперечував уже Ганс, і суперечка тривала далі.

К. вже давно покликав Ганса з парти до себе на кафедру, посадив на коліна і час від часу заспокійливо гладив по голові. І ця близькість сприяла налагодженню розуміння між ними, хоча Ганс і впирався. Урешті зійшлися на тому, що насамперед Ганс скаже матері всю правду, а для того, щоб полегшити їй згоду, додасть, що К. хотів би порозмовляти і з Брунсвіком, але не про матір, а у своїх власних справах. Це відповідало дійсності, бо К. згадав, що Брунсвік, хоча й був небезпечним та злим чоловіком, не міг належати до його ворогів, бо, згідно зі словами старости, очолював тих, хто виступав за виклик у Село землеміра, навіть якщо ними і керували політичні мотиви. Отже, прибуття К. до Села повинно було втішити Брунсвіка. Хоча тоді незрозуміло, чому він так роздратовано поводив себе під час знайомства й чому ненавидить К., як стверджує Ганс. Брунсвік міг почувати образу за те, що К. не звернувся за допомогою до нього відразу ж по приїзді, або ж причиною стало якесь інше непорозуміння, що його можна буде залагодити в розмові. І тоді Брунсвік стане помічником К. у боротьбі з учителем чи навіть зі старостою, а також із усім цим бюрократичним обманом, інакше це не назвеш, за допомогою якого староста і вчитель не давали К. можливості сконтактуватися з канцелярією Замку та примушували працювати шкільним прислужником. Тоді можна буде викрити все це шахрайство. І якщо справа вже доходила до відкритого протистояння між Брунсвіком і старостою через К., то Брунсвік мав би бути зацікавлений перетягти К. на свій бік. К. стане частим гостем у хаті шевця і зможе використовувати засоби влади, які є в диспозиції Брунсвіка, і все всупереч старості. Хто знає, як далеко він зможе дійти завдяки цьому. Він зможе постійно перебувати поряд із дружиною Брунсвіка, – з такими мріями бавився К., а вони з ним, поки Ганс, хвилюючись за свою матір, стурбовано спостерігав за мовчанням К., як стежать за кожним рухом лікаря, що поринув у роздуми біля ложа важкохворого. Ганс погодився на те, що К. розмовлятиме з батьком про посаду землеміра, погодився тільки з метою в такий спосіб захистити матір від батька, а крім того, до цього дійшло б лише в крайньому разі, чого, слід сподіватися, не трапиться. Ганс запитав, як К. збирається пояснити батькові таку пізню годину для візиту. К. запропонував відповідь, що знехтувати правилами доброго тону його примусив раптовий розпач від жахливої роботи в школі та поведінка вчителя. Хлопець задовольнився таким поясненням, хоча й не надто охоче.

Тепер усе було сплановано, принаймні наскільки можливо було щось передбачити, і вдале завершення справи щонайменше не виглядало цілковито неймовірним. Ганс пожвавився, звільнений від тягаря важких думок, знову почав поводитися по-дитячому, ще трохи порозмовляв із господарями, спершу з К., далі з Фрідою, яка довго сиділа поряд із ними в полоні якихось власних думок, а тепер знову включилася в розмову. Вона запитала Ганса, ким він хоче стати. Той недовго думав і сказав, що хоче стати таким самим, як К., але причини такого рішення пояснити не зміг. Коли його запитали, чи хоче він стати шкільним прислужником, хлопець відповів категоричним запереченням. Подальші питання прояснили шлях, який привів його до такого бажання.