Голосами віщої давнини - Сторінка 52

Якщо ж вони віднайдуться в іншому місці, то їх можна буде перенести до Скиту і, в такий спосіб, виконати волю гетьма-на. Існує інший варіант: залишити ці останки, там, де їх вияв-лено, а, шануючи запроваджену нами традицію, так і вважати Манявський Скит святим для кожного українця "місцем заповітного поховання гетьмана Виговського".

ХТО ВИ, НАЩАДКИ

МАРІЇ МАГДАЛИНИ?

1

Однією з найбільших таємниць сучасного християнсь-кого світу, а відтак і масонства та лицарства, все ще залиша-ється історична легенда, пов'язана із втечею після розп'яття Христа в Європу, у Францію, Марії Магдалини, яка нібито має нащадків, що дожили до наших днів.

І що саме ці нащадки Христа і Магдалини начебто утворюють таємничу династію Меровингів, яка чекає свого часу, аби постати на чолі Європи і людства..

Як з'ясувалося, підступатись до цієї таємниці слід через "Товариство Сіону", що зароджувалося в Єрусалимі разом із Орденом Госпітальєрів. Коли в 1099 році хрестоносці на чолі з Готфрідом Бульйонським здобули це місто, то виявили на горі Сіон руїни православної церкви, збудованої візантійцями ще в IV столітті.

З поваги до древності цих руїн, рицарі назвали вже неіснуючу церкву "Матір'ю всіх Християнських Церков", і Готфрід наказав збудувати на тому місці фортецю і церкву та назвати цей своєрідний форт "Аббатством Богоматері на горі Сіон". А вже з ченців цього Сіону та рицарів виникло таємне Товариство Сіону, яке ставило своїм завданням поширювати християнство на Схід і Захід, розбудовувати лицарські Орде-ни та монастирі

Чим це товариство займається насправді – окрема тема. Але відомо, що саме з членів цієї організації комплектували-ся й комплектуються керівні кадри таємних товариств і ли-царських Орденів: франкмасонів, катарів, альбігойців, розенкрейцерів, Тевтонського і Ливонського Орденів та Ор-дену Тамплієрів ("Бідних лицарів Христа і Храму Соломоно-вого"). Орден Тамплієрів взагалі зріс на базі Товариства Сіону і відокремився від нього (суто формально) лише в 1188 році. А 1971-го громадськості випадково (або ж, навпаки, не-випадково) відкрився список Великих Магістрів Ордену Сіо-ну, які очолювали його з 1188 по 1918 роки.

І серед них людство з подивом виявило славетного Ле-онардо да Вінчі, фізика Роберта Бойля, геніального матема-тика Ісаака Ньютона, письменника Віктора Гюго, композито-ра Клода Дебюссі...

Щоправда, біографи та шанувальники Ньютона спочат-ку відмовлялися вірити в те, що видатний математик, автор славетної праці " Математичні початки натуральної філосо-фії", яка побачила світ ще в 1687 році і фактично переверну-ла уявлення середньовічних науковців та натуралістів про будову світу, зробивши уявлення про нього значно матеріалі-стичнішим, — міг очолювати таке релігійно-містичне, одіозне товариство.

Одначе прихильники версії про активну участь Ньюто-на в діяльності Товариства мають досить сильні аргументи. По-перше, сам Ісаак Ньютон вважав основним науковим на-бутком не "Математичні початки…", а зовсім невідому його сучасникам солідну працю, яка так і залишилася за його жит-тя в рукописові, і називалася "Тлумачний коментар до про-роцтв Даниїла і до Апокаліпсису Святого Іоанна".

Так, побачила світ ця праця лише через чверть століття після смерті вченого, але ж писав її Ньютон упродовж бага-тьох років свого життя, проймаючись викладеними в ній іде-ями. Ця книга засвідчила, що математик справді мав схиль-ність до езотеричних вірувань. До того ж, його приналеж-ність до франкмасонів була засвідчена документально. А ще відомо, що він був добре знайомий, і навіть дружив, з фізи-ком Робертом Бойлем, якого і змінив у 1691 році на посаді Великого магістра.

Між іншим, дослідники перевірили зв'язки між собою великих магістрів і з'ясували, що кожен із них був особисто знайомий зі своїм попередником, який, очевидно, й рекомен-дував його орденській братії як свого наступника. Щоправда, ця з обставина дозволяє скептикам припускати, що, або дана посада сприймалася видатними науковцями та митцями як суто номінальна, або ж вони могли й зовсім не знати про те, що їх обирають магістрами, або… весь цей список — правдо-подібна фальшивка, спеціально скомпонована "сіонськими мудрецями", щоб збити з пантелику дослідників і відвести підозру від дійсних керівників Ордену Сіону, навіть тих, кот-рі діяли в минулому.

Як на мене, то я цілком припускаю, що ці видатні по-статі, серед яких знаходимо, наприклад, ще й Сандро Боті-челлі і головного бібліотекаря зібрання рукописів Франції "Арсенал" Шарля Нодьє, справді були великими магістрами, але офіційними, показними, відкритими. Тим паче, що сама участь таких видатний постатей в Ордені Сіону надавала йо-му респектабельності, створювала належний світський імідж. Отож поява в пресі цього списку – рекламний жест: не треба ні нас лякатись, ні лякати нами інших; погляньте які люди, які інтелекти нами керують!

Інша річ, що реально Орденом керували й продовжу-ють керувати тіньові великі магістри, імен яких ми, можливо, так ніколи й не дізнаємося. Від цих, реальних, керівників Ор-дену славетних імен не вимагалося, навпаки, впродовж усьо-го життя вони повинні були залишатися непримітними, неві-домими – і в цьому полягала їх перевага.

Ще одне: залучаючи до ордену таких людей, сіоністи отримують доступ до важливої інформації, а також авторите-тних консультантів з основних питань науки, індустрії та ми-стецтва, завдяки яким мають змогу впливати на відповідні інтелектуальні середовища, відповідні сфери цивілізаційних процесів.

Існують три реліквії, які приваблюють до Товариства Сіону видатних людей і які дозволили йому проіснувати до наших днів, це: Святий Грааль, королівська династія Меровингів та скарби Ордену Тамплієрів. Знайшлася і вища духовна субстанція, вищий духовний покровитель, яким постає... Марія Магдалина. Адепти Товариства Сіону переко-нують світ, що саме вона зберегла і передала людству, а, передусім, рицарям Сіону, таємні знання про Творця, про за-снування цивілізації, про єднання земних і небесних сил. І що саме завдяки цим знанням, їхні адепти нібито здатні витлу-мачувати минуле і передбачати майбутнє; завдяки їм вищі посвячені Сіону взяли на себе місію сотворіння "єдиної всеземної нації посвячених", яка, за їх прогнозами, вже наприкінці ХХІ ст. подарує планеті всесвітнього вождя та дозволить сформувати всепланетний уряд.

Відтак у трактуванні рицарів Сіону Марія колишня блудниця Магдалина є посередницею між Христом та обран-цями Сіону, вищим носієм Одкровення Ісусового.

Якою ж була доля Марії Магдалини? Адепти Сіону стверджують, що, оплакавши розп'ятого Христа, вона втекла до Франції. Причому і втечу, і подальше перебування Марії на півдні Франції, в краю Лангедок, що став твердинею сіоністів і тамплієрів, її охорону і забезпечення організували вищі посвячені Сіону. Тут, в Лангедоці, було значне скуп-чення заможного єврейського населення, тут діяли організації Сіону, тут сіоністи планували створити першу Державу Меровингів.

Природно, що за етнічним складом своїм держава ця мала стати єврейського, за релігією — іудейською, а за ідео-логією своєю сіоністською; і саме вона повинна була заклас-ти основу для всесвітнього панування династії Меровингів, а відтак — всесвітнього панування сіоністів і сіонізму. Природ-но, що всесвітньою столицею всесвітньої сіоністської держа-ви мав стати Єрусалим.

І хоча з "первісною" Державою Меровингів у всесвіт-нього сіонізму на першому етапі не вийшло, від ідеї сотво-ріння всесвітньої сіоністської держави адепти Сіону не від-мовилися. Саме тому ними зараз посилено нав'язується люд-ству ідея формування під егідою Сіону всесвітнього уряду. Вірніше, вихід його із підпілля, оскільки в реальності він уже існує.

2

Гаразд, скажете ви, а що це за династія така – Меровингів? Річ у тім, що до Франції Магдалина прибула з... нащадками Ісуса, на судному хресті якого по-єврейськи, по-грецьки та по-римськи було написано: "Ісус Назарей, Цар Іудейський".

Реальні, документовані сліди династії Меровингів віднайшлися ще в VII ст., коли на історичному небосхилі постає Святий Дагобер, король меровингських франків, тобто окремої держави франків на чолі з династією Меровингів. Відомо, що одружений він був на Жизелі, племінниці короля вестготів. В 679 році Святий Дагобер ІІ (отже був і Перший) загинув, а син його Зібберт знайшов притулок у могутній вестготській фортеці на півдні Франції – Іреді.

Історики твердо знають, що така фортеця існувала, але потім загадково зникла. Є припущення, що на її місці існує зараз у передгір'ях піренеїв село Ренн-льо-Шато. 1891 р. священик Соньєр під час ремонту церкви під вівтарним ка-менем, що тріснув, виявив дві опорні колони, заповнені давніми рукописами та уривками Євангелія. У латинському тексті цього Євангелія деякі букви виокремлювалися. Склавши їх, кюре уже французькою прочитав: "Ці скарби на-лежать королю Дагоберу та місту Сіону".

Ну, Сіон – це Єрусалим, а хто такий Дагобер ми теж уже знаємо. Незабаром кюре виявив і сам скарб. Існує версія, що значна частина цього велетенського скарбу була викори-стана для заснування кількох могутніх сіоністських фінансових імперій в Європі і Сполучених Штатах.

Нещодавно у Франції та Англії майже одночасно були опубліковані "Секретні досьє Пріорату Сіону", завдяки яким світ дізнався про структуру цього Ордену і про те, що станом на 1989 рік Великим Магістром його був далекий нащадок Меровингів П'єр Плантар.

"Обрання Плантара Великим Магістром "Пріорату Сіону" (ПС) – повідомлялося в цій публікації – становить со-бою рішучий крок у розвитку ідей і духовного життя Ордену, оскільки не менш ніж 120 ієрархів "ПС" є "сірими кардина-лами" вищих фінансових кіл західних країн. П'єр Плантар, через Дагобера ІІ, – прямий нащадок меровинзьких королів. Його походження підтверджується пергаментами королеви Бланки Кастильської, котрі знайшов кюре Беренжер Соньєр в 1891 р. в церкві Ренн-льо-Шато. В 1965 році документи ці були передані племінницею кюре капітану Рональду Стен-сморру і серу Томасу Фразеру, і відтоді депоновані в "Ллойд Бенк Юроп лтд" у Лондоні".

Чого ж чекає Товариство Сіону, чим займається, чого прагне? Передусім, воно оберігає нащадків еврейського роду Меровингів, тобто має одну (або й кілька) суворо засекрече-ну особу, яка в потрібну днину може бути проголошена або главою нового королівства, з правлячою династією Меровингів; або ж Главою Всесвітнього Уряду Всесвітньої Держави.