Герої пустинних горизонтів - Сторінка 45

Але завдяки їй Бюро стало місцем, куди приходять усі, хто хоче боротися за щось краще в своєму житті. Більш того, щоразу, коли їй доводиться виступати проти якоїсь несправедливості, Тесе водночас використовує це для надання політичного уроку потерпілому. І свою боротьбу проти несправедливостей, і свою роз'яснювальну роботу вона провадить так успішно, що місцеві власті захотіли позбутися її. Вони вже намагалися закрити Бюро, але з цього нічого не вийшло, бо друзі Тесе зняли протест. Тепер власті вдалися до хитрості: хочуть покласти край діяльності Тесе, залишивши її Бюро без приміщення. Строк договору по наймах контори закінчується, і хазяїн будинку вже не відновить його, і жодний хазяїн на багато миль в окрузі не здасть їй в найми приміщення, а сам муніципалітет, звичайно, не реквізує для неї кімнати. Отже, надійде офіціальне і, звичайно, з висловленнями жалю рішення закрити Бюро порад в місті Уестленді

— Ви все перебільшуєте, — промовив Гордон, бажаючи якось відокремити місіс Кру від Тесе. — І ви шануєте в Тесе зовсім не те, що слід.

— Любчику! — спокійно відповіла хазяйка. — Ви не знаєте, що значить по-справжньому шанувати.

Під час їхньої розмови місіс Кру прасувала сорочки свого чоловіка, і останні слова вона підкріпила дуже енергійними ударами утюга — немов цвяхи в ящик забивала. (Ні, в її руках прасування аж ніяк не мало вигляду жіночого заняття!). А потім вона заходилася довчати Гордона, як саме слід шанувати Тесе, причому поступово цей урок перейшов на іспит для самого Гордона Місіс Кру вже вирішила чомусь, що він хоче повезти Тесе з собою. І вона висміювала й під'юджувала Гордона, доводячи, що він цій дівчині не рівня, аж доки Гордон й справді подумав, чи гідний він того образу, який створює з Тесе ця позбавлена будь-якої сентиментальності жінка. Раз у раз місіс Кру нагадувала йому, що Тесе — жінка! Чи гідний її Гордон навіть у цьому відношенні?

Коли Тесе повернулася, він відчув замішання, бачачи так близько від себе її чудову маленьку фігурку, форми якої так добре, так уміло підкреслювала в'язана кофточка. І щоб повернути собі самовладання, Гордон почав дражнити обох жінок. Домівку місіс Кру він охрестив "обителлю мрій", а її саму — марксистською Боадіцеєю І8. знаючи, що Тесе ці імена не сподобаються. Місіс Кру була страшенно задоволена — гучно регочучи, вона повторювала прізвиська і клялася, що напише обидві назви на своїх парадних дверях. Тесе збентежено почервоніла, і Гордон переможно засміявся.

— Гарна ідея! — вигукнув він до місіс Кру, а до відома Тесе додав: — Боадіцея варта була двох чоловіків, тому що вона була жінкою!

Місіс Кру погодилася і на знак згоди грюкнула по столу чайником.

Гордон вирішив, що це прізвисько напрочуд пасує до хазяйки. На відміну від Жанни Д'Арк, яка просто очолила вже переконаних фанатиків, Боадіцея добилася влади завдяки ясному розуму і твердій, озброєній руці. Вона перевершила всіх своїх конкурентів, серед них і свого власного чоловіка, у всіх хитросплетеннях лукавства, прозорливості та мужності Так-так. м;сіс Кру — нідрод-жена Іценійська лисиця13. На барикадах вона 6 зробила не один подвиг.

Решту вечора Гордон провів, з задоволенням стежачи, як прасує Тесс. У неї були не такі вправні рухи, як у місіс Кру, зате дуже граціозні. Місіс Кру, тимчасом, возилася з розрахунковими книгами якогось комітету — стукала по столу обкладинками, лінувала, робила якісь записи. Хазяїн, містер Кру, читав, посмоктуючи смердючу люльку, і мовчки, не кажучи ні слова, передавав Гордону то одну книжку, то іншу — вірш Уілляма Морріса, уривок з Коббета, Уітмена, Філдінга, старі брошури про еволюцію, видані в Америці. І, читаючи, Гордон відчував затишну близькість кожної речі в кімнаті Він вдихав теплу суміш пахощів, що сповнювали кімнату, — від свіжої вологої пари, яка йшла від прасувальної дошки, до ледь відчутного запаху грінок, яким назавжди пропахла кімната. Вугілля в каміні смерділо, смерділа й люлька містера Кру. Однак Гордон не звертав на це уваги і не опирався сонноті, яку вперше в житті навівав на нього домашній затишок.

Двоє менших дівчаток вже полягали спати, спочатку поповзавши по Гордону і навколо нього. Він завжди приваблював до себе дітлахів — і сам любив гратися з кумедними карапузами. Джоанні, старша дочка, щойно повернулася з політехнічного інституту, де проходила вечірній курс з якоїсь інженерної спеціальності, звичайно розрахованої для чоловіків. Джоанні була невисока на зріст, обличчям схожа на батька і водночас багатьма енергійними рисами скидалася на свою матір. Здебільшого вона мовчала, а до Гордона не зверталася ніколи— він не знав, чи від соромливості, чи від презирства. Незвичайним в ній було лише одне: в інституті вона відвідувала факультативний курс по бальзамуванню трупів, її інтерес до цього заняття шокував навіть місіс Кру.

— Це просто гидко, — промовила місіс Кру, коли Джоанні повідомила, що прийшла з чергового заняття по анатомуванню. — Кинь цю мерзоту, Джоанні. Якщо ти справді хочеш стати фізіологом, то вступай до університету, як Тесе, і вивчай там усі науки. Але, ради бога, облиш це аматорське копирсання.

— Мені це подобається,—безстрасно відповіла дівчина. — Сьогодні нам показували, як витягати мозок крізь ніс.

— Джоанні! — з огидою, хором вигукнули всі. Тільки Гордон засміявся й сказав:

— А чому б ні? Хіба не нікчемна річ людське тіло, і хіба ніс не є гідним відводом для отих драглів, що іменуються мозком?

Але його одразу вразило усвідомлення того, що, висловлюючи презирство до плоті, він підтримує механістичного фізіолога, тобто ворога усяких переконань щодо вищості духа й розуму. Адже цей фізіолог зневажає плоть з матеріалістичних позицій! Оце так союз... Гордон подивився через стіл не свою новоз'явлену союзницю. Холодні очі Джоанні помітили його погляд, але не ворухнулися, не відповіли нічого.

"Боже мій! Ще одна войовниця. Ще одна Боадіцея!" раптом подумав Гордон. Чомусь у цю мить він відчув себе як ніколи тлінним, смертним, і йому захотілося будь-що вирватися з цього матеріалістичного пекла. Тесе виручила його. Побачивши вираз розпачу на його обличчі, вона підвелась і промовила:

— Ходімо! Я знаю одне місце—якраз для тебе! Я тільки чекала...

Вона повела його до масонського клубу, де в цей вечір були танці. Гордон не догадувався, куди вони йдуть, доки Тесе не зупинилася перед дверима, які щоразу відчиняли ся й зачинялися — немов їх повертали на завісах не люди, що снували туди й сюди, а пориви музики, що вихоплювалася зсередини клубу. У вікнах залу горіло сліпучояскраве світло.

— Навіщо?.. — спитав Гордон.

— Я люблю танцювати. Ти теж. Тут можна скакати скільки завгодно, все дозволено. — Вона міцно тримала його за руку, жадаючи розважитись. Але він відповів, що те, що відбувається всередині, скидається не на танці й не на скакання, а на якесь гарячкове борсання. Якась тиснява тіл, що з шипінням у пітних обіймах сковзаються по підлозі!..

— Це ти називаєш танцями? І це подобається тобі? — спитав він.

— О, я так люблю вальсувати! — відповіла Тесе. Кілька юнаків і дівчат вже привіталися з нею, а один з музикантів, обернувшись до Тесе, протяг на інструменті привітальну ноту. — Ходім!

— А нізащо в світі! — вигукнув Гордон, і хоч вона упиралася, кажучи, що вже заплатила за вхід, він вивів її на вулицю.

Мотоциклом вони винеслися на відкритий пагорб. Зупинившись там, він сказав:

— Ти любиш танці? Дивись! — Він скинув куртку і в темряві почав вертітися й плигати, брикатися, дріботіти, плавно розмахувати руками і завмирати на місці, піднявши ногу в чудній позі людини, що йде Нарешті він підскочив просто вгору, розпростерши руки, мов крила, і згинаючи и розпрямляючи ноги так, ніби він піднімається повітрям.

Тесс у захваті заплескала в долоні й закричала:

— Що це було? Птиця, газель? Чи, може, козел або блоха? Чудово, Недді! Що це? Що це означає?

Він важко дихав і був весь мокрий від поту, туману й роси на траві.

— Хто знає. Я навчився цього в кочовиків, які розводять білих ослів й мисливських соколів. Щось тотемістичне. Старіше за культи, старіше за музику.

— А ти що-небудь ще знаєш? О, будь ласка, покажи!

— Знаю, але для того вже потрібні барабани і плескання в долоні, і курява, і вигуки "О, ніч! О, ніч!" Гут це не вийде, Тесе. А зараз, якщо хочеш, давай поїдемо назад і потанцюємо по-твоєму

— Ні,—відповіла вона.—Я визнаю себе переможеною. Покажи ще що-небудь!

Але у Гордона вже минув запал, і вони поїхали кататися, по дорозі щосили виспівуючи пісню про дівчину з півночі. І як легко було на душі в обох, коли вони співали в нічному тумані:

Ой дубок й верба тоненька, та ще й горобина. Квітнуть там, де моя хата, моя батьківщина...

Однак, коли вони поверталися додому, Тесе уже не сумнівалася, що завтра Гордон поїде, і вона, здавалося, ждала, щоб він зробив щось таке, що б раз і назавжди визначило їхнє майбутнє — в той чи інший бік. Гордон теж відчував необхідність прийти до якогось рішення, але думка про вибір, який він має зробити, викликала паніку в його душі. Єдине слово, сказане ним до Тесе — будь; яке слово!— і він зв'язаний на есе життя... Але не сказати нічого, залишити її просто так, він теж не міг, адже це було б те саме, що й залишити тут себе самого, бо він відчував, що Тесе знову стала невід'ємною частиною його істоти, його другим "я".

— Завтра я поїду, — промовив Гордон, понуро зупинившись на стертому гранітному східці.

Вона нічого не відповіла.

— О боже, ТессІ — страдницьким голосом вигукнув він ! вхопив її за пальці — єдина ласка, яку дозволяв собі.

Вона рішуче зітхнула, визволила пальці, узяла його за руку і, кинувши: "Ходім!", почала швидко підніматися сходами

В тому, як вона це зробила, не було нічого двозначного, у неї це вийшло по-дитячому, і Гордон в її рукостисканні відчув радісну близькість, яка нагадала йому зустріч двох друзів у пустині: просто друг веде за собою друга.

Увійшовши в кімнату, вони сіли в різних кутках, і Тесе не наближалася до нього й не кликала його до себе. Вона сіла біля вікна, а він приліг на дивані, розглядаючи її книжки.

— Мені ці полиці зробив Том Кру, — пояснила Тесе.

Акуратні полиці з соснового дерева тяглися вздовж однієї з стін по обидва боки ліжка На них стояло чимало книжок

— Книжки ти добре розставила, Тесе, — сказав він, — але змістом вони чогось мало відрізняються.

Гордона розчарувало те, що в бібліотеці Тесе переважали книжки з історії та економіки, хоч він і пам'ятав—це були її основні дисципліни в університеті.