Гостина старої дами - Сторінка 5

Ранок. РОБІ й ТОБІ жують гуму, несуть через сцену до готелю вінки і квіти, наче на похорон. ІЛЛЬ дивиться на них у вікно. Його ДОНЬКА навколішки замітає підлогу. СИН бере

цигарку в рот.

ІЛЛЬ: Вінки.

СИН: Щоранку їх приносять зі станції.

ІЛЛЬ: На порожню домовину в "Золотому Апостолі".

СИН: Цим нікого не залякає.

ІЛЛЬ: Містечко заступилося за мене.

СИН запалює цигарку.

ІЛЛЬ: Чи мама прийде снідати?

ДОНЬКА: Ні, лишиться нагорі. Вона стомилася.

ІЛЛЬ: Ви маєте добру матір, діти. Справді. Мушу вам це сказати. Добру матір. Хай залишається нагорі, хай спочине. Ми самі поснідаємо. Давно вже ми разом не снідали. Я даю яйця й американську консервовану шинку. Раз поснідаємо по-панському. Як за добрих часів, коли ще процвітав пансіон "Місце-на-сонці".

СИН: Вибачай, тату.

Гасить цигарку.

ІЛЛЬ: Ти не хочеш снідати з нами, Карле?

СИН: Я йду на станцію. Там один робітник захворів.

Може, їм треба когось замість нього. ІЛЛЬ: Праця на станції на пекучому сонці не личить

моєму синові. СИН: Краще така, ніж жодна.

Іде. Донька встає. ДОНЬКА: І я піду, тату.

ІЛЛЬ: Ти також. Он як. А куди, якщо можна спитати

шановну панну? ДОНЬКА: На біржу праці. Може, де є місце.

Донька йде. Ілль, зворушений, чхає в хустинку. ІЛЛЬ: Добрі діти, щирі діти.

З балкона чути кілька тактів гітари.

ГОЛОС КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Подай мені мою ліву ногу, Бобі. ГОЛОС МАЖОРДОМА: Я не можу її знайти. ГОЛОС КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Вона за букетом із заручин, на комоді.

До ІЛЛЯ приходить покупець. (ПЕРШИЙ).

ІЛЛЬ: Добридень, пане Гофбауере.

ПЕРШИЙ: Цигарки.

ІЛЛЬ: Як кожного ранку. ПЕРШИЙ: Не ті. Я хотів би зелені. ІЛЛЬ: Вони дорожчі. ПЕРШИЙ: Запишіть набір.

ІЛЛЬ: Тому, що це ви, Гофбауере, і тому, що нам треба

триматися гуртом.

ПЕРШИЙ: Хтось грає на гітарі.

ІЛЛЬ: Один із тих почвар із Сінґ-Сінґу.

З готелю виходять СЛІПЦІ, з вудками й іншим приладдям до

рибальства.

ОБИДВА: Доброго ранку, Альфреде, доброго ранку. ІЛЛЬ: Ідіть до біса!

ОБИДВА: Ми йдемо рибу ловити, ми йдемо рибу ловити.

Відходять ліворуч.

ПЕРШИЙ: Пішли до ґюлленського потоку. ІЛЛЬ: 3 вудками її сьомого чоловіка. ПЕРШИЙ: Кажуть, що він утратив свої плантації тютюну. ІЛЛЬ: Вони також належать мільярдерці. ПЕРШИЙ: Зате відбудеться колосальне весілля з її восьмим. Вчора святкували заручини.

На балкон у глибині сцени виходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН у халаті. Вона рухає правою рукою і лівою ногою. Цю сцену можуть супроводити поодинокі звуки гітари, десь так, як музика супроводить речитатив опери, залежно від змісту діалогів — часом вальс, часом уривки різних національних гімнів тощо.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я знову змонтована. Вірменську народну мелодію, Робі.

Музика на гітарі.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Найулюбленіша пісня Цаханасяна. Він ладен був завжди її слухати. Кожного ранку. То був класичний чоловік, той старий крез із си-лою-силенною танкерів і стайнями верхових коней. Та ще мав мільярди. З таким варто було одружитися. Він був великий метр і великий балетмейстер, обізнаний у всякому чортовинні. Я підгляділа в нього.

Приходять дві ЖІНКИ. Вони подають ІЛЛЕВІ свої молочники.

ПЕРША ЖІНКА: Молока, пане Іллю.

ДРУГА ЖІНКА: Мій молочник, пане Іллю.

ІЛЛЬ: Доброго ранку, пані. По літрові молока кожній.

Він відкриває бідон і хоче зачерпнути молока.

ПЕРША ЖІНКА: Незбираного молока, пане Іллю. ДРУГА ЖІНКА: Два літри незбираного молока, пане Іллю. ІЛЛЬ: Незбираного молока.

Він відкриває інший бідон і набирає молока.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН милується ранком крізь лорнет.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Гарний осінній ранок. Легенький туман на вуличках, срібляста імла, а над нею фіалкове небо, таке, як малював граф Гольк, мій третій чоловік, міністр закордонних справ. Він на дозвіллі бавився малярством. Потворним.

Церемонно сідає.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Граф весь був потворний.

ПЕРША ЖІНКА: І масла. Двісті грамів.

ДРУГА ЖІНКА: І білого хліба. Два кілограми.

ІЛЛЬ: Ви, бачу, дістали добрий спадок, добрий спадок.

ОБИДВІ: Запишіть набір.

ІЛЛЬ: Усі за одного, один за всіх.

ПЕРША ЖІНКА: Ще шоколадку за дві двадцять. ДРУГА ЖІНКА: За чотири сорок. ІЛЛЬ: Також записати?

ПЕРША ЖІНКА: Також.

ДРУГА ЖІНКА: Ми з'їмо її тут, пане Іллю.

ПЕРША ЖІНКА: У вас тут найкраще, пане Іллю.

Вони сідають у глибині крамниці і їдять шоколадку.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Одну сигару Вінстон. Тепер, коли ми розлучилися, я хочу покоштувати ще ґатунок мого сьомого чоловіка. Бідолашний Лобі з своєю пристрастю до рибальства. Сидить десь тепер сумний у потязі до Португалії.

МАЖОРДОМ подає сигару й припалює її.

ПЕРШИЙ: Он вона на балконі, пахкає сигарою.

ІЛЛЬ: Завжди непристойно дорогі ґатунки.

ПЕРШИЙ: Марнотратниця. Хоч би сором мала перед зубожілим людством.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН (курячи): Дивно. Досить пристойна.

ІЛЛЬ: Вона прогадала. Я старий грішник, Ґофбауере, хто без гріха? Я їй у молодечі роки встругнув кепський жарт, та коли в "Золотому Апостолі" всі ґюлленці одностайно відкинули її пропозицію, то була найкраща година в моєму житті.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Віскі, Бобі. Чистого.

Приходить ДРУГИЙ покупець, збіднілий, обшарпаний, як і всі.

ДРУГИЙ: Доброго ранку. Сьогодні буде гаряче.

ПЕРШИЙ: Добра погода, тримається.

ІЛЛЬ: Скільки в мене покупців сьогодні! То було ніхто

не приходив, а це декілька днів плавом пливуть. ПЕРШИЙ: Ми стоїмо за вас. За нашого Ілля. Непохитно. ЖІНКА (жуючи шоколадку): Непохитно, пане Іллю,

непохитно.

ДРУГИЙ: Кінець-кінцем, ти — найпопулярніша людина в містечку.

ПЕРШИЙ: Маєте найбільшу вагу в громаді. ДРУГИЙ: Тебе на весну виберуть бургомістром.

ПЕРШИЙ: Неодмінно.

ЖІНКА (жуючи шоколадку): Неодмінно, пане Іллю,

неодмінно. ДРУГИЙ: Горілки.

ІЛЛЬ бере з полиці пляшку. МАЖОРДОМ наливає віскі.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Збуди нового. Я не люблю, коли мої

чоловіки так довго сплять. ІЛЛЬ: Три десять. ДРУГИЙ: Не тієї. ІЛЛЬ: Ти завжди пив цю.

ДРУГИЙ: Коньяку.

ІЛЛЬ: Коньяк коштує двадцять тридцять п'ять. Ніхто не

може собі такого дозволити. ДРУГИЙ: Треба ж хоч раз собі розважити душу.

Сценою перебігає майже гола дівчина, за нею Тобі.

ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколадку): Ганьба, як та Луїза поводиться.

ДРУГА ЖІНКА (жуючи шоколадку): До того вона заручена з білявим музикантом, що живе на вулиці Бертольда Шварца.

Ілль дістає з полиці коньяк.

ІЛЛЬ: Прошу.

ДРУГИЙ: І тютюну. До люльки.

ІЛЛЬ: Гаразд.

ДРУГИЙ: Імпортованого.

ІЛЛЬ підраховує все.

На балкон виходить ЧОЛОВІК VIII, кіноактор, високий, стрункий, з рудими вусами, в халаті. Його може грати той самий артист, що грав чоловіка VII.

ЧОЛОВІК VIII: Гопсі, правда як чудово? Наш перший сніданок після заручин. Наче сон. Балкончик, шелестить липа, дзюркотить водограй біля ратуші, по бруку бігають декілька курок, десь жінки гомонять про свої малі турботи, а за дахами — вежі собору!

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Сідай, Гобі, не говори. Краєвид я бачу сама, а думки — не твоя парафія.

ДРУГИЙ: Тепер і чоловік сидить з нею.

ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколадку): Восьмий.

ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколадку): Гарний мужчина, кіноактор. Моя донька бачила його в ролі конокрада в одному фільмі Ґанґгофера.

ПЕРША ЖІНКА: А я в ролі священика в фільмі Ґрема Ґріна. ЧОЛОВІК VIII цілує Клер. Акорд гітари.

ДРУГИЙ: Все можна мати за гроші (спльовує).

ПЕРШИЙ: Не в нас.

Він стукає кулаком по столу.

ІЛЛЬ: Двадцять три вісімдесят. ДРУГИЙ: Запиши.

ІЛЛЬ: Цього тижня я зроблю виняток, але щоб ти мені заплатив на перше, коли дістанеш допомогу для безробітних.

ДРУГИЙ іде до дверей.

ІЛЛЬ: Гельмесбергере!

Той стає. ІЛЛЬ підходить до нього. ІЛЛЬ: В тебе нові черевики. Жовті, нові черевики.

ДРУГИЙ: Ну і що?

ІЛЛЬ дивиться ПЕРШОМУ на ноги.

ІЛЛЬ: Ви також, Гофбауере. Ви також маєте нові черевики.

Він переводить погляд на ЖІНОК і переляканий підходить до

них.

ІЛЛЬ: Ви також. Нові, жовті черевики. Нові, жовті черевики.

ПЕРШИЙ: Не знаю, що ви бачите в цьому особливого.

ДРУГИЙ: Не можна ж вічно ходити в старих черевиках.

ІЛЛЬ: Нові черевики. Як ви спромоглися на нові черевики?

ЖІНКИ: Ми сказали записати їх набір, пане Іллю, сказали записати набір.

ІЛЛЬ: Ага, сказали записати їх набір. І мені сказали записати набір. Кращий тютюн, ліпше молоко, коньяк. Як це ви раптом здобули кредит по крамницях?

ДРУГИЙ: Адже ми в тебе також маємо кредит. ІЛЛЬ: А чим думаєте заплатити?

Мовчання. Він починає закидати покупців крамом. Усі втікають. ІЛЛЬ: А чим ви думаєте заплатити? Чим? Чим?

Біжить у глибину.

ЧОЛОВІК VIII: Галас у містечку.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дрібноміщанське життя.

ЧОЛОВІК VIII: Здається, у тій крамниці внизу щось сталося.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Певно сваряться за ціни на рибу.

Гучний акорд гітари. ЧОЛОВІК VIII підскакує.

ЧОЛОВІК VIII: Ради Бога, Гопсі! Ти чула?

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чорний леопард. Розлютився.

ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Чорний леопард?

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від мароканського паші. Подарунок. Бігає в салоні поруч. Великий, злий кіт з блискучими очима. Я його дуже люблю.

До столу ліворуч сідає ПОЛІЦАЙ. П'є пиво. Говорить повільно й розважно. Ззаду надходить ІЛЛЬ.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Можеш накривати стіл, Бобі. ПОЛІЦАЙ: Чого вам треба, Іллю? Сідайте.

ІЛЛЬ стоїть.

ПОЛІЦАЙ: Ви тремтите.

ІЛЛЬ: Я вимагаю заарештувати Клер Цаханасян.

ПОЛІЦАЙ натоптує свою люльку і повільно її запалює.

ПОЛІЦАЙ: Дивно. Дуже дивно.

МАЖОРДОМ слугує біля столу, приносить пошту.

ІЛЛЬ: Я вимагаю цього як майбутній бургомістр. ПОЛІЦАЙ (пускаючихмари диму): Вибори ще не відбулися. ІЛЛЬ: Негайно заарештуйте ту даму. ПОЛІЦАЙ: Себто, ви хочете подати позов на ту даму.

Чи її потім заарештують, вирішує поліція. Чи та

дама зробила якийсь злочин? ІЛЛЬ: Вона вимагає від мешканців нашого міста, щоб

вони мене вбили. ПОЛІЦАЙ: І тому я маю її отак просто заарештувати?

Він наливає собі пива. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Пошта. Пише Айк і Неру. Вітають мене. ІЛЛЬ: Це наш обов'язок. ПОЛІЦАЙ: Дивно. Надзвичайно дивно.

П'є пиво.

ІЛЛЬ: Нема нічогісенько дивного.

ПОЛІЦАЙ: Дорогий Іллю, це не така проста річ. Обміркуймо цю справу тверезо. Та дама зробила містові Ґюллен пропозицію: за мільярд — вас... Ви знаєте, що я маю на гадці. Все — правда, я був присутній. Але це ще не причина, щоб поліція вживала якихось заходів проти пані Клер Цаханасян. Кінець-кінцем, ми зв'язані законами.

ІЛЛЬ: Ідеться про намову на вбивство.

ПОЛІЦАЙ: Слухайте, Іллю. Про намову на вбивство йшлося б тільки тоді, коли б пропозиція вбити вас була зроблена поважно. Це ж ясно.

ІЛЛЬ: Я теж так думаю.

ПОЛІЦАЙ: Отож.