Гостина старої дами - Сторінка 6

А її не можна вважати за поважну, бо платня один мільярд — перебільшена, це ж самі мусите визнати. За таке дають тисячу або, може, дві, більше напевне ні, а то знов таки підтверджує, що пропозиція не була поважна, а навіть якби й була, то поліція не може взяти поважно слова тієї дами, бо тоді вийшло б, що вона здуріла, зрозуміло?

ІЛЛЬ: Пропозиція загрожує мені, пане вахмістре, чи та дама здуріла, чи ні. Цілком логічно.

ПОЛІЦАЙ: Нелогічно. Вам може загрожувати не пропозиція, а тільки виконання пропозиції. Назвіть мені дійсну спробу виконати ту пропозицію, чи хоча б навіть людину, що цілиться на вас із рушниці, і я примчу, мов вітер. Але якраз тієї пропозиції ніхто не береться виконати, навпаки.Заява у "Золотому Апостолі" була надзвичайно зворушлива. Мушу вас, хоч і запізно, поздоровити.

П'є пиво.

ІЛЛЬ: Я не такий певний, як ви, пане вахмістре. ПОЛІЦАЙ: Не такий певний?

ІЛЛЬ: Мої клієнти купують краще молоко, кращий хліб,

кращі цигарки. ПОЛІЦАЙ: Ну, то тіштеся! Ваше підприємство йде вгору.

П'є пиво.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Купи акції Дюпона, Бобі.

ІЛЛЬ: Гельмсбергер купив у мене коньяк. А він уже

роками нічого не заробляє і живе на громадських

харчах.

ПОЛІЦАЙ: Я також спробую сьогодні ввечері коньяку. Мене запросили до Гельмсберґерів.

П'є пиво.

ІЛЛЬ: Всі носять жовті черевики. Нові жовті черевики. ПОЛІЦАЙ: Що ви маєте проти нових черевиків? Зрештою, в мене також нові черевики.

Показує ноги.

ІЛЛЬ: І у вас. ПОЛІЦАЙ: Гляньте.

ІЛЛЬ: Також жовті. І ви п'єте пільзенське пиво. ПОЛІЦАЙ: Воно смачне. ІЛЛЬ: Раніше ви пили тутешнє. ПОЛІЦАЙ: Воно було гидке.

Грає радіо.

ІЛЛЬ: Чуєте? ПОЛІЦАЙ: Що таке? ІЛЛЬ: Музика. ПОЛІЦАЙ: "Весела вдова". ІЛЛЬ: Радіо.

ПОЛІЦАЙ: Це в Гаґгольцера, поруч. Він повинен був зачинити вікно.

Записує в нотатник.

ІЛЛЬ: А де в Гаґгольцера взялося радіо? ПОЛІЦАЙ: То його справа.

ІЛЛЬ: А чим ви, пане вахмістре, заплатите за пільзен-

ське пиво й за нові черевики? ПОЛІЦАЙ: Це моя справа.

Дзвонить телефон на столі. ПОЛІЦАЙ знімає трубку.

ПОЛІЦАЙ: Ґюлленський поліційний пост.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Зателефонуй росіянам, Бобі, що я

погоджуся на їхню пропозицію. ПОЛІЦАЙ: Буде зроблено.

Кладе трубку.

ІЛЛЬ: Чим мої клієнти платитимуть? ПОЛІЦАЙ: Це поліцію не обходить.

Він встає і знімає рушницю зі спинки крісла.

ІЛЛЬ: Але мене обходить. Бо вони платитимуть мною. ПОЛІЦАЙ: Вам ніхто не загрожує.

Він починає заряджати рушницю.

ІЛЛЬ: Місто заборговується. Разом з боргами росте добробут. А з ростом добробуту росте потреба мене вбити. Отож, тій дамі вистачає просто сидіти на балконі, попивати каву, курити сигари й вичікувати. Тільки вичікувати.

ПОЛІЦАЙ: Ви фантазуєте.

ІЛЛЬ: Ви всі вичікуєте.

Він стукає по столу.

ПОЛІЦАЙ: Ви перепилися.

Заходиться коло рушниці.

ПОЛІЦАЙ: Ну от, тепер вона заряджена. Можете заспокоїтись. Поліція на те, щоб підтримувати пошану до законів, забезпечувати лад, охороняти громадян. Вона свідома свого обов'язку. Якби десь з якогось боку з'явився хоч найменший натяк на небезпеку, вона негайно вжила б заходів, пане Іллю, можете на неї покластися.

ІЛЛЬ (тихо): Чому у вас золотий зуб у роті, вахмістре?

ПОЛІЦАЙ: Га?

ІЛЛЬ: Новий, блискучий золотий зуб.

ПОЛІЦАЙ: Чи ви здуріли?

ІЛЛЬ бачить, що дуло рушниці звернене на нього і поволі

підносить руки.

ПОЛІЦАЙ: Я не маю часу сперечатись про ваші химери, чоловіче. Мушу йти. У дивакуватої мільярдерки втік кімнатний песик. Чорний леопард. Мушу полювати на нього.

Виходить задніми дверима.

ІЛЛЬ: Ви на мене полюєте, на мене.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН (читаєлиста): Приїде творець моди. Мій п'ятий, мій найкращий чоловік. Це він робив моделі всіх моїх шлюбних сукенок. Робі, менует. Звучить менует на гітарі.

ЧОЛОВІК VIII: Але ж бо твій п'ятий був хірург. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: То мій шостий.

Розпечатує наступного листа.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від власника Western-Railway. ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Про цього я нічого не знаю. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Мій четвертий. Зубожілий. Його акції

перейшли на мене. Я його спокусила в Букінгемському

палаці.

ЧОЛОВІК VIII: То ж був лорд Ісмаель.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Справді. Ти маєш рацію, Гобі. Я його зовсім забула, і його замок у Йоркширі. Ну, то це пише мій другий. Я познайомилася з ним у Каїрі. Ми цілувалися під сфінксом. То був багатий на враження вечір.

Переміна з правого боку. Напис "Ратуша" спускається вниз. Приходить ТРЕТІЙ, забирає касу з прилавка, посуває його так, що він може правити за бюрко. З'являється БУРГОМІСТР. Кладе револьвер на стіл, сідає. Зліва надходить ІЛЛЬ. На стіні висить

план будови.

ІЛЛЬ: Мені треба з вами поговорити, бургомістре. БУРГОМІСТР: Сідайте.

ІЛЛЬ: Як чоловік з чоловіком. Як ваш наступник.

БУРГОМІСТР: Буть ласка.

ІЛЛЬ стоїть і дивиться на револьвера.

БУРГОМІСТР: Утік леопард пані Цаханасян. Лазить по

собору. Доводиться носити зброю. ІЛЛЬ: Певне.

БУРГОМІСТР: Я поскликав людей, які мають рушниці.

Дітей затримають у школі. ІЛЛЬ (з підозрою): Надто великі заходи. БУРГОМІСТР: Полювання на дикого звіра.

Входить МАЖОРДОМ.

МАЖОРДОМ: Президент міжнародного банку, шановна

пані. Якраз прилетів із Нью-Йорку. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я не маю часу. Хай летить назад. БУРГОМІСТР: Що вас турбує? Скажіть щиро. ІЛЛЬ (підозріло): Ви курите добрі цигарки. БУРГОМІСТР. "Білястий Пегас". ІЛЛЬ: Досить дорогі. БУРГОМІСТР: Зате пристойні.

ІЛЛЬ: Раніше ви, пане бургомістре, курили щось інше. БУРГОМІСТР: "Коник", ґатунок п'ятий. ІЛЛЬ: Дешевші.

БУРГОМІСТР: Надто міцні.

ІЛЛЬ: Нова краватка? БУРГОМІСТР: Шовк.

ІЛЛЬ: І черевики також, мабуть, купили? БУРГОМІСТР: Замовив із Кальберштадту. Смішно. Звідки

ви знаєте? ІЛЛЬ: Тому я й прийшов.

БУРГОМІСТР: Що з вами? Ви такі бліді. Захворіли? ІЛЛЬ: Я боюся. БУРГОМІСТР: Боїтеся? ІЛЛЬ: Добробут зростає.

БУРГОМІСТР: Це новина для мене. Добре було б. ІЛЛЬ: Я вимагаю від влади охорони. БУРГОМІСТР: Он як. Чому? ІЛЛЬ: Це ви знаєте, пане бургомістре.

БУРГОМІСТР: Недовіряєте?

ІЛЛЬ: За мою голову обіцяно мільярд.

БУРГОМІСТР: Зверніться до поліції.

ІЛЛЬ: Я був у поліції.

БУРГОМІСТР: То мали б заспокоїтися.

ІЛЛЬ: В роті у вахмістра блищить новий золотий зуб.

БУРГОМІСТР: Не забувайте, що ви в Ґюллені. В місті з гуманістичними традиціями. Тут ночував Ґете. Брамс скомпонував тут квартет. Це до чогось зобов'язує. Зліва надходить ЧОЛОВІК з друкарською машинкою. (ТРЕТІЙ).

ЧОЛОВІК: Нова машинка, пане бургомістре. Ремінгтон. БУРГОМІСТР: Несіть до канцелярії. ЧОЛОВІК відходить праворуч.

БУРГОМІСТР: Ми не заслуговуємо на вашу невдячність. Якщо ви не можете довіряти нашій громаді, то мені вас тільки шкода. Я не сподівався від вас такого нігілізму. Кінець-кінцем ми живемо в правовій державі.

ІЛЛЬ: Тоді заарештуйте ту даму.

БУРГОМІСТР: Дивно. Дуже дивно.

ІЛЛЬ: Це саме казав і вахмістр.

БУРГОМІСТР: Поведінка тієї дами їй-богу не така вже й незрозуміла. Врешті ви намовили двох лобурів до кривоприсяги і штовхнули дівчину в безвихідь.

ІЛЛЬ: Та безвихідь, все ж таки, обернулася кількома мільярдами, пане бургомістре.

Мовчанка.

БУРГОМІСТР: Поговорім відверто. ІЛЛЬ: Якраз цього я й хочу.

БУРГОМІСТР: Як чоловік із чоловіком, ви ж так бажали. У вас немає морального права вимагати арешту тієї дами, і на бургомістра ви також ніяк не надаєтеся. Мені прикро, що я мушу вам це сказати.

ІЛЛЬ: Офіційно?

БУРГОМІСТР: 3 доручення наших партій. ІЛЛЬ: Розумію.

Він поволі підходить до вікна, повертається до БУРГОМІСТРА спиною, дивиться на двір.

БУРГОМІСТР: Коли ми засуджуємо пропозицію дами, то це ще не означає, що ми схвалюємо злочини, які довели до тієї пропозиції. До посади бургомістра ставляться деякі вимоги морального роду, яким ви вже не відповідаєте, ви ж це мусите самі визнати. А що ми до вас ставимось, як і досі, з тією самою пошаною і приязню, річ цілком певна.

Ліворуч РОБІ і ТОБІ знову проносять вінки і квіти через сцену і зникають у "Золотому Апостолі".

БУРГОМІСТР: Краще про все це мовчати. Я прохав також "Народного Вісника" не розголошувати цієї справи. ІЛЛЬ обертається.

ІЛЛЬ: Вони вже оздоблюють мою домовину, бургомістре! Мені здається, що мовчати тут небезпечно.

БУРГОМІСТР: Але ж чому, дорогий Іллю? Ви повинні бути вдячні, що ми огортаємо цю прикру справу покровою забуття.

ІЛЛЬ: Поки я говорю, то ще маю якусь можливість урятуватися.

БУРГОМІСТР: Ну, це вже занадто! Хто ж вам загрожує? ІЛЛЬ: Один із вас.

БУРГОМІСТР підводиться.

БУРГОМІСТР: Кого ви підозріваєте? Назвіть ім'я, і я розслідую справу. Якнайсуворіше. ІЛЛЬ: Кожного з вас.

БУРГОМІСТР: Проти цього наклепу я урочисто протестую від імені міста.

ІЛЛЬ: Ніхто не хоче сам мене вбити, кожний сподівається, що хтось це зробить, і колись таки хтось не зробить.

БУРГОМІСТР: Ви бачите примари.

ІЛЛЬ: Я бачу на стіні план. Нова ратуша?

Тицяє пальцем на план.

БУРГОМІСТР: О Господи, чейже дозволено ще планувати. ІЛЛЬ: Ви вже спекулюєте моєю смертю!

БУРГОМІСТР: Чоловіче добрий, якби я, бувши політиком, не мав уже права вірити в краще майбутнє, не подумавши зразу про злочин, то я відступив би, можете бути певні.

ІЛЛЬ: Ви вже прирекли мене на смерть!

БУРГОМІСТР: Пане Іллю!

ІЛЛЬ (тихо): План потверджує це! Потверджує! КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Приїжджає Онасіс. І герцог з герцогинею. Аґа.

ЧОЛОВІК VIII: Алі?

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ціла ватага з Рив'єри. ЧОЛОВІК VIII: І журналісти?

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: 3 цілого світу. Де я одружуюся, там завжди преса. Їй потрібна я, а мені потрібна вона. Розпечатує наступного листа.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від графа Голька.

ЧОЛОВІК VIII: Гопсі, невже тобі справді треба за нашим першим спільним сніданком читати листи своїх колишніх чоловіків?

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я не хочу втратити їм переліку.

ЧОЛОВІК VIII (тужно): У мене ж також є проблеми. Встає і дивиться вниз на містечко.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Поламався твій "Порше"?

ЧОЛОВІК VIII: Таке мале містечко мене пригнічує. Ну, добре: шумить липа, співають пташки, плюскотить водограй, але те саме вони робили й пів години тому. Нічого не стається ні з природою, ні з мешканнями, всюди глибокий. безжурний спокій, ситість, затишок. Ніякої величі, ніякого трагізму. Бракує морального покликання великої доби.

Зліва надходить ПАРОХ з рушницею через плече. Він розстеляє на столі, біля якого перше сидів поліцай, білий обрус з чорним хрестом, ставить рушницю під стіною готелю. ПАЛАМАР помагає йому вдягнути реверенду. Темнота.

ПАРОХ: Заходьте до захристії, Іллю.