Іліада - Сторінка 76
- Гомер -
Коли раптом Епей налетів богосвітлий,
690] Вдарив в щоку Евріала, як той озирнувсь. І не встояв
691] Він на ногах — цілим тілом лиснючим умить надломився.
692] Наче з поривом Бореєвим з моря виплигує риба
693] В трави на березі, темна ж і там покрива її хвиля, —
694] Так Евріал від удару підскочив. Його підхопивши,
695] Великодушний підтримав Епей. В оточенні друзів,
696] Що повели Евріала, він ледь волочив свої ноги,
697] Згустками крові плював, голова йому набік звисала.
698] Поміж своїми його, непритомного зовсім, поклали
699] І, повернувшись на збори, одержали келих дводонний.
700] Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду,
701] За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши:
702] Для переможця — великий триніг, щоб на вогнищі ставить, —
703] Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї;
704] А переможений мав одержати жінку, майстриню
705] В різних роботах, — її у чотири бики оцінили.
706] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
707] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
708] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній,
709] Встав Одіссей велемудрий, на хитрощі всякі умілий.
710] Підперезавшись, вони на середину вийшли обидва
711] І, один одного міцно руками схопивши, сплелися,
712] Наче ті крокви, що ними високого дому будову
713] Тесля скріпляє славетний на захист од буйного вітру.
714] В дужих обіймах напружених рук безнастанно тріщали
715] Спини могутні в обох, і піт заливав їх струмками.
716] Смуги криваво-червоні у них на боках і на плечах
717] Понабігали одна при одній, а вони все боролись,
718] Прагнучи перемогти і триніг той коштовний здобути.
719] Ні Одіссей на землю не міг повалити Еанта,
720] Ані Еант подолати не міг Одіссеєву силу.
721] Тож надокучило це в наголінниках мідних ахеям,
722] І Одіссеєві мовив Еант Теламоній великий:
723] "О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
724] Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше — від Зевса!"
725] ' Мовив він так і підняв. Одіссей, не забувши про підступ,
726] Ззаду ударив його в підколінок і м'язи розслабив.
727] Навзнак звалився Еант; Одіссей же до нього на груди
728] Також упав. Дивились лише й дивувалися люди.
729] Хтів і Еанта незламний піднять Одіссей богосвітлий,
730] Та не здолав, тільки трошечки зрушив його над землею
731] Й ногу підставив йому. Упали на землю обидва
732] Поряд один біля одного й пилом тіла забруднили.
733] Скочили б зразу вони і втретє боротися стали б,
734] Та підвівся Ахілл і такими їх стримав словами:
735] "Годі змагатися вам! Не трудіть свої сили так тяжко!
736] Перемогли ви обидва, й однакова вам нагорода.
737] Тож одійдіть, щоб і інші могли позмагатись ахеї".
738] Мовив він так, і послухали мови тієї обидва,
739] І відійшли, й, обтрусивши весь пил, одягнули хітони.
740] А Пелеїд бігунам швидконогим поклав нагороди:
741] Ковану з срібла кратеру велику, що шість уміщала
742] Мір, і красою рівної їй не було ще на світі, —
743] Так сідонські митці чудово її змайстрували,
744] А фінікійські мужі повезли через море імлисте,
745] В гавань зайшли і Тоантові тут віддали в подарунок.
746] Син же Язона Евней Патроклові дав ту кратеру
747] Викупом за Лікаона, славетного сина Пріама.
748] Нині поставив Ахілл як першу її нагороду
749] Мужу, що вийде найшвидшим у гонах на честь його друга.
750] Другому — рослий, годований бик в нагороду мав бути,
751] В дар же останньому — золота визначив він півталанта.
752] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
753] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
754] Мовив він так, і Еант, син Ойлеїв, підвівсь, прудконогий,
755] Встав Одіссей велемудрий і Нестора, віком старого,
756] Син Антілох, що молодь усю подолав бистротою.
757] Стали всі поряд. Мету показав їм Ахілл богорівний.
758] Кинулись бігти вони. Попереду всіх опинився
759] Зразу ж Еант, а за ним Одіссей поспішав богосвітлий
760] Зовсім близенько, як ткаля ставна тримає мотушку
761] Перед грудьми, руками її притягнувши, тоді як
762] Нить крізь основу вона пропускає, тримаючи близько
763] Перед грудьми, — Одіссей за Еантом летів так же близько,
764] В слід попадаючи швидше, ніж курява з нього здіймалась.
765] Біг так за ним Одіссей богосвітлий і дихав жагуче
766] Над головою його. Гукали навколо ахеї,
767] Бачачи рвійність таку, й бадьорили його до звитяги.
768] А як кінчалися гони, звернувсь Одіссей богосвітлий
769] До ясноокої діви Афіни у серці своєму:
770] "Зглянься, богине, і доброю будь помічницею в гонах!"
771] Мовив він так із благанням, і вчула Паллада Афіна, —
772] Легкість дала і рукам, і ногам, і цілому тілу.
773] Вже добігали вони, і близько була нагорода,
774] Раптом Еант послизнувсь, — перешкоду вчинила Афіна! —
775] Він на лайно наступив, що ревучі бики залишили,
776] В пам'ять Патрокла Ахіллом зарізані, бистрим на ноги.
777] В ніздрі Еанту і в рот лайно натовклося бичаче.
778] Отже, кратеру незламний здобув Одіссей богосвітлий,
779] Першим прибігши, бика ж одержав Еант світлосяйний.
780] Встав він, руками за роги бика ухопив польового,
781] Виплюнув з рота лайно і так до аргеїв промовив:
782] "Горе! Та сама, мабуть, мені сплутала ноги богиня,
783] Що Одіссея, як мати, давно береже й доглядає!"
784] Мовив він так, і на вигляд його всі навкруг засміялись.
785] А Антілох, здобувши останню лише нагороду
786] І усміхаючись, слово таке до аргеїв промовив:
787] "Знаєте, друзі, й самі ви те, що вам зараз скажу я.
788] Старших роками людей і понині шанують безсмертні.
789] Не набагато Еант, але трохи старіший за мене,
790] Цей же — із давнього роду, з давніше народжених смертних.
791] Тож Одіссей ще, як кажуть, бадьорий старий, і ахеям,
792] Крім лиш Ахілла, у швидкості з ним змагатися важко".
793] Мовив він так в похвалу прудконогому сину Пелея.
794] Відповідаючи, так Ахілл йому тут же промовив:
795] "Без нагороди хвала не лишиться твоя, Антілоху,
796] Щирого золота нині ж додам я тобі півталанта".
797] Мовлячи так, дав дарунок йому, — й той прийняв його радо.
798] Виніс тоді син Пелеїв Ахілл довготінного списа
799] І перед зборами поряд поклав із щитом і шоломом —
800] Всю Сарпедонову зброю, зняту із нього Патроклом.
801] Став між аргеїв тоді і слово таке до них мовив:
802] "Найкмітливіших мужів викликаємо двох — всеоружно,
803] З гострою міддю в руках, що тіло навиліт проймає,
804] Вийти і перед всіма у збройне вступити змагання.
805] Хто супротивнику перший прекрасного тіла торкнеться,
806] Списом крізь лати пройме і чорної крові наточить, —
807] Срібноцвяхований дам я тому цей чудовий фракійський
808] Меч в нагороду, що зняв я в бою його з Астеропея.
809] А Сарпедонову зброю поділять нехай між собою.
810] Щедрою учтою потім в наметах обох почастуєм".
811] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній,
812] Зразу ж підвівся за ним Діомед, син Тідеїв могутній.
813] А як між воїв своїх озброївся осторонь кожен,
814] То на середину вийшли обидва, готові до бою,
815] Зиркнувши грізно очима, і жахом окрились ахеї.
816] Так один з одним вони, наступаючи, близько зійшлися.
817] Кидались тричі у бій, і тричі списами стикались.
818] Перший Еант своїм ратищем довгим пробив Діомедів
819] Круглий щит, не досяг, проте, тіла: спинив його панцир.
820] Син же Тідеїв над верхом щита велетенського цілив
821] Списа блискучого вістрям Бантові прямо у шию.
822] Та, боячись за Еанта, притьмом зажадали ахеї
823] Бій припинить, нагороду ж порівну обом поділити.
824] Але Ахілл Діомедові меч той віддав величезний
825] Разом із піхвами й ременем, скроєним з гарної шкіри.
826] Потім приніс Пелеїд виливаний диск із заліза, —
827] Кидала ним ще колись Етіонова сила могутня.
828] Та, убивши його, прудконогий Ахілл богосвітлий
829] На кораблі своїм диск той із іншими скарбами вивіз.
830] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
831] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!
832] В круговороті часу не витратить він за п'ять років
833] Цього заліза, хоча б і найдалі лежало родюче
834] Поле його. Не схоче пастух чи орач по залізо
835] В місто далеке ходити, бо знайде його й біля себе".
836] Мовив він так, і встав Поліпет, нездоланний у битвах,
837] І Леонтея звелась богорівного сила велика,
838] Встав і Еант Теламоній і разом Епей богосвітлий.
839] Стали вони у рядок, і перший Епей богосвітлий
840] З розмаху кинув той диск, і усі засміялись ахеї.
841] Другим той диск Леонтей, Ареєва парость, закинув.
842] Третій рукою могутньою син Теламона великий
843] Кинув Еант його, й диск той попереду всіх опинився.
844] Потім той диск запустив Поліпет, нездоланний у битвах,
845] Наче пастух свою палицю з розмаху кидає в полі,
846] Й над чередою корів крутіжем вона вдаль пролітає, —
847] Так він далеко закинув, і в захваті всі закричали.
848] Товариші Поліпета могутнього з місць підвелися
849] Й до кораблів глибодонних йому понесли нагороду.
850] Потім для лучників виніс Ахілл темно-синє залізо —
851] Десять двогострих сокир та десять іще однолезих.
852] І з корабля темноносого щоглу високу поставив
853] Він у пісок одцаля й полохливу до щогли голубку
854] На мотузочку тонкім прив'язав за ніжку, звелівши
855] В неї стріляти. "Хто вцілить у цю полохливу голубку,
856] Десять двогострих сокир понесе із собою додому.
857] Хто ж в мотузок попаде, а в пташку саму не потрапить,
858] Той, як слабкіший стрілець, одержить лише однолезі".
859] Мовив він так. Підвелась тоді сила володаря Тевкра,
860] Встав Меріон з ним, супутник досвідчений Ідоменея.
861] В мідний шолом повкидали вони жеребки і струснули, —
862] Перший був Тевкрові постріл. Лук туго напнувши, стрілу він
863] З силою кинув, але дальносяжцю не дав обіцянки
864] В дар із ягнят первородних йому принести гекатомбу.
865] В пташку не вцілив він. Феб-Аполлон відмовив у цьому.
866] Втрапив лише в мотузочок, що зв'язував ніжку пташину,
867] І перерізав стрілою він гострою той мотузочок.
868] Пурхнула в небо голубка, й відрізаний край мотузочка
869] Звис до землі, і голосно всі дивувались ахеї.
870] Вибіг тоді Меріон, і з Тевкрових рук тої ж миті
871] Вихопив лук, і стрілу приладнав, що тримав наготові.
872] Він дальносяжцю тоді Аполлонові дав обіцянку
873] В дар із ягнят первородних йому принести гекатомбу.
874] В небі під хмарами він полохливу побачив голубку
875] І на льоту під крило її гострою ранив стрілою,
876] Й, наскрізь пройнявши голубку, у землю стріла уп'ялася,
877] Впавши до ніг Меріонові.
690] Вдарив в щоку Евріала, як той озирнувсь. І не встояв
691] Він на ногах — цілим тілом лиснючим умить надломився.
692] Наче з поривом Бореєвим з моря виплигує риба
693] В трави на березі, темна ж і там покрива її хвиля, —
694] Так Евріал від удару підскочив. Його підхопивши,
695] Великодушний підтримав Епей. В оточенні друзів,
696] Що повели Евріала, він ледь волочив свої ноги,
697] Згустками крові плював, голова йому набік звисала.
698] Поміж своїми його, непритомного зовсім, поклали
699] І, повернувшись на збори, одержали келих дводонний.
700] Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду,
701] За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши:
702] Для переможця — великий триніг, щоб на вогнищі ставить, —
703] Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї;
704] А переможений мав одержати жінку, майстриню
705] В різних роботах, — її у чотири бики оцінили.
706] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
707] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
708] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній,
709] Встав Одіссей велемудрий, на хитрощі всякі умілий.
710] Підперезавшись, вони на середину вийшли обидва
711] І, один одного міцно руками схопивши, сплелися,
712] Наче ті крокви, що ними високого дому будову
713] Тесля скріпляє славетний на захист од буйного вітру.
714] В дужих обіймах напружених рук безнастанно тріщали
715] Спини могутні в обох, і піт заливав їх струмками.
716] Смуги криваво-червоні у них на боках і на плечах
717] Понабігали одна при одній, а вони все боролись,
718] Прагнучи перемогти і триніг той коштовний здобути.
719] Ні Одіссей на землю не міг повалити Еанта,
720] Ані Еант подолати не міг Одіссеєву силу.
721] Тож надокучило це в наголінниках мідних ахеям,
722] І Одіссеєві мовив Еант Теламоній великий:
723] "О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
724] Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше — від Зевса!"
725] ' Мовив він так і підняв. Одіссей, не забувши про підступ,
726] Ззаду ударив його в підколінок і м'язи розслабив.
727] Навзнак звалився Еант; Одіссей же до нього на груди
728] Також упав. Дивились лише й дивувалися люди.
729] Хтів і Еанта незламний піднять Одіссей богосвітлий,
730] Та не здолав, тільки трошечки зрушив його над землею
731] Й ногу підставив йому. Упали на землю обидва
732] Поряд один біля одного й пилом тіла забруднили.
733] Скочили б зразу вони і втретє боротися стали б,
734] Та підвівся Ахілл і такими їх стримав словами:
735] "Годі змагатися вам! Не трудіть свої сили так тяжко!
736] Перемогли ви обидва, й однакова вам нагорода.
737] Тож одійдіть, щоб і інші могли позмагатись ахеї".
738] Мовив він так, і послухали мови тієї обидва,
739] І відійшли, й, обтрусивши весь пил, одягнули хітони.
740] А Пелеїд бігунам швидконогим поклав нагороди:
741] Ковану з срібла кратеру велику, що шість уміщала
742] Мір, і красою рівної їй не було ще на світі, —
743] Так сідонські митці чудово її змайстрували,
744] А фінікійські мужі повезли через море імлисте,
745] В гавань зайшли і Тоантові тут віддали в подарунок.
746] Син же Язона Евней Патроклові дав ту кратеру
747] Викупом за Лікаона, славетного сина Пріама.
748] Нині поставив Ахілл як першу її нагороду
749] Мужу, що вийде найшвидшим у гонах на честь його друга.
750] Другому — рослий, годований бик в нагороду мав бути,
751] В дар же останньому — золота визначив він півталанта.
752] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
753] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
754] Мовив він так, і Еант, син Ойлеїв, підвівсь, прудконогий,
755] Встав Одіссей велемудрий і Нестора, віком старого,
756] Син Антілох, що молодь усю подолав бистротою.
757] Стали всі поряд. Мету показав їм Ахілл богорівний.
758] Кинулись бігти вони. Попереду всіх опинився
759] Зразу ж Еант, а за ним Одіссей поспішав богосвітлий
760] Зовсім близенько, як ткаля ставна тримає мотушку
761] Перед грудьми, руками її притягнувши, тоді як
762] Нить крізь основу вона пропускає, тримаючи близько
763] Перед грудьми, — Одіссей за Еантом летів так же близько,
764] В слід попадаючи швидше, ніж курява з нього здіймалась.
765] Біг так за ним Одіссей богосвітлий і дихав жагуче
766] Над головою його. Гукали навколо ахеї,
767] Бачачи рвійність таку, й бадьорили його до звитяги.
768] А як кінчалися гони, звернувсь Одіссей богосвітлий
769] До ясноокої діви Афіни у серці своєму:
770] "Зглянься, богине, і доброю будь помічницею в гонах!"
771] Мовив він так із благанням, і вчула Паллада Афіна, —
772] Легкість дала і рукам, і ногам, і цілому тілу.
773] Вже добігали вони, і близько була нагорода,
774] Раптом Еант послизнувсь, — перешкоду вчинила Афіна! —
775] Він на лайно наступив, що ревучі бики залишили,
776] В пам'ять Патрокла Ахіллом зарізані, бистрим на ноги.
777] В ніздрі Еанту і в рот лайно натовклося бичаче.
778] Отже, кратеру незламний здобув Одіссей богосвітлий,
779] Першим прибігши, бика ж одержав Еант світлосяйний.
780] Встав він, руками за роги бика ухопив польового,
781] Виплюнув з рота лайно і так до аргеїв промовив:
782] "Горе! Та сама, мабуть, мені сплутала ноги богиня,
783] Що Одіссея, як мати, давно береже й доглядає!"
784] Мовив він так, і на вигляд його всі навкруг засміялись.
785] А Антілох, здобувши останню лише нагороду
786] І усміхаючись, слово таке до аргеїв промовив:
787] "Знаєте, друзі, й самі ви те, що вам зараз скажу я.
788] Старших роками людей і понині шанують безсмертні.
789] Не набагато Еант, але трохи старіший за мене,
790] Цей же — із давнього роду, з давніше народжених смертних.
791] Тож Одіссей ще, як кажуть, бадьорий старий, і ахеям,
792] Крім лиш Ахілла, у швидкості з ним змагатися важко".
793] Мовив він так в похвалу прудконогому сину Пелея.
794] Відповідаючи, так Ахілл йому тут же промовив:
795] "Без нагороди хвала не лишиться твоя, Антілоху,
796] Щирого золота нині ж додам я тобі півталанта".
797] Мовлячи так, дав дарунок йому, — й той прийняв його радо.
798] Виніс тоді син Пелеїв Ахілл довготінного списа
799] І перед зборами поряд поклав із щитом і шоломом —
800] Всю Сарпедонову зброю, зняту із нього Патроклом.
801] Став між аргеїв тоді і слово таке до них мовив:
802] "Найкмітливіших мужів викликаємо двох — всеоружно,
803] З гострою міддю в руках, що тіло навиліт проймає,
804] Вийти і перед всіма у збройне вступити змагання.
805] Хто супротивнику перший прекрасного тіла торкнеться,
806] Списом крізь лати пройме і чорної крові наточить, —
807] Срібноцвяхований дам я тому цей чудовий фракійський
808] Меч в нагороду, що зняв я в бою його з Астеропея.
809] А Сарпедонову зброю поділять нехай між собою.
810] Щедрою учтою потім в наметах обох почастуєм".
811] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній,
812] Зразу ж підвівся за ним Діомед, син Тідеїв могутній.
813] А як між воїв своїх озброївся осторонь кожен,
814] То на середину вийшли обидва, готові до бою,
815] Зиркнувши грізно очима, і жахом окрились ахеї.
816] Так один з одним вони, наступаючи, близько зійшлися.
817] Кидались тричі у бій, і тричі списами стикались.
818] Перший Еант своїм ратищем довгим пробив Діомедів
819] Круглий щит, не досяг, проте, тіла: спинив його панцир.
820] Син же Тідеїв над верхом щита велетенського цілив
821] Списа блискучого вістрям Бантові прямо у шию.
822] Та, боячись за Еанта, притьмом зажадали ахеї
823] Бій припинить, нагороду ж порівну обом поділити.
824] Але Ахілл Діомедові меч той віддав величезний
825] Разом із піхвами й ременем, скроєним з гарної шкіри.
826] Потім приніс Пелеїд виливаний диск із заліза, —
827] Кидала ним ще колись Етіонова сила могутня.
828] Та, убивши його, прудконогий Ахілл богосвітлий
829] На кораблі своїм диск той із іншими скарбами вивіз.
830] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
831] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!
832] В круговороті часу не витратить він за п'ять років
833] Цього заліза, хоча б і найдалі лежало родюче
834] Поле його. Не схоче пастух чи орач по залізо
835] В місто далеке ходити, бо знайде його й біля себе".
836] Мовив він так, і встав Поліпет, нездоланний у битвах,
837] І Леонтея звелась богорівного сила велика,
838] Встав і Еант Теламоній і разом Епей богосвітлий.
839] Стали вони у рядок, і перший Епей богосвітлий
840] З розмаху кинув той диск, і усі засміялись ахеї.
841] Другим той диск Леонтей, Ареєва парость, закинув.
842] Третій рукою могутньою син Теламона великий
843] Кинув Еант його, й диск той попереду всіх опинився.
844] Потім той диск запустив Поліпет, нездоланний у битвах,
845] Наче пастух свою палицю з розмаху кидає в полі,
846] Й над чередою корів крутіжем вона вдаль пролітає, —
847] Так він далеко закинув, і в захваті всі закричали.
848] Товариші Поліпета могутнього з місць підвелися
849] Й до кораблів глибодонних йому понесли нагороду.
850] Потім для лучників виніс Ахілл темно-синє залізо —
851] Десять двогострих сокир та десять іще однолезих.
852] І з корабля темноносого щоглу високу поставив
853] Він у пісок одцаля й полохливу до щогли голубку
854] На мотузочку тонкім прив'язав за ніжку, звелівши
855] В неї стріляти. "Хто вцілить у цю полохливу голубку,
856] Десять двогострих сокир понесе із собою додому.
857] Хто ж в мотузок попаде, а в пташку саму не потрапить,
858] Той, як слабкіший стрілець, одержить лише однолезі".
859] Мовив він так. Підвелась тоді сила володаря Тевкра,
860] Встав Меріон з ним, супутник досвідчений Ідоменея.
861] В мідний шолом повкидали вони жеребки і струснули, —
862] Перший був Тевкрові постріл. Лук туго напнувши, стрілу він
863] З силою кинув, але дальносяжцю не дав обіцянки
864] В дар із ягнят первородних йому принести гекатомбу.
865] В пташку не вцілив він. Феб-Аполлон відмовив у цьому.
866] Втрапив лише в мотузочок, що зв'язував ніжку пташину,
867] І перерізав стрілою він гострою той мотузочок.
868] Пурхнула в небо голубка, й відрізаний край мотузочка
869] Звис до землі, і голосно всі дивувались ахеї.
870] Вибіг тоді Меріон, і з Тевкрових рук тої ж миті
871] Вихопив лук, і стрілу приладнав, що тримав наготові.
872] Він дальносяжцю тоді Аполлонові дав обіцянку
873] В дар із ягнят первородних йому принести гекатомбу.
874] В небі під хмарами він полохливу побачив голубку
875] І на льоту під крило її гострою ранив стрілою,
876] Й, наскрізь пройнявши голубку, у землю стріла уп'ялася,
877] Впавши до ніг Меріонові.