Любовні елегії - Сторінка 12
- Овідій -
— Померлих спалювали на похоронному вогнищі.
[275]
Елегія 15
9. Діва Ееї — див. прим, до "Л" І, VIII, 5.
10. Житель Карпафськихглибин — бог-перевертень Протей. Йдеться про Карпафське море, що є частиною Егейського — між островами Крі-том і Родосом; назва — від острова Карпаф (нині Скарпанто).
Елегія 16
4. Ікарійський пес — Сіріус (у сузір'ї Пса). 8. Паллади плоди — оливки.
23-24— Страховиськ морських.. — Тобто Скілли й Харібди. Малея — небезпечний мис на південному сході Пелопоннесу.
31. Геро — жриця Афродіти у Сесті. До неї з протилежного берега Геллеспонту щоночі перепливав її коханий Леандр. Одного разу буря згасила ліхтар, що його світила Геро. Коли Леандр втопився, Геро теж кинулась у море.
41— Горнеться в'яз до лози...— В'яз слугував опорою для лози. 49— Коні..рвонуть колісницю... — Йдеться про колісницю сонячного бога Феба.
Елегія 17
3-4— Ти, що посіла... — Венера; острів Штера та місто Паф (Пафос) на Кріті — найдавніші осередки культу Афродіти — Венери.
16-18. Смертниймуж — Улісс. Фтійський владар — Пелей, батько Ахілла. Нереїда — Фетіда. Егерія — лісова німфа, яка закохалась у римського царя Нуму Помпілія.
32. Пад — нині ріка По.
Елегія 18
1. До гніву Ахілла... — Епічні поети, серед них і Макр Ґней Помпей, приятель Овідія, розробляли теми, пов'язані з Троянською війною.
13— Мав я і скіпетр в руці...— Тобто працював у жанрі трагедії.
22-38. Фиіліда — дочка фракійського володаря. Коли її коханий Демофонт не повернувся з-під Трої, вона повісилася й стала мигдалевим деревом Макарей — син повелителя вітрів Еола; закохався у свою сестру Канаку, але покинув її зі страху перед батьком. Батько — Тесей. Грецька поетеса Сапфо (VII ст. до н. є.), за переказом, кинулась у море через свою любов до Фаона Елісса — Дідона. Жона-перелюб-ниця — білена. Лаодамгя — дружина Протесілая; після смерті чоловіка (дот. прим, до "Л" II, VI, 41) наклала на себе руки.
КНИГА ТРЕТЯ
Елегія 1
23. Тирс — жезл Вакха (Діоніса): у своїх витоках трагедія пов'язана з його культом.
Елегія 2
15. Пелоп — онук Юпітера, син Тантала і Дюни. Одружився з Гіп-подаміею, перемігши у змаганні на колісницях її батька Еномая, володаря Піси, й тим самим уникнувши загибелі: переможених женихів Еномай вбивав.
29— Аталанта — аркадська красуня, мисливиця Хто хотів її руки, мусив змагатися з нею в бігу; переможеного вона пронизувала списом. Меланіон (Гіппомен) випередив її хитрістю: красуня забарилася, піднімаючи золоті яблука, що їх кинув Меланіон.
66. Претор — римський урядовець; окрім судочинства, також мав організовувати видовища
Елегія З
17. Кефея дочка — Андромеда. її мати (Кассіопея) похвалялася, що донька вродливіша від усіх нереїд; розгніваний Посейдон наказав прикувати Андромеду до скелі і віддати на поталу морському чудовиську. Визволив жертву Персей.
37-40. Семела — дочка фіванського володаря Кадма, коханка Юпітера. Ревнива Юнона порадила Семелі вблагати Юпітера, щоб той з'явився перед нею в усій своїй величі. Смертна Семела згоріла перед лицем Громовержця. Свого сина, Вакха, якого ще не народила Семела, Юпітер доносив у власному стегні.
Елегія 4
22. Юпітер, за переказом, проникнув до Данаї у вигляді золотого дощу, після чого вона народила Персея
Елегія 6
13— НащадокДаная — Персей. Йдеться про його перемогу над горгоною Медусою.
16. Церерин засів. — Церера подарувала своєму вихованцеві Тріп-толему зерна пшениці та запряжену драконами колісницю, щоб той навчив людей хліборобства.
25-53— Інах та інші названі тут постаті — річкові боги, які закохались у німф і смертних жінок Про боротьбу Ахелоя з Гераклом йдеться в "Метаморфозах" (ГХ, 1-97). Ідейський Лаомедонт — троянський володар, від якого походив Еней, батько Ілії
[277]
Елегія 7
13. Цикута — отрута з соку однойменної рослини (цикута, болиголов).
41. Нестор — володар Пілосу, найстарший серед греків під Троєю.
б 1-62. Фемій — співець, про якого розповідається в "Одіссеї" (І, 154, 337 та ін.). Тамір — фракійський співець, що вступив у змагання з Музами; перемігши, Музи покарали його сліпотою.
79. Вовну., прокопала... — Йдеться про т. зв. симпатичну магію: чаклунка проколювала "ляльку" — вовняну подобу того, кому хотіла зашкодити.
Елегія 8
9. Доробившись., статку... — Тобто необхідного майна, щоб домогтися вершницького стану.
15. Золотий перстень на лівій руці — знак вершника. ЗО. Ставиш дощем золотим. — Ідеться про Данаю.
35. Сатурн — батько Юпітера, міфічний володар Італії (у греків — Кронос); за його часів на землі нібито був "золотий вік".
51-52. Квірин — староіталійське божество; згодом ототожнювався з родоначальником римлян Марсом. Далі — божества, що первісно були смертними. Алкід — Геракл
Елегія 9
Елегію написано на смерть Альбія Тібулла, що помер у 19 р. до н. є. Існує також переклад М. Зерова (фрагмент, 1-42).
4— В лад із журбою... — Елегія ("жалобна пісня") спочатку була пов'язана з похоронним оплакуванням.
13— Брата Енея ховали... — Син Венери Амур (Ерос) доводився Енеєві братом. Юп —— син Енея
16. Юнак — улюбленець Венери Адоніс.
48. У феакійсьшм краю. — В одній із елегій (І, 3) Тібулл згадує, що під час подорожі до Азії захворів на острові Керкірі, що його ототожнювали з островом міфічних феаків.
62. Кальв Ґай Ліціній (82-47 до н. є.) — приятель Катулла, оратор і поет.
64— Не щадив крові... — Поет Корнелій Галл, потрапивши в неласку до Авґуста, змушений був накласти на себе руки.
Елегія 10
9— Дуб., перший оракул... — У Додоні (Епір) був присвячений Юпітерові дуб; прислухаючись до шелесту листя, жінки-жриці тут виголошували свої віщування
278
19. На Кріті ж не все — побрехеньки.. — У Греції крітян мали за брехунів.
25— Іасій — крітський бог, опікун хліборобів.
39— їда — тут гора на Кріті; інша їда — біля Трої
41. Мінос — син Юпітера і Європи, відомий своєю справедливістю міфічний володар Кноса на Кріті; після смерті став суддею в підземному царстві.
45. Дочку віднайшла... — Прозерпіну, доньку Церери, викрав Аїд (Плутон).
Елегія 12
15. Мова йде про героїчну тематику, протилежністю до якої є грайлива любовна поезія.
21-22. Овідій зводить тут в одну постать двох Скілл. доньку ме-гарського володаря Ніса ("Метаморфози", VIII, 1-151) і морську потвору, що жила біля протоки між Італією та Сіцілією ("Метаморфози", XIII, 705-968; XIV, 1-74).
25-40. Тітій — міфічний велетень; за зневагу богині Латони був приречений на вічні муки в підземному царстві. Пес — Кербер (Цербер). Енкелад — один із титанів. Діви — сирени, морські істоти у вигляді напівжінок, напівптахів. Еола вітри... — Повелитель вітрів Еол дав Одіссеєві мішок з вітрами ("Одіссея", X, 19 і наст.). Ніоба — донька Тантала; втративши своїх дітей, з горя обернулась на камінь. Діва — німфа Каллісто, яку Артеміда обернула на ведмедицю. Пташка Кек-ропова — Прокна (див. прим до "Л." II, VI, 7). Зуби дракона... — Йдеться про Кадма, міфічного засновника Фів; перемігши дракона, він засіяв його зубами поле. Воїни, що зросли з того посіву, почали битися між собою. Живими залишилося п'ятеро; вони й допомогли Кадмові заснувати Фіви. Вогнедишні бики. — Йдеться про похід аргонавтів за золотим руном. Ясон, за наказом володаря Колхіди Еета, повинен був зорати поле мідними биками, які вивергали з пащі полум'я Сестри — Геліади, що оплакували свого брата Фаетона ("Метаморфози", II, 1— 366). Кораблі Енея, що їх підпалив Турн, велінням богів були перетворені на морських німф. Атрееві страви. — Йдеться про володаря Мікен Атрея, що вбив дітей свого брата Фієста і пригостив його їхнім м'ясом; від того злочину сонце пішло зворотним шляхом. Рушили скелі... — Йдеться про Орфея, що співом і грою на лірі зрушував скелі й дерева.
Елегія 13
1-2. Фаліски — італійське плем'я, яке населяло Етрурію; М. Фурій Камглл, римський полководець, у 396 р. до н. є. здобув етруське місто
Вейї
33— Галез — супутник Агамемнона.
[279]
Елегія 15
I. Пристрастей мати — Венера.
10. Коли Рим налякавсь... — Йдеться про союзницьку війну (91-88 до н. є).
15-17. Аматусія — Венера.
[275]
Елегія 15
9. Діва Ееї — див. прим, до "Л" І, VIII, 5.
10. Житель Карпафськихглибин — бог-перевертень Протей. Йдеться про Карпафське море, що є частиною Егейського — між островами Крі-том і Родосом; назва — від острова Карпаф (нині Скарпанто).
Елегія 16
4. Ікарійський пес — Сіріус (у сузір'ї Пса). 8. Паллади плоди — оливки.
23-24— Страховиськ морських.. — Тобто Скілли й Харібди. Малея — небезпечний мис на південному сході Пелопоннесу.
31. Геро — жриця Афродіти у Сесті. До неї з протилежного берега Геллеспонту щоночі перепливав її коханий Леандр. Одного разу буря згасила ліхтар, що його світила Геро. Коли Леандр втопився, Геро теж кинулась у море.
41— Горнеться в'яз до лози...— В'яз слугував опорою для лози. 49— Коні..рвонуть колісницю... — Йдеться про колісницю сонячного бога Феба.
Елегія 17
3-4— Ти, що посіла... — Венера; острів Штера та місто Паф (Пафос) на Кріті — найдавніші осередки культу Афродіти — Венери.
16-18. Смертниймуж — Улісс. Фтійський владар — Пелей, батько Ахілла. Нереїда — Фетіда. Егерія — лісова німфа, яка закохалась у римського царя Нуму Помпілія.
32. Пад — нині ріка По.
Елегія 18
1. До гніву Ахілла... — Епічні поети, серед них і Макр Ґней Помпей, приятель Овідія, розробляли теми, пов'язані з Троянською війною.
13— Мав я і скіпетр в руці...— Тобто працював у жанрі трагедії.
22-38. Фиіліда — дочка фракійського володаря. Коли її коханий Демофонт не повернувся з-під Трої, вона повісилася й стала мигдалевим деревом Макарей — син повелителя вітрів Еола; закохався у свою сестру Канаку, але покинув її зі страху перед батьком. Батько — Тесей. Грецька поетеса Сапфо (VII ст. до н. є.), за переказом, кинулась у море через свою любов до Фаона Елісса — Дідона. Жона-перелюб-ниця — білена. Лаодамгя — дружина Протесілая; після смерті чоловіка (дот. прим, до "Л" II, VI, 41) наклала на себе руки.
КНИГА ТРЕТЯ
Елегія 1
23. Тирс — жезл Вакха (Діоніса): у своїх витоках трагедія пов'язана з його культом.
Елегія 2
15. Пелоп — онук Юпітера, син Тантала і Дюни. Одружився з Гіп-подаміею, перемігши у змаганні на колісницях її батька Еномая, володаря Піси, й тим самим уникнувши загибелі: переможених женихів Еномай вбивав.
29— Аталанта — аркадська красуня, мисливиця Хто хотів її руки, мусив змагатися з нею в бігу; переможеного вона пронизувала списом. Меланіон (Гіппомен) випередив її хитрістю: красуня забарилася, піднімаючи золоті яблука, що їх кинув Меланіон.
66. Претор — римський урядовець; окрім судочинства, також мав організовувати видовища
Елегія З
17. Кефея дочка — Андромеда. її мати (Кассіопея) похвалялася, що донька вродливіша від усіх нереїд; розгніваний Посейдон наказав прикувати Андромеду до скелі і віддати на поталу морському чудовиську. Визволив жертву Персей.
37-40. Семела — дочка фіванського володаря Кадма, коханка Юпітера. Ревнива Юнона порадила Семелі вблагати Юпітера, щоб той з'явився перед нею в усій своїй величі. Смертна Семела згоріла перед лицем Громовержця. Свого сина, Вакха, якого ще не народила Семела, Юпітер доносив у власному стегні.
Елегія 4
22. Юпітер, за переказом, проникнув до Данаї у вигляді золотого дощу, після чого вона народила Персея
Елегія 6
13— НащадокДаная — Персей. Йдеться про його перемогу над горгоною Медусою.
16. Церерин засів. — Церера подарувала своєму вихованцеві Тріп-толему зерна пшениці та запряжену драконами колісницю, щоб той навчив людей хліборобства.
25-53— Інах та інші названі тут постаті — річкові боги, які закохались у німф і смертних жінок Про боротьбу Ахелоя з Гераклом йдеться в "Метаморфозах" (ГХ, 1-97). Ідейський Лаомедонт — троянський володар, від якого походив Еней, батько Ілії
[277]
Елегія 7
13. Цикута — отрута з соку однойменної рослини (цикута, болиголов).
41. Нестор — володар Пілосу, найстарший серед греків під Троєю.
б 1-62. Фемій — співець, про якого розповідається в "Одіссеї" (І, 154, 337 та ін.). Тамір — фракійський співець, що вступив у змагання з Музами; перемігши, Музи покарали його сліпотою.
79. Вовну., прокопала... — Йдеться про т. зв. симпатичну магію: чаклунка проколювала "ляльку" — вовняну подобу того, кому хотіла зашкодити.
Елегія 8
9. Доробившись., статку... — Тобто необхідного майна, щоб домогтися вершницького стану.
15. Золотий перстень на лівій руці — знак вершника. ЗО. Ставиш дощем золотим. — Ідеться про Данаю.
35. Сатурн — батько Юпітера, міфічний володар Італії (у греків — Кронос); за його часів на землі нібито був "золотий вік".
51-52. Квірин — староіталійське божество; згодом ототожнювався з родоначальником римлян Марсом. Далі — божества, що первісно були смертними. Алкід — Геракл
Елегія 9
Елегію написано на смерть Альбія Тібулла, що помер у 19 р. до н. є. Існує також переклад М. Зерова (фрагмент, 1-42).
4— В лад із журбою... — Елегія ("жалобна пісня") спочатку була пов'язана з похоронним оплакуванням.
13— Брата Енея ховали... — Син Венери Амур (Ерос) доводився Енеєві братом. Юп —— син Енея
16. Юнак — улюбленець Венери Адоніс.
48. У феакійсьшм краю. — В одній із елегій (І, 3) Тібулл згадує, що під час подорожі до Азії захворів на острові Керкірі, що його ототожнювали з островом міфічних феаків.
62. Кальв Ґай Ліціній (82-47 до н. є.) — приятель Катулла, оратор і поет.
64— Не щадив крові... — Поет Корнелій Галл, потрапивши в неласку до Авґуста, змушений був накласти на себе руки.
Елегія 10
9— Дуб., перший оракул... — У Додоні (Епір) був присвячений Юпітерові дуб; прислухаючись до шелесту листя, жінки-жриці тут виголошували свої віщування
278
19. На Кріті ж не все — побрехеньки.. — У Греції крітян мали за брехунів.
25— Іасій — крітський бог, опікун хліборобів.
39— їда — тут гора на Кріті; інша їда — біля Трої
41. Мінос — син Юпітера і Європи, відомий своєю справедливістю міфічний володар Кноса на Кріті; після смерті став суддею в підземному царстві.
45. Дочку віднайшла... — Прозерпіну, доньку Церери, викрав Аїд (Плутон).
Елегія 12
15. Мова йде про героїчну тематику, протилежністю до якої є грайлива любовна поезія.
21-22. Овідій зводить тут в одну постать двох Скілл. доньку ме-гарського володаря Ніса ("Метаморфози", VIII, 1-151) і морську потвору, що жила біля протоки між Італією та Сіцілією ("Метаморфози", XIII, 705-968; XIV, 1-74).
25-40. Тітій — міфічний велетень; за зневагу богині Латони був приречений на вічні муки в підземному царстві. Пес — Кербер (Цербер). Енкелад — один із титанів. Діви — сирени, морські істоти у вигляді напівжінок, напівптахів. Еола вітри... — Повелитель вітрів Еол дав Одіссеєві мішок з вітрами ("Одіссея", X, 19 і наст.). Ніоба — донька Тантала; втративши своїх дітей, з горя обернулась на камінь. Діва — німфа Каллісто, яку Артеміда обернула на ведмедицю. Пташка Кек-ропова — Прокна (див. прим до "Л." II, VI, 7). Зуби дракона... — Йдеться про Кадма, міфічного засновника Фів; перемігши дракона, він засіяв його зубами поле. Воїни, що зросли з того посіву, почали битися між собою. Живими залишилося п'ятеро; вони й допомогли Кадмові заснувати Фіви. Вогнедишні бики. — Йдеться про похід аргонавтів за золотим руном. Ясон, за наказом володаря Колхіди Еета, повинен був зорати поле мідними биками, які вивергали з пащі полум'я Сестри — Геліади, що оплакували свого брата Фаетона ("Метаморфози", II, 1— 366). Кораблі Енея, що їх підпалив Турн, велінням богів були перетворені на морських німф. Атрееві страви. — Йдеться про володаря Мікен Атрея, що вбив дітей свого брата Фієста і пригостив його їхнім м'ясом; від того злочину сонце пішло зворотним шляхом. Рушили скелі... — Йдеться про Орфея, що співом і грою на лірі зрушував скелі й дерева.
Елегія 13
1-2. Фаліски — італійське плем'я, яке населяло Етрурію; М. Фурій Камглл, римський полководець, у 396 р. до н. є. здобув етруське місто
Вейї
33— Галез — супутник Агамемнона.
[279]
Елегія 15
I. Пристрастей мати — Венера.
10. Коли Рим налякавсь... — Йдеться про союзницьку війну (91-88 до н. є).
15-17. Аматусія — Венера.