Мавпуля - Сторінка 12

Але чи пітьма це? Його погляд ковзає поверх книжок, поверх стін, поверх черепичного даху, Чумацького Шляху, сузір'їв зимового неба і шукає, шукає царство духа, звідти, можливо, хлопець, що віднайшов вічне життя, дивиться на нього, Бордаса, бачить, як по його щоці, порослій чорним заростом, повзе сльоза, яку він забув витерти.

Навесні трави заполонили весь цвинтар. Занехаяні могили знову поросли чортополохом, і мох так густо вбрав могильні плити, що годі розібрати надгробні епітафії. Відтоді як пан Галеас узяв свого хлопця за руку і вирішив розділити з ним вічний сон, нема кому більше в Серне поклопотатися про мерців.