Мистецтво кохання

Публій Овідій Назон
Мистецтво кохання
Переклад А.Содомори

КНИГА ПЕРША

001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,

002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.

003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?

004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?

005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,

006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.

007] Я — за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,

008] Я на любовних стежках — Тіфій і Автомедонт.

009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,

010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.

011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри —

012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.

013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, —

014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.

015] Ту, що її потім Гектор відчув, — непоборну долоню

016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.

017] Учень Хірона — Пелід, мій — Амур-, як свавільні обидва,

018] Так і богині сини — парость Еака й Амур.

019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?

020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?

021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди

022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.

023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:

024] Більшої рани завдасть — краще помщуся йому.

025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,

026] Не запозичив його з лету небесних птахів,

027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,

028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць —

029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем

030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!

031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!

032] Одаль — хто білість ноги довгим одінням окрив!

033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи —

034] Квіти, що потай рвемо, — не про злочинну жагу.

035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,

036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.

037] Друга турбота твоя — щоб обранка й тебе покохала,

038] Третя — аби ця любов не на хвилину була.

039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле —

040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.

041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,

042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.

043] З неба, однак, не впаде вона — добре шукай, котрій скажеш:

044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"

045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета —

046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,

047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений — місце,

048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.

049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,

050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.

051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,

052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.

053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,

054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:

055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:

056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"

057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон — у Метімні,

058] Риб — у морській глибині, птаства — між листям дерев,

059] На небосхилі — зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, —

060] Як не сказати, що тут — мати Енея живе?

061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, —

062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.

063] Інших, що вже на порі, полюбляєш — і ними рясніє;

064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.

065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) —

066] Що ж, і з таких не одну — сотні зустрінеш у нас.

067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує

068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,

069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,

070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.

071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши

072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:

073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,

074] Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча.

075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,

076] Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх.

077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:

078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.

079] Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа:

080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.

081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери

082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,

083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:

084] Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів.

085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої —

086] Власну справу тепер мусить, сердега, вести.

087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера:

088] З гордого опікуна — скромний зробився прохач.

089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі:

090] Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі.

091] Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних,

092] Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить.

093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,-

094] Кожна поживу несе, в ротику двигає щось;

095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть

096] І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть,

097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво,

098] Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить.

099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились:

100] Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй!

101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив,

102] Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків.

103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану,

104] Де просто неба сидів, не під наметом, глядач.

105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля

106] В ту, що минула, добу скромним помостом було.

107] Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся,

108] Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав.

109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? —

110] В грудях тим часом горить непереборна жага.

111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська,

112] Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист.

113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді-то володар

114] Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав.

115] І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі,

116] Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі.

117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки,

118] Як од голодних вовків ніжна овечка втіка,

119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців:

120] Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів.

121] Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться:

122] Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить.

123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша,

124] Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг.

125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок,

126] І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав.

127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник,

128] Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю

129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди

130] Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі".

131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити;

132] За нагороду таку згоден і я воювать!

133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри

134] Для миловидих дівчат — наче ті ями-пастки.

135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней:

136] Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця.

137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців,

138] Погляду, поруху брів не перехоплюють тут.

139] Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить,

140] Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто.

141] Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві,

142] Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.

143] Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися,

144] Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:

145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же

146] Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.

147] А понесуть по арені богів урочистим походом —

148] Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.

149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди

150] Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши.

151] Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь-який привід,

152] Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.

153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) —

154] Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.

155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш

156] Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.

157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,

158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.

159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,

160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,

161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,

162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.

163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,

164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.

165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:

166] Той, хто на рани дививсь,— рану під серцем відчув:

167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,

168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, —

169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,

170] Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз.

171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,-

172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?

173] В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь —

174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.

175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?

176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..

177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:

178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.

179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:

180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!

181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,

182] Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.

183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:

184] Цезарям силу не вік — роду високість дає.

185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:

186] Млява років течія — не перешкода йому.

187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,

188] Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був.

189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,

190] Як переможений край — Індію — тирсом жахав!

191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе

192] Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця.

193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,

194] Перший з-між хлопців тепер, далі — з-між сивих мужів.

195] Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити,

196] Батько є — стань же твердим захисником його прав!

197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог

198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.

199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,

200] Правда, пошана богів — ось де знамено твоє.

201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде

202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.

203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:

204] Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час.

205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,

206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.

207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,

208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!

209] Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду

210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.

211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш

212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.

213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,

214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.

215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях —

216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.

217] Весело те споглядатиме юнь — наші хлопці й дівчата,

218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.

219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то

220] Гори зображені там, ріки, долини які?"

221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,

222] Хоч би й не знав ти всього — мов про відоме, кажи:

223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма

224] В'ються по плечах, то це — славний на витоки Тігр.

225] Там он вірмени ідуть; ось — Данаєва донька Персіда;

226] Це — славнозвісне колись місто між перських долин.

227] Цей ось і той он — вожді".