Мудрець Країни Оз - Сторінка 19

Ця пілюля була не більшою за нігтик вашого мізинчика, але містила в собі, в концентрованому вигляді, тарілку жирного супу, добрий шмат підсмаженої риби, печеню, салат і компот, і все це було поживним, як найсправжнісінькі страви…

Професор так пишався своїм останнім винаходом, що почав годувати ситими їстівними пілюлями геть усіх учнів Державної спортивної школи і не давав їм більше нічого їсти. Але хлопчики та дівчатка повстали проти цього, бо їм кортіло іноді поласувати звичними смачними стравами. А ковтати пілюлі, запиваючи їх склянкою води, здавалося зовсім не смачно, і це ніяк не можна було назвати обідом. Через те діти й відмовились ковтати ситі їстівні пілюлі. Професор Джміль-Теофіль-Шуміль стояв на своєму. Тоді учні старшого класу схопили шановного професора і вкинули його одягненим у річку. А кожен знає, що джмелі не вміють плавати, і тому винахідник чудових їстівних пілюль три дні лежав безпорадно на дні річки, перш ніж якийсь рибалка піймав його гачком за ногу і витяг на берег.

Вчений професор, цілком природно, був страшенно обурений таким поганим вчинком і зараз оце привів увесь старший клас до Смарагдового Міста, щоб Озма покарала бунтарів за непокору.

Але, наскільки мені відомо, дівчинка-правителька не дуже розсердилась на хлопчиків та дівчаток, що вчинили цей бунт, бо вона сама відмовилась вживати знамениті їстівні пілюлі професора замість смачних страв. Однак, поки вона розбирала смішний випадок у своїй тронній кімнаті, капітану Біллу пощастило пронести золотий горщик з Чарівною Квіткою в кімнату Трот так, що цього не бачив ніхто, за винятком Джелії-Джамб, головної фрейліни Озми, а Джелія пообіцяла про все мовчати.

Мудрець із кліткою, в якій сиділи мавпочки, також непомітно прослизнув в одну з численних веж палацу, де у нього була своя власна кімната, в яку без дозволу господаря ніхто не заходив. Отже Трот, Дороті, капітан Білл і Мудрець були дуже задоволені успішним закінченням своїх пригод. Лякливий Лев і Голодний Тигр пішли до себе в мармурові стайні за палацом правительки Озми і теж суворо зберігали таємницю. Навіть Дерев'яній Конячці, Мулові Хенку, Жовтій Курці й Рожевому Кошеняті вони відмовились розповісти, куди ходили.

Трот щодня поливала Чарівну Квітку свіжою водою і не дозволяла нікому, хто бував у неї в кімнаті, дивитись на чудову мінливу рослину, за винятком найближчих друзів — Бетті Бобін та Дороті. Дивовижна Квітка, здавалось, не втратила ні краплі своїх чарів від того, що її перенесли сюди з острова, і Трот була певна, що Озма берегтиме її, як один з найулюбленіших своїх скарбів.

Тим часом у своїй вежі Мудрець Країни Оз почав навчати дванадцять крихітних мавпочок, і всі мавпочки виявились такими розумними й кмітливими, що вмить запам'ятовували кожен фокус, який їм показував Мудрець. Під час навчання Мудрець поводився з маленькими звірятками дуже ласкаво й обхідливо, годував їх найулюбленішими мавпячими стравами, і вони пообіцяли зробити все від них залежне в день славного свята — іменин правительки Озми.

Розділ двадцять другий

Святкування Озминих іменин

Здається досить дивним, що наша фея мала свій день народження, бо кажуть, що феї ніколи не народжуються і ніколи не вмирають, — вони жили, живуть і житимуть завжди. З другого ж боку, було б несправедливо і соромно позбавляти будь-яку фею тих радощів, що їх приносить кожному день народження. Отже не слід дивуватись, що феї. як і всі інші живі істоти, відзначають день свого народження і запрошують на це свято багато гостей.

Озма, прекрасна дівчинка-правителька казкової Країни Оз, була справжньою феєю, такою доброю та дбайливою і до старого й до малого, що всі її любили, як рідну. Вона жила у найвеличнішому місті світу, але це не заважало правительці бути другом найпростіших людей у її володіннях. Озма часто сідала на свою Дерев'яну Конячку, їздила по фермах, сиділа в селянських кухнях, розмовляючи з щиросердими жінками фермерів, які в цей час пекли для своєї сім'ї пироги, а то годинами гралася з дітьми і дозволяла їм кататись на своєму кумедному дерев'яному скакуні; не раз юна правителька зупинялася в лісі, щоб перемовитись кількома словами з вуглярем і спитати його, чи він щасливий і чи всього йому вистачає; дівчаток вона вчила, як треба кроїти і шити гарненькі платтячка; частенько також Озма заходила в майстерню до ювелірів або художників і довго придивлялася до їхньої роботи, обдаровуючи кожного привітним словом і сонячною посмішкою.

Після всього цього правителька сідала на прикрашений коштовностями трон і в оточенні своїх найближчих радників терпляче вислухувала будь-які скарги підданих, щоб потім винести справедливе рішення. Знаючи мудрість її ухвал, люди Країни Оз ніколи не нарікали на суд правительки, і якщо Озма навіть когось карала, вони завжди погоджувались, що правителька вчинила правильно і справедливо.

Коли Дороті, Трот, Бетті Бобін і Озма збирались разом, усі думали, що це однолітки-подруги і що фея-правителька ні старша, ні "доросліша" за кожну із цих дівчаток. Вона сміялась і гралася з ними як звичайна собі пустунка їхнього віку, хоч в поводженні Озми, навіть під час найвеселіших розваг, відчувалась якась спокійна гідність, що виділяла її серед інших. Троє дівчаток віддано любили Озму, але ніколи не забували, що вона була верховною правителькою дивовижної чарівної Країни Оз.

Палац Озми стояв посеред великого пишного саду, де росли чудові дерева, яскріли сотні квітників, де виблискували мармурові статуї і невтомно дзюрчали фонтани. Можна було годинами ходити по цьому казковому парку, зустрічаючи на кожному кроці щось цікаве. В одному його куточку світився акваріум, де плавали небачено прекрасні рибки; в іншому місці щодня збиралися усі відомі птахи на бенкет, який влаштовувався для них з веління Озми; птахи вже добре знали, що тут їм не зроблять нічого поганого, і довірливо сідали людям на плечі та їли просто з рук. Тут діяв також і фонтан з водою забуття, але воду з нього було небезпечно пити, бо той, хто її хоч трошки ковтне, одразу забував усе, що знав раніше, навіть своє власне ім'я. Через те Озма зробила на цьому фонтані застережливий напис.

Але були тут також і фонтани, вода яких пахла краще за всі парфуми, і ще фонтани з ніжним нектаром, прохолодним та ароматним, — до них запрошували всіх освіжитись.

Навколо садиби, де стояв палац, тягнувся високий мур, пишно інкрустований блискучими смарагдами, але брама завжди була розчинена і нікому не заборонялось входити всередину. В неділю жителі Смарагдового Міста часто водили своїх дітей подивитись на чудеса Озминого парку і навіть заходили, коли їм того бажалось, у палац правительки, бо добре знали, що всі вони друзі для доброї феї і що Озма завжди рада бачити їх у себе.

Маючи все це на увазі, ви тепер не здивуєтесь тому, що люди по всій Країні Оз, так само, як і найближчі друзі та помічники Озми, були раді відзначити ЇЇ день народження і вже за багато тижнів наперед готувались до цього свята. Всі духові оркестри розучували наймелодійніші пісні, бо вони мали повести незліченні процесії з Краю Моргунів, з Краю Балакунів, з Краю Жувачів, з Краю Ковтачів, а також із самого Смарагдового Міста. Не всі люди могли прийти особисто привітати свою улюблену правительку, але всім хотілось так чи інакше відсвяткувати її день народження, як би далеко від палацу вони не жили. Кожна родина в Країні Оз готувалась прикрасити прапорами та прапорцями свій будинок чи хату, і скрізь мали відбутися танці й веселі розваги.

В день своїх іменин Озма завжди влаштовувала в палаці великий бенкет, на який запрошувала всіх своїх найближчих друзів. І цілком природно, що в неї збиралася дуже різношерста й кумедна компанія, бо в Країні Оз було більше незвичайних і дивних, але дуже симпатичних жителів, ніж у всіх інших країнах, взятих разом. І Озма найдужче любила саме таких створінь, а не якихось там нудних сірячків, — так само, як і ми з вами.

З нагоди дня народження любимої дівчини-правительки посеред великого бенкетного залу в палаці накрили довгий стіл, на якому порозкладали картки з іменами запрошених гостей. А по кінцях залу поставили ще два столи: менший і нижчий для Озминих друзів-звірів, яких вона ніколи не забувала, і великий — для подарунків.

Надвечір зібралися гості. Поклавши іменинні подарунки, вони урочисто посідали кожен на своє місце за бенкетним столом. Потім до залу почали заходити звірі, яких Джелія Джамб розсаджувала за нижчим столом. Раптом схований за купами троянд та папороті оркестр заграв марш, написаний спеціально до цієї нагоди, і в бенкетний зал у супроводі своїх молоденьких подружок ввійшла Озма. Вона сіла на чільне місце за великим столом.

Гості вітали її криками "ура!", до який звірі додали рев, гавкання, мекання, нявчання, квоктання, виражаючи цим свою радість: після того всі присунули стільці ближче до столу.

Справа від Озми сиділо опудало — Страшило Країни Оз. Його набите соломою тіло хоча й не відзначалось красою, але щаслива вдача й тонка дотепність робили його загальним улюбленцем. По ліву руку правительки завжди садовили Бляшаного Лісоруба, чиє металічне тіло начищалось на цей випадок до блиску. Бляшаний Лісоруб був маршалом Краю Моргунів і однією з найважливіших осіб у всій Країні Оз.

Поруч з опудалом Страшилом скромно сиділа Дороті, а біля неї Тік-Так, кумедний чоловічок з годинниковим механізмом, заведеним на повну силу, щоб він не зупинився під час бенкету. Далі йшли тітонька Ем та дядечко Генрі, найближчі родичі Дороті, добросерді старі люди, що мали затишний будиночок у Смарагдовому Місті, в якому вони жили мирно та щасливо. Поруч них сиділа Бетті Бобін, а біля неї примостився забавний непосида — Патлатий Чоловічок, якого одразу починали любити скрізь, куди б він не прийшов.

На протилежному боці столу, якраз проти Бляшаного Лісоруба, були місця Трот і капітана Білла. Поруч них рядком сиділи Блискучий Гудзик, щасливчик Оджо, доктор Піпт та його лагідна дружина Марголіт і завжди здивований Жаб'ячий Принц, який прибув з далекого Краю Квакунів спеціально на свято Озми.

В протилежному кінці столу, лицем до Озми, сиділа принцеса Клінда, добра чарівниця Країни Оз, бо це справді було найпочесніше місце після того, яке займала сама Озма.