Мудрець Країни Оз - Сторінка 20

Справа від Клінди блищала лисина маленького Мудреця Країни Оз, який був зобов'язаний Клінді всіма своїми чарівничими знаннями. Поруч Мудреця усміхалося личко Джін, гарненької дівчинки одного фермера, яку дуже любила Озма й Дороті.

Дальше місце належало Олов'яному Солдатику а ще дальше щаймав професор Джміль-Теофіль-Шуміль,директор Державної спортивної школи.

Зліва від Клінди посадили веселу й життєрадісну Клаптикову Дівчинку, яка трохи побоювалась чарівниці і тому поводила себе не дуже шумно.

Сусідом Клаптикової Дівчинки був брат Патлатого Чоловічка, поруч якого сиділа дуже цікава особа — Джек Гарбузоголовий. До іменин Озми Джек виростив чудовий круглий гарбуз і зробив собі з нього нову голову, надавши обличчю надзвичайно святкового й веселого виразу. Нові голови не були дивиною для Джека, бо гарбузи не можуть зберігатися довго, і тому, коли насіння, яке правило йому за мозок, починало торохтіти, Джек знав, що голова його скоро зіпсується. Тоді він зривав свіжий гарбуз на своєму великому городі, де сам їх вирощував стільки, щоб ніколи не мати нестачі в головах.

Ви скажете, що компанія за Озминим святковим столом зібралася дещо строката. Зате кожен з гостей був вірним і випробуваним другом дівчині-правительці і їх присутність робила Озму щасливою.

Як тільки Озма сіла за стіл, вона одразу помітила, що всі захоплено і з подивом зиркають на щось за її спиною. А там на столі для іменинних подарунків пишна Чарівна рослина вигравала безліччю мінливих яскравих квітів і сповнювала весь бенкетний зал ніжними пахощами. Озма теж хотіла обернутись і поглянути, що так полонило увагу гостей, але вона стримала свою цікавість, бо ще не настав час розглядати подарунки.

І через те ніжна й любляча правителька в першу чергу заходилась частувати гостей, хоч деякі з них, такі як Бляшаний Лісоруб, Клаптикова Дівчинка, Тік-Так, Джек Гарбузоголовий і Олов'яний Солдатик — ніколи й нічого не їли, а тільки ввічливо сиділи на своїх місцях та розважали тих, хто міг поласувати.

За нижчим столом зібралася теж дуже цікава група, куди входив Лякливий Лев, Голодний Тигр, Тото, Доротин кудлатий чорний песик, Мул Хенк, Рожеве Кошеня, Дерев'яна Конячка, Жовта Курка і Кришталевий Кіт. Всі вони мали добрий апетит, за винятком Дерев'яної Конячки та Кришталевого Кота, і всім було подано в достатній кількості те, що вони найбільше любили.

Нарешті, коли бенкет уже майже кінчався і було подано морозиво, четверо куховарів за дорученням Дороті внесли величезний пиріг, весь политий глазур'ю і прикрашений квітами з крему. Навколо пирога горів суцільний ряд свічок, а посередині виділялися зроблені з цукерок літери, з яких складалися слова:

НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ОЗМІ

від Дороті та Мудреця.

— О, який чудовий пиріг! — в захопленні вигукнула Озма, а Дороті нетерпляче додала:

— А тепер, Озмо, розріжте цей пиріг і кожен з нас з'їсть по шматочку з морозивом.

Джулія Джамб принесла довгий золотий ніж з брильянтовим держаком, і Озма підвелася з місця, щоб розрізати пиріг. Та тільки-но під натиском ножа проломилась глазур посередині пирога, як звідти вискочила крихітна мавпочка, а за нею друга, третя, четверта, аж поки всі дванадцять мавпочок поставали на скатерті й почали низенько вклонятися Озмі.

— Поздоровляємо нашу прекрасну правительку! — крикнули вони хором, і враз почали танцювати, та так кумедно, що всі гості надривали животи від сміху і навіть Озма приєдналась до загальних веселощів. Після танців мавпочки почали виробляти різні акробатичні трюки, потім вскочили всі разом у пиріг і винесли звідти музичні інструменти з чистого золота — корнети, ріжки, барабани й таке інше. Далі, вишикувавшись у ряд, вони почали марширувати на столі з кінця в кінець, виграваючи не гірше за справжніх музикантів.

Дороті була дуже задоволена, що її іменинний пиріг мав такий успіх, і, коли мавпочки перестали танцювати, бенкет закінчився.

Тепер для Озми настав час подивитися й на інші подарунки. Тоді урочисто підвелася з місця добра Клінда, взяла дівчину-правительку за руку й підвела до столу, де мальовничою купою були складені всі подарунки.

Цілком зрозуміло, що в першу чергу Озмину увагу привернула Чарівна Квітка, і Трот змушена була розповісти про всі пригоди, які їм довелось пережити. Маленька дівчинка не забула віддати належне Кришталевому Коту й Мудрецю Країни Оз, але наголосила на тому, що саме капітан Білл хоробро виніс золотий горщик з зачарованого острова.

Озма всім щиро подякувала і сказала, що поставить Чарівну Квітку в своїй вітальні, щоб увесь час милуватися нею і вдихати її чарівні пахощі. Але тут погляд Озми упав на чудесне плаття, що його зіткала Клінда та її дівчата з ниток, насуканих з чистих смарагдів. Як і кожна дівчина, Озма дуже любила гарне вбрання, і тому ви можете уявити її радість. Вона ледве стримувалась від того, щоб не одягти це плаття зараз же. але стіл був завалений іншими гарними подарунками. Настала глибока ніч, перш ніж дівчина-правителька встигла оглянути всі ці подарунки й подякувати тим, хто з такою любов'ю їх для неї приготував.

Розділ двадцять третій

Фонтан забуття

Наступного ранку після святкового бенкету, коли Мудрець і Дороті гуляли в парку при палаці, до них підійшла Озма і сказала:

— Я хочу докладніше послухати про ваші пригоди в Лісі Гугу і про те, як вам пощастило роздобути таких гарненьких крихітних мавпочок на чудесний Доротин пиріг.

Вони присіли на мармурову лаву поблизу фонтана з водою забуття, і Дороті та Мудрець по черзі почали розповідати про свої пригоди.

— Я страшенно нервувала, поки була кучерявим ягнятком, — сказала Дороті, — бо це мені аніскілечки не подобалось. І знаєте, я вже не вірила, що знову стану дівчинкою.

— А ти й досі б залишалася кучерявим ягням, якби мені не поталанило розкрити секрет чарівного слова обернення, — додав від себе Мудрець.

— Що ж сталося з волоським та ліщиновим горіхами, на які ви обернули тих страшних звірів-чаклунів? — поцікавилась Озма.

— Ой, я зовсім про них забув, — відповів Мудрець, — та сподіваюсь, що вони ще не загубились.

Він подовбався в кишенях, витяг два горіхи і показав їх Озмі.

Озма уважно оглянула горіхи.

— Залишати живих істот у такому безпорадному вигляді жорстоко, — сказала вона. — Я гадаю, друже Мудрець, що вам слід повернути цим бідолахам їхній природний вигляд.

— Але я не знаю, хто вони такі, — заперечив Мудрець, — бо для мене цілком ясно, що оті змішані потвори мали не справжній вигляд. До того ж не забувайте, Озмо, що вдача у них зла і мстива, отже, коли я поверну їх до життя, вони можуть накоїти нам чимало лиха.

— І все ж таки, — сказала правителька Країни Оз, — ми повинні звільнити їх від цих жорстоких чарів. Коли ви повернете їм справжній вигляд, ми побачимо, хто ж вони такі, і не треба нам боятися двох людей, хоч вони й виявляться чаклунами й нашими ворогами.

— Я в цьому не певен, — заперечив Мудрець, похитавши лисою головою. — Ті чари, які я в них відібрав — чарівне слово обернення — такі прості й такі сильні, що ні я, ні навіть Клінда з ними б не впорались. І знаєте, сила не в самому слові, а в тому, як його вимовити. Через те я й боюсь, що коли ці два чаклуни мають ще й інші подібні чари, вони можуть виявитись дуже небезпечними для нас, коли ми їх звільнимо.

— А я щось придумала! — вигукнула Дороті. — Я не мудрець, і не фея, та коли ви зробите по-моєму, нам нічого буде боятися цих чаклунів.

— Що ж ти придумала, люба? — запитала Озма.

— Ось що, — відповіла дівчинка: — я дивилась на фонтан з водою забуття, і це наштовхнуло мене на блискучу думку. Коли Мудрець вимовлятиме оте жахливе чарівне слово, яке поверне їм справжній вигляд, він може також зробити, щоб вони відчули страшенну спрагу, а ми поставимо на похваті кварту біля фонтану. Вони нап'ються води і забудуть всі свої чари — і все, що тільки знали.

— Не погана думка, — сказав Мудрець, схвально поглянувши на Дороті.

— Навіть дуже хороша думка, — заявила Озма. — Збігай за квартою, Дороті.

Дороті побігла принести кварту, і поки її не було, Мудрець сказав:

— Я не знаю, ким були раніше ці чаклуни — людьми чи звірами. Якщо звірами, то вони не питимуть із кварти, а можуть одразу напасти на нас і потім уже напитись. Отже, не завадить про всяк випадок покликати сюди Лякливого Лева та Голодного Тигра, щоб вони захистили нас в разі потреби.

Озма витягла срібного свищика на тонкому золотому ланцюжку і двічі свиснула. Звук свищика був не дуже голосний, але пронизливий, і як тільки він долетів до вушей Лякливого Лева та Голодного Тигра, два величезних звірі негайно прибігли до фонтана. Озма пояснила їм, що хоче зробити Мудрець, і наказала сидіти смирно, поки всім нічого не загрожуватиме. Два величезних стражі правительки Країни Оз лягли поруч і завмерли в чеканні.

В цей час повернулась Дороті й поставила кварту на край фонтана. Тоді Мудрець поклав ліщиновий горіх біля фонтана і сказав урочистим голосом:

— Я хочу, щоб ти набрав свого звичайного вигляду і дуже захотів пити — пирзкхгл!

Тієї ж миті на місці ліщинового горіха з'явився хлопчик-мрійник Кікі Ару. Спочатку він дуже розгубився і ніби намагався зрозуміти, що з ним сталось і як він опинився у цьому незнайомому місці. Але хлопчик стояв обличчям до фонтана і дзюркотання води нагадало йому, що він страшенно хоче пити. Не помічаючи Озми, Мудреця і Дороті, які були за його спиною, Кікі Ару схопив кварту, наповнив її водою забуття і випив до останньої краплі.

Тепер він утолив спрагу, та після цього розгубився ще більше, бо нічогісінько не міг пригадати — навіть свого імені і звідки він прийшов. Хлопчик ковзнув очима по парку, і на його обличчі з'явився задоволений вираз. Потім, обернувшись, він побачив Озму, Мудреця й Дороті, які з цікавістю розглядали його, а поруч них двох велетенських звірів.

Кікі Ару не знав, хто вони такі, але Озма й Дороті дуже йому сподобались. І він посміхнувся до них тією безневинною щасливою посмішкою, якою сміються маленькі діти. Це в свою чергу сподобалось Дороті, і дівчинка схопила Кікі за руку й посадовила поруч себе на лаву.

— Ах! — вигукнула вона. — Я думала, що ви страшний чаклун, а ви звичайний собі хлопчик!

— А що таке чаклун? — запитав Кікі Ару. — І що таке хлопчик?

— Ви не знаєте? — здивовано запитала дівчинка.

Кікі похитав головою.