Океан ненависті - Сторінка 12

Її мініатюрне личко було недбало нафарбоване: вочевидь, її покликали прямо з номера.

– Чому ви так нервуєте? – запитав Дронго.

– Начебто ви не знаєте, що сталося, – видихнула вона, – такий жах! Убили Віктора!

– Ви його добре знали? – запитав комісар.

– Не дуже.

– Але він був президентом компанії, де працював ваш друг.

– Про кого ви говорите? – не зрозуміла жінка. – Який друг?

– Той чоловік, з яким ви сюди приїхали. Здається, його звати Олег Молчанов, – пояснив Дронго, – він же фінансовий директор компанії, котру очолював Віктор Кошелев.

– Він мій чоловік. Ми збираємося розписатися зразу після повернення, – гордо сповістила Кіра, – я ніколи б не приїхала на курорт просто з другом.

– Пробачте, – усміхнувся Дронго, – це, звісно, важливе уточнення. Але тим не менше ви не відповіли на запитання комісара. Ви добре знали Віктора Кошелева?

– Не дуже добре. І зовсім не хотіла знати краще.

– Чому? – запитав комісар, коли йому переклав Дронго.

– Він був падлюкою і мерзотником, – безапеляційно заявила Кіра, – і я геть не шкодую, що його вбили.

– Це занадто категорична заява, – покачав головою Самойлов, – не треба говорити такі речі. Вас можуть запідозрити у вбивстві.

– Мене? – засміялася Кіра. – Ніколи! Хто мене може запідозрити? Мені-то навіщо було його вбивати?! Що він мені зробив поганого?

– Ви деякий час були відсутні у басейні? – запитав Дронго вже від самого себе і помітив, як здригнулася жінка при згадці про басейн.

– Я була в сауні, – квапливо сказала вона.

– Можливо, – погодився Дронго, – втім, ви мали час, щоб вийти із сауни, добігти до номера Віктора, вбити його і знову повернутися. Із сауни є вихід до готелю через дитячу кімнату і кафетерій.

– Яка маячня, – знизала плечами жінка, – для чого мені це було потрібно?

Вона спробувала дістати із сумочки сигарети, і було видно, як сильно тремтять її руки. Нарешті, вона розкрила сумочку і, діставши пачку, з зусиллям витягла сигарету, щоб запалити. Потім подивилася по боках.

– У вас немає запальнички? – запитала вона у Дронго.

– Я не палю, – сухо відповів він.

Самойлов дістав запальничку і підійшов до жінки. Вона запалила, легким кивком подякувавши дипломату.

– Справа в тому, що ваш майбутній чоловік був фінансовим директором у чоловіка, котрого ви щойно назвали мерзотником. Може, ви вирішили таким чином звільнити свого чоловіка від мерзотника? – припустив комісар.

– Він в особистому житті був мерзотником, – гнівно відповіла жінка. – а на роботі він був якраз доволі розумним і пробивним типом. Для чого мені було його вбивати?

– А хто, по-вашому, міг це зробити?

– З нашої групи ніхто, – дуже твердо відповіла жінка. – Шукайте серед обслуги. Може, хтось спокусився на його гроші.

– Не проходить, – заперечив Дронго. – Після вбивства ми знайшли всі гроші в його сейфі.

– Які гроші? – швидко запитала Кіра. – Долари?

– Так, звісно. Близько п'ятдесяти тисяч доларів лежали в його персональному сейфі. І коштовності Інни також були там.

– А фунти? – раптом запитала Кіра. – Вони також були в номері?

– Які фунти? – навіть розгубився Дронго.

– Він збирався звідси летіти в Англію. У нього в номері лежали дві пачки грошей. Двадцять тисяч англійських фунтів. Олег вчора їздив до Стамбула і отримав ці гроші в банку.

Комісар і Дронго перезирнулися. Це міняло весь хід розслідування. Фунтів вони не знаходили і тепер цілком можна було виставити гіпотезу про пограбування. Комісар з жахом подумав, що, попади така версія в газети, курорт можна зразу закривати. А його звільнять за невідповідністю займаній посаді.

– Хто знав про ці гроші? – закричав він нервово.

– Окрім Віктора і Олега, ніхто. Віктор просив тримати це в таємниці, і Олег все розповів тільки мені, пояснивши, навіщо він їде до Стамбула.

– А брат Віктора знав про ці гроші?

– Цього я не знаю. Мабуть, знав. Віктор йому довіряв.

Комісар витер долонею правої руки спітніле обличчя. Покачав головою.

– Тільки цього нам бракувало, – з досадою промовив він.

– Я ж вам говорив! – переможно вигукнув російський дипломат.

– Треба буде все пильно обшукати, – запропонував Дронго, бачачи стан комісара, – всі номери. Всі без винятку. Такі гроші не могли покласти аби куди.

– Так-так, звісно, – розгублено сказав комісар.

– У вас ще є до мене запитання? – запитала Кіра, насолоджуючись справленим ефектом.

– Ні, – гірко відповів комісар, – вона може йти.

– У мене є ще кілька запитань, – втрутився Дронго. – Як ви вважаєте, чому Інна не знала про гроші? Вона ж їх, навіть, не бачила.

Кіра збентежилась в черговий раз.

– Не знаю, – сказала вона, – може, просто не звернула уваги.

– Хто ще міг знати про гроші?

Вона знову занервувала. Покачала головою.

– Ви вже мене запитували. Я не знаю. Я ж вам сказала, що не знаю!

– До побачення, – перебив її Дронго. Йому явно не подобалася ця надто розумна особа, яка так намагалася приховати своє хвилювання.

Молода жінка піднялася і вийшла з кімнати.

– Це міняє справу, – гірко сказав комісар, – тепер дійсно доведеться підозрювати всіх туристів. Влаштувати обшук по всьому курорту. Буде скандал на всю Турцію. Сюди більше ніхто не захоче приїжджати. А мене просто вижбурнуть з поліції, навіть, якщо я в результаті і знайду вбивцю.

Самойлов піднявся слідом за жінкою.

– Я вважаю, що вам треба ще раз подумати, перш ніж пред'являти звинувачення громадянам моєї країни, – сухо і офіційно заявив він. – На вашому курорті вбитий наш громадянин. На мою думку, вам слід зайнятися пошуками вбивці, а не мучити членів цієї туристичної групи, і без того морально постраждалих в результаті того, що сталося.

"Який ідіот! – розчаровано подумав Дронго. – Невже він нічого не розуміє?"

– Послухайте, Микола Сергійович, – насилу стримуючись, сказав Дронго, – невже ви не хочете зрозуміти очевидних речей? Гроші для вбитого привезли тільки вчора. Привезли із Стамбула. Про них не знав ніхто. Жодна людина, крім знову таки, членів цієї групи. І гроші пропали. Тож який висновок із цього випливає?

Самойлов знизав плечами.

– Розбирайтесь самі, без мене. Усі документи я потім підпишу, – завершив він і вийшов з кімнати.

– Що ви йому сказали? – запитав комісар.

– Сказав, що про ці нові гроші могли знати теж тільки члени групи.

– Їх міг побачити будь-хто із співробітників готеля, – припустив комісар.

– Ну, цього я йому не сказав, – розсміявся Дронго, – мені просто хотілося поставити його на місце. А ви не переживайте так, комісаре. Ми можемо все перевірити вже прямо зараз. Треба допитати водія, котрий відвозив Молчанова до Стамбула. І покоївок, котрі вчора працювали в цьому номері. Хоча одна з них точно поза підозрою. Та, котра закричала, знайшовши труп. Ще міг бути хтось із допоміжних служб готеля, наприклад, із хімчистки. І посильний з ресторана. Це не так багато, і ми можемо досить швидко перевірити.

– Мені б вашу енергію, – сумно сказав комісар, – мені здається, що я вже видихся. І тепер мене змушують бігти після фінішу.

– Головне, що ви ще в хорошій формі, комісаре, – підбадьорив його Дронго. Давайте все таки допитаємо чоловіка цієї дівиці. Вірніше, жениха. Чесно кажучи, мені вона дуже не сподобалася. І другу даму, котра була з нею. Вони єдині, кого ми поки що не допитали.

– Хай покличуть Олега Молчанова і подругу брата убитого, – розпорядився комісар, і, коли помічник вийшов, тихо сказав: – Мені дзвонили зі Стамбула. Якщо я не знайду сьогодні вбивцю, то завтра будуть дзвонити вже із Анкари. А післязавтра мене просто викинуть із поліції.

– Сподіваюсь, до цього справа не дійде, – заспокоїв його Дронго.

До кімнати зайшли помічник комісара і Олег Молчанов.

Глава 11

– Доброго ранку, – втомлено привітався комісар, – проходьте і сідайте.

Олег Молчанов явився вдягнений у строгий сірий костюм. На ньому була дуже дорога краватка від Валентіно. Дронго знову звернув увагу на оправу його окулярів, що тягла на кілька сотень доларів. Вочевидь, справи у фірмі йшли зовсім непогано, якщо фінансовий директор міг дозволити собі подібні витрати.

– Ви фінансовий директор компанії, котрою керував убитий Віктор Кошелев? – уточнив комісар.

– Так, – спокійно сказав Молчанов. Він сидів розкуто, спокійно, ніби на звиклій діловій нараді.

"Як він управляється з такою жінкою, як Кіра? – подумав Дронго. – Вони ж зовсім різні люди. Він спокійний, зосереджений, вдумливий, а вона емоційна, різка, пряма. Може, єдність протилежностей і є умова ідеального шлюбу?"

– Ви можете назвати оборот своєї фірми? – запитав комісар. – Якщо це, звісно, не секрет.

– Біля двадцяти мільйонів доларів на рік, – відповів Молчанов.

Комісар і Дронго переглянулися.

– І хто тепер буде очолювати таку фірму? – поцікавився комісар.

– Не знаю, – зізнався Молчанов, – в принципі, у нас контрольним пакетом акцій володів Віктор. Тепер, після його смерті, вони, мабуть, перейдуть до його сина.

– Він має сина? – запитав Дронго, навіть, не переклавши відповідь Молчанова.

– Так. Віктор розлучився з дружиною два роки тому. Хоча сина любив. Але ще більше любив свою свободу.

Дронго переклав усе комісару.

– А його брат? – запитав Фікрет Явуз.

– Він володів кількома процентами, – відмахнувся Молчанов, – Віктор ніколи серйозно не розраховував на свого брата, тверезо оцінюючи його здібності. Він ввів посаду віце-президента по зв'язках з громадськістю і призначив туди Юрія, котрий нічого не робив, а просто отримував зарплату.

– Отже, після смерті Віктора його молодший брат не зможе стати президентом фірми? – уточнив комісар.

– Що? Хто вам це сказав? – засміявся Олег. – Мабуть, він сам. Так він же формений кретин! Хіба він може стати президентом?! Ні, він ні при яких обставинах, ніколи не стане президентом.

– А ваш компаньйон Рауф?

– Він всього-навсього компаньйон, – пояснив Молчанов, – він не має до нашої фірми прямого відношення.

– Виходить, що місце президента можете зайняти ви? – підбив підсумок комісар.

– Чому виходить? – здивувався Олег. – Якщо нічого не станеться, то я і буду президентом. Це ж і так ясно. Я думаю, зібрання акціонерів обов'язково висуне саме мене.

– Ви смілива людина, – зауважив Дронго. – Не боїтеся, що вас звинуватять у вбивстві Кошелева.

– Ні, не боюсь. У мене є абсолютне алібі. Після вечері ми відразу всі разом пішли купатися, і я був весь час у басейні, поки не пролунав крик.

– Ви купалися спочатку у відкритому басейні, а потім перейшли до закритого, – уточнив Дронго.

Олег зняв окуляри, щоб протерти скельця.