Океан ненависті - Сторінка 19

Але першою повернулася Кіра. Я саме в цей момент розмовляла з вами, – показала вона на Дронго, – а потім відійшла від вас і пройшла до вітальні. Навіть, трохи штовхнула вас, коли спіткнулася на порозі.

– Цього я не помітив, – посміхнувся Дронго і повернувся до столу. – Виходить, що першою до столику знову підійшла Кіра. І вона ж останньою вийшла на балкон. Я це чітко пам'ятаю. Передостанньою була Юлія, а останньою – Кіра.

– Виходить, що вона сама собі поклала отруту, – недовірливо сказав Молчанов. – але це ж маячня.

– Стривайте, – перебив його Дронго. – Інна, що було потім? Ви мене штовхнули і підійшли до столу. Далі?

– Я сіла на диван і поправила застібку на взутті. Потім підсунула до себе столик.

– Правда, – підхопила Юлія, – я саме їй допомогла.

– Покажіть, як ви це зробили, – зненацька попросив Дронго.

Юля підійшла до столика і трохи припідняла його. Він був досить важкий, і вона не посунула, а саме переставила його ближче до Інни, ледь повернувши при цьому.

– Ось так, – сказала вона, поглянувши на Дронго.

– А ви досить сильна, – кивнув він.

– Я раніше займалася спортом. Спортивною гімнастикою. Але розтягла собі м'яз ноги, – пояснила Юля.

– У Кіри були особисті речі? – звернувся Дронго до Олега.

– Звичайно, – відповів той, – у неї були дві валізи.

– Попросіть вашого помічника принести обидві валізи загиблої сюди, – звернувся Дронго до комісара.

Той кивнув, дозволяючи помічнику вийти. Фікрет Явуз бачив, як розпоряджається Дронго, як розставляє людей, як намагається докопатися до істини. І приречено думав, що це останній шанс.

Помічник вийшов за двері, а Дронго пройшов до столу і всівся на стілець.

– Здається, все зрозуміло, – втомлено сказав він турецькою.

– Що вам зрозуміло? – запитав комісар.

– Зачекаємо чемодани, – попросив Дронго.

Через кілька хвилин помічник приніс валізи загиблої.

– Ви дозволите їх оглянути? – запитав Дронго у Олега Молчанова.

– Якщо це вам допоможе, – роздратовано відповів той.

– Огляньте її валізи, – попросив Дронго помічника комісара.

– Що мені слід шукати? – запитав помічник.

– Гроші. Дві пачки грошей, – уточнив Дронго.

Затяжну мовчанку, поки помічник відносив валізи до спальні і там їх обшукував, перервав Рауф.

– Які гроші ви шукаєте?

– Англійські, – пояснив Дронго, – дві пачки по десять тисяч фунтів стерлінгів.

Знову запала мовчанка. Помічник повернувся через десять хвилин.

– Там немає грошей, – об'явив він.

Комісар подумав, що він все-таки даремно довірився цьому балаболу. Може, якби він сам проводив розслідування, без допомоги цього типа, все скінчилося б на краще. Може, дійсно треба було викликати турецького перекладача? Чи цей чоловік просто водить його за ніс? А може... комісар здригнувся від страху, може... може, цей чоловік сам являється пособником невловимого вбивці, і тепер вони удвох просто дурять усіх сидівших у цій кімнаті? Фікрет Явуз вже хотів втрутитися і відкрив було рот, аби сказати що-небудь різке, як раптом побачив обличчя свого перекладача. Дронго, схоже, потішило повідомлення помічника комісара.

– Правильно, – мовив він, – а тепер принесіть речі ось цієї жінки, – і він показав на Юлію, яка здригнулася.

– Мої? – вразилася вона. – Але чому мої?

– Поверніть столик ще раз, – попросив Дронго. – Тепер ваша склянка опинилася на іншому боці. А її – саме там, де стояла ваша. Отож, бачите? Якби вона випадково не розбила склянки, все було б ясно. Ваші склянки по фатальній випадковості виявилися підмінені. Ви взяли склянку Інни, вона взяла склянку Кіри, а Кіра взяла вашу склянку. Ось таким чином, ви бачите? – Він показав на столик. – Адже склянки чоловіків стояли дещо осторонь. А Свєта поставила свою склянку на підставку поряд з телевізором, це я точно пам'ятаю.

– Нічого не розумію, – розгублено проговорила Юлія.

– Зараз зрозумієте. Хай принесуть ваші речі.

Помічник прибув цього разу швидше. Валізи за ним віз на візку службовець готелю.

– Серед ваших речей мають бути гроші. Пошукайте їх самі, – велів Дронго.

Юля оглянулася на своїх подруг і підійшла до сумки. Довго возилася там і затим перейшла до валізи.

– Що ви влаштовуєте тут цирк? – не витримав Олег: – змушуєте нас шукати ці бісові гроші?!

– Ось вони. – Юлія дістала гроші із своєї валізи.

Руки її тремтіли. Вона кинула пачки на стіл і сильно закусила губу.

Комісар схопився. Він збагнув: сталося щось неймовірне.

– Ви поясните мені, нарешті, що тут відбувається? – запитав він у Дронго.

– Ваше розслідування завершено, комісаре, – оголосив Дронго.

Глава 18

Вони сиділи у вітальні і здивовано дивилися на Дронго. Зрозумівши, що треба зробити пояснення, він попросив комісара турецькою:

– Дозвольте, спочатку я викладу їм свою версію і подивлюся на їх реакцію. А потім повторю її вам.

– Так, звісно, – дозволив комісар, знову всідаючись на диван і дістаючи сигарети, – тільки не дуже довго, інакше я помру від нетерпіння, – попередив він.

– Ви не хочете пояснити нам свої вчинки? – запитав Молчанов.

– Хочу. Якраз і збираюся це зробити, – підтвердив Дронго. – Вся справа в тому, що я з самого початку підозрював одного з трьох, які не мали твердого алібі. Це були Рауф, Інна і Кіра. Але Рауф мав відносне алібі, позаяк з'ясувалося, що він все-таки пройшов до французького ресторану, де і залишався разом із Свєтою. Інна опинилася на задній стежці поруч з Юрієм, і я мимоволі виявився свідком їх розмови. Проте, алібі не було у Кіри. Зі свого місця я бачив Юрія, Свєту, Олега, які купалися, і Юлію, яка сиділа біля басейна. Але не бачив Кіру.

Коли він промовив ці слова, Юлія здригнулася.

– І найважливіше, що Кіру взагалі ніхто не бачив, тому що вона в цей час знаходилася в сауні. Однак із сауни можна було непомітно вийти і піднятися догори, переодягнувшись прямо в жіночому відділеннні. Наступного дня бабця-прибиральниця поскаржилася мені, що там намокла вся білизна і рушники. Я відразу звернув увагу на її слова. Вочевидь, у корзину з свіжою білизною Кіра засунула свій мокрий купальник, щоб, повернувшись, знову перевдягтися.

Виходило, що у неї немає алібі. Вона піднялася нагору, ударила ножем Віктора і тим же шляхом повернулася назад – або через кафетерій, або через дитячу кімнату. А потім, нап'явши на себе мокрий купальник, вийшла з сауни і покликала Юлію до себе. Цей момент я бачив.

Всі дивилися на Юлію, і було помітно, як вона хвилюється. У неї тремтіла нижня губа.

– Друге вбивство було продумано ще ретельніше, ніж перше. Юрій підійшов до Кіри і зажадав ключі від номера. До того часу у вбивстві свого брата він підозрював саме її. Олег, сидівший поряд за столом, навіть не зрозумів, чому Юрій просив ключі саме від їхнього номера. Проте, це зразу зрозуміла Кіра. І коли Юрій, взявши ключі, пішов до їхнього номера, де в цей момент знаходилися гроші, взяті у Віктора, вона кинулася слідом. Олег, звісно, нас обманув, коли сказав, що вони сиділи в ресторані. Я потім розпитав офіціантів, і виявилося, що ваша супутниця, Олег, проходила вглибину зали, звідки, очевидно, через холл і пробралася до свого номера. Можливо, Юрій шукав не гроші, а свою зброю, котру Кіра до того часу викрала.

Вона зайшла в кімнату, вистрілила в Юрія і затим відтягла його на балкон. Після чого вирішила піднятися нагору і викинути пістолет звідти. Раніше я думав, що пістолет вистрілив випадково, але тепер розумію що нічого вападкового не було. Вона навмисне вистрілила в повітря і кинула пістолет донизу, щоб усі думали, що постріл розлігся саме звідти.

Поки ми бігли до її номера на нижньому поверсі, вона через верхній поверх повернулася в ресторан. І приєдналася до вас, Олег.

– Яка безглузда маячня! – знову не витримав Молчанов.

Решта мовчали.

– Чому маячня? – запитав Дронго. – Адже у випадку смерті братів саме ви, її майбутній чоловік, стаєте очільником компанії. А вона розуміла, які це великі гроші. А ці гроші вона взяла не для того, щоб ними скористатися. Охоче вірю, що ви могли її нормально забезпечувати. Але втрата цих грошей означала пограбування, видимість котрого вона хотіла створити. Однак, вона припустилася маленької помилки. Крім вас, ніхто не знав про їх отримання, тим паче про точну суму. Могли знати тільки вона і загиблий Віктор, кому ви їх привезли. Тому вона, забравши їх, мимохіть себе виказала.

– Але чому вона себе вбила? – запитав Молчанов.

– Вона не хотіла себе вбивати. Але дізнавшись, що Юрій тяжко поранений, зрозуміла, що може бути впізнана. І тоді вона приймає ще одне рішення. Підкладає гроші у валізу Юлії, і вирішує її усунути, аби в потрібний момент все звалити на цю жінку, котра, нібито, забрала гроші. Вона міркує правильно. Якщо Юрій помре, то всі вирішать, що його вбивцею була Юлія. Якщо не помре і прийде до тями, то загибла подруга буде ідеальним громовідводом для того, щоб хоч якось уникнути покарання. А може, вона просто хотіла усунути Юлію, котра могла бачити, як вона виходила з сауни. Втім, у вирішальний момент усе зіпсували Інна і Юлія, котрі пересунули столик, а разом з ним і склянку з отрутою в інший бік, і склянка, призначена Юлії, дісталася самій Кірі. Може, в цьому для неї і було дещо фатальне.

Всі подивилися на Юлію. Вона намагалася щось сказати, навіть, відкрила рот. Та враз рухнула на підлогу, втративши свідомість.

– У неї шок, – схопилася зі свого місця Свєта. – Хутко холодної води! Мерщій, хлопці!

Юлію перенесли до спальні, і обидві жінки, Інна і Свєта стали метушитися навколо неї.

– Ні, – торочив Молчанов, – цього не може бути. Ні, – затято говорив він, – вона не могла вбити Віктора.

Дронго підійшов до комісара. Сів поряд. Закрив очі.

– Тепер я готовий відповісти на ваші запитання, комісаре, – сказав, звертаючись до Фікрета Явуза.

– Що ви їм сказали? – запитав комісар. – Вона, схоже, знепритомніла.

– Я розповів їм, як були продумані і здійснені обидва злочини, – відповів Дронго.

– Ви хочете сказати, три злочини, – уточнив комісар.

– Я сказав правильно, – вперто заперечив Дронго, – саме два вбивства було вчинено на вашому курорті. Третє було самогубство. Або нещасний випадок, це дивлячись по тому, як ви захочете його зобразити.

– Я нічого не хочу зображати, – нервово смикнувся комісар, – мені потрібна тільки істина.

Дронго став неквапливо розповідати вдруге, відповідаючи на запитання комісара.