Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 14

На таке жертвоприношення визначаються, проте ж, не свої люди, але вкрадені у сусідів, які, дізнавшись про те, ведуть війну з викрадачами від 6 до 18 місяців. Втім, продовження її залежить від спадкоємця померлого, який після кончини свого родича видаляється до священного місця (тобто на яке накладено табу). Поки він не залишить свого притулку, вбивство між двома народами не припиняється. Під час перебування спадкоємця в цьому самовільному ув'язнені, йому надають всіляку увагу і не відмовляють ні в чому, хоча б він зажадав людського м'яса 94. Після закінчення настільки безглуздої і несправедливої війни, слідують бенкети і всякого роду забави та розваги.

Хоча попередні мандрівники і стверджували, що тутешні жінки не мають ні до кого подружнього обов'язку, проте ж, висновок цей невірний. Подружжя на цих островах підтримується так само, як і в Європі, а якщо і є якась різниця, то хіба в самих незначних обставинах. Хоча тут, як уже згадано вище, немає ніякої законної розправи і суду, однак же, звичай затвердив деякі правила, що слугують для приборкання винних. Наприклад, якщо чоловік дізнається про невірність своєї дружини, то він всіляко намагається дістати дружину свого суперника і віддати йому рівне за рівне. При здійсненні шлюбів {Все сказане мною тут про Маркізькі острови відноситься також і до Вашингтонських.} спостерігають наступний обряд. Молода людина, полюбивши дівчину, намагається познайомитися з нею наодинці або йде прямо до її батька і оголошує йому про свій намір. Коли пропозиція його прийнята нареченою і рідними, то він з того ж дня живе з нею в самому тісному порозумінні. Якщо через деякий час вони один одному сподобаються, то справа закінчується тим, що молоді переїжджають в свій будинок. Жінки багатих сімей мають звичайно по два чоловіка. Один з них може бути названий паном, а інший домашнім прислужником. У відсутності ж першого він заступає його місце. Він зобов'язаний слідувати за дружиною всюди, де справжньому її чоловікові не трапиться бути. Такі помічники вибираються іноді після шлюбу, а набагато частіше буває, що в один і той же час сватаються двоє, з тим, що один з них заступить перше, а інший друге місце. Останні звичайно бувають люди незабезпечені, але з хорошими якостями і достоїнствами. Остров'яни вважають цілком припустимим, якщо дружина народить і на інший день після весілля, і дитина визнається законною. Шлюбні розлучення відбуваються тут з такою ж легкістю, як і весілля. Якщо між чоловіком і дружиною виникає незгода або вони один одному не полюбляться, то розходяться без зайвої балаканини. Чоловік бере собі іншу дружину, а дружина вступає в новий шлюб. Хоча прийнятим звичаєм забороняється родичам вступати в шлюб ближче другого коліна, проте ж, бувають випадки, що батько живе зі своєю дочкою, а брат з сестрою. Втім, такі зв'язки вважаються вадами. Нам розповідали, що за кілька років перед цим один нукагівец став коханцем своєї матері, але остров'яни запевняли при тому, що такого прикладу раніше ніколи не було. З цього можна зробити висновок, що права матері шануються тут священними.

При народженні дітей маркізци дотримуються тільки одного обряду що складається в відрізанні пупа у новонародженого. До того часу, поки цей обряд ще не здійснений, ніхто не може ні входити в будинок, де народилося немовля, ні виходити з нього. Така заборона називається тут табу 95. Їх буває, скільки я міг запримітити, два. Одне духовне, а інше королівське. Перше накладається жерцями, а останнє королем. Хоча порушники табу караються зразковим чином, однак же, це порушення, особливо людьми сильними, робиться нерідко. Кожен з тутешніх жителів користується майном, яке або дісталося у спадок або набуте. У багатьох насадження, будинки, човни та інша власність утримується в досить хорошому порядку, у людей бідних панує убогість і навіть волаючі злидні. Будинки нукагівців представляють рід альтанки, зробленої з тонких жердин. З них задні і бічні ставляться звичайно сторч, а передні кладуться зрідка і до того ж так, що їх, в разі потреби, можна виймати. Дах робиться з листя хлібного дерева і здаля походить на наш солом'яний. У всьому будинку більше одного приміщення не буває, воно без вікон і з широкими дверима посередині. В одному тільки королівському будинку бачив я перегородку з дверима, які були настільки низькі, що крізь них можна було пролізти не інакше, як на колінах, та й то з великими труднощами. Кращі будівлі стоять на досить піднесених майданчиках з каменю, хоч і не обтесаних, але добре підібраних. Середина будинку, краще сказати, підлога, розділяється на дві частини колодою. З них найближча до стіни встеляється сухою травою, а потім рогожами, на яких сплять, передня ж частина служить для сидіння. Чистота і охайність нукагівських жител мені дуже сподобалися. Під дахом і стінами звичайно вішається різний посуд та інші речі, видовбані з дерева, а також військові убори та зброя. У деяких будинках я бачив безліч зрілих кокосів, живописне розвішаних по стінах. Крім цих осель, кожен заможний остров'янин має ще особливу будову такого ж майже роду, яка служить замість їдальні, а особливо в святковий час. На нього накладається табу для жінок, які не тільки не можуть туди входити, але навіть проходити тією дорогою, на якій перед будівлею лежав камінь для фундаменту. До цього треба додати ще магазин для запасів і невеликий город, в якому ростуть дерева, з яких роблять остров'яни вживану ними тканину. Ці магазини або льохи не що інше, як круглясті ями, укладені бруківкою. Стіни та підлога обмазані глиною і покриті гілками і листям. У них зберігаються продукти, що складаються, здебільшого, з різних коренів, і плоди хлібного дерева. Запаси кладуться на згадані листи, потім засипаються глиною з піском, а наостанок землею. Цей спосіб, за запевненням жителів, найкращий для зберігання плодів і коріння. Особливих кухонь бачити мені ніде не траплялося, а кожен готує свою їжу на відкритому повітрі перед будинком. Плоди хлібного дерева і коріння печуть, обернувши їх листям. Свинину ж готують іншим чином. Спершу виривають яму і, поклавши в неї дров, кладуть на них кругляк і дають йому розжаритися. Потім кругляк очищається від попелу, який виймають з ями, встеляють яму листям і, нарешті, кладуть зовсім очищену цілу свиню (яких тут завжди душать, а не колють). Зверху покривають її листям, потім бруківкою, засипавши його землею. Тварина залишається в ямі до тих пір, поки зовсім не спечеться. Так як цих тварин на Нука-Ґів'ї не дуже багато, то нерідко трапляється, що засмажена свиня належить багатьом родинам. У такому випадку вона ділиться на частини по виготовленні і роздається господарям; Якщо м'ясисті частини не досмажились, тоді готується інша піч, подібна першої, і сируваті шматки смажать вдруге.

Всі мої старання отримати точні відомості про кількість жителів Нука-Ґеви були марні. За запевненням ж Робертса і судячи з того, що довелося бачити самим, можна вважати, що їх на одному тільки південному березі до 4 000 осіб.

Тутешні жителі дуже ставні і красиві, а особливо чоловіки, які зростом і рисами обличчя не поступляться ніякому європейському народу. Колір тіла їх темнуватий, волосся чорне і пряме. Багаті або знатні нукагівци мають досить світлий колір шкіри, так, що якби вони з самого дитинства одягалися по нашому звичаю та не поцяцьковувались {Вищезазначене цяткування тут називається "тету". Воно робиться наколкою на шкірі і ніколи не сходить. Для цього вживається невелика кістка з кількома гострими зубцями, що вправлена в тонку бамбукову паличку.} б свого тіла різними візерунками і не намазували його кокосовим маслом, то за кольором шкіри не поступалися б південним європейцям. Татуювання тут в такому вживанні, що рідке можна бачити чоловіка, тіло якого і голова не були б поцятковані фігурами. У багатьох, як, наприклад, у короля і його родичів, немає на тілі жодного місця, яке було б залишено в природному його вигляді. Цей звичай спершу здався мені дивним, але наостанок тілесна строкатість остров'ян здавалася мені дуже гарною. Жінки, однак ж, не роблять татуювання свого тіла. Вони мають тільки деякі риски на руках, губах і на вухах близько отворів, в яку вставляються сережки.

Чоловіки не прикривають своєї наготи ніяким одягом. Іноді вони носять щось на зразок рушників для прикриття тих частин тіла, які, як здається, і сама природа бажала приховати від погляду інших. Обрізання не в вживанні, але вони витягують крайню плоть і зав'язують її шнурком, кінці якого висять вниз. Спершу я думав, що це робиться для запобігання від укусів комах, але згодом переконався, що це не що інше, як звичай. Одного разу королівський брат, зійшовши до нас на корабель і спостерігши, що шнурок у нього ненавмисно спав, негайно зупинився, закрився руками і знаками просив зав'язки. Ця обставина є доказом того, що маркізцю бути без такого оздоблення настільки ж соромно і непристойно, як європейцеві без білизни. Маркізькі жінки зазвичай покривають своє тіло тканиною, зробленою з кори таким чином, що одним кінцем обертають себе замість спідниці, а інший накидають через ліве плече, залишаючи праву або обидві груди оголеними. Це називається у них повним нарядом, а запросто ходять зовсім голі, закривши тільки стегна невеликим шматком тканини. Деякі з чоловіків стрижуть волосся навколо всієї голови, залишаючи їх тільки на темені. Інші виголюють всю верхню частину голови, крім тільки двох клаптиків по сторонам, які зав'язують в пучки, так що вони здаються рогами. Інші ж оголюють одну сторону вздовж голови, а на протилежній залишають довге волосся. Деякі з них фарбують своє тіло жовтуватим кольором, інші намазують його кокосовим маслом. Всі взагалі носять у вухах, замість сережок, раковини або тоненькі шматочки дерева. Шию прикрашають намистом зі свинячих іклів, раковин, зубів косатки або просто з дерева, обсаджену червоними горошинами. Жінки, коли бувають в повному вбранні, також намазуються кокосовим маслом, змішаним з жовтою фарбою. Волосся мають довге і в задній частині голови пов'язують його в пучок.

Їжа, що вживається остров'янами, складається з риби, кокосів, бананів, плодів хлібного дерева і кореня, званого тарро 98.