Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 12

Тому ми могли купити у них тільки п'ятдесят кокосів і кілька раритетів. Близько полудня приїхав сам король і просив проміняти чотирьох своїх півнів на наших. Тому я дав йому одного бразильського за всіх, брату ж його поступився качку, за яку він мені привіз посередньої величини свиню. Він випросив також і селезня, обіцяючи привезти на інший день порося. Така міна була для мене дуже вигідна, а особливо тому, що я хотів, щоб ці птахи розвелись на острові Нука-Ґів'ї, де до того часу їх ніколи не було.

Сьогодні на нашому кораблі сталася наступна подія. Я купив весло у одного остров'янина, оглядаючи яке, мічман Берг впустив його ненавмисно на голову королю, який сидів на шканцях. Від цього король впав і почав робити різні рухи тіла, показуючи, що отримав сильний удар. Цей випадок мене дуже стривожив. Берг, намагаючись загладити свій ненавмисний проступок, подарував королю шматок обруча близько 4 дюймів завдовжки, від чого його величність скочив, і зареготав, показуючи знаками, як майстерно вмів він прикидатися. Після обіду мене відвідав Крузенштерн і між іншим розповів, що король привозив до нього свиню, але так як на кораблі всі сиділи в цей час за обідом і ніхто не виходив наверх, то король розсердився і відвіз її назад.

Хоча цей випадок здавався з першого погляду маловажним, проте ж, він ледь не справив поганих наслідків. Хтось з наших недоброзичливців, приїхавши на берег, поширив слух, нібито король затриманий на кораблі "Надія" і сидить в кайданах за те, що не погодився подарувати привезену ним свиню. При цьому обурилася вся затока. Безліч остров'ян оточили наш баркас, який тільки що був налитий водою. Вони погрожували Робертсу позбавити його життя. Робертс всіляко намагався переконати їх в несправедливості поширеного слуху. Однак же все було марно, поки сам король не приїхав до юрми, та запевнив її, що він не бачив ні від кого ніякої образи. Ця звістка, хоча і сильно нас засмутила, але не було чого робити, і належало озброїтися терпінням.

13 травня. Подія, що трапилася вчора на березі, не тільки не утримала нас від вторинної відправки баркаса по воду; але і самі ми зважилися відвідати короля в його житлі. О 8 годині ми вийшли на берег з усіма тими офіцерами, які в цей час не були зайняті по службі, і з десятьма збройними матросами. Всіх же нас було близько 30 осіб. Вийшовши на берег і маючи при собі Робертса перекладачем, ми пішли спершу по узмор'ю, а потім крізь гаї кокосових горіхів і хлібних дерев. Минувши кілька бідних хатин, ми прибули, нарешті, до будинку королівського брата. Але оскільки ми дещо стомилися від далекої дороги, то, розставивши вартових, змушені були зупинитися для відпочинку. Народ, який йшов за нами юрбою, стовпився було навколо нас, але Робертс наказав їм стояти подалі. Наказ цей вони виконали без будь-якої образи. Трохи відпочивши, ми продовжували свій шлях, як і раніше. Але так як потрібно було проходити вбрід кілька потічків, а стежка, по якій ми пробиралися, була вузька і бруднувата, то дорога здалася нам дуже утрудненою і доводила, що нукагівци не дуже охочі до чистоти. Увійшовши в королівський двір і розташувавши своє військо, ми вступили в житло, або, краще сказати, в альтанку, що стоїть на кам'яній основі. Вона зроблена з жердин, які ззаду стояли перпендикулярно, а в передній стіні покладені горизонтально. Двері зроблені посередині, шириною в 5 футів [1,5 м], а висотою близько 3 футів [1 м] і розділені вздовж брусом. Відділення альтанки, яке прилягає до стіни, встелене травою і тонкими рогожами для сну і сидіння. Дах зроблено з листя хлібного дерева, побудовано скатом. Стіни обвішані посудом, зробленою вельми майстерно з колабашей {Колабаш — рід гарбуза, що росте на дереві. Він росте різними фігурами і має шкірку набагато товщу звичайного гарбуза, а, тому з нього досить зручно робиться посуд всякого роду.}, кам'яними сокирами, списами і булавами, а стеля — військовими обладунками. У передньому кутку стояли барабани, або, краще сказати, довгі, але вузькі діжки, зверху обтягнуті шкірою, які видають сумовитий звук.

Ми знайшли тут короля, королеву, їхню дочку і сина з декількома родичами і наближеними. Між ними знаходилася також молода жінка, яка шанується богинею острова. З усього її поводження можна було негайно примітити, що вона намагається у всьому відповідати вшануванню, яке чиниться їй. Обдарувавши всю королівську фамілію ножами, ножицями, дзеркалами, набійкою та іншими дрібницями, ми розпрощалися з нею. При виході Робертс показав мені дитя королівського сина, шановане остров'янами також за божество, яке тримав дядько на своїх руках. Я бажав, щоб його піднесли до мене ближче, але мені відповіли, що зробити це ніяк не можна, бо на місце, де живе дитя, накладено табу. Я негайно підійшов до дитини сам і покрив його тонким полотном. Тоді прийшла до нас і вся королівська родина, але з народу жодна людина не сміла наблизитися.

Оглянувши як саме житло короля, так і прибудовані до нього будівлі, у тому числі одна служить замість їдальні, а інша коморою для зберігання різних господарських речей і припасів, ми пішли в будинок Робертса.

Дорога від королівського дому йде по горі, з якої можна бачити затоку і різні насадження, що знаходяться в долинах. Житло Робертса було не так широке, як у інших шляхетних жителів острова, проте ж, воно було оточене досить великою кількістю кокосових, хлібних та інших плодових дерев. Трохи відпочивши в його будинку, ми пішли на кладовище. Тут знаходиться кілька вельми грубо витесаних статуй, що означали місце могил. Один труп лежав просто на дерев'яній товстої дошці на високих жердинах, а зверху був покритий зробленим з листя дахом. Здається, він лежав уже досить давно, бо, крім кісток, нічого не залишилося. Найбільше звернув мою увагу один пам'ятник, поставлений недавно померлому жерцеві. Він зроблений з кокосового листя, досить добре сплетеного на зразок альтанки. В середині знаходиться узвишшя, а перед ним жертовник з того же листя, яке своєю зеленню милують зір. По кладовищу розкидано безліч кокосових корок, які заважали нам ходити. За вказівкою Робертса, вони розкидані остров'янами навмисне і є жертвопринесенням померлим. На голові одного бовдура лежав цілий кокосовий горіх.

До наших кораблів ми повернулися по іншій дорозі і заходили в різні будинки остров'ян. Всі вони побудовані однаковим чином і не тільки не відрізняються від королівського, але деякі з них навіть красивіше і чистіше.

Безліч остров'ян невпинно йшли за нами, без всякого зброї, маючи при собі різні речі, які вони бажали проміняти нам на залізо, ножики і інші дрібниці. Ми накупили безліч тканин, зброї, прикрас і тому подібного.

А коли ми прийшли до берега, квартирмейстер корабля "Надія" повідомив Крузенштерна, що під час його відсутності відірвався у катера якір, який відшукати він ніяк не міг. Після уважного огляду кабельтова 90 ми переконалися, що остров'яни відрізали його отриманими від нас ножами.

Лише тільки зійшов я на корабель "Нева", до мене з'явився король з кам'яною сокирою, який віддав нам за залізну сокиру. Через кілька хвилин він знову повернувся і просив мене проміняти таку ж сокиру на свиню. А так як король пожалував до нас в такий час, коли ми були за столом, то його величність, на моє запрошення, сів разом з нами обідати. Оладки з медом їв він з великим задоволенням, а чарки з портвейном випивав насухо, хоча і кривився. Після закінчення обіду наш гість вирушив у своє житло вже напідпитку.

14 травня. Вранці прийшов від королеви посланець сказати мені, що якщо я надішлю своє гребне судно, то вона зі своїми родичками охоче відвідає наш корабель "Нева", додавши, що на човнах остров'ян їздити їй заборонено. Це зроблено, здається, для того, щоб ворог не міг вивезти настільки знатних осіб. Я негайно відправив до берега ялик і перед полуднем мали ми задоволення бачити на своєму кораблі королеву, її дочку, невістку і племінницю. Ми пригощали їх по можливості і, обдарувавши, відправили всіх назад.

Як сама королева, так і інші були покриті жовтою тканиною і намащені кокосовим маслом, яке хоча і додає тілу великий лиск, але пахне дуже неприємно.

Молоді жінки всі непогані, а особливо невістка, або мати тої дитини, яку остров'яни шанують божеством. Вона дочка короля, який володіє затокою Гоуме, і називається Ана-Таена. Між її батьком і свекром відбувалася майже безперервна війна як на суші, так і на морі. Але з того часу, як син короля Катонуа одружився з дочкою короля затоки Гоуме, війна на морі припинилася, тому що наречена привезена була по воді. Якщо, з яких-небудь неприємних обставин, вона змушена буде залишити чоловіка і повернутися до батьків, то війна, яка триває нині тільки на суші, може відновитися і на воді. Навпаки, якщо вона помре в цій долині, то піде вічний мир. Цей договір так сподобався остров'янам, що всі вони одностайно визнали винуватицю загального спокою за богиню і, понад те, поклали шанувати і дітей її божествами.

Лише тільки гості наші поїхали, королівський брат привіз до нас свиню за отриману ним сокиру, а порося з цілим човном кокосових горіхів — за одного селезня. Я дуже задоволений, що мав нагоду залишити на острові качку і селезня, які, принісши нам прибуток, звичайно, не будуть некорисні і своїм новим господарям.

15 травня. Бажаючи якомога більше запастися харчами, я і Крузенштерн, взявши з собою деяких офіцерів, поїхали в невелику затоку Жегауа, що знаходиться близько 3 1/2 миль [6 км] на вест.

Лише тільки ми показалися, як жителі оточили нас з усіх боків, чоловіки з плодами і уборами, а жінки з різними рослинами. Вийшовши на берег, ми прямо пішли в королівський будинок, де поснідали і вирушили оглядати місце розташування губи.

Хоча в короткий час ми встигли виміняти до 60 гілок бананів, але свиней, яких втім тут досить багато, дістати ніяк не могли. Король спершу обіцяв проміняти кабана на сокиру, але після передумав. Правда, торгівля наша була невдала, проте ж, ми не могли вважати цю поїздку марною. Навпаки, вона доставила нам випадок оглянути і описати невелику, але прекрасну гавань, яка захищена від усіх вітрів. Вхід в неї дещо вузький. Але так як перед ним не більше 21 сажні [38 м] глибини, то, в разі штилю або противних вітрів, він дуже зручний для верпування 91, а при південному вітру в тому не буде ніякої потреби.