Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 13

У самих берегів ця гавань досить глибока, особливо з південної сторони. Сажнів в тридцяти п'яти від піщаної вершини глибина її 2 1 / 2-3 сажні [4,5—5,5 м], та чим далі, тим вона стає глибше. При вході в неї є невелике селище і прекрасна річка, яку я назвав Невкою.

16 травня, взявши необхідну кількість кокосів і інших рослин, ми весь день готувалися до продовження майбутньої нам дороги. Робертса, за надані ним у багатьох випадках корисні для нас послуги, я нагородив полотном, залізом та іншими потрібними речами, крім пороху, хоча він і досить переконливо його просив. Мною покладено за непорушне правило не залишати остров'янам ні найменшої кількості цієї згубної речовини. Він отримав ще від мене безліч різного роду насіння європейських рослин, які можуть бути корисні як для самих жителів, так і для приїжджих до них.

17 травня о 5 годині вранці ми почали зніматися з якоря, а близько 9 години були вже під вітрилами. Вітер дув з берега, і тому ми трохи відійшли від якірного місця, але незабаром він зовсім змінився. Чекаючи такої переміни вітрів, яка при наявності гір, що оточують затоку, буває майже безперестанку, я велів заздалегідь підготувати катер з верпом і ялик для буксира. Спостерігаючи як, попри всі наші намагання просуватися вперед, наш корабель волочило в протилежну сторону, ми повинні були тягнутися на завозах. В цей час сильна течія води тягла до берега корабель "Надія", що йшов попереду нас, так що буруни показувалися у нього під кормою. Ця обставина змусила мене, залишивши свої завезення, послати негайно катер на допомогу "Надії". Коли він до нас повернувся, то я наказав завести три кабельтова на вітер, а до вечора, поставивши марселі, вийшли ми в море при вихорі з дощем.

Перед цим відвідав мене в останній раз король. Він жартував на рахунок бувших у нас за три дні перед тим відвідувачок, не виключаючи і своєї дружини, запевняючи, що всі вони надзвичайно задоволені нами, а особливо богиня, якій я подарував золотий шнурок на шию. В цей час відірвався бочонок, прив'язаний, замість томбуя 92, до верпу, за яким ми тягнулися. Негайно був відправлений човен за водолазом, але ще до його прибуття ми зачепили за кабельтов кішкою {Кішкою називається невеликий чотирилапий якір з гаками, що вживається для виловлювання чогось, що знаходиться у воді.} І витягли його. Король, вельми задоволений нашим прийомом, розпрощався з нами звичайним чином, тобто не кажучи нікому ні слова, і відправився додому з усією своєю свитою.

О 10 годині вечора, віддаляючись від берега близько 3 миль [5,5 км], ми лягли в дрейф для підйому гребних судів і для очікування корабля "Надія", який залишався ще на якорі.

Я було забув згадати про ракети, які були пущені вчора ввечері з тим наміром, щоб дізнатися, за що вважатимуть їх остров'яни. Король запевняв мене, що народ приведений був ними в надзвичайний подив, і скільки Робертс не старався переконати їх, що ракети пущені були тільки для того, щоб порадувати їх, всі бувші тоді на березі перелякалися до смерті. Як тільки з'явився вогонь, вони зробили висновок, що ці ракети — зірки, які ми могли випускати коли і куди хочемо, і що вони, зникаючи в повітрі, повертаються до нас знову.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

ОПИС ОСТРОВІВ МАРКІЗЬКИХ І ВАШИНГТОНСЬКИХ, ОСОБЛИВО НУКА-ҐІВИ

Місцезнаходження Маркізьких і Вашингтонських островів. — Опис острова Нука-Ґева. — Образ правління. — Обряди при похованні. — Табу.

Травня 1804 р. Острови Маркізькі: Фагу-Гива [Футу-Гива], Мотане [Сан-Педро], Тоу-Ата [Фаху-Ата], Гоіва-Гова [Гіваоа, Ла Доменіка] і Фатугу [Футу-хугу] лежать, згідно зробленим мною місячним спостереженнями, між 138 о18 ' і 138 о 55' з. д. і між 10 о30' і 9 о 25' пд. ш. Перші чотири відкриті 1595 року іспанським мореплавцем Алваро— Менданья де Неіра, а останній Куком. Вашингтонські 93 ж острови — Уа-Боа, Уа-Гунга [Уахуга], Нука-Гіва, Гіау і Фатуда — знаходяться на північний захід від Маркізьких. З них перші три простягаються в ширину близько 35 миль [64 км], а в довжину до 40 миль (74 км). Вони знайдені в 1791 році в травні місяці Інграмом, начальником американського купецького корабля з Бостона, який йшов до північно-західного берега Америки. Хоча всі вищевказані острови складають один архіпелаг, але оскільки вони стали нам відомі в різні часи, а не всі відразу, то я і поділяю їх на дві частини.

Я займуся описом одного тільки острова Нука-Ґеви. Про інших же нічого не можу сказати більше, як тільки те, що вони піднесені, скальні і неправильні, внаслідок численних хребтів, які знаходяться на них, крім Тоу-Ати, який показався мені в деяких місцях відлогіше інших. Дивно, що ні один з островів не має конічної височини, але кожен з них представляється стіною, що як би прямо піднімається з моря.

Острів Нука-Гива я вважаю найбільшим з усіх, що складають цю групу, або архіпелаг. Кручами ж і висотою він походить на інші. Ми побачили його, перебуваючи на південному краю острова Уа-Гунга, хоча в цей час горизонт був покритий туманом. Обійшовши майже навколо весь цей острів, я можу сказати, що у самих берегів його всюди досить глибоко, і небезпечних місць, які важко помітити, зовсім немає. За східну сторону, яка вельми скалиста, лежить губа Готишева. Вона, як здається, нічим не закрита від східних вітрів, які тут дмуть майже безперервно, і повинна бути небезпечна для судів.

На півдні острова є три затоки: Гоуме у південно-східній частині і Жегауа у південно-західній. Ця затока може називатися справжньою гаванню, в якій кораблі можуть зручно чиниться, бо рясніє потрібними до того матеріалами і вельми зручна для заготовлення прісної води. Місцеві жителі здалися мені привітними і, вірно, з великою радістю прийматимуть європейців, що будуть приїжджати до них. Третя затока називається Тай-о-Гайа. Вона лежить на середині цього берега, має гарне якірне місце, і так як вона оточена горами, то вхід і вихід для кораблів можуть бути досить скрутні. Втім, вибравши зручний час і тримаючи в готовності якоря і гребні суди для буксира, нема чого боятися. Як тільки з'являться острови Мітао і Мутонуе, що знаходяться по обидва боки гирла затоки, має триматися ближче до першого. Острови ці лежать до берега так близько, що здаля відрізняти їх вельми важко. При виході із затоки потрібно триматися східного берега, так як, які б вітри не дулі всередині нього, в море вони бувають, здебільшого, зі сходу-північного сходу до сходу-південного сходу. Найкраще якірне місце — під прикриттям південно-східного мису, де глибина 14 сажнів [25 м], ґрунт — пісок з мулом.

Хоча в Тай-о-Гайе, з огляду на бурун, незручно наливатися водою, проте ж, жителі так послужливі, що досить тільки баркасу зупинитися на верпі біля берега і спускати бочки в воду, як ціла юрба плаваючих остров'ян буде їх підхоплювати і, налив водою, доставляти назад з такою поспішністю, що годині у дві можна ними наповнити великий баркас. З такою ж швидкістю доставляються остров'янами на шлюпки і дрова, які можна рубати біля самого берега. За все це ми давали кожному з них по шматку обруча в 12 см завдовжки.

Внаслідок короткочасного перебування і незнання місцевої мови, ми, звичайно, розстались би з цими місцями без всяких інших відомостей, крім тільки того, що могли самі побачити або вивести по одним припущенням, якби не допоміг нам Робертс, якого доля, наче навмисно, на наше щастя завела сюди. Близько семи років тому він пішов з купецького судна спершу на острів Тоу-Ата, де прожив два роки, і, переїхавши потім в Тай-о-Гайю, користується тепер деякою повагою нових своїх співвітчизників, бо одружений на королівської родичці і має землю.

Нуа-Гіва, як усі острови цього архіпелагу, управляється багатьма володарями, які, на жаль, знаходяться майже в постійної війні між собою. Хоча вся гідність цих старшин полягає більше в імені, ніж в істотній влади, проте ж, їм надані деякі особливі перед іншими переваги, як-то: кращі і великі землі, повага народу і право в хороший урожай брати четверту частину плодів, що належать їх підданим, в інший же час — залежно від обставин. Ці правителі вступають у володіння спадщиною. Хоча вести війни зі своїми ворогами вони не можуть без згоди народу, проте ж, нерідко бувають знаряддям для припинення кровопролиття. Прикладом цього можуть служити жителі затоки Тай-о-Гайя. Вони мали непримиренну ворожнечу з жителями двох інших заток, що лежать по обидва боки від неї. Війна між ними відбувалася безперервно як на суші, так і на морі. Але з того часу, як королівський брат одружився на дочці правителя однієї з цих заток, а син його на дочці старшини іншої, обидва ці народи, принаймні на морі, припинили ворожі дії. Якщо ж дружини їх закінчать своє життя у чоловіків, то між народами війна припиниться назавжди. Було б дуже втішно, якби всі правителі брали з них приклад і тим доставили б вічний мир своїм підданим.

Судячи з того, що у нукагівцев є жерці, вони повинні мати і віру, але в чому вона полягає, невідомо. Цивільних же законів у них ніяких немає, і кожен, набравши собі безліч прихильників, все право поставляє на силі. Нахабство, злодійство і навіть вбивство хоча і визначаються у цих диких народів вадами, проте, крім помсти від скривдженого або від його родичів, ніякому іншому покаранню не піддаються. Встановлених обрядів богослужіння також немає.

Тіло небіжчика звичайно обмивається і кладеться на дошку серед дому. Родичі і сторонні відвідують його до виносу. Перші виражають свою печаль риданнями, дряпаючи при тому своє тіло до крові зубами якої-небудь тварини, гострою раковиною або чим-небудь іншим, а інші — як хочуть.

Після цього померлий відноситься на кладовище, ставиться на піднесеному майданчику і там зотліває. У воєнний час тіла і кістки померлих зариваються в землю, щоб вони не потрапили в руки ворога, бо не може бути образливіше жителю Маркізьких островів, як бачити голову свого родича прив'язаною до ніг суперника. Робертс запевняв мене, що після смерті жерця приносяться в жертву три людини. Двоє з них вішаються на кладовищі, і їхні кості, коли вони впадуть на землю, перетворюють на попіл, а третього розривають на частини і з'їдають. Голова ж його зазвичай надівається на бовдура.