Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 11

Лише тільки ми підійшли до каменів, які лежать у північно-західного мису, погода раптом стала мінливою, а незабаром потім настала абсолютна безвітряність. Хоча це і не було небезпечно, бо з самого ранку ми трималися від берега не ближче 4 миль [7 км], вельми шкода, що такий випадок зовсім не допустив нас описати цей острів. Під час наближення нашого до згаданого каміння, на заході з'явився острів Нука-Гіва, а на північний захід острів Уа-Боа. По зробленому сьогодні спостереженню південний край Уа-Гунга лежить під 8 о 56' пд. ш. Острів цей також досить високий і, через безліч хребтів, що знаходяться на ньому, нерівний і неправильний. На південно-західній стороні є кілька невеликих заток, де можуть зручно причалювати шлюпки. Для великих кораблів, здається, можна вважати придатною тільки ту затоку, яка знаходиться у самій південній частині острова, хоча втім і вона не зовсім закрита від південних вітрів. Біля неї лежать невеликі острови, з яких один високий і скелястий, а інший пласкуватий і покритий зеленню.

У долинах ми бачили безліч рослин, посаджених руками людини, проте ж, ні людей ні жител ніде не помітили. Лейтенант Гревс {Подорож Ванкувера}87 пише, що на його кораблі були багато хто з жителів острова Уа-Гунга, і називає їх ласкавими і добродушними.

Після полудня дув північно-східний вітер, чому ми і лягли курсом спершу на північний захід, а о 6 годині вечора, перебуваючи поблизу північного мису острова Нука-Ґева, то повернули від берега.

9 травня. З самої півночі почали заходити хмари, а близько 3 годин на море встановилася затишність. Корабель несло до берега Нука-Ґева, але, на щастя, подув свіжий вітер і допоміг відійти від берега. Близько 9 години, коли ми перебували біля східного берега острова, до нас прийшов човен з вісьмома остров'янами. Наближаючись до корабля, один з веслярів затрубив в раковину, а інший невпинно махав білим шматком тканини. Прийнявши це за знак, що вони не мають проти нас ніяких неприязних намірів, я наказав також махати з нашого корабля білими хустками і рушниками, а наостанок ми вивісили білий прапор. Як тільки човен наблизився до корабля і нами було подано знак остров'янам на нього зійти, то вони раптом кинулися в воду і за допомогою мотузок, спущених за борт, влізли на корабель з найбільшою спритністю. За будь-яку дрібницю я давав їм ніж або по цвяху, чим вони були вельми задоволені, а особливо першими. Матроси, спонукувані цікавістю, обступили їх звідусіль, однак же, це анітрохи не заважало гостям невпинно співати, танцювати і стрибати по-різному. Тим часом, вони ні на хвилину не переставали милуватися отриманими подарунками. Помітивши ще чотири човни, які поспішали до нас, я наказав забратися всім остров'янам, які перебували на кораблі. Вони виконали це без найменшого непослуху, стрибаючи в воду один за іншим. Лише тільки до нас під'їхали нові гості, то ті, що залишили нас підняли жахливий крик і, показуючи співвітчизникам свої подарунки, часто повторювали слово "кюана". На одному з човнів, на якому було п'ятнадцять веслярів, перебував, очевидно, їх старшина, бо всі інші човни були набагато менше і біднішими. На ньому була поставлена палиця з пучком сушеного бананового листя і скромний шматок тканини з невеликим чотирикутним матом на кшталт опахала. Перебуваючи під вітрилами, я не хотів бути оточеним безліччю остров'ян, а тому я дозволив увійти на корабель тільки деяким з них. Старшина, дізнавшись про цей дозвіл, негайно кинувся в воду і вліз на корабель. Зійшовши на шканці, він сів і подав мені привезену з собою тканину. Я хотів було надіти на нього строкатий ковпак, але він просив "коге", чому я дав йому ножик (вважаючи, що він того просив) і гріш, замість сережки. Один з офіцерів показав йому дзеркало, до якого старшина так пристрастився, що явно жалів, коли довелося з ним розлучитися. Остров'яни обходилися з нами як із старовинними своїми знайомими або друзями. Вони досить чесно міняли свої плоди і інші рідкості і були так ввічливі, що кожен з них, бажаючи повернутися на берег, навіть просив у мене на те дозволу. Я показував їм курей, яких вони називали "моа", показуючи знаками, що на березі їх багато, так само, як і свиней, яких вони називають "буага". Але, побачивши козу і баранів, дивувалися їм надзвичайно, а тому ми і зробили висновок, що цих тварин на острові немає.

Хоча вітер тривав в цей час найслабший, проте ж, йдучи весь ранок на зюйд, я сподівався ввечері стати на якір в губі Тай-о-Гайе. Але штиль, що настав після полудня змусив нас віддалитися від берегів на ніч, тому що погода видалася вельми мінливою.

10 травня з півночі лив настільки крупний дощ, що в короткий час можна б було наповнити водою дюжину бочок. На самому світанку ми підійшли до південного краю Нуку-Ґева. Але так як вітер дув з південного заходу, то ми змушені були направити свій шлях на південь.

Губа, з якої вчора приїжджали до нас остров'яни, лежить на східній стороні острова, між північним і південним його краєм. Вона здалася мені досить великою, але тільки нічим не захищена від східних вітрів. Поспішаючи наскільки можливо швидше досягти місця свого призначення, я не мав часу послати гребні судна для ґрунтовного огляду губи, хоча жителі досить наполегливо просили нас зупинитися, запевняючи, що в Тай-о-Гайе немає ні свиней, ні овочів.

Близько 8 години вітер повернув на північний схід, а оскільки і небо почало потроху очищатися, то ми і направили свій шлях до берега, підходячи до якого близько 9 години, побачили ялик корабля "Надія". Кожен з нас при побаченні зі своїми друзями після семитижневої розлуки з ними, проявив почуття жвавої радості, а особливо дізнавшись, що всі вони абсолютно здорові.

До полудня ми увійшли в губу, але так як вітер не допускав нас до надійного якірного місця, то ми змушені були тягнутися до нього на завозах 88. Я негайно відправився до Крузенштерна на корабель "Надія", де знайшов безліч остров'ян і самого короля цієї губи, який, як і всі інші, був абсолютно голий, з тією лише різницею, що тіло його поцятковано було найбільше і найдрібнішими візерунками. Мене він особливо полюбив і дав мені ім'я Ту, обіцяючи приїхати на "Неву" з подарунками. Крім природних остров'ян, на кораблі "Надія", перебували англієць і француз, які, живучі довгий час між маркізцямі, могли бути для нас дуже корисні. Повернувшись на свій корабель, я дізнався, що король уже був у нас і привіз кілька бананів. Підходячи ближче до якірного місця, ми були оточені безліччю плаваючих остров'ян. Деякі з них мали при собі плоди, а інші припливли без усього.

11 травня на самому світанку близько корабля було чути шум. Ми побачили до ста плаваючих жінок. Вони всіма способами намагалися отримати дозвіл зійти на корабель.

Близько 7 години ранку почався торг кокосами, плодами так званого хлібного дерева і різними рідкісними дарами, який і тривав до полудня. У цей час ми купили до двохсот кокосових горіхів, кілька плодів хлібного дерева і бананів, сплачуючи за сім кокосів, за в'язку хлібних плодів і за хорошу гілку бананів по шматку залізного обруча, довжиною в 4 дюйма [10 см]. О 8 годині приїхав до нас на двох човнах король зі своїм дядьком та іншими родичами. Вони привезли з собою чотирьох свиней, за яких просили двох англійських баранів які перебували у нас. Але, отримавши відмову, відвезли їх з собою назад, не погодившись взяти за них сокири, цвяхи та інші речі. Бажаючи обдарувати короля якнайкраще, я дав йому сокиру і кілька ножів, але його величність прийняв один тільки ковпак і невеликий шматок строкатої тканини. Така відмова викликала у мене деякий сумнів, але незабаром потім я вийшов з нього, дізнавшись від англійця, що король, не маючи чим віддарувати мене, не хотів нічого взяти. І справді, він послав негайно свій човен на берег, який через кілька хвилин повернувся з п'ятдесятьма кокосами, за що я дав сокиру і три ножа дядькові короля, який привіз ці подарунки. Близько цього часу прибув на корабель ще один з королівських родичів і проміняв нам невелику свиню на півня з куркою.

О першій годині пополудні наклав я табу {Значення слова табу буде пояснене детально в іншому місці. Тут же його потрібно розуміти просто як заборона.}, вивісивши червоний прапор, і міна товарів негайно припинилася. Як тільки команда пообідала, міна знову відновилася.

В похвалу остров'ян треба сказати, що ми поскаржитися на них не можемо, так як вони діяли досить чесно. Ми звичайно спускали з борта мотузку, за яку плаваючий прив'язував свої товари, а потім або сам вилазив нагору або ж йому опускався назад шматок залізного обруча (звичайна наша плата). Отримавши його, кожен кидався в воду з радістю, вважаючи себе найщасливішою людиною на світі.

Сьогодні поклали ми інший якір. Так як спека для матросів була тяжка, то я скористався нашими гостями. Я наказав покликати остров'ян, які плавали поблизу, на корабель і поставив їх на шпіль89, я обіцяв їм по старому маленькому цвяху, якщо вони будуть старанно вертіти. Від цієї обіцянки з'явилася у них надзвичайна радість, і ми ледь могли утримати їх від біганини. Після закінчення роботи кожен взяв своє, стрибнув у море з радісними криками. Королю дуже сподобався мій папуга, за якого я міг би отримати двох свиней. Перебуваючи в моїй каюті, побачив він дзеркало, від якого довгий час не відходив і, повертаючись щохвилини, милувався самим собою. До цукру він був такий охочий, що безперестанку просив його і їв його цілими грудками. Після сніданку король, не попрощавшись ні з ким, зіскочив з корабля у воду і поплив до берега. Плаваючий народ не надавав йому ні найменшої поваги. Королівська свита залишалася ще на кораблі. Кожен просив виголити його, дізнавшись, що бритвою це набагато зручніше зробити, ніж раковиною. Бажання їх негайно було виконано, після чого вони залишили нас, показавши найбільше задоволення від зробленого їм угощення. Тим часом, я познайомився з англійцем Робертсом і схилив його допомагати нам під час нашого перебування тут. Він залишився на кораблі ночувати з тим наміром, щоб на світанку їхати по воду.

12 травня вранці знову не забарилися з'явитися до нашого корабля остров'яни, проте ж, число їх було наполовину менше вчорашнього.