Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 8

По відношенню до голови ніс занадто довгий, на кінці з жовтуватою шишкою. Спина з чорнуватими плямами. Нижня частина крил біла, з чорними смугами по кінцях.

1 березня все ще тривала мокра погода, хоча вітер і затих. 2-го ж числа настав прекрасний день. Користуючись цим сприятливим часом, ми робили спостереження, які показали, що ми перебували на південній широті 59 о 02' і довготі 63о 45'. Але задоволення наше тривало недовго, бо вітер ввечері 3-го числа з північно-східного став північно-західним, а незабаром потім західним і дув тихо.

6 березня були видні чорні птиці завбільшки з звичайну качку, з білими і досить довгими носами. Близько нас також літали буревісники і бурхливі пташки. Сьогодні я займався оглядом свого запасного магазина з зеленню і до великого мого задоволення знайшов цілу бочку цибулі і сто гарбузів, не пошкоджені і придатні до вживання в їжу. Крім того, у нас залишалося ще кілька грон бананів. Я вкрай шкодував, що мало запасся лимонами в Ностри-Сеньйора-дель-Дестере, тому, що вони здалися мені ще недозрілими. Але вони могли б дозріти на кораблі, що і сталося з лимонами, що були узяті офіцерами.

9 березня. До нас прилетів птах, схожий на баченого нами під час минулого шторму, з тією лише різницею, що голова у нього була біла і хвіст не клиноподібний; він дуже схожий на бюфонова костолома.

17 березня. У минулі два тижні тривали поперемінно то тиша, то легкі, але здебільшого противні вітри, виключаючи 11-е число, коли дув свіжий східний-південно-східний вітер, і 14-го, коли були північні вітри. У ці два дні корабель "Нева" посунувся вперед на значну відстань. 15-го погода була ясна, а ввечері показалися невеликі, так звані, Магелланові хмари 69. Їх було тільки дві; кольором вони білі і бувають видимі в південній, досить високої широті.

Того ж числа ми минули острівець з щільної трави, схожий на бачені нами проти Патагонських берегів. Думаю, що він був віднесений від Терри дель Фуего (Вогненної Землі) або від материка північними вітрами, що дули там недавно.

21 березня погода була прекрасна, і хоча 18 і 19-го числа тривала тиша, але 20-го подув свіжий, попутний вітер, при якому сьогодні ми досягли, по самим справним спостереженнями, 51о 33' пд. ш. і 93о 29 ' з. д. Таким чином, обійшовши мис Горн, ми увійшли в Великий океан, бо опівдні цього числа знаходилися ми на 50 миль [92 км] на норд від мису Вікторії, або північного краю Магелланової протоки. З крайнім задоволенням можу тут згадати, що до сих пір на моєму кораблі не було жодної хворої людини. Правда, з часу відправлення нашого з Кронштадта траплялися тимчасові напади, проте ж, вони тривали не більше двох або трьох днів.

Хоча багато мореплавців побоюються обходити мис Горн, але, за моїми спостереженнями, він майже нічим не відрізняється від всіх інших мисів, що лежать в високих широтах. Як за описом попередніх мореплавців, так і за власними нашими даними повинно зробити висновок, що біля цього мису, навіть і в зимову пору, також трапляється зовсім тиха погода і змінні вітри, як і в Європі. Якщо лорд Ансон 70 отримав тут велике пошкодження під час бурі, що лютувала тоді, то це могло б статися і в Ла-Манші. Я впевнений, що, покопавшись в журналах суден Американських Сполучених Штатів, кораблі яких щорічно плавають цим шляхом до північно-західних берегів Америки, можна виявити набагато більше успіхів, ніж невдач, при обході мису Горн. При цьому є одна тільки та незручність, що мандрівник, через найбільше віддалення цього мису від населених місць, втрачаючи щогли або зазнаючи будь-яке нещастя, не скоро може отримати допомогу. Хоча на південній стороні Терри дель Фуего (Вогненної Землі) знаходиться безліч гаваней, але так як вони мало відомі, то кораблю, а особливо ушкодженому, небезпечно їх відшукувати. Втім і там не можна отримати велику допомогу, так як на всьому вищевказаному березі, як це можна бачити з різних описів, росте тільки чагарник. Англійський капітан Блай, зустрівшись тут з поганою погодою, після марних зусиль, що тривали кілька тижнів, змушений був, нарешті, спуститися до мису Доброї Надії. Так само і мені одного разу трапилося перед Ла-Маншем провести близько місяця так, що не більше трьох разів можна було нести марселі, зарифлені усіма рифами 71.

Барометр, за моїми спостереженнями, піднімається біля мису Горн в ясну погоду не так високо, як в північній півкулі на тій же широті, а в погану опускається набагато нижче. При південно-західних вітрах він майже завжди знижувався у нас і тоді часто погода стояла бурхлива, з дощем, градом і снігом. Барометр іноді і підвищувався при змінних південно-західних і північно-східних вітрах. В цей час була туманна і сира погода, але потім, як тільки ртуть піднімалася, погода ставала краще, а нерідко змінювався і вітер, спершу на зюйд, після на ост, і, нарешті, на норд. До незручностей цих місць можна зараховувати холод, град і сніг, які часто трапляються разом зі шквалами, а також дощі, що бувають під час міцних вітрів. Таким же неприємностям піддаються і ті, хто змушений восени обходити Норд-Кап. Достойно зауваження, що перед кепською погодою біля мису Горн бувають великі ранкові і вечірні роси. Досить імовірно, що ті, кому трапляється залишатися в цьому місці дуже довго, їм не уникнути неприємностей, але більш від холоднечі або від негоди, ніж від будь-чого іншого. Деякі мореплавці згадують про надзвичайно сильних західних течіях, які бувають в цих місцях. У приклад можна привести і лорда Ансона, кораблі якого перш, ніж перейшли на західну сторону Магелланової протоки, були знесені на схід на досить значну відстань. Але і в цьому випадку я повинен сказати навпаки. За місячним спостереженнями з 31 березня по 3 квітня виходить, що корабель "Нева", під час свого двадцяти чотирьох денного плавання від землі Штатів до мису Вікторії, посунувся на схід тільки на 40 миль [74 км] по довготі {Крузенштерн в своєму журналі показує, що його корабель був знесений на вищевказану відстань на 3,5о на схід 72. Таку різницю можна приписувати не чому іншому, як тільки тому, що він на дію хвилювання, сильного під час нашого обходу мису Горна спрямованого на схід, зважав в своїх обчисленнях набагато менше, ніж я. Астрономічні ж спостереження на обох кораблях були завжди подібні між собою.}. Зі спостережень же, зроблених в різні дні, було видно, що плином тягло нас іноді на зюйд і вест, а іноді на норд і ост. Словом, мис Горн таке місце, де випадково можна зустрітися з поганим і хорошим, з обставинами, що можуть сприяти успішному плаванню або перешкоджають цьому.

Про час, коли краще обходити Горн, а також і про відстань, на якій при цьому триматися від берегів, є вельми багато різних думок. Мореплавці, що проходили цей мис чотири рази, запевняли мене, що найкращий час грудень або січень. Один вважає за краще Ламеерову протоку, а інший радить оминати землю Штатів по східну сторону, а потім, якщо дозволить вітер, тримати курс прямо на мис. Він запевняє притому, що поблизу Терри дель Фуего (Вогненної Землі) частіше трапляються змінні вітри, чим далі на південь. Англійська шкіпер, з яким мені довелося бачитися на острові Св. Катерини, запевняв мене, що квітень і початок травня він любить понад усі інші місяці, і говорив, нібито іспанці ніколи не залишають річки Ла-Плати раніше половини березня. Але, як би там не було, я завжди залишався при своїй думці і, на превелике моє задоволення, на самому досвіді міг переконатися в його справедливості. Тому і думаю, що набагато краще обходити землю Штатів із західного боку в ясну погоду при північних вітрах. Найбільше треба намагатися досягти південної широти 58о 5', хоча б то було при північних вітрах. Перебуваючи ж у цій широті, слід просуватися до 80 о або 82 о довготи, а потім направляти шлях на норд. Якщо південно-західні вітри будуть тривалі, то краще пролежати до 60 або до 61 о пд. ш., ніж зменшувати її, не додаючи чутливим чином довготи, і, лавіруючи, очікувати зміни.

Брижі тут, очевидно, тривають довго, а особливо західні, в яких ми перебували весь час самі. Триматися далеко на захід я раджу не тільки через течії, які, як уже згадано вище, ми не знайшли надмірно сильними, але також і для того, щоб, ухиляючись далі в море, зробити собі попутними південно-західні і навіть західні вітри,

На багатьох англійських картах в південній широті 56о 05' і в західній довготі 62 о позначений невеликий острівець. Однак ж про існування його в цьому місці я сумніваюся, бо 26 лютого, перебуваючи від нього в 15 милях [28 км], я міг би бачити землю, якби вона тут існувала. Але ні я і ніхто з людей, що знаходилися на моєму кораблі, не помітив жодних ознак землі. Те ж саме можна сказати і про острів Пініс Дюдозе, який вказаний під 46о 37' пд. ш. і 58о 15' з. д.

24 березня північно-західний вітер посилився, і погода настала похмура, з дрібним дощем. Після полудня установився густий туман і тривав до самої ночі. Під час туману я йшов на небагатьох вітрилах, щоб, не розлучатися зі своїм супутником. Але ця обережність виявилася марною. 25-го березня на світанку корабель "Нева" залишився один. Весь цей день ми намагалися всіма способами відшукати корабель "Надія". Але, видячи всі свої зусилля марними, зважилися йти до острова Св. Пасхи. Тут не потрібно, здається, описувати наших почуттів при цьому випадку, а досить сказати, що ми залишилися одні в самому неприязному кліматі, віддалені від населених місць і не маючи ніякої іншої допомоги, крім тієї, яку могли самі собі подати.

28 березня з півночі піднявся південно-західний вітер і раптом так посилився, що я насилу міг прибрати вітрила і ледь не позбувся фок-щогли. До ранку хмари спустилися майже до самих наших флагштоків {флагштоками називаються верхи брам-стеньг; або найвищих щогл на кораблі.} і носилися з надзвичайною швидкістю. Тому я було приготувався до шторму. Однак же до полудня показалося сонце, а до вечора вітер трохи вщух.

З учорашнього числа пристали до нас два птахи, схожі на костолома, але тільки крила у них коротше, ніж у останнього. До підйому на повітря вони деяку відстань пробігають по воді 73.

31 березня по хронометрам досягли ми 39 о 20' пд.