Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 10

Брижі буває в цей час стоять великі, тому на якір не можна покладати великої надії, особливо ж у самого берега. Перебуваючи в 1 1/4 милі [в 2 км] від бурунів, ми знайшли, що глибина в цьому місці була 60 сажнів [110 м]. Ґрунт — твердий камінь. Повалишин знайшов в 1,5 кабельтових 8I [278 м] від берега глибину в 10 сажнів [18 м], в 3 кабельтових [560 м] — глибину в 16 сажнів [29 м], а в 4 кабельтових [740 м] — 23 сажні [42 м]. Але так як Лаперуз пише, що на 24 сажнів [44 м] можна класти якір, то це і складе тільки близько 5 кабельтових [925 м] від берега. До цієї губі можна сміливо підходити з усіх боків, дивлячись за вітром. В якірному місці також помилитися не можна, бо тільки проти нього знаходиться невелика піщана мілина, усюди ж камінь, від північного мису до південного.

Тутешні жителі не настільки бідні, як описують мореплавці, що передували нам. Якщо вони мають недолік в худобі, чого я, однак, стверджувати не можу, не побувавши на берегах острова, то, принаймні, вони забезпечені багатьма вельми здоровими і живильними рослинами. Житла їх хоча не можуть зрівнятися із європейськими, проте ж досить хороші. Своїм виглядом вони схожі на довгасті горби або на човни, звернені догори дном. Деякі будинки стоять поодинці, а інші по два і по три разом. Вікон ніяких не видно, а двері робляться посередині будови, невеликі і схожі на конус. Біля кожного житла є поле, засаджене бананами і цукровою тростиною. По берегах знаходиться безліч статуй, вірні зображення яких можна, бачити в описі подорожі Лаперуза 82. Вони витесані з каменю з дуже грубим зображенням людської голови і покришкою циліндричного вигляду. Крім того, нами помічено багато куп каменів з невеликими чорнуватими і білими плямами нагорі. Здається, і вони служать замість якихось пам'яток.

Жителі, за нашими спостереженнями, розводять вогонь завжди близько 9 години ранку. З цього можна зробити висновок, що вони в цю пору готують собі їжу поза своїх осель і близько того ж часу обідають. Дивно, чому жителі острова Св. Пасхи, як розповідають багато мореплавців, потребують води, коли вони можуть без великих труднощів запастися нею під час дощів, які нерідко трапляються протягом року. У Західній Індії знаходиться безліч островів, які не мають ні річок, ні джерел. Однак же мешканці їх, чому я сам був свідком, роблять великі ями в землі і накопичують в них взимку таку кількість дощової води, що в усі інші пори року задовольняються нею без будь-якої потреби. Лаперуз запевняє, що жителі описуваного нами острова Пасхи звикли пити морську воду, а тому про запаси прісної води вони мало піклуються.

Наближаючись до губі Жука, ми побачили на березі безліч остров'ян. Помітивши наш ялик, всі вони одразу кинулися до невеликої піщаної пологості і з крайнім нетерпінням очікували його наближення, виявляючи криком свою радість і показуючи знаками, де йому зручніше пристати. Побачивши, що ялик зупинився, відразу ж кинулися в воду близько 30 осіб і припливли до нього, незважаючи на сильний бурун. Повалишин, повторюючи кілька разів "теео", що означає "друг" на їхній мові, зробив знак, щоб вони підпливали до його ялику не всі разом, а тільки по одній людині. Спершу віддав він пляшку з листом від мене до Крузенштерна, пояснивши їм знаками, щоб її показали такому ж великому судну, як наше, коли воно пристане до острова. Потім дарував кожного п'ятаками на ланцюжках, які остров'яни негайно наділи на шию, а також шматками набійки, гірчичним пляшками з дерев'яними, прив'язаними до них паличками, на яких було написано "Нева", і ножами. Останні були для них набагато приємніше, ніж всі інші речі. Я дуже шкодував, що не послав їх більше, а особливо, коли дізнався, що до ялику припливав старий років 60 і, принісши з собою невеликий трав'яний мішечок вареного солодкої картоплі, посилено просив ніж. Однак же, отримавши кілька копійок, які я наказав нанизати на дріт, замість сережок, і набійки, він був задоволений подарунками і повернувся назад, віддавши матросам не тільки цукрові тростини і мішечок з картоплею, але також і мат, сплетений з очерету, на якому, замість човна, він приплив до ялику. Може бути, старому в його житті не один раз траплялося бачити європейців. Він тільки один мав довге волосся і невелику темносіру бороду. Всі ж інші були стрижені, чорноволосі і без борід. Кожен з них мав, по пучку очерету, яким, як здавалося, вони підтримували себе на воді. Матроси вказували їм на корабель "Нева", але вони виявляли крайній свій жаль, що плисти так далеко не можуть. З цього, а також і вживання для плавання пучків очерету і мата можна зробити висновок, що тих човнів, про які згадує Лаперуз, на острові Св. Пасхи вже не було у вжитку.

Повалишин думає, що на березі було в цей час близько 500 осіб, між якими знаходилися і малолітні діти. Він так заклопотався зі своїми гостями, які припливли до ялику, що не міг розглянути, чи всі вони були чоловіки або перебували в числі їх і жінки. Багато з них покриті були від шиї до колін деяким родом плаща, а інші тримали шматки білої і строкатої тканини, величиною з звичайну хустку, якою безупинно махали. За його словами і всіх тих, що були з ним, остров'яни лицем і темно оранжевим кольором тіла схожі на південних європейців, засмаглих від сонячної спеки. По обличчю, носі, шиї і руках проведені були у них вузенькі риси. Вуха вони мали звичайні, статуру здорову, а ростом деякі були до 6 футів [1,8 м]. Ялик стояв так близько від берега, що можна було виразно розглянути кілька жител і камінь, з якого складені ближні монументи або статуї. За вказівкою Повалішіна, вони заввишки близько 13 футів [4 м]. Четверту частину їх складав циліндр, поставлений на головах статуй.

Про вироби остров'ян з точністю судити не можу. Але гаманець і мат, подаровані старим Повалішіну, заслуговують деякої уваги. Перший довжиною в 15 дюймів [38 см] і виплетений вельми майстерно з трави, а другий завдовжки близько 4 3/4 фути [1,5 м], шириною 15 1/2 дюймів [39 см]. В середині останнього покладені цукрові тростини, обплетені очеретом. Шнурок же, яким скріплений мат і з якого зроблені були вушка у гаманця, хоча також складається з трави, але чистотою нітрохи не поступається льняному, яким з самого початку він нам і показався. Кук вважає острів Св. Пасхи під 27о 06' пд. ш. і 109 о 46' з. д. За моїми ж спостереженнями, середина його лежить під 27 о 9'23 " пд. ш. і 109 о 25'20" з. д. Широта південного мису виявилася 27 о 13'24 ", а довгота 109 о 30'41". З Куком ми не згодні щодо числа жителів острова. Хоча сам я і не був на березі, але якщо мати на увазі п'ятсот чоловік, які, запримітивши наш корабель, негайно збіглися з ближніх місць, то який же слід зробити висновок про інших, які перебувають на острові селищах. Понад те, обходячи острів, нарахували ми 23 будинки, що стоять недалеко від берегів. Поклавши, що це число становило лише половину всіх жител і що у всякому з них живе по 40 чоловік, вийде всього 1 840 осіб. Отже, на мою думку, на острові Св. Пасхи має бути всіх жителів, щонайменше, півтори тисячі.

З дерев, крім невеликих, та й то зрідка зростаючих, ніде ніяких не помічено, виключаючи банани, якими, на мою думку, як і іншими їстівними рослинами, засаджена двадцята частина острова. Решта ж місць, навіть самі вершини гір, поросли низькорослою травою і з моря представляють досить приємний краєвид.

Під час нашого плавання навколо острова знято кілька азимутів 83, які за двома різними пель-компасах показали середнє відхилення магнітної стрілки 84 — 6 о 12'0".

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

ПЛАВАННЯ КОРАБЛЯ "НЕВА" ВІД ОСТРОВА СВ. ПАСХИ ДО ОСТРОВІВ МАРКІЗЬКИХ І ВАШИНГТОНСЬКИХ

Острови Фату-Гива [Фату-Хіва], Мотане [Мохо-Тани], Тоу-Ата [Тахуата], Гоіва-Гова [Хива-Оа, Ла Доменіка], і Фатугу [Футу-хугу]. — Виявлення островів: Уа-Гунга [Уахуга], Нука-Ґева (Нука-Ґів'ї), Уа-Боа (Уа Роу). — Імена речей з жителями острова Нука-Ґева. — Відвідування короля. — Опис королівського житла. — Затока Жегауа. — Кораблі "Надія" і "Нева ".

Квітень 1804 г. За кілька миль від берега встановився південно-східний вітер. Тому ми плекали надію, що неодмінно будемо користуватися пасатними вітрами 85, і вже знову потрапили в той клімат, де царює ясна і приємна погода. Але виявилося зовсім не так. З 26 квітня вітри стали змінними, а з 30-го дулі північно-східні до самих Маркізьких островів 86. З цього можна зробити висновок, що в цій частині світу південно-східний пасат не має ніяких прав настільки далеко від екватора, як по східний бік Америки.

У продовження нашого плавання не сталося нічого вартого уваги, крім того, що команда досить добре відпочила від праць, понесених біля мису Горн. Нерідко супроводжували нам тропічні птахи і акули. Останніх ми ловили на вудку. Вони служили нам свіжою та смачною їжею.

7 травня на самому світанку побачили ми острів Фату-Гіва в 30 милях [55 км] на вест. Він представився нам у вигляді трьох досить рівних пагорбів. Хмари спершу закривали його вершини, але незабаром потім зникли і дозволили нам замалювати вид острова. На схід від північного краю лежить довгастий плоский камінь, який ми минули в чотирьох милях. Він повинен бути небезпечний для судів, бо знаходиться на самому відкритому місці і милях в одинадцяти від берега. Тільки-но ми пройшли Фату-Гиву, як раптом з'явився острів Мотане, який з одного боку має стрімкий, а з іншого похилий берег. Потім почали з'являтися по порядку Тоу-Ата, Гоіва-Гова і Фатугу. Останній вельми помітний. Це не що інше, як високий круглястий камінь, з невеликим поритим краєм, який ми обійшли близько 7 години вечора. Опівдні, перебуваючи на паралелі південного краю острова Мотане, я робив спостереження на 10о 00' пд. ш. Хоча на картах цей острів зображений менше острова Фатугу, але насправді він удвічі більше. Ми досить довго побули по східну сторону всіх згаданих островів, для більш ґрунтовного і зручного їх огляду. Всі вони здалися мені гористими і скелястими, крім Тоу-Ата, який місцями більш пологий ніж інші, але і на ньому видно високі хребти. Обійшовши острів Фатугу, ми направили свій шлях на північний захід, а перебуваючи між Фатугу і островом Уа-Гунга, лягли в дрейф, щоб під час ночі не пройти повз чогось, гідного уваги.

8 травня, наближаючись на світанку до острова Уа-Гунга, ми обійшли його з південно-західного боку.