Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Сторінка 29

"Тигри нової чуттєвості" – алюзія на особу і діяльність італійського футуриста Філіппо Томазо Марінетті, який в 1909 р. в маніфесті "Футуризм" закликав палити книги і бібліотечні полиці, затопити музеї водою з каналів, знищити старі архітектуру і живопис, а заодно й усіх істориків, археологів, мистецтвознавців і антикварів. Футурист Марінетті пише також, що місто – це джунглі, та прославляє митця як хижака і "санітара лісу", а війну як "єдину гігієну світу". Реальний молодий Молінарі певний час був під впливом ідей Марінетті.

52

Абд аль-Малік – арабське чоловіче ім'я, перекладається як "раб Царя", дуже часто на арабському Сході так називали хлопчиків у династіях писарів.

53

Аргентинське національне свято на честь антиіспанського визвольного повстання 1810 р.

54

Різновид дуже м'яких спагеті, зазвичай їх подають із фаршем і грибним соусом, страва нагадує макаронну запіканку з фаршем.

55

Цікавий інтертекстуальний сюжет пов'язує цей текст і репортера Баудіццоне з псевдодетективним оповіданням "Текст у записнику" (1982) Хуліо Кортасара, де описуються "реалії" 1946 або 1947 рр. в Буенос-Айресі; в "Тексті у записнику" фігурують Хорхе Гарсія Боуса та Луїс М. Баудіццоне; Кортасар в принципі часто обігрує тексти Борхеса, також і ті, що були написані Борхесом у співавторстві. Реальний Луїс Баудіццоне – автор біографії Сервантеса, виданої в Буенос-Айресі в 1949 р.; на час написання "Шести головоломок…" опублікував декілька есе про життя і творчість Сервантеса, в яких Борхес виявив багато фактичних помилок і натяжок – і з якими різко полемізував.

56

Яків Петрович Голядкін – головний герой повісті Ф.М.Достоєвського "Двійник. Петербурзька поема", що є класичним втіленням теми допельгангера. У "Двійнику" в непримітного і чесного Голядкіна-старшого з'являється нечесний, підлий і зловорожий двійник, Голядкін-молодший. В оповіданні "Ночі сеньйора Голядкіна" обігруються деякі інші мотиви з "Двійника": "німка, підла, гидка, безсоромна німка" – "кухмістерша" Кароліна Іванівна; Голядкін мріє одружитися з генеральською дочкою, Кларою Олсуфіївною Берендєєвою; тож подібність імен "Клара" і "Клава" теж невипадкова. Голядь, за Далем, – інородці; насправді це самоназва дослов'янського населення, зокрема, в Московії (етнічно голядь – це балти), іноді голяддю називали будь-яку неслов'янську прислугу. Енциклопедист Борхес міг знати про голядь, як знав і про Голядкіна. Для розуміння образу Голядкіна в Борхеса і Касареса має також значення і те, що Голядкін, за Достоєвським, "ходить не в масці, не інтриган, діє відкрито і йде прямою дорогою".

57

Арсен Люпен – головний герой романів і новел французького письменника Моріса Леблана (1864–1941); він – "добрий злодій" або ж "джентльмен-грабіжник". Для розуміння оповідання "Ночі сеньйора Голядкіна" важливо те, що Арсен Люпен є генієм перевтілень: міняє ходу, риси обличчя, колір волосся, одяг і характер. Крім того, Арсен Люпен виступає іноді не як грабіжник, а як детектив, розкриваючи злочини; він галантний у поводженні з жінками і дуже везучий. Загалом Монтенегро може вважатися специфічною пародією на Люпена, тим більше що Монтенегро (Чорногорія) – це Адріатика, а Люпен, за одною з версій, – уродженець Адріатики. Та навіть якщо йдеться про колумбійське Монтенегро, мотив мисливця за коштовностями однаково актуальний. Крім Хервасіо Монтенегро, пародією на Люпена є банда злочинців, які вбивають Голядкіна. Тобто пародіюється не тільки персонаж, а й мотив двійництва як такий.

58

З франц. – перевезти, доправити.

59

Пор.: "Детектив – це інтелектуальний жанр, що ґрунтується на фантастичному уявленні про те, що при розкритті злочину головне не доноси зрадників чи помилки злочинця, а здатність мислити" (X.Л.Борхес, "Детективна історія" (El cuento policial), 1979).

60

Відома іспанська актриса, сучасниця Борхеса (на 11 років від нього старша).

61

З франц. – дозволяти, не заважати, "хай все йде собі, як іде". Слова французького економіста Жана Клода Венсана де Гурне (1712–1759), які стали формулою невтручання держави у сферу підприємництва і торгівлі.

62

Мешканець міста, де є порт.

63

Місто в Аргентині, на р. Ріо-Терсеро (басейн Парани), в провінції Кордова, приблизно 700 км від Буенос-Айреса.

64

З лат. – від початку.

65

Неіснуючий топонім. Мококо – рід мавп (макі) із дуже специфічним верескливим голосом. Алюзія на популярну в 1920–1930-х рр. дитячу пісеньку-жарт про мавпочку-актора, що сідає у поїзд із тваринами, переспівану згодом французьким письменником і математиком Жаком Рубо (1932).

66

З франц. – секрети виробництва.

67

Пуффендорф – свідомо неправильне написання прізвища Пуфендорф; ідеться про Самуїла Пуфендорфа (1632–1694), юриста й історика, "метод" якого дуже близький до методу дона Ісидро. Потрапивши у восьмимісячний полон (він був гувернером сина данського посла при дворі короля Швеції), Пуфендорф, який не мав з собою ніяких книг, з пам'яті відтворив кілька трактатів, зокрема Гоббса, а тоді на основі цих відтворених трактатів сформулював суму аксіом, з яких вивів основні принципи юриспруденції, на яких базується сучасна європейська правова система. Особа Пуфендорфа в "Шести головоломках…" – складна метафора. Треба мати на увазі, що Пуфендорф, будучи ув'язненим, як Ісидро, приносив користь правосуддю. В зеніті слави він багато їздив із просвітницькою метою з лекціями про закон і право. Але, з огляду на величезну славу Пуфендорфа, Європою їздило не менше як кілька десятків самозванців-аферистів, які називалися його іменем. Щодо прізвища Дювернуа, то наприкінці XIX – на поч. XX ст. "Дювернуа" було на сотнях афіш по цілій Європі: Шарль-Жак, Фридерік-Ніколя, Віктор-Альфонс, Єдмон, Анрі, Жан-Батист, Шарль, Шарль-Франсуа і так далі – члени однієї родини: музиканти, композитори, співаки і т.д. Відтак "баронеса Пуффендорф-Дювернуа" сприймалося читачами-сучасниками "Шести головоломок…" як однозначна фальшивка, прізвище в дусі водевілів.

68

Прізвище Дювернуа однозначно асоціювалося з розкішшю, лоском і шиком.

69

З франц. – бідолашний.

70

Пор.: "Сон Сарм'єнто" з Борхесової "Книги снів"; "У Неаполі, після сходження на Везувій, тривоги дня викликали вночі жахливі кошмари замість сну, якого я так потребував…" (Д.Ф.Сарм'єнто, "Спогади про провінцію", 1851).

71

Бріндізі – місто на півдні Італії, важливий пасажирський, торговий і військовий порт на Адріатиці, заснування якого приписується другові Одіссея – Діомедові; одне з найдревніших міст Європи.

72

Ернест Ренан (1823–1892) – французький дослідник Близького Сходу, знавець древніх мов і цивілізацій, письменник, історик, філолог і філософ. Збирався стати священиком, навчався в Сорбонні та знаменитій семінарії св. Сульпіція. У 1845 р. втратив віру. Цей період свого життя Ренан описав у "Спогадах про дитинство і юність" (1883), де є фрагмент, відомий як "молитва на Акрополі".

73

Прізвище-фальшивка, натяк на Хуана Антоніо Бібілоні (1860–1933), аргентинського юриста і політичного діяча іспанського походження, федерального інспектора тюрем у провінції Буенос-Айрес, автора проекту реформи Цивільного кодексу Аргентини (1926).

74

Анаграма; в оригінальному написанні – Kosinus Vulkan. Це анаграма до Nikolaus von Kues, тобто Микола Кузанський, Микола Кузанець. Кузанус (справжнє ім'я – Ніколаус Кребс, нім. Nicolaus Krebs, Chrifftz, лат. Nicolaus Cusanus; 1401–1464) – німецький теолог, доктор канонічного права, католицький кардинал, філософ, юрист, математик. Кузанський був одним із перших творців нового сучасного способу мислення, що почав формуватися на межі Середньовіччя та Ренесансу. Гра авторів "Головоломок…" із читачем полягає, зокрема, в тому, що рідне село Миколи Кузанського прославилося своїми виноградниками і краєвидами, оскільки було розташоване в надзвичайно мальовничому місці на березі річки Мозель.

75

Домінго Фаустіно Сарм'єнто (1811–1888) – один із президентів Аргентини, масон, педагог, письменник і журналіст, намагався модернізувати країну; його реформи опиралися на стимулювання притоку в Аргентину білих емігрантів, насамперед із Італії, Франції, Великобританії, а також на обмеження так званої "кольорової" еміграції. Сарм'єнто ініціював геноцид проти індіанців та гаучо і переслідування метисів. Тут – натяк на його книгу "Спогади про провінцію" (1851), яку Борхес у своїй передмові (1943) назвав "невичерпною книгою", а самого Сарм'єнто – "одиноким апостолом майбутнього". Борхес написав про Сарм'єнто кілька есе і присвятив йому вірш (1964), що вважається хрестоматійним. Біографічний аспект; Джейн Арнетт де Хейзлем, прабабця Борхеса, родом із графства Стаффордшир (Великобританія), Фанні Хейзлем де Борхес – бабця Борхеса, теж британка, Кароліна Хейзлем де Суарес – двоюрідна бабця Борхеса по лінії батька; батько Борхеса дуже гордився своїм англосаксонським походженням, був перекладачем і глибоким знавцем англосаксонської культури та англомовної літератури, а також великим прихильником Сарм'єнто. Крім того, тут і далі – натяк на "Роботи і дні" Гесіода.

76

Хосе Фйораванті (1896–1977) – аргентинський скульптор, відомий так званим методом "прямого різьблення", без використання макетів. Тут, очевидно, – натяк на його скульптуру "Пам'ятник національному прапору" в Росаріо-де-Санта-Фе (1957, у співпраці з Альфредо Бігатті).

77

Хосе Хуліан Марті-і-Перес (1853–1895) – кубинський поет, публіцист і революціонер, лідер визвольного руху за звільнення Куби від іспанського поневолення. Кубинці вважають його національним героєм і називають "Апостолом незалежності". У літературних колах відомий як батько модернізму.

78

З франц. – земельне володіння і (або) грошове утримання, що його надавали у Франції та деяких інших європейських монархіях некоронованим членам королівської сім'ї. Тут – щось цілком безумовне, абсолютно належне, таке, що не підлягає обговоренню.

79

Так – із пакунком на спині – плавали контрабандисти.

80

З ісп. villancico, від villa – село. Вільянсіко – пісенно-танцювальний жанр, який був дуже популярним в Іспанії в XV–XVI ст. У той час вільянсіко майже точно повторює італійську балату. Але в різні періоди вільянсіко називалися різні речі: від чотириголосих вільянсіко – і до сольних пісень у супроводі віуели.