Татарська пустеля - Сторінка 27
- Діно Будзаті -Не слід гризти себе, час катувань минув, найголовніше вже сталося. Навіть якщо тебе знову охопить біль, змовкне музика і замість чарівного вечора наринуть болотні тумани, підсумок буде той самий. Найголовніше сталось, і цього вже ніхто не відніме.
Незабаром з'явиться місяць. Чи встигне Дроґо побачити його, чи піде раніше? Рипнули двері. Може, це протяг, звичайний рух вітру в цю неспокійну весняну ніч. А може, це нечутними кроками ввійшла ВОНА й наближається до фотеля. Зібравшись на силі, Джованні ледь випинає груди, поправляє комірець мундира, кидає погляд у вікно, миттєвий погляд на сяючі зорі. Й усміхається в темряві невідомо кому.
ВСЕСВІТ. — 2006. — № 7-8.
ПЕДАН Юрій, переклад з італійської, 2006.