Гостина старої дами

Фрідріх Дюрренматт

Гостина старої дами

Трагічна комедія

Переклад з німецької ВІРИ ВОВК.

ДІЄВІ ОСОБИ:

ГОСТІ:

КЛЕР ЦАХАНАСЯН, з дому Вешер, мультимільйонерка

ЇЇ ЧОЛОВІКИ VІІ-ІХ

МАЖОРДОМ

ТОБІ, РОБІ — весь час жують гуму

КОБІ, ЛОБІ — сліпі

ГОСПОДАРІ:

ІЛЛЬ

ЙОГО ДРУЖИНА ЙОГО ДОНЬКА

ЙОГО СИН

БУРГОМІСТЕР

УЧИТЕЛЬ

ПАРОХ

ЛІКАР

ПОЛІЦАЙ

ПЕРШИЙ

ДРУГИЙ ТРЕТІЙ

ЧЕТВЕРТИЙ міщани

МАЛЯР

ПЕРША ЖІНКА ДРУГА ЖІНКА

ПАННА ЛУІЗА

ІНШІ:

НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА КОНДУКТОР

ПОДАТКОВИЙ АҐЕНТ

ВЛІЗЛИВІ: ГАЗЕТЯР І ГАЗЕТЯР ІІ

РАДІОКОРЕСПОНДЕНТ ОПЕРАТОР

МІСЦЕ: ҐЮЛЛЕН

ЧАС: СУЧАСНІСТЬ

ДІЯ ПЕРША

Заки підійметься завіса — дзвінок станції. Потім напис: Ґюллен. Очевидно, назва містечка, що ледь позначене в глибині: зруйноване, зниділе. Будинок станції також неохайний, залежно від країни — з рампою чи без рампи, напівздертий розклад потягів на мурі, заржавілий семафор, двері з написом "Вхід заборонено". Далі, посередині, нужденна дорога до станції. Вона також тільки позначена. Ліворуч — будка: гола, череп'яний дах, обшарпані плакати на безвіконнім мурі. Зліва табличка "Для жінок", справа "Для чоловіків". Все тоне в гарячому, осінньому сонці. Перед будкою — лавка, на лавці четверо чоловіків. П'ятий, неймовірно занедбаний, як і ті решта, малює транспарант червоною фарбою, немов на демонстрацію: "Ласкаво просимо, Клері". З гуркотом пролітає швидкий потяг. Начальник станції на пероні пропускає ешелон. Чоловіки на лавці повертають голови зліва направо — видно, проводжають

очима експрес.

ПЕРШИЙ: "Ґудрун", Гамбург — Неаполь.

ДРУГИЙ: Об одинадцятій двадцять сім прибуде

"Шалений Роланд", Венеція — Стокгольм. ТРЕТІЙ: Нам тільки й лишилося втіхи, що дивитися на

потяги.

ЧЕТВЕРТИЙ: П'ять років тому "Ґудрун" і "Шалений Роланд" зупинялись у Гюллені. І ще "Дипломат" і "Лорелея",— усі важливі потяги.

ПЕРШИЙ: Світового значення.

ДРУГИЙ: А тепер навіть звичайні пасажирські потяги не зупиняються. Тільки два з Каффіґену і о першій тринадцять з Кальберштадту.

ТРЕТІЙ: Нам кінець.

ЧЕТВЕРТИЙ: Фабрика Ваґнера луснула.

ПЕРШИЙ: Бокман збанкрутував.

ДРУГИЙ: Пансіонат "Місце-на-сонці" занепав.

ТРЕТІЙ: Живемо з допомоги для безробітних.

ЧЕТВЕРТИЙ: Та з громадської юшки.

ПЕРШИЙ: Живемо?

ДРУГИЙ: Животіємо.

ТРЕТІЙ: Здихаємо. ЧЕТВЕРТИЙ: Ціле містечко.

Дзвінок.

ДРУГИЙ: Давно пора вже приїхати мільярдерці. В Кальберштадті вона мала начебто побудувати лікарню.

ТРЕТІЙ: У Каффіґені — ясла, а в столиці — пропам'ятну церкву.

МАЛЯР: Захотіла, щоб той партач Цімт, натураліст, вималював їй портрет.

ПЕРШИЙ: Капшук з грошима! Їй належать Armenian-Oil, Western Railways, North Broadcasting Company і квартал розпусти в Гонґ-Конґу.

Гуркіт потяга, начальник пропускає його. Чоловіки проводжають потяг рухом голови справа наліво.

ЧЕТВЕРТИЙ: "Дипломат". ТРЕТІЙ: До того ж ми були містом культури. ДРУГИЙ: Одним з найпередовіших у країні. ПЕРШИЙ: В Європі.

ЧЕТВЕРТИЙ: Тут ночував Ґете. В господі "Золотий Апостол".

ТРЕТІЙ: Брамс тут скомпонував квартет.

Дзвінок.

ДРУГИЙ: Бертольд Шварц тут винайшов порох.

МАЛЯР: А я блискуче навчався в Ecole des Beaux-Arts.

А що тепер роблю? Малюю транспаранти!

Гуркіт потяга. Ліворуч з'являється кондуктор, наче щойно

зіскочив з потяга.

КОНДУКТОР (протяжно гукає): Ґюллен! ПЕРШИЙ: Пасажирський потяг із Каффіґену.

Виходить один пасажир, минає чоловіків на лавці ліворуч і зникає в дверях з написом "Для чоловіків".

ДРУГИЙ: Ліцитаційний інспектор. ТРЕТІЙ: Іде ліцитувати ратушу. ЧЕТВЕРТИЙ: І з політичного погляду нам край. НАЧАЛЬНИК (підносить жезл): Потяг рушає!

З містечка надходять БУРГОМІСТР, УЧИТЕЛЬ, ПАРОХ і майже шістдесятп'ятирічний ІЛЛЬ, усі поганенько повдягані.

БУРГОМІСТР: Висока гостя приїде пасажирським потягом о першій тридцять, із Кальберштадту.

УЧИТЕЛЬ: Співає мішаний хор, молодіжна група.

ПАРОХ: Дзвонить пожежний дзвін. Його ще не віддали в заставу.

БУРГОМІСТР: На ринку грає міська оркестра, а гімнастичне об'єднання робить піраміду в честь мільярдерки. Потім обід у "Золотому Апостолі". На жаль, не вистачить коштів, щоб освітити ввечері собор і ратушу.

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР виходить із будки.

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Доброго ранку, пане бургомістре! Сердечно вітаю. БУРГОМІСТР: Чого вам тут треба, інспекторе Ґлюце?

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Це вже ви знаєте,

пане бургомістре. Передо мною стоїть велетенське завдання. Спробуйте взяти в заставу ціле місто. БУРГОМІСТЕР: Крім старої друкарської машинки, ви в ратуші нічого не знайдете.

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Ви пане бургомістре, забуваєте про ґюлленський краєзнавчий музей.

БУРГОМІСТЕР: Проданий три роки тому до Америки. Наші каси порожні. Ніхто не платить податків.

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Треба перевірити. Країна

процвітає, а якраз Ґюллен з пансіоном "Місце-під-

сонцем" банкрутує. БУРГОМІСТЕР: Для нас самих це економічна загадка. ПЕРШИЙ: Це все — витівки масонів. ДРУГИЙ: Жидівська робота. ТРЕТІЙ: За цим стоїть великий капітал. ЧЕТВЕРТИЙ: Міжнародний комунізм пряде своє павутиння.

Дзвінок.

ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Я вже щось знайду. В мене очі, як у яструба. Піду глипну на міську касу.

Відходить.

БУРГОМІСТЕР: Краше, коли він нас пограбує тепер, ніж по візиті мільярдерки.

Маляр закінчив свій транспарант.

ІЛЛЬ: Так не годиться, пане бурґомістре. Напис надто інтимний. Треба б написати "Ласкаво просимо, Клер Цаханасян".

ПЕРШИЙ: Але ж вона — Клері.

ДРУГИЙ: Клері Вешер.

ТРЕТІЙ: Тут виросла.

ЧЕТВЕРТИЙ: Її батько був будівничий.

МАЛЯР: Тоді я зроблю просто: напишу "Ласкаво просимо, Клер Цаханасян" на зворотному боці. А як мільярдерка розчулиться, ми завжди зможемо обернути до неї ще й цей бік.

ДРУГИЙ: "Біржовик", Цюріх-Гамбурґ.

Ще один швидкий потяг проїздить справа наліво.

ТРЕТІЙ: Завжди точний, хоч годинника по ньому наставляй.

ЧЕТВЕРТИЙ: Ото мудро! Ніби хтось тут ще має годинника!

БУРГОМІСТР: Панове, мільярдерка — наша єдина надія.

ПАРОХ: Крім Бога.

БУРГОМІСТЕР: Крім Бога.

УЧИТЕЛЬ: Але він грошей не платить. БУРГОМІСТЕР: Ви, Іллю, дружили з нею; тепер усе від вас залежить.

ПАРОХ: Тоді ви розійшлися. Я чув якусь невиразну історію... Ви маєте що звірити своєму душпастиреві?

ІЛЛЬ: Ми були найкращі друзі... Молоді й палкі... З мене був таки добрий хлопець, панове, сорок п'ять років тому... А її, Кляру, я ще й досі немов бачу перед собою... Як вона світилася мені назустріч у пітьмі Петрової стодоли чи босоніж ішла по моху й листю в Конрадсвайлерівському лісі, з розмаяним рудим волоссям, струнка, гнучка як лозина, ніжна, до біса гарна відьма. Нас розлучило життя, тільки життя, як то буває на світі.

БУРГОМІСТР: Для моєї невеличкої доповіді на бенкеті в "Золотому Апостолі" мені треба було б знати кілька подробиць про пані Цаханасян.

Витягає з кишені нотатника.

УЧИТЕЛЬ: Я перевірив давні шкільні документи. Оцінки Кляри Вешер, на превеликий жаль, дуже погані. Із поведінки також. Тільки з ботаніки й зоології "задовільно".

БУРГОМІСТР (записуючи): Добре. З ботаніки й зоології

"задовільно". Це добре. ІЛЛЬ: Тут я можу пригодитися вам, пане бурґомістре.

Кляра любила справедливість. І то не абияк. Раз

арештовували якогось волоцюгу, то вона закидала

поліцая камінням. БУРГОМІСТР: Любов до справедливости. Не зле. Завжди

робить враження. Але історію з поліцаєм краще не

згадуймо.

ІЛЛЬ: Вона була також милосердна. Що мала, те й роздавала. Крала картоплю для бідної вдови.

БУРГОМІСТР: Почуття милосердя. Це, панове, конче треба відзначити. Це найважливіше. Чи хто пригадує собі, яку будову спорудив її батько? Було б добре згадати про неї в промові.

ВСІ: Ніхто не пригадує.

Бурґомістер згортає нотатника.

БУРГОМІСТР: Ну, я готовий; решту мусить зробити Ілль.

ІЛЛЬ: Я знаю. Цаханасян має труснути своїми мільйонами.

БУРГОМІСТР: Мільйонами, це дуже добре сказане.

УЧИТЕЛЬ: Нам не поможуть ясла для немовлят.

БУРГОМІСТР: Дорогий Іллю, ви вже віддавна найпо-пулярніша постать у Ґюллені. Я навесні залишаю свою посаду і вже порозумівся з опозицією. Ми домовилися, що запропонуємо обрати вас моїм наступником.

ІЛЛЬ: Але ж, пане бургомістре...

БУРГОМІСТР: Я можу тільки підтвердити те, що сказав.

ІЛЛЬ: Панове, до діла. Насамперед я поговорю з Клярою про нашу біду.

БУРГОМІСТР: Але обережно... делікатно.

ІЛЛЬ: Ми повинні діяти розумно, не забувати про психологію. Вже саме невдале вітання на станції може звести все нанівець. Міською оркестрою і мішаним хором ми нічого не досягнемо.

БУРГОМІСТР: Ілль має рацію. Це ж бо надзвичайна хвилина. Пані Цаханасян ступає на землю своїх предків, повертається додому і, зворушена, з очима повними сліз, бачить давні, любі картини. Я, звичайно, стоятиму не в самій сорочці, як оце тепер, а в святковому чорному вбранні і в циліндрі, коло мене дружина, а переді мною, у всьому білому, дві внучки з трояндами в руках. Господи, аби тільки все було готове вчасно!

Дзвінок.

ПЕРШИЙ: "Шалений Роланд".

ДРУГИЙ: Венеція-Стокгольм, одинадцята двадцять сім.

ПАРОХ: Одинадцята двадцять сім! У нас є ще майже дві години, щоб причепуритись.

БУРГОМІСТР: Транспарант "Ласкаво просимо, Клер Цаханасян" піднесуть угору Кюн і Гавзер (показує на ЧЕТВЕРТОГО). Решта всі найкраще — хай махають капелюхами. Тільки прошу вас, не горлайте, як торік під час відвідин урядової комісії; враження не було ніякого, ми ще й досі не дістали дотації. Тут личить не криклива зовнішня радість, а внутрішня; майже хлипання співчуття до віднайденої дитини нашої батьківщини. Будьте невимушені, щирі, але все має котитися, мов по шнурочку, пожежний дзвін мусить озватися зараз після хору. Передовсім слід звернути увагу...

З гуркотом наближається потяг і заглушує його промову. Скрегочуть гальма. На всіх обличчях проступає страшенний подив. П'ятеро чоловіків на лавці схоплюється.

МАЛЯР: Експрес! ПЕРШИЙ: Зупиняється! ДРУГИЙ: У Ґюллені! ТРЕТІЙ: В найзлиденнішому ЧЕТВЕРТИЙ: Найжалюгіднішому

ПЕРШИЙ: Наймізернішому закутку на лінії

Венеція-Стокгольм! НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Диво предивне! "Шалений

Роланд" має з'явитися на закруті біля Льойтенау,

промайнути і темною цяткою зникнути в

Пюкенрідській долині.

Справа надходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН: шістдесяти двох років, руда, намисто з перлин, широченні золоті браслети, видженджурена далі нікуди неможлива, але якраз тому світова дама, з дивною грацією, попри всю свою сміховинність.