Іліада - Сторінка 64
- Гомер -
Страшним на троян опанований гнівом,
368] Божі надів він дари, над якими Гефест потрудився.
369] Спершу собі на гомілки наклав наголінники мідні,
370] Дуже красиві, срібними пряжками їх застебнувши.
371] Потім і панцир на груди свої надягнув міцно кутий,
372] Через плече перевісив він срібноцвяхований, мідний
373] Меч свій, і щит — міцний і великий — також із собою
374] Взяв, — од нього навкруг, як од місяця, сяяло світло.
375] Так же, як перед плавцями у морі десь блисне раптово
376] Ватра ясна, що самотньо горить на стоянці пастушій
377] Високо в горах, а тих проти волі далеко від друзів
378] Бурі заносять по хвилях багатого рибою моря, —
379] Так щит Ахілла чудовий, оздоблений гарно, світився
380] Й сяйвом аж неба сягав. Важкого шолома піднявши,
381] Він на чоло надягнув. І сяяв шолом конегривий,
382] Мов промениста зоря; золоте розвівалось волосся
383] Пишне, Гефестом майстерно вправлене в гребінь шолома.
384] Зброю надівши, схотів дослідити Ахілл богосвітлий,
385] Чи прилягає як слід вона всюди, чи тілу в ній вільно.
386] Наче на крилах здіймався у ній поводатар народу!
387] Потім із схову міцне він ратище батьківське вийняв
388] Довге й важке, — ніхто-бо інший не міг із ахеїв
389] Ним потрясати, один лиш Ахілл потрясав пеліонським
390] Ясеном тим, що батьку його із вершин Пеліону
391] Дав у дарунок Хірон на смертну загибель героям.
392] Автомедонт же з Алкімом позапрягали тим часом
393] Коней — красиві наділи на них хомути, і вудила
394] їм до ротів загнуздали, й назад до сидінь натягнули
395] Віжки міцні. У руки схопивши батіг свій блискучий,
396] Сплетений міцно, скочив на кінну свою колісницю
397] Автомедонт. Поряд з ним став Ахілл ув озброєнні повнім,
398] Сяючи весь обладунком, немов осяйний Гіперіон,
399] І заволав тоді голосом грізним до батьківських коней:
400] "Балію й Ксанте, Подарги далекославнії діти!
401] Краще ніж будь-коли нині старайтесь візничого з бою
402] Винести в лави данаїв, як будемо ситі війною,
403] Лиш не покиньте мене, як Патрокла, убитим лежати!"
404] В відповідь мовив тоді з-під ярма йому кінь бистроногий,
405] Ксант, понуривши голову, так що густа його грива,
406] Впавши з ошийника, аж до землі під ярмом досягала.
407] Голос людський йому Гера дала тоді білораменна:
408] "Нині врятуємо ще ми тебе, о могутній Ахілле,
409] День же твоєї загибелі близько уже. Та не ми в цім
410] Винні, а бог лиш над нами-великий і доля всесильна.
411] Не через нашу повільність і не через лінощі наші
412] Зброю з Патроклових пліч забрали до себе трояни.
413] Син Лето пишнокосої, поміж богами найкращий,
414] В лавах передніх убив його, Гектару сл?ву оддавши.
415] Хоч би летіли і нарівні ми із диханням Зефіра,
416] Поміж всіма, уважають, найшвидшого вітру, — та сам ти
417] Маєш небавом загинути смертю від бога і мужа!"
418] Мовив це Ксант, і Ерінії голос йому перервали.
419] Гнівно коневі тоді відповів Ахілл прудконогий:
420] "Що це ти смерть мені, Ксанте, віщуєш? Не твій-бо то клопіт.
421] Знаю я й сам, що судилось мені тут загинуть, далеко
422] Від свого рідного батька і матері. Та не спинюсь я,
423] Поки не будуть удосталь трояни вже ситі війною!"
424] Мовив і з криком погнав своїх коней він однокопитих.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТА
БИТВА БОГІВ
1] Так при човнах крутобоких до зброї ставали круг тебе,
2] Сину Пелея, в боях ненаситні ахеї. Трояни
3] З другого боку зійшлись на високій частині рівнини.
4] Зевс же з вершини Олімпу, бескеттям багатого гострим,
5] Скликать безсмертних на збори Феміді звелів. Обійшовши
6] Всюди, богів поскликала усіх вона в Зевса оселю.
7] Навіть із рік не було неприбулого, крім Океану,
8] Ані із німф, що в чудових гаях свою мають домівку
9] Чи у джерелах річок та вологих лугах трав'янистих.
10] От позбирались у домі вони хмаровладного Зевса,
11] У передсінку, тесанім гладко, що Зевсові-батьку
12] Сам Гефест збудував із хистом та вмінням великим.
13] Так вони в Зевсовім домі зібрались. Землі потрясатель,
14] Закликом не згордувавши, із моря прийшов на ті збори,
15] Сів посередині й став про задуми Зевса питати:
16] "Нащо-бо ти, громовладче, на збори богів сюди скликав?
17] Чи не стосовно троян і ахеїв ти щось замишляєш?
18] Знову-бо січа й війна поміж них починає палати".
19] Відповідаючи, Зевс хмаровладний до нього промовив:
20] "Ти угадав, землі потрясателю, що я замислив,
21] Нащо зібрав вас. Людьми, що гинуть, я завжди турбуюсь.
22] Сам же, проте, лишатимусь тут, на бескеттях Олімпу
23] Сидячи, буду дивитись і радувать дух свій. А ви вже,
24] Інші богове, у лави ідіть до троян і ахеїв,
25] Тим помагайте і цим, кому буде що до вподоби.
26] А як один лиш Ахілл почне із троянами битись,
27] Встоять недовго вони перед бистрим на ноги Пелідом.
28] Тож і раніше навіть на вигляд його трепетали,
29] Нині ж, коли за товариша гнівом він страшно палає,
30] Дуже боюсь я, щоб всупереч долі він мурів не знищив".
31] Мовив це слово Кронід і січу роз'ятрив завзяту.
32] Кинулись в битву богове, та задуми їх були різні.
33] До кораблів метнулася Гера й Паллада Афіна,
34] Вслід Посейдон-земледержець подавсь і Гермес, що розносить
35] Блага для нас і усіх перевищує розумом хитрим.
36] З ними й Гефест закульгав, поспішаючи, міццю своєю
37] Гордий, лиш литки тонкі під тілом страшним миготіли.
38] Шоломосяйний Арей до троян поспішив тоді й разом
39] Феб довгокудрий помчав, Артеміда із ним стрілоносна,
40] Ксант бистрохвилий, Лето й Афродіта, на усміхи щедра.
41] Поки од воїнів смертних далеко тримались богове,
42] То величались ахеї, що знов поміж ними з'явився
43] Славний Ахілл, так довго відсутній у битві жорстокій.
44] Але тремтіли трояни й суглоби їм сковував трепет,
45] Жах огорнув їх, коли появивсь Пеліон прудконогий,
46] Зброєю сяючи весь, до Арея-убивці подібний.
47] А як вмішалися поміж людей олімпійські богове,
48] Встала могутня Еріда, що в бій підбиває, й Афіна
49] Лунко гукала, з-під мурів зійшовши і ставши над ровом,
50] То над шумливим морським узбережжям завзято кричала.
51] Грізно й Арей заволав, до чорної бурі подібний,
52] В битву троян закликаючи то із висот іліонських,
53] То пробігаючи вздовж Сімоенту по Калліколоні.
54] Так, в тих і в цих розпаливши завзяггя, блаженні богове
55] В бій їх звели і люту між ними розбурхали зваду.
56] Страшно з висот загримів людей і безсмертних всевладний
57] Батько, а знизу, з підземних глибин Посейдон-земледержець
58] Землю безкраю потряс і гір височенні вершини.
59] Все затряслось — од підгір'я багатоджерельної Іди
60] Аж до верхів її, й місто троянське, і судна ахеїв.
61] Страхом охоплений Аїдоней, володар преісподніх,
62] Страшно стривоживсь і, скочивши з трону, гукав, щоб ізверху
63] Лона землі Посейдон не розверз би, землі потрясатель,
64] Щоб не розкрилось безсмертним і людям житло його темне,
65] Затхле, бридке, що навіть богів воно вічних жахає.
66] Гуркіт такий залунав, як зіткнулись боги між собою.
67] На владаря Посейдона, землі потрясателя, вийшов
68] Феб-Аполлон тоді, стріли свої нагостривши крилаті;
69] На Еніалія йшла ясноока богиня Афіна;
70] З Герою стрілася золотолука тоді Артеміда,
71] Шумна мисливиця, далекосяжця сестра стрілоносна;
72] Благоподавець могутній Гермес на Лето тоді вийшов,
73] Проти Гефеста — Потік вировий і глибокохвилий,
74] Ксантом богове його називають, а люди — Скамандром.
75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом
76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда
77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить
78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея.
79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея
80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши.
81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином.
82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:
83] "Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози,
84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши,
85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?"
86] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
87] "Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі
88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись?
89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше
90] Виступлю, — він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим
91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад
92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок
93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна.
94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув:
95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала
96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати.
97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись.
98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне.
99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть,
100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами
101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко
102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді".
103] Зевсів же син, владар Аполлон, на це так йому мовив:
104] "Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви
105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта,
106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині,
107] Ця-бо від Зевса народжена, та — лиш од старця морського.
108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся
109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки".
110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів.
111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю.
112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери,
113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда.
114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла:
115] "Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно,
116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося.
117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю,
118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.
119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити
120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу
121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги
122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші
123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі
124] Допомагають троянам на полі борні бойової.
125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь
126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого
127] Лиха сьогодні.
368] Божі надів він дари, над якими Гефест потрудився.
369] Спершу собі на гомілки наклав наголінники мідні,
370] Дуже красиві, срібними пряжками їх застебнувши.
371] Потім і панцир на груди свої надягнув міцно кутий,
372] Через плече перевісив він срібноцвяхований, мідний
373] Меч свій, і щит — міцний і великий — також із собою
374] Взяв, — од нього навкруг, як од місяця, сяяло світло.
375] Так же, як перед плавцями у морі десь блисне раптово
376] Ватра ясна, що самотньо горить на стоянці пастушій
377] Високо в горах, а тих проти волі далеко від друзів
378] Бурі заносять по хвилях багатого рибою моря, —
379] Так щит Ахілла чудовий, оздоблений гарно, світився
380] Й сяйвом аж неба сягав. Важкого шолома піднявши,
381] Він на чоло надягнув. І сяяв шолом конегривий,
382] Мов промениста зоря; золоте розвівалось волосся
383] Пишне, Гефестом майстерно вправлене в гребінь шолома.
384] Зброю надівши, схотів дослідити Ахілл богосвітлий,
385] Чи прилягає як слід вона всюди, чи тілу в ній вільно.
386] Наче на крилах здіймався у ній поводатар народу!
387] Потім із схову міцне він ратище батьківське вийняв
388] Довге й важке, — ніхто-бо інший не міг із ахеїв
389] Ним потрясати, один лиш Ахілл потрясав пеліонським
390] Ясеном тим, що батьку його із вершин Пеліону
391] Дав у дарунок Хірон на смертну загибель героям.
392] Автомедонт же з Алкімом позапрягали тим часом
393] Коней — красиві наділи на них хомути, і вудила
394] їм до ротів загнуздали, й назад до сидінь натягнули
395] Віжки міцні. У руки схопивши батіг свій блискучий,
396] Сплетений міцно, скочив на кінну свою колісницю
397] Автомедонт. Поряд з ним став Ахілл ув озброєнні повнім,
398] Сяючи весь обладунком, немов осяйний Гіперіон,
399] І заволав тоді голосом грізним до батьківських коней:
400] "Балію й Ксанте, Подарги далекославнії діти!
401] Краще ніж будь-коли нині старайтесь візничого з бою
402] Винести в лави данаїв, як будемо ситі війною,
403] Лиш не покиньте мене, як Патрокла, убитим лежати!"
404] В відповідь мовив тоді з-під ярма йому кінь бистроногий,
405] Ксант, понуривши голову, так що густа його грива,
406] Впавши з ошийника, аж до землі під ярмом досягала.
407] Голос людський йому Гера дала тоді білораменна:
408] "Нині врятуємо ще ми тебе, о могутній Ахілле,
409] День же твоєї загибелі близько уже. Та не ми в цім
410] Винні, а бог лиш над нами-великий і доля всесильна.
411] Не через нашу повільність і не через лінощі наші
412] Зброю з Патроклових пліч забрали до себе трояни.
413] Син Лето пишнокосої, поміж богами найкращий,
414] В лавах передніх убив його, Гектару сл?ву оддавши.
415] Хоч би летіли і нарівні ми із диханням Зефіра,
416] Поміж всіма, уважають, найшвидшого вітру, — та сам ти
417] Маєш небавом загинути смертю від бога і мужа!"
418] Мовив це Ксант, і Ерінії голос йому перервали.
419] Гнівно коневі тоді відповів Ахілл прудконогий:
420] "Що це ти смерть мені, Ксанте, віщуєш? Не твій-бо то клопіт.
421] Знаю я й сам, що судилось мені тут загинуть, далеко
422] Від свого рідного батька і матері. Та не спинюсь я,
423] Поки не будуть удосталь трояни вже ситі війною!"
424] Мовив і з криком погнав своїх коней він однокопитих.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТА
БИТВА БОГІВ
1] Так при човнах крутобоких до зброї ставали круг тебе,
2] Сину Пелея, в боях ненаситні ахеї. Трояни
3] З другого боку зійшлись на високій частині рівнини.
4] Зевс же з вершини Олімпу, бескеттям багатого гострим,
5] Скликать безсмертних на збори Феміді звелів. Обійшовши
6] Всюди, богів поскликала усіх вона в Зевса оселю.
7] Навіть із рік не було неприбулого, крім Океану,
8] Ані із німф, що в чудових гаях свою мають домівку
9] Чи у джерелах річок та вологих лугах трав'янистих.
10] От позбирались у домі вони хмаровладного Зевса,
11] У передсінку, тесанім гладко, що Зевсові-батьку
12] Сам Гефест збудував із хистом та вмінням великим.
13] Так вони в Зевсовім домі зібрались. Землі потрясатель,
14] Закликом не згордувавши, із моря прийшов на ті збори,
15] Сів посередині й став про задуми Зевса питати:
16] "Нащо-бо ти, громовладче, на збори богів сюди скликав?
17] Чи не стосовно троян і ахеїв ти щось замишляєш?
18] Знову-бо січа й війна поміж них починає палати".
19] Відповідаючи, Зевс хмаровладний до нього промовив:
20] "Ти угадав, землі потрясателю, що я замислив,
21] Нащо зібрав вас. Людьми, що гинуть, я завжди турбуюсь.
22] Сам же, проте, лишатимусь тут, на бескеттях Олімпу
23] Сидячи, буду дивитись і радувать дух свій. А ви вже,
24] Інші богове, у лави ідіть до троян і ахеїв,
25] Тим помагайте і цим, кому буде що до вподоби.
26] А як один лиш Ахілл почне із троянами битись,
27] Встоять недовго вони перед бистрим на ноги Пелідом.
28] Тож і раніше навіть на вигляд його трепетали,
29] Нині ж, коли за товариша гнівом він страшно палає,
30] Дуже боюсь я, щоб всупереч долі він мурів не знищив".
31] Мовив це слово Кронід і січу роз'ятрив завзяту.
32] Кинулись в битву богове, та задуми їх були різні.
33] До кораблів метнулася Гера й Паллада Афіна,
34] Вслід Посейдон-земледержець подавсь і Гермес, що розносить
35] Блага для нас і усіх перевищує розумом хитрим.
36] З ними й Гефест закульгав, поспішаючи, міццю своєю
37] Гордий, лиш литки тонкі під тілом страшним миготіли.
38] Шоломосяйний Арей до троян поспішив тоді й разом
39] Феб довгокудрий помчав, Артеміда із ним стрілоносна,
40] Ксант бистрохвилий, Лето й Афродіта, на усміхи щедра.
41] Поки од воїнів смертних далеко тримались богове,
42] То величались ахеї, що знов поміж ними з'явився
43] Славний Ахілл, так довго відсутній у битві жорстокій.
44] Але тремтіли трояни й суглоби їм сковував трепет,
45] Жах огорнув їх, коли появивсь Пеліон прудконогий,
46] Зброєю сяючи весь, до Арея-убивці подібний.
47] А як вмішалися поміж людей олімпійські богове,
48] Встала могутня Еріда, що в бій підбиває, й Афіна
49] Лунко гукала, з-під мурів зійшовши і ставши над ровом,
50] То над шумливим морським узбережжям завзято кричала.
51] Грізно й Арей заволав, до чорної бурі подібний,
52] В битву троян закликаючи то із висот іліонських,
53] То пробігаючи вздовж Сімоенту по Калліколоні.
54] Так, в тих і в цих розпаливши завзяггя, блаженні богове
55] В бій їх звели і люту між ними розбурхали зваду.
56] Страшно з висот загримів людей і безсмертних всевладний
57] Батько, а знизу, з підземних глибин Посейдон-земледержець
58] Землю безкраю потряс і гір височенні вершини.
59] Все затряслось — од підгір'я багатоджерельної Іди
60] Аж до верхів її, й місто троянське, і судна ахеїв.
61] Страхом охоплений Аїдоней, володар преісподніх,
62] Страшно стривоживсь і, скочивши з трону, гукав, щоб ізверху
63] Лона землі Посейдон не розверз би, землі потрясатель,
64] Щоб не розкрилось безсмертним і людям житло його темне,
65] Затхле, бридке, що навіть богів воно вічних жахає.
66] Гуркіт такий залунав, як зіткнулись боги між собою.
67] На владаря Посейдона, землі потрясателя, вийшов
68] Феб-Аполлон тоді, стріли свої нагостривши крилаті;
69] На Еніалія йшла ясноока богиня Афіна;
70] З Герою стрілася золотолука тоді Артеміда,
71] Шумна мисливиця, далекосяжця сестра стрілоносна;
72] Благоподавець могутній Гермес на Лето тоді вийшов,
73] Проти Гефеста — Потік вировий і глибокохвилий,
74] Ксантом богове його називають, а люди — Скамандром.
75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом
76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда
77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить
78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея.
79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея
80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши.
81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином.
82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:
83] "Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози,
84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши,
85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?"
86] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
87] "Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі
88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись?
89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше
90] Виступлю, — він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим
91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад
92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок
93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна.
94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув:
95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала
96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати.
97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись.
98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне.
99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть,
100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами
101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко
102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді".
103] Зевсів же син, владар Аполлон, на це так йому мовив:
104] "Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви
105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта,
106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині,
107] Ця-бо від Зевса народжена, та — лиш од старця морського.
108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся
109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки".
110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів.
111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю.
112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери,
113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда.
114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла:
115] "Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно,
116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося.
117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю,
118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.
119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити
120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу
121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги
122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші
123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі
124] Допомагають троянам на полі борні бойової.
125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь
126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого
127] Лиха сьогодні.