Іліада - Сторінка 65
- Гомер -
Хай потім уже перетерпить, що Доля
128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила.
129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує,
130] То налякатися може, як вийде на нього у битві
131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись".
132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:
133] "Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить.
134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове —
135] Ми та інші, — адже набагато за них ми сильніші.
136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо
137] Осторонь, — хай про війну вже самі потурбуються люди.
138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву
139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять,
140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча
141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром
142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих,
143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно".
144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий
145] До круговидого муру високого, що для Геракла
146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна
147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття
148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині.
149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали,
150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши,
151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони
152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею.
153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи
154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі
155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.
156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми
157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами
158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших
159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, —
160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий.
161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший,
162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий
163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.
164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева
165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни
166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку
167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих
168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла,
169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях;
170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає
171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової;
172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено,
173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть.
174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній
175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати.
176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши,
177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:
178] "Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так далеко
179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає
180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних,
181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти,
182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний.
183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний.
184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших
185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,
186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити.
187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати.
188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко,
189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських
190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?
191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався,
192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни
193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи,
194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове.
195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш
196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись
197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха
198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді".
199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
200] "Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати,
201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію
202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом.
203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм,
204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду.
205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив.
206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш,
207] Мати твоя — пишнокоса Фетіда, народжена морем.
208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса
209] Сином улюбленим, мати моя — сама Афродіта.
210] Нині одні або другі із них свого любого сина
211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю,
212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою.
213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше
214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий.
215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана,
216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна
217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя,
218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди.
219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній,
220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду.
221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, —
222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих.
223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних
224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши.
225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили.
226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних,
227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили.
228] А як гасали вони по хребтові широкого моря,
229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою.
230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику,
231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних —
232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний,
233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду.
234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами,
235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати.
236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта,
237] Лаомедонт же синів породив — Тіфона, й Пріама,
238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость;
239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса,
240] Я ж — син Анхісів, а Гектор — син богосвітлий Пріамів.
241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся.
242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє,
243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший.
244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним,
245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою.
246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато
247] Наговорить — їх ваги й корабель не підніме стовеслий.
248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний
249] Висловів — простір навколо широкий, де їм випасатись.
250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться.
251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці
252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі
253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,
254] Й лають усмак одна одну, на вулицю вибігши з дому,
255] З правдою сиплють і лжу, бо в гніві й вона виникає.
256] Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш,
257] Перше ніж міддю не зміряєм сили. Мерщій починаймо
258] На мідногострих списах один з одним змагання завзяте!"
259] Так він промовив, і в щит той застрашливий списом могутнім
260] Тяжко ударив, аж щит загудів під вістрям важенним.
261] Аж затремтів Пеле'ід і рукою м'язистою щит свій
262] Зразу вперед одхилив, боячись, що своїм довготінним
263] Списом навиліт простромить Еней його, духом відважний.
264] Тож, нерозумний, у мислях і в серці своїм не подумав
265] Він, що славетні дарунки богів нелегко людині
266] Смертній вдається здолать чи примусити їх поступитись.
267] Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім
268] Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.
269] Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось
270] Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:
271] Зверху — дві мідні, зсередини — дві олов'яні, й між ними —
272] Ще й золоту, — вона то й затримала спис ясеновий.
273] В чергу свою, і Ахілл метнув тоді спис довготінний,
274] Ним він поцілив Енеєві в щит, на всі боки округлий,
275] Близько від верхнього краю, де мідна платівка найтонша,
276] Там, де найтонша і шкура волова. Пройняв його наскрізь
277] Ясен з гори Пеліону, і щит загудів від удару.
278] Низько нагнувся від страху Еней і підняв над собою
279] Щит свій, а спис пролетів над плечима у нього і вістрям
280] В землю встромивсь, на великім щиті, що все тіло вкриває,
281] Круги обидва пройнявши. Уникнувши довгого списа,
282] Випроставсь він, і смуток безмежний залляв йому очі
283] З жаху, як близько те вістря вп'ялося. Ахілл же тим часом
284] Вихопив меч мідногострий і кинувся люто на нього
285] З криком жахливим. Та камінь схопив син Анхіса руками
286] Вельми важкий, — і вдвох не могли б його смертні підняти
287] З нині живущих, а він і один ним розмахував легко.
288] Втрапив би камінь Ахіллові, що набігав на Енея,
289] В щит чи в шолом, та печальну загибель вони б відвернули,
290] А Пелеїд у Енея мечем своїм душу підняв би,
291] Якби не вгледів цього Посейдон, землі потрясатель.
292] Тож до безсмертних богів він з такими словами звернувся:
293] "Горе, як жалко мені відважного духом Енея!
294] Здоланий сином Пелея, він скоро зійде до Аїду,
295] Тож, нерозумний, послухався лучника він Аполлона,
296] Той же від нього печальної згуби уже не відверне.
297] Тільки ж навіщо він має, безвинний, страждання терпіти
298] Через гризоти чужі? Тож завжди він любі приносив
299] Жертви безсмертним богам, що в широкому небі домують.
300] Ну ж бо, смертну тепер відведімо від нього загрозу,
301] Щоб не прогнівавсь Кронід, коли справді рукою Ахілла
302] Буде убитий Еней. Судилось йому врятуватись,
303] Щоб не без сліду пропав і не без нащадків лишився
304] Рід Дардана, якого Кронід уподобав найбільше
305] З-поміж синів, що смертні жінки породили від нього.
306] Став-бо Кронідові рід Пріамів уже ненависний.
307] Правити нині троянами буде Енеєва сила
308] Й діти дітей, що мають од нього іще народитись".
309] В відповідь мовила так велеока володарка Гера:
310] "Сам ти, землі потрясателю, в серці своєму розмисли,
311] Чи врятувати Енея, чи дати Ахіллові змогу,
312] Сину Пелея, приборкать його, хоч який він могутній.
313] Ми-бо обидві багато разів уже клятви давали
314] Перед богами безсмертними, я і Паллада Афіна,
315] Що од троян одвертать ми не будемо згубної днини,
316] Навіть тоді, коли Троя уся нищівним запалає
317] Полум'ям, що войовничі запалять синове ахеїв".
318] Слово почувши таке, Посейдон, землі потрясатель,
319] Крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну
320] Рушив туди, де стояли Еней із славетним Ахіллом.
321] Темною млою тоді оповив він Ахіллові очі,
322] Сину Пелея; спис ясеновий, загострений міддю,
323] Вирвав з міцного щита у відважного духом Енея
324] Й тут же відразу поклав його перед стотіами Ахілла,
325] Потім підняв над землею і з розмахом кинув Енея.
326] Через численні героїв загони і коней численних
327] Перелетів Еней тоді, кинутий бога рукою,
328] І опинився на самім краю многотрудної битви,
329] Там, де, до бою готуючись, лави кавконів стояли.
330] Близько туди підійшов Посейдон, землі потрясатель,
331] І, до Енея звертаючись, слово промовив крилате:
332] "Хто із безсмертних богів осліпив тебе нині, Енею,
333] Що з Пелеоном безстрашним ти збройно готовий змагатись,
334] Він же багато сильніший за тебе й безсмертним любіший?
335] Тож відступи перед ним, де й коли б він тобі не зустрівся,
336] Щоб не потрапить в оселю Аїдову, всупереч долі.
337] А коли жереб лихий і загибель Ахілла настигнуть,
338] Сміло виходь з ворогами у лавах передніх змагатись, —
339] З інших ахеїв ніхто із плечей твоїх зброї не зніме".
340] Все роз'яснивши, лишив Посейдон по цій мові Енея
341] І, дивовижну одвівши імлу, він Ахіллові очі
342] Знов прояснив.
128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила.
129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує,
130] То налякатися може, як вийде на нього у битві
131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись".
132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:
133] "Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить.
134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове —
135] Ми та інші, — адже набагато за них ми сильніші.
136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо
137] Осторонь, — хай про війну вже самі потурбуються люди.
138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву
139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять,
140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча
141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром
142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих,
143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно".
144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий
145] До круговидого муру високого, що для Геракла
146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна
147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття
148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині.
149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали,
150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши,
151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони
152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею.
153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи
154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі
155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.
156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми
157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами
158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших
159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, —
160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий.
161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший,
162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий
163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.
164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева
165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни
166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку
167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих
168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла,
169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях;
170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає
171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової;
172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено,
173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть.
174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній
175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати.
176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши,
177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:
178] "Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так далеко
179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає
180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних,
181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти,
182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний.
183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний.
184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших
185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,
186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити.
187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати.
188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко,
189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських
190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?
191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався,
192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни
193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи,
194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове.
195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш
196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись
197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха
198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді".
199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
200] "Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати,
201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію
202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом.
203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм,
204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду.
205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив.
206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш,
207] Мати твоя — пишнокоса Фетіда, народжена морем.
208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса
209] Сином улюбленим, мати моя — сама Афродіта.
210] Нині одні або другі із них свого любого сина
211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю,
212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою.
213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше
214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий.
215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана,
216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна
217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя,
218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди.
219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній,
220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду.
221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, —
222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих.
223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних
224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши.
225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили.
226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних,
227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили.
228] А як гасали вони по хребтові широкого моря,
229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою.
230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику,
231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних —
232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний,
233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду.
234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами,
235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати.
236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта,
237] Лаомедонт же синів породив — Тіфона, й Пріама,
238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость;
239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса,
240] Я ж — син Анхісів, а Гектор — син богосвітлий Пріамів.
241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся.
242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє,
243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший.
244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним,
245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою.
246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато
247] Наговорить — їх ваги й корабель не підніме стовеслий.
248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний
249] Висловів — простір навколо широкий, де їм випасатись.
250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться.
251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці
252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі
253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,
254] Й лають усмак одна одну, на вулицю вибігши з дому,
255] З правдою сиплють і лжу, бо в гніві й вона виникає.
256] Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш,
257] Перше ніж міддю не зміряєм сили. Мерщій починаймо
258] На мідногострих списах один з одним змагання завзяте!"
259] Так він промовив, і в щит той застрашливий списом могутнім
260] Тяжко ударив, аж щит загудів під вістрям важенним.
261] Аж затремтів Пеле'ід і рукою м'язистою щит свій
262] Зразу вперед одхилив, боячись, що своїм довготінним
263] Списом навиліт простромить Еней його, духом відважний.
264] Тож, нерозумний, у мислях і в серці своїм не подумав
265] Він, що славетні дарунки богів нелегко людині
266] Смертній вдається здолать чи примусити їх поступитись.
267] Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім
268] Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.
269] Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось
270] Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:
271] Зверху — дві мідні, зсередини — дві олов'яні, й між ними —
272] Ще й золоту, — вона то й затримала спис ясеновий.
273] В чергу свою, і Ахілл метнув тоді спис довготінний,
274] Ним він поцілив Енеєві в щит, на всі боки округлий,
275] Близько від верхнього краю, де мідна платівка найтонша,
276] Там, де найтонша і шкура волова. Пройняв його наскрізь
277] Ясен з гори Пеліону, і щит загудів від удару.
278] Низько нагнувся від страху Еней і підняв над собою
279] Щит свій, а спис пролетів над плечима у нього і вістрям
280] В землю встромивсь, на великім щиті, що все тіло вкриває,
281] Круги обидва пройнявши. Уникнувши довгого списа,
282] Випроставсь він, і смуток безмежний залляв йому очі
283] З жаху, як близько те вістря вп'ялося. Ахілл же тим часом
284] Вихопив меч мідногострий і кинувся люто на нього
285] З криком жахливим. Та камінь схопив син Анхіса руками
286] Вельми важкий, — і вдвох не могли б його смертні підняти
287] З нині живущих, а він і один ним розмахував легко.
288] Втрапив би камінь Ахіллові, що набігав на Енея,
289] В щит чи в шолом, та печальну загибель вони б відвернули,
290] А Пелеїд у Енея мечем своїм душу підняв би,
291] Якби не вгледів цього Посейдон, землі потрясатель.
292] Тож до безсмертних богів він з такими словами звернувся:
293] "Горе, як жалко мені відважного духом Енея!
294] Здоланий сином Пелея, він скоро зійде до Аїду,
295] Тож, нерозумний, послухався лучника він Аполлона,
296] Той же від нього печальної згуби уже не відверне.
297] Тільки ж навіщо він має, безвинний, страждання терпіти
298] Через гризоти чужі? Тож завжди він любі приносив
299] Жертви безсмертним богам, що в широкому небі домують.
300] Ну ж бо, смертну тепер відведімо від нього загрозу,
301] Щоб не прогнівавсь Кронід, коли справді рукою Ахілла
302] Буде убитий Еней. Судилось йому врятуватись,
303] Щоб не без сліду пропав і не без нащадків лишився
304] Рід Дардана, якого Кронід уподобав найбільше
305] З-поміж синів, що смертні жінки породили від нього.
306] Став-бо Кронідові рід Пріамів уже ненависний.
307] Правити нині троянами буде Енеєва сила
308] Й діти дітей, що мають од нього іще народитись".
309] В відповідь мовила так велеока володарка Гера:
310] "Сам ти, землі потрясателю, в серці своєму розмисли,
311] Чи врятувати Енея, чи дати Ахіллові змогу,
312] Сину Пелея, приборкать його, хоч який він могутній.
313] Ми-бо обидві багато разів уже клятви давали
314] Перед богами безсмертними, я і Паллада Афіна,
315] Що од троян одвертать ми не будемо згубної днини,
316] Навіть тоді, коли Троя уся нищівним запалає
317] Полум'ям, що войовничі запалять синове ахеїв".
318] Слово почувши таке, Посейдон, землі потрясатель,
319] Крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну
320] Рушив туди, де стояли Еней із славетним Ахіллом.
321] Темною млою тоді оповив він Ахіллові очі,
322] Сину Пелея; спис ясеновий, загострений міддю,
323] Вирвав з міцного щита у відважного духом Енея
324] Й тут же відразу поклав його перед стотіами Ахілла,
325] Потім підняв над землею і з розмахом кинув Енея.
326] Через численні героїв загони і коней численних
327] Перелетів Еней тоді, кинутий бога рукою,
328] І опинився на самім краю многотрудної битви,
329] Там, де, до бою готуючись, лави кавконів стояли.
330] Близько туди підійшов Посейдон, землі потрясатель,
331] І, до Енея звертаючись, слово промовив крилате:
332] "Хто із безсмертних богів осліпив тебе нині, Енею,
333] Що з Пелеоном безстрашним ти збройно готовий змагатись,
334] Він же багато сильніший за тебе й безсмертним любіший?
335] Тож відступи перед ним, де й коли б він тобі не зустрівся,
336] Щоб не потрапить в оселю Аїдову, всупереч долі.
337] А коли жереб лихий і загибель Ахілла настигнуть,
338] Сміло виходь з ворогами у лавах передніх змагатись, —
339] З інших ахеїв ніхто із плечей твоїх зброї не зніме".
340] Все роз'яснивши, лишив Посейдон по цій мові Енея
341] І, дивовижну одвівши імлу, він Ахіллові очі
342] Знов прояснив.